ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Засоби єдності лінгвістичної композиції тексту.

Категорія дискретності членування. Лексичні, граматичні, композиційні засоби звязку в тексті.

У науковій літературі термін дискретність розглядають не тільки як текстову, але й як дискурсивну категорію, яка виражає роздільність процесів створення, сприйняття та членування текстової форми організації комунікативної ситуації. Членування, яке традиційно розглядають як текстову категорію, ототожнюють з дискретністю.

Членування тексту службового документа дає можливість оперувати окремими текстовими фрагментами різної довжини як відносно авто семантичними одиницями. Автосемантія виражається різними засобами : графічними використання нумерації, дужок, лапок, великої літери у назвах субєктів дії та назвах документів, граматичними відокремлення різних форм вставних конструкцій у простому реченні, безсполучниковий звязок у складному реченні, лексичними повтор слів, однокореневих слів у вузькому контексті, композиційними рубрикація тексту — його поділ на абзаци.

15. Категорія інформативності та засоби її реалізації у тексті
Поняття інформація у лінгвістиці тексту — це будь яке повідомлення, оформлене як словосполучення номінативного характеру речення, над фразова єдність, цілий текст. У контексті цієї науки поняття інформація ототожнюється з номінацією, смислом, змістом. У науковій літературі інформативність розглядається як категорія, що забезпечує вербалізовану організацію знань, їхнє осмислення, передавання та кодування читачем.

Реквізити службових документів містять інформацію та метаінформацію. Інформація представлена у вигляді тексту, який має форму змістового повідомлення, що документується. Метаінформація — це інформація про інформацію, яка забезпечує входження документа в документно — інформаційну систему.

Групи реквізитів, що забезпечують реалізацію метаінформації у тексті :

- Комунікаційні, які забезпечують входження документа в систему найменування автора, його адреса, довідкові відомості про нього

- Реквізити, які захищають документ від спотворення інформації підпис, печатка, відмітка про завірення копії

- Реквізити, що підвищують інформативність повідомлення, тобто тексту заголовок до тексту, позначка про наявність додатків

- Реквізити, які фіксують рух документа інформаційній системі, як правило, у вигляді позначок.

- Реквізити, необхідні для машинної обробки інформації у вигляді різних кодів

- Технічні реквізити, які забезпечують технічний доступ до змісту документа.

Компютерна лексикографія. Робота зі словниками.

Компютерна лексикографія — це галузь лексикографії, яка використовує компютери в лексикографічній практиці.

У компютерній лексикографії розрізняють механізований і машинний словники.

Основне завдання механізованого словника — створенії я інформаційного тексту у вигляді довідкового матеріалу. Мета текстів — подавати дані вихідного матеріалу без і м формаційних помилок щодо точності їхнього відтворення. Функція роботи механізованих словників нічим не відрізняється від звичайних, за винятком їхнього фізич- і юго подання.

Для машинних словників загальним методом укладання є використання мови-еталона для опису значення слів.

Особливості укладання машинних словників:

• реєстрація наявного стану щодо певного слова

• нормативність уживання

• сталість складу

• мета словника

• вихідний матеріал для набору машинного словника.

Машинні словники можуть виконувати одну з трьох

можливих функцій: 1 збереження інформації; 2 маніпуляція нею; 3 трансляція. Відмінні риси традиційних та машинних словників наведено у табл. 12.1.
Таблиця 12.1. Відмінні риси традиційного словника від машинного
Традиційний словник
Машинний словник
Сталість словникового складу, вихідний список слів визначається типом словника та інтуїцією і знаннями лексикографа. При доборі він керується: мовними нормами, цільовим призначенням словника, власними спостереженнями за мовою і текстами
Безперервне поповнення словникового складу. Змінність словника, що забезпечує високу ефективність роботи

Критерії організації машинних словників

1. Алгоритм автоматичного пошуку слів.

2. Типологія машинних словників на рівні субмов і спеціалізації.

3. Створення машинного словника як багаторівневої системи, основним призначенням якої є комунікація.

4. Будь-який обсяг лексичних одиниць і швидкий пошук слів

Машинні словники класифікують:

1. За характером структури лексичних одиниць:

словник основ

словник словоформ

словник зворотів.

2. За способом організації:

частотні

алфавітні прямі та зворотні

словники-тезауруси

словники конкорданси

спеціальні для перекладу багатозначних слів.

Критерії класифікації текстів службових документів.

У документній лінгвістиці, враховуючи ступінь уніфікації текстів документів, розрізняють такі види текстів: звязний суцільний текст, трафарет, таблицю, анкету.

Звязний суцільний текст — це текст, зміст якого постійно повторюється у низці документів, що унеможливлює виділення в ньому постійної та змінної інформації. Таким видом тексту послуговуються при складанні організаційних і розпорядчих документів, листів тощо.

Трафарет текст-трафарет, трафаретний текст — текст. В якому постійну частину виготовляють друкарським способом або за допомогою ПК, а змінну, що залежить від конкретної ситуації, вписують від руки чи вдруковують. Трафаретні тексти з постійними та змінними частинами називають бланками. Трафаретними бувають договори, службові листи.

Таблиця — спосіб просторової організації уніфікованого тексту, який містить інформацію про кілька обєктів за групою ознак. По горизонталі розміщують найменування показників постійна інформація, а по вертикалі — конкретні дані змінна інформація.У табличній формі можуть бути подані такі види документів: штатний розклад, структура штатів, кадрові накази тощо.

Анкета — це спосіб просторової організації тексту, в якому постійна інформація викладена у формі переліку питань, які передбачають визначений набір відповідей, наприклад, особовий листок з обліку кадрів, звіти.

21. Лексикографічний аспект метамови.
Термінознавство як один з мовознавчих розділів охоплює такі напрями роботи:

1. Лексикографічний — створення різного роду термінологічних словників словники-довідники, словники-тезауруси, перекладні словники, словники рекомендованих термінів, словники сполучуваності тощо.

2. Уніфікація і стандартизація термінів.

3.Створення картотек і баз даних.

4. Переклад термінів.

5. Термінологічне редагування.

6. Організаційний напрям.

Укладання й видання словників лексикографія — суспільно необхідна діяльність, складова прогресу суспільства. Словники виконують як інформативну, так і нормативну функції. Словникове багатство мови забезпечує точне бачення навколишнього світу, сприяє розкриттю його закономірностей, розумінню внутрішнього світу людей.

Словники бувають енциклопедичні у них подається інформація про ті чи інші явища дійсності, країни, події, людей і т.д. і лінгвістичні зясовується значення слів, характеризуються їхні особливості. У енциклопедичних словниках увага зосереджена на денотаті позначуваному предметі, лінгвістичних — на слові. До реєстру енциклопедичного словника входять тільки іменники та іменникові словосполучення, що означають як загальні, так і власні назви. До реєстру лінгвістичного словника — як правило, усі частини мови, причому майже всі ті іменники, які означають загальні назви.

Словники і довідники: Словник лінгвістичних термінів С. Кротевича і Н. Родзевич 1957, Словник лінгвістичних термінів Д. Ганича та І. Олійника 1985, Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Громяка.

Перевірка правопису.

Текстовий редактор Microsoft Word володіє потужними засобами контролю правопису, спрямованого на виявлення та виправлення помилок у тексті.

У редакторі Word є декілька способів перевірки грамотності документа: автоматична перевірка правопису, автоматична перевірка правопису при введенні, одночасна перевірка орфографії та граматики.

Для перевірки правопису потрібно вибрати мову перевірки, або всього документа або його фрагмента. Для цього викликається пункт меню СервісМоваОбрати мову

Для того, щоб включити автоматичну перевірку правопису потрібно викликати вікно налаштування параметрів СервісПараметриПравопис.

Система вбудованої перевірки орфографії дає змогу:
- знаходити непевно набрані слова
- знаходити орфографічні помилки
- автоматично їх виправляти
- знаходити словоформи або її залишок у списку морфем
Найефективніше перевірку правопису здійснює одна з частин програми Рута-Плай. За допомогою рута можна:
- перевіряти правопис і виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки
- здійснювати граматичний контроль за узгодженістю слів у реченнях
- виявляти стилістичні огріхи тексту
- добирати синоніми з тезаурусу словника
Граматичний контроль українськомовних текстів здійснюється за 75 правилами, серед яких:
- узгодження форм числівника з іменником
- уживання дієслова без прийменника
- прийменник з особовим займенником
- тире між підметом і присудком
- розділові знаки при вставних і заперечених словах
- кома при звертанні та інші.

36. Позначення голосних у російських та в інших словянських власних назвах.
Позначення голосних у російських власних назвах

Російські власні назви передаємо якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, проте, норм українського правопису, зокрема щодо вживання мякого знака й апострофа: рос. Соловьев — Соловйов, рос. Прокофьев — Прокофєв, Рос. Алябьев — Алябєв, рос. Дьяконов — Дьяконов, рос. Васильєв — Васильєв, рос. Ананьин — Ананьїн, рос. Пятницкий — Пятницький, рос. Невьянск — Невянськ, рос. Чалтьірь — Чал-fup, рос. Пермь — Перм, рос. Плоскошь — Плоскош, рос. Октябрьск — Октябрськ.

Але мякий знак обовязково пишеться в кінці суфікса -ець, та в суфіксах -ськ-, -цьк-: рос. Юрьевец — Юрєвець, рос. Иркутск — Іркутськ, рос. Троицк — Троїцьк.

Російська буква и у власних назвах передається звичайно через і: Ігнатьєв, Пушкін, Нікітін, Гагарін, Мілютін, Кірсанов; Білібіно, Вітебськ, Ольгіно.

Але російську букву и передаємо через и:
а після шиплячих і ц: Пущин, Чичиков, Житков, Шишкін, Щипачов, Чита, Тушино, Цимлянськ

б у префіксі при- та суфіксах -ик-, -иц-, -ич-, -ищ-: Привалов, Новиков-Прибой, Мечников, Голиков, Пятницький, Станюкович, Радищев; Прикумськ, Зимовники, Бронниці, Котельнич, Митищі

в якщо в українській мові є споріднене слово з и: Тихомиров бо тихий і мир, Сидоров бо Сидір, Титов бо Тит; Липецьк бо липа, Синельникова бо синій, Кисловодськ бо кислий

г у географічних назвах Сибір, Симбірськ, Владивосток, Владимир, Пятигорськ, Семипалатинськ.

Буква и після голосних, мякого знака й апострофа передається через ї: Воїнов, Ізмаїлов, Тур Ін; Ільїнка, Троїцьк.

Російську букву є у власних назвах якщо вона стоїть після приголосного передаємо звичайно через є: рос. Державин — Державін, рос. Кузнецов — Кузнецов, рос. Лєрмонтов — Лермонтов, рос. Полевой — Полевой, рос. Серпухов — Серпухов, рос. Первоуральск -Первоуральск.

Але російську букву є передаємо через е:
а на початку слова: Євдокимов, Єршов, Єльцин

б у суфіксах -єв, -єєв, якшо вони стоять не після шиплячих, ц або р: Ломтєв, Бердяев, Сергеев, Алексеев; Васильєво, Лежнєво; але після шиплячих, ц та р пишемо є:
Тютчев, Плещеев, Нехорошее, Рум янцев, Лазарев, Андреев

в якщо в українській мові є споріднене слово з постійним к
Твердохлєбов бо хліб, Серов бо сірий, Мєщанінов бо міщанин, Зверев бо звір, Бєлорєцьк бо біла ріка, Орєхово-Зуєво бо горіх; але пишемо є, коли і в українській мові чергується з є: Каменев бо камінь — каменя, Лебедев бо лебідь — лебедя, Хмельов бо хміль

Російську букву ё, яка позначає звук о після мякого приголосного, передаємо:
а через йо на початку слова, після голосного, а також після мякого знака в російському написанні: Йолкін, Окайомов, Нейолов, Воробйов, Соловйові
б через ьо після приголосних: Найдьонов, Тьоркін, Алфьоров, Семьоркін, Корольов

в через о після шиплячих: Горбачов, Хрущов, Щокін; Сичовка, Жолча рос. Желча

г через є в назвах, утворених від назв, спільних для української та російської мов: Артемов, Семенов, Федоров; Березіно, Орел.

Позначення голосних в інших словянських власних назвах

У південнословянських власних назвах болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови буква и латиницею — і передається через и: Величков, Єлин-Пелин, Фи-липов, Миладинов, Прличев, Скерлич, Давичо, Гундулич, Зрин-ський, Селишкар, Левстик.

У західнословянських власних назвах польська, чеська, словацька мови буква у латиницею передається через и: Брандис, Пшибось, Виспянський, Тил, Мисливечек, Шафарик.

Буква і в західнословянських власних назвах передається:
а через и після шиплячих та в суфіксах -ик-, -иц-, -ич-:
Пшибишевський, Гощинський, Жижка, Тренчин, Масарик, Конопницька, їлемницький, Сладкович, Івашкевич

б через і в усіх інших випадках: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек, Сабіна, Мінач, Понічан, Тімрава.
У південнословянських і західнословянських власних назвах буква є у тому числі польське буквосполучення іе та чеська буква і передається через є: Бошев, Каравелов, Недич, Скерлич, Крлежа, Бевк, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Сераков-ський, Седлачек, Чапек, Гвездослав.

Польське буквосполучення іо передається:
а через йо після губних приголосних: Голембйовський, Пйотровський

б через ьо після інших приголосних: Генсьорський, Аньалє

Білоруські власні назви передаються за традицією наблі жено до української вимови: Короткевич, Богданович, Панчен ко, Журавський; але близько до білоруського звучання: Коле Бядуля, Самуйльонок.

Сучасні концепції тексту

Сучасна лінгвістична наука вивчає текст як словесне твір мови, як поєднання всіх мовних компонентів складових, з взаємодії яких він складається. На думку Н.В. Шевченка, мова в дії — це текстова діяльність, вплетена в інші види діяльності. Текст — основна одиниця спілкування. У Лінгвістичному енциклопедичному словнику етимологія слова текст відсилає до латинського textus — тканина, сплетіння, зєднання ЛЕС 1990:507. Великий тлумачний словник російської мови дає таку дефініцію тексту: Слова, пропозиції у певному звязку і послідовності, що утворюють будь-яке висловлювання, твір, літературний твір, документ і т. п., надруковані, написані або закарбовані в памяті БТСРЯ 1998:1310. У Лінгвістичному енциклопедичному словнику текст визначається як обєднана смислової звязком послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є звязність і цілісність ЛЕС 1990:507.

Обумовленість змісту тексту самим обєктивним світом у всьому різноманітті його звязків і відображення в тексті дійсності, часу написання тексту, національно-культурних уявлень, особливостей психології особистості автора твору, а також звязок твору з різноманітними філософськими і релігійними знаннями, приналежність до тієї чи іншої літературної школі та інші чинники дають можливість виокремлювати такі суттєві властивості тексту, як його денотативного, референтність, ситуативність.

Винятковість, неповторність літературно-художнього твору виявляється також у характері співвіднесеності з дійсністю: кожен художній текст — матеріальне явище реального світу і поряд з цим містить в собі представлений художніми засобами і естетично оброблений світ реальності.

Семіотична близькість мови і культури припускає вивчення функціонування текстів в національній мові, культурі, соціально-суспільного життя, використовуючи сукупність інструментів у дослідженні мови та культури.

Виходячи з цього, слід, мабуть, говорити про текст як про науково-популярному творі, що має впливає інформаційно-когнітивну спрямованість і характеризується специфічним набором мовних засобів різних рівнів.

Автор тексту сприймає навколишній його обєктивний світ у його континуальності і структурності і прагне втілити свої уявлення про будову світу в характері відображуваних епізодів, подій, випадків, виділяючи, з його точки зору, щось важливе, необхідне. Психологічні аспекти сприйняття того чи іншого тексту багато в чому спираються на прагнення читача виокремити й інтерпретувати найважливіші частини, фрагменти, складові текст. З одного боку, категорія членімості має субєктивну сутність, оскільки вона завжди інтенціональний запрограмована автором і екстенсіонального осмислена читачем.

З іншого боку, вона обєктивно зумовлена необхідністю зображення світу в його впорядкованості і влаштованості. Членимість тексту безпосередньо корелює з характером людського мислення, що включає операції аналізу та синтезу одержуваної інформації.

Дослідники, що займаються вивченням тексту, виділяють, описують і класифікують внутрішньотекстові звязку за різними ознаками. Найважливіші текстові категорії та внутрішньотекстові звязку експлікується у тексті, що дозволяє зробити висновок про їх обовязкової прісущность тексту.

Наукове вивчення комунікативної організації тексту було стимульовано теорією актуалізації та актуального членування, які володіють текстової природою і проявляються у текстовому просторі. Теорія актуального членування досліджує пропозицію в динамічному аспекті, тобто в аспекті переміщення в ньому інформації. Разом з тим у ньому відзначають дві комунікативні центральні частини: тему дане, відоме і рему нове, невідоме, що передбачають один одного за принципом безумовної додатковості і створюють нерозривна єдність. Два компонента тема і рема здійснюють текстотвірний функцію.

Текст може будуватися за принципом малої дозування інформації, тобто може бути гранично лаконічним, а може формуватися інакше, з включенням в тканину розповіді безлічі подробиць, що буде створювати у читача враження глибини і багатогранності змісту, стилістичного багатства і яскравою виразності тексту.

56. Текст як надфразова єдність, або складне синтаксичне ціле
Мета писемного мовлення — створення тексту, більшого чи меншого за обсягом. Текст, звичайно ж ,складається з речень. Група взаємоповязаних за змістом і за допомогою синтаксичних засобів речень, які порівняно з окремими реченнями виражають розвиток думки, називається складним синтаксичним цілим, або надфразовою єдністю. Тобто, склладне синтаксичне ціле — це низка речень, поєднаних між собою в одне ціле семантико-граматичними відношеннями. Порівняно з окремими реченнями складне синтаксичне ціле є повнішою формою розвитку думки. Кожна синтаксична єдність є ніби мініатюрним твором мікротекстом, який будується за схемою: зачин, який формулює тему надфразової єдності, середня частина — розгортання думки чи пвідомлення, та кінцівка — висновок мікротеми. Окремі речення у складному синтаксичному цілому становлять структурно-семантичну єдність. Отже, з погляду змісту складне синтаксичне ціле характеризується єдністю думки, вислову, теми, тісною змістовою повязаністю компонентів, окремих речень, що входять до його складу. У службових документах абзац збігається з над фразовою єдністю і є лінгвістичною композиційною одиницею, і структурною композиційною одиницею, використання якої зумовлено авторською інтонацією.

57. Текстове оформлення Word-документа. Створення форм та бланків.
Підготовка документа поєднує такі етапи: створення нового або відкриття вже створеного файла документа, запис файла та друк. При створенні нового документа Word завжди спирається на шаблон. Якщо не вказати шаблон, то використовується шаблон Обычный. Для, створення документів стандартної структури в складі Word є шаблони, які для зручності на групи: Публикации, Записки, Общие і т.д. Робота з текстом документа передбачає: 1 зміну зовнішнього вигляду тексту форматування, 2 копіювання, переміщення та видалення тексту редагування, 3 вставлення обєктів у текст документа, 4 створення нових документів, 5 збереження текст на диск або дискету, 6 відкриття раніше створеного файла, 7 друкування тексту документа на принтері, 8 перевірку правопису тощо. Редагування — це зміна вмісту документа шляхом перестановки, заміни, вставки і знищення фрагментів документа. Елемент документа, до якого застосовуються ці дії, попередньо має бути виділеним. Форматування документа — це зміна його зовнішнього вигляду. У Word розрізняють форматування символів і форматування абзаців. При форматуванні символів, як правило задаються параметри шрифту: гарнітура і розмір, написання і тип підкреслення, міжлітерна відстань, прихований текст та ін.. При форматування абзаців задаються параметри розміщення абзацу: вирівнювання і відступи щодо полів сторінки, інтервали між абзацами і рядками в середині абзацу, а також розміщення самого абзацу на сторінці. У Word реалізовано два принципово відмінних способи форматування тексту — пряме форматування і форматування з використанням стилів стильове. Створення форм та бланків. Згідно з ДСТУ 2732 — 2004 діловодство та архівна справа бланк службового документа — це уніфікована форма документа з надрукованою постійною інформацією реквізитів і наявним місцем для фіксування їх змінної інформації. Отже, це аркуш паперу на якому різними способами нанесені певні реквізити: емблема підприємства, його назва, юридична адреса, факс тощо. Підготувати фірмовий бланк можна за допомогою текстового редактора і зберегти у вигляді файла-шаблону зразка.

58. Текстові редактори і текстові процесори
Системами обробки тексту є спеціальні програми, які називають текстовими процесорами або текстовими редакторами. Загальними функціями текстових процесорів є : 1 набір тексту в память компютера; 2 можливість введення тексту декількома мовами; 3 редагування фрагментів тексту; 4 форматування фрагментів тексту; 5 опрацювання декількох текстів одночасно; 6 пошук потрібних фрагментів текстів; 7 можливість вставляння в текст різних обєктів рисунків, схем, таблиць, графіків; 8 перевірка правопису й автоматичне коригування помилок при введенні тексту; 9 друкування всього тексту або його фрагментів; 10 створення стандартних документів листів, резюме ; 11 друкування набраного тексту або його фрагментів; 12 збереження набраного тексту на зовнішньому носієві. Крім текстового редактора Microsoft Word, у Microsoft Office входять ще такі програми: Microsoft Excel — це програма для роботи з електронними таблицями, яка використовується для обчислення, організації й аналізу ділових даних; Microsoft Access — програма для роботи з базами даних, яка використовується для створення обєктів — таблиць, форм, запитів; Microsoft PowerPoint — програма для роботи з презентаціями; Microsoft Outlook — програма для роботи з електронною поштою, з планувальником розкладу на день. Microsoft Word — багатовіконний текстовий редактор, дає змогу працювати одночасно з кількома документами.

59. Текстоутворювальні ознаки тексту
При вивченні тексту як мовної одиниці важливо виявити особливі характеристики — ознаки, на основі яких можна виділити текст і сукупність яких дає уявлення про нього. Найважливішою характеристикою тексту є звязність. Другою важливою ознакою тексту є його змістова звязність, співвіднесеність, інші назви — одно темність, кореферентність. Текст як звязна та цільна група речень має бути обовязково присвячений певній темі, з якою співвідносяться всі речення тексту. Наступна ознака — єдина модальність. Модальність визначається як прояв ставлення автора тексту до дійсності та його оцінка повідомлюваного. Будь-яке повідомлення має модальність — ствердження, відмову, прохання. У межах тексту модальність тексту може змінюватися проте не різко. Також до основних ознак тексту слід віднести граматичну єдність речень, що становлять текст єдність часу, числа, особи, порушення якої робить текст неоднозначним. Кожний текст має певну мету, виражає намір інтенцію автора повідомити певну інформацію, переконати, довести правильність чи неправильність певних положень, ідей, дати наказ, спонукати до певних дій. Прагматична установка або авторська установка є невідємною ознакою кожного тексту. Отже, зважаючи на викладені вище текстоутворювальні ознаки, текст слід розуміти як письмовий документ, який складається з послідовної низки єдностей, обєднаних лексичним, граматичним та логічним звязком, і якому властива модальність та прагматична установка.

60. Теоретичні основи документної лінгвістики
Перехід до інформаційного су суспільства супроводжується зростанням обсягів документованої інформації в усіх сферах людської життєдіяльності. Зростає роль документа як носія соціальної інформації. Документна лінгвістика — мовознавча дисципліна, яка досліджує внутрішню структуру тексту службового документа, його змістовні категорії, мовностилістичну репрезентацію. Обєктом вивчення цієї дисципліни є текст службових документів, а предметом — правила побудови та мовне оформлення уніфікованих текстів службових документів, виявлення категорій, які виражаються за цими правилами. Службовий документ — документ, який створила або отримала установа у процесі діяльності. Текст службового документа — зміст письмового документа, що є його головним реквізитом. Таким чином, документна лінгвістика має справу з письмовими документами, зміст яких зафіксований за допомогою письмових знаків, а саме: рукописних і надрукованих. Інтегрування теоретичних і практичних здобутків інших галузей мовознавства визначили основні напрями розвитку документної лінгвістики. 1 Вивчення тексту як системи вищого рангу, основною ознакою якого є цілісність і звязність. 2 Вивчення одиниць, що становлять текст. досліджують більшу одиницю ніж речення а саме — складне синтаксичне ціле. 3вивчення міжфразових звязків і відношень речення, які належать до складного синтаксичного цілого, різні за своєю структурою і самостійні, поєднуються між собою за змістом. Звязки між такими реченнями називають міжфразовими. 4 Уніфікація структурної організації та мовних засобів текстів службових документів. уніфікація — процес встановлення однакових, єдиних вимог при створенні та оформленні документів. 5 Виявлення основних категорій службових документів і лінгвостилістичних засобів, які забезпечують реалізацію цих категорій у тексті.

61. Уніфікація мовних засобів організації тексту службового документа
Сучасний службовий документ — це перш за все письмовий текст, зафіксований графічними засобами. За ступенем уніфікації текст може бути звязним, трафаретом, таблицею, анкетою. Звязні тексти документів являють собою послідовність повністю синтаксично оформлених пропозицій, відповідно до стилю викладу традицій службового листування. Прикладами можуть бути доповіді, звіти, службові листи і т.д. Трафарет — спосіб фіксації інформації у вигляді тексту з пробілами, призначеними для заповнення їх змінною інформацією, яка залежить від конкретної ситуації. Приклади трафаретних текстів — бланки довідок, посвідчень про відрядження. При складанні текстів-трафаретів важливо памятати таку закономірність порядку слів у російській мові: постійна інформація завжди передує змінній. Тому текст трафарету не може починатися з пробілу. Анкета — спосіб просторової організації тексту, при якому постійна інформація дана у вигляді переліку питань, які передбачають строго певний набір відповідей. У вигляді анкет складаються особисті листки з обліку кадрів, зведення, особові картки, різні замовлення і т.д. У анкети є схожість з трафаретом, але є й відмінності, наприклад: неоднакова синтаксична організація мовлення; анкета — це перелік заздалегідь підготовлених питань. Таблиця — спосіб просторової організації тексту, який передбачає внесення інформації показників у відповідні графи: по горизонталі — загальне найменування показників постійна інформація, по вертикалі — конкретні дані змінна інформація в цифровому або словесному вираженні. У таблиці кількісна інформація передається словами, цифрами або змішаним способом. Слід зазначити, що в одному документі допускається поєднувати тексти різних типів.

Переваги уніфікації і стандартизації службових документів очевидні: за даними досліджень, уніфікований текст сприймається майже в 10 разів інтенсивніше, ніж неуніфікованих, що дозволяє прискорити роботу над прийняттям конкретного управлінського рішення; крім того, працюючи над складанням документа, його автор одержує можливість зосередити свою основну увагу на найважливіших, властивих тільки цим документом, аспектах.

62. Форми та ступінь репрезентації адресанта та адресата у тексті службового документа
Лист починають звертанням до адресата, звертання може бути офіційним, напівофіційним, дружнім тощо, характер звертання залежить від стосунків між тими, хто пише листа, і тим, кому лист адресується. Найбільш звичними є такі звертання: друже, друже мій, дорогенькі, шановний пане, вельмишановний, дорогий друже, дорогі батьки, високоповажний товаришу. Листи починають також словами, що вказують на час написання листа Добридень! Добрий день! Доброго вечора Вам. Форма прощання в листі також залежить від взаємин автора адресатом До побачення, Прощай, Будьте здорові. Прощавай до скорої зустрічі. Цілую. Кохаю. Чекаю

У доборі лексики, у вживанні малої чи великої літери, розділових знаків виявляється особистість автора. Має значення також те, з якою метою пишеться приватний лист

в займенник ти, ви у звертанні до однієї особи з великої літери, засвідчуючи цим власну вихованість, одну з ознак індивідуальної культури

г усі назви адресата можуть повторюватись, ускладнюватись префіксами особливо суфіксами, набуваючи певної негативної чи позитивної оцінки

д синтаксис листа залежить від індивідуальності автора. Форма викладу тексту, побудова речень залежить і від того, кому адресовано лист.

1 Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М.: Наука,1981. — С. 125.

2 Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М.: Наука, 1981. — С. 131.

 

 

Засоби єдності лінгвістичної композиції тексту.

Текст — це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття.
У мовленні тексти часто утворюються не лише з речень, а скоріше з їх сукупностей. Бо інформація реченнями не тільки повідомляється, але зміст повідомлення розгортається, тобто навколо змістового стрижня зявляються додаткові повідомлення-речення. Іноді такий змістовий стрижень розподілений між двома, трьома реченнями в тексті. Характерними ознаками тексту є синтаксична єдність, звязність складових одиниць, певна інтонаційно-змістова спільність.
З погляду змістовності текст сприймається як закінчене, обєднане спільною темою змістове ціле. Текст також є продуктом цілеспрямованого мовленнєвого акту.
За прагматичною направленістю знаряддя акту спілкування між адресатом і адресантом із певною метою текст має свою інформативну наповненість, тобто висвітлює окремий фрагмент мовної картини світу з різним ступенем обєктивності
Текст — це єдність речень, розташованих у певній послідовності й повязаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність.
Речення, що входять до синтаксичної єдності, обєднуються спільною темою і спільним предметом думки чи повідомлення. Послідовність розташування окремих речень, тобто логіка викладу, зумовлюється насамперед часовою, причиново-наслідковою послідовністю реальних чи уявних подій, послідовністю сприймання фактів, послідовністю суджень, у яких спочатку мають іти часткові судження, а потім — умовивід, тощо.
Дослідження тексту починається з визначення його основних категорій, які виражають властивості й ознаки тексту. Визначення цих категорій залежить від лінгвістичної позиції автора. Так, наприклад, говорять про сім вимог текстуальності: формальну когезивність, когерентність, значеннєву інтенціональність, сприймання, інформативність, ситуаційність та інтелектуальність . Я вважаю, що для текста характерні дві властивості — цілісність і звязність. Цілісність не співвідноситься безпосередньо з лінгвістичними категоріями й одиницями і має психолінг-вістичну природу. Вона є вертикальною категорією, що звязує текст у єдине ціле, створює передумови для формування його як розумового утворення. Крім того, цілісність утворює внутрішню форму змісту тексту, тобто виступає засобом структурування його значеннєвої інформації . З іншого боку, поряд з цілісністю, текст характеризується звязністю, що виявляється на його лінійному рівні. Звязність когезія ре гулюється в синтагматичному розрізі і є категорією логічного плану, яка дотримується логічних правил. Ця категорія чітко виявляється в письмових чи підготовлених текстах. В усному мовленні логічна звязність дозволяє створити текст, оптимальний для усного сприйняття. При цьому звязність тексту може бути оформлена двома видами засобів: зовнішніми і внутрішніми. Зовнішні засоби когезії мають формальні показники граматичні і лексичні засоби, однак домінують внутрішні семантичні засоби звязності. Внутрішній звязок базується на спільності предмета опису, що є тим стрижнем, що проходить через весь текст і як би стягає усі його частини в єдине ціле.

9 Засоби звязку між компонентами надфразової єдності, або складного синтаксичного цілого.
Складне синтаксичне ціле мислиться як самостійна семантико-синтаксична одиниця, формована шляхом обєднання речень на основі взаємодії змісту й форми окремих мовленнєвих повідомлень. Складне синтаксичне ціле невіддільне в контексті з погляду смислової цілісності побудови. Окремі речення, що входять до нього, не мають контекстної смислової самостійності. Надфразна єдність, з нашої точки зору, є утвором, співвіднесеним із фразовою й таким, що відображує поряд із нею особливості членування мовленнєвого потоку, його ритміко-інтонаційної, графічної організації простіше кажучи, йдеться про розбиття мовленнєвого потоку на фрази, а також його цілісних у смисловому відношенні єдностей, — звідси й спостережувана схожість надфразових єдностей зі складними синтаксичними цілими. Абзац, як уже зауважувалося, композиційно-виділювальна одиниця, що слугує для графічного чи інтонаційного виділення семантично й стилістично значущих частин у цьому плані природним є звязок абзаца з семантико-синтаксичною структурою мовленнєвих побудов, і водночас він повязаний із фразовими одиницями.

Виходячи з висловлених міркувань, як одиницю, що утворюється в результаті сполучення речень на основі певних функціонально-смислових відношень, ми розглядаємо складне синтаксичне ціле. Семантико-синтаксичні одиниці слугують для мовного вираження, передавання мисленого змісту й завдяки цьому набувають смислової значущості. Так, семантико-синтаксична одиниця речення в комунікативному плані осмислюється як елементарне висловлювання про предмет мовлення в тому випадку, якщо воно не входить до складу більшої одиниці, котра також виступає в ролі елементарного висловлювання про предмет мовлення, але вже, звичайно, розчленованого. Семантико-синтаксична одиниця та комунікативна одиниця — дуже тісно взаємоповязані поняття, тому що, по-перше, властивість комунікативності природно випливає із семантико-синтаксичної основи; по-друге, відображеність у синтаксичній одиниці мисленого змісту зумовлює її використання як безпосереднього будівельного матеріалу для комунікативних побудов.

Для того, щоб судити про комунікативну функцію і речень, і складних синтак

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти