ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Написання закінчень родового відмінка однини іменників чоловічого роду ІІ відміни.

У сучасній українській мові чіткого розмежування щодо вживання закінчень -а, -у, -я, -ю немає. Існує певна закономірність щодо їх використання. У родовому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у у мякій групі — я, -ю. При визначенні закінчення береться до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні наголос ознаки іменника. Наприклад: папір — папера документ — паперу матеріал; акт — акта документ — акту дія.

Закінчення -а, -я мають іменники чоловічого роду, що означають:

1загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, акціонера, спортсмена, підприємця, промовця, Якубовича, Дмитриченка, Степана, Львова, Києва, Канева,виняток становлять ті складені власні назви, у яких друга частина співзвучна із загальною назвою, що має закінчення -у: Кривого Рогу, Холодного Яру, Красного Лиману

2інші географічні власні назви з наголосом на кінцевому складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -ее, -ськ: Дніпра, Трубежа, Ірпеня, Здвижа, Дніпропетровська, Миколаєва, Демидова, Макарова, Тетерева

3назви конкретних предметів: автомобіля, документа, плаща, годинника, стільця

4назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, місяця, тижня але року, віку

5назви окремих днів тижня: понеділка, четверга; місяців: січня, березня, листопада листопаду — з іншим значенням та ін.

6назви будівель, приміщень, споруд: паркана, погреба але льоху. Проте деякі назви цієї групи вживаються лише із закінченням -у: складу, порту, каналу, магазину, вокзалу, метрополітену та ін.

7наукові й технічні терміни іншомовного походження, що означають одиничні поняття: синуса, діаметра, атома, сектора, куба.

8українські терміни, коли вони утворені за допомогою суфіксів: відмінка, числівника, чисельника, рівня але складу, способу, роду, виду, стану і в загальному, і в термінологічному значеннях.

Закінчення -у, -ю мають іменники чоловічого роду, що означають:

1сукупність чогось чи когось: колективу, пленуму, активу, деканату, оркестру але вишняка, березняка, чагарника — з наголосом на кінцевому складі

2речовину, масу, матеріал: меду, спирту, мармуру, паперу, льоду, шовку, граніту, піску, металу, асфальту, лісу, азоту, алмазу, кисню, гороху

3психологічний стан, різні почуття, відчуття: гніву, болю, страху, настрою, сорому, болю, відчаю, гумору, жалю

4назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, клубу, штабу, комітету

5назви процесів, станів, властивостей, ознак: руху, польоту, ремонту, спорту, відгуку, відпочинку, рейсу хоча рейса — у значенні монети, маршруту, побуту, експерименту, успіху, характеру, експорту, імпорту, сміху

6явища природи: дощу, туману, циклону, грому, вітру, морозу, вогню

7місце, простір тощо: світу, плацдарму, яру, лугу, саду, майдану, гаю, краю але хутора, берега, горба

8назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Криму, Далекого Сходу, Сахаліну, Донбасу, Сибіру, Бугу, Нілу, Дунаю, Алтаю; але іменники з наголосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Ужа, Остра, Дінця.

Є випадки, коли закінчення -а -я та -у -ю вживаються паралельно: стола — столу, моста — мосту, двора — двору, плота — плоту залежно від наголосу або від значення: каменя окремий предмет — каменю матеріал, листа окремий предмет — листу сукупність, соняшника одна рослина — соняшнику сукупність, збірність.

26. Написання і відмінювання власних особових назв.
Українські прізвища пишуться за тими самими нормами правопису, що й слова, від яких їх утворено: Сивокінь бо сивий кінь, Онищук бо Онисько, Олійник бо олія, Січкаренко бо січка, Олексієнко бо Олексій.
Апостроф у прізвищах пишеться за тими самими правилами, що й в інших словах: Крипякевич, Дробязко, Соловяненко, Карпюк, Стефюк, Мяло, Маряненко, Лукянчук; але: Довбяга, Ужвюк, Рябокляч.
Мякий знак у прізвищах вживається за тими самими правилами, що й в інших словах: Семенець, Вихованець, Довгань, Рудь, Гуць, Шмигельський, Старицький, Водо- лазький; але: Бондар, Панченко хоч Панько, Гринчииіин хоч Гринько, Дяченко бо дяк, Касяненко бо Касян, Улянич бо Уляна.
Літери подвоюються в прізвищах, якщо одна частина слова закінчується, а друга починається на ту саму літеру: Піддубний, Беззубенко, Винниченко, Тютюнник, Долинний.

27. Описовий метод та його прийоми у дослідженні тексту документа.
Метод від грец. mйthodes — шлях дослідження, пізнання — система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні та практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практичного освоєння дійсності.
Описовий метод — система дослідницьких прийомів, які використовуються для характеристики явищ мови на певному етапі її розвитку.
В описовому методі розрізняють такі послідовні етапи: виділення одиниць аналізу слова і речення; їх членування вторинна сегментація: поділ речення на словосполучення; словосполучення на словоформи тощо; класифікація та інтерпретація виділених одиниць. Описовий метод використовує прийоми зовнішньої та внутрішньої інтерпретації .
Виділені одиниці стають предметом контекстного аналізу, який використовується для семантичного дослідження лексем, словоформ та спрямований на аналіз частини через ціле. Досліджувана одиниця мови надфразова єдність розглядається в контексті цілого тексту.
Серед прийомів зовнішньої інтерпретації використовують логіко-психо логічної та міжрівневої інтерпретацій. Логіко-психологічні прийоми застосовують у дослідженні звязку змісту мовних одиниць і категорій з одиницями мислення співвіднесеність речення і судження, глибинна семантична структура речення та ін.. Суть прийомів міжрівневої інтерпретації полягає у тому, що одиниці одного рівня використовують як засіб лінгвістичного аналізу одиниці іншого рівня. У такому випадку,властивості досліджуваного явища розглядають з погляду суміжного рівня. Таким чином, відкриваються нові особливості явищ, які розглядаються, що допомагає встановити міжрівневі звязки. Найпоширеніший прийом морфологічного синтаксису полягає у тому, що синтаксичну структуру вивчають з погляду її морфологічного вираження наприклад, головний член номінативного речення може бути виражений іменником, числівником, субстантивованим словом тощо.
Прийоми внутрішньої інтерпретації — це різні способи вивчення мовних явищ на основі їх системних парадигматичних і синтагматичних звязків. Оскільки одиниці мови мають власну будову, то її вивчення передбачає власну, або внутрішню, інтерпретацію. Парадигматична методика включає опозиційний прийом на основі порівняння і протиставлення мовних одиниць встановлюються їх відмінні ознаки, а на підставі спільності й відмінності вони обєднуються у різні парадигматичні групи. Парадигматична методика включає синтагматичну і спрямована на вивчення сполучуваності досліджуваних одиниць, їх контексту.
У лінгвістиці тексту провідним є контекстуально-ін- терпретаційний метод. Його сутність полягає у дослідженні тексту в різних типах контекстів, на основі інтерпретації дослідником текстових категорій і компонентів. Дослідники зараховують його до описового методу.

Контекстуально-інтерпретаційний метод, як правило застосовується для художніх текстів як реконструкція авторського задуму, різних інформаційних масивів тексту Контекстуальний аналіз доповнює інтерпретаційний і служить для розкриття змісту тексту в дискурсі. Однак принципи цього методу не впорядковані та не мають логічно структурованого комплексного опису, тому часто контекстуально — інтерпретаційний метод підмінюється лінгвістичним аналізом тексту, який зводиться до коментування мовних труднощів, стилістичних прийомів, окремих Фрагментів тексту.

28. Основні етапи: сканування, сегментування тексту, безпосереднє розпізнавання.
Якість розпізнавання багато в чому залежить від якості вихідного зображення. Як правильно відсканувати доку мент, як відкрити й розпізнати вже наявні на компютері зображення, як можна обробити зображення й усунути де які його дефекти наприклад, різного роду непотрібні зна ки, таблиці, лінії, що виникли при скануванні і т.д.
Перш ніж розпочати розпізнавання, програма має зна ти, які ділянки зображення треба розпізнавати. Для цього проводиться аналіз макета сторінки, під час якого виділяються блоки з текстом, картинки, таблиці та штрих-коди.
Завдання розпізнавання полягає в тому, щоб перетвори ти відскановане зображення в текст, зберігши при цьому оформлення сторінки. Перед розпізнаванням тексту необхідно встановити основні параметри: язык распознавания, тип печати распознанного текста и тип страницы.
Після завершення розпізнавання результат зявляється у вікні Текст. Вікно Текст — це вбудований редактор програми Finereader; у ньому можна перевірити результа ти розпізнавання та відредагувати розпізнаний текст.
У списку Рівень виділення помилок можна вибрати такі значення:
Немає — помилки розпізнавання не виділяються.
Стандартний — кольорами виділяються нерозпізнані й непевно розпізнані символи.
Максимальний — крім нерозпізнаних і непевно роз пізнаних символів, кольорами виділяються слова, яких немає в словнику мови розпізнавання.
Зауваження. Кількість показуваних у вікні Текст поми лок буде змінено після повторного розпізнавання документа.
Зупинятися на непевно розпізнаних словах. Система при перевірці орфографії зупинятиметься на словах, у яких були непевно розпізнані які-небудь літери Зупинятися на несловникових словах. Ця опція дає змогу перевірити слова, яких немає в словнику і які могли бути розпізнані програмою неправильно.
Зупинятися на складних словах. При перевірці орфографії система зупиняється на словах, яких немає у словнику, але які можуть бути побудовані за наявними морфологічними моделями або складені з наявних у словнику слів.
Ігнорувати слова із цифрами й іншими неалфавітними символами. При перевірці орфографії слів, всередині яких чіпляються цифри або які-небудь інші символи, що не входять в алфавіт мови розпізнавання, не вважаються помилковими, якщо вони не містять непевно розпізнані символи.
Результати розпізнавання можна зберегти у файл, передати у зовнішній додаток, не зберігаючи на диску, скопіювати в буфер обміну або відправити електронною поштою в кожному з підтримуваних програмою Finereader форматів збереження. Зберегти можна всі сторінки або тільки вибрані.

29. Основні складники тексту.
Текст від лат. textum- тканина, сплетіння, зєднання- максимальна одиниця мови.
Для тексту характерні такі ознаки:
структурна єдність всі мовні елементи повязані між собою за структурою

смислова єдність всі мовні елементи повязані між собою за смислом

комунікативна цілеспрямованість

жанрова віднесеність.
У тексті завжди про щось повідомляється. Це його тема.
СКЛАД ТЕКСТУ
Текст складається з інших мовленнєвих одиниць, обєднаних смисловим звязком: речень, висловлювань, абзаців, розділів.
АБЗАЦ
Текст ділиться на абзаци. Абзац включає в себе одне або декілька речнь, звязаних між собою за змістом.
Абзаци також звязані між собою за змістом. Кожний абзац починається з нового рядкА. ОСНОВНІ ЧАСТИНИ ТЕКСТУ
Будь-який текст умовно можна поділити три логічні частини:

зачин початок розповіді

основна частина розгортання думки чи подій у тексті

висновок кінець розповіді.ПОДІЛ ТЕКСТІВ ЗА СТИЛІСТИЧНИМИМ ОЗНАКАМИ

За стилістичними ознаками тексти поділяються на розмовно-побутові, художні, наукові, офіційно- ділові та публіцистичні.
ПОДІЛ ТЕКСТІВ ЗА МОВЛЕННЯМ
За мовленням тексти поділяються на усні і писемні.
За типом мовлення або формою реалізації інформації тексти поділяються на

тексти-розповіді, тексти-описи і тексти-роздуми.ПОДІЛ ТЕКСТІВ ЗА ЗВЯЗКОМ
За звязком розрізняються тексти з ланцюговим звязком і тексти з паралельним звязком.
У тексті з ланцюговим звязком кожне наступне речення за смислом і будовою обєднується з попереднім, поступово розвиваючи думку.
У тексті з паралельним звязком події розвиваються паралельно відбуваючись одночасно, або чергують одна одну

30. Особливості вживання експліцитних та імпліцитних звязків у текстах документів. Види імпліцитних звязків
Виділяють такі чинники звязності тексту: логіку викладу, особливу організацію мовних засобів, комунікативну спрямованість — відповідність мотивів до мети та умов тексту, смисловий план тексту. Звязність реалізується спеціалізованими різнорівневими мовними одиницями. У текстах службових документів використовують сегментні засоби вираження звязності: 1 лексичні повтори, одно- кореневі слова, однотемні слова; 2 граматичні сполучники, сполучникові слова, особові та вказівні займенники, узгодження часу і стану, ступені порівняння, вставні слова та речення; 3 синтаксичні порядок слів, порядок поєднання частин, фрагментів. Ці мовні засоби забезпечують вираження експліцитних звязків у тексті.
Текст характеризується не лише експліцитним, вираженим за допомогою мовних засобів лексичних, морфологічних, синтаксичних, а й імпліцитним без спеціального мовного вираження звязками.
Використовують три основні види імпліцитності тексту:
• граматична імпліцитність — в одному чи кількох реченнях тексту пропущені певні члени

• семантична імпліцитність — у тексті відсутні одне чи більше речень, частини речень, які експліцитно містять інформацію, властиву певному тексту

• поєднання граматичної і семантичної імпліцит- ності.
Імпліцитні звязки обмежено використовуються у текстах службових документів, оскільки можуть порушувати точність, ясність, повноту викладу управлінської інформації. З іншого боку, для того, щоб текст управлінського документа і кожне його речення були інформаційно місткими, слід уникати невиправданих повторів і слів, які не мають у даному контексті конкретного смислового навантаження. Імпліцитні звязки переважають у суто формалізованих текстах, у яких зміст передається спрощеними конструкціями, ключовими словами. Наприклад: Продавець продає, а Покупець купує таке майно:
У вторинних документах імпліцитність є могутнім засобом згортання текстових конструкцій та використовується з метою економії мовних засобів без змін обсягу інформації, що передається. Формування імпліцитних звязків автором при створенні тексту і сприйнятті та розпізнанні їх адресатом потребує від них розумових зусиль, певного рівня знань у певній предметній галузі. Імпліцитність зумовлена відсутністю у тексті вербальної словесної інформації, яка має бути у свідомості автора і читача слухача, забезпечуючи її адекватне розуміння.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти