ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Особливості вираження модальності у текстах службових документів.

Модальність — полісемічний термін, який включає:
1. авторську оцінку висловлювання з позицій реальностіірреальності
2. оцінку ситуації, яка відображається з позицій її можливості, необхідності чи бажаності
3. оцінку ступеня впевненості у вірогідності повідомлення
4. цільову настанову мовця
5. значення ствердженнязаперечності, які відображають наявністьвідсутність обєктивних звязків між предметами, ознаками, подіями
6. емоційну та якісну оцінку змісту висловлювання.
Модальність визначається як прояв ставлення автора тексту до дійсності та

його оцінка повідомлюваного. Будь яке повідомлення має модальність — ствердження, відмову,прохання. У межах тексту модальність може змінюватися проте не різко.

Особливості текстової комунікації.

Текстова комунікація розширила можливості вербального спілкування та подолала ті труднощі,які не могли бути подолані на рівні усного спілкування.

Текстова комунікація обовязково враховує екстралінгвістичні позамовні та інтралінгвістичні власне лінгвістичні фактори комунікації. До екстралінгвістичних належать такі: автор тексту адресант повідомлення, який повідомляє інформацію; референт обєкт, предмет комунікації — те, про що повідомляється в текст; адресат отримувач повідомлення, читач; ціле установка або прагматична установка — призначення, мета повідомлення; умови комунікації — обставини, за яких відбувається спілкування час, місце, характер ситуації

У текстах комунікація реалізується у діалогічних звязках адресант — адресат. Поняття діалогічність та адресатність не тотожні. Діалогічність двостороння дія може бути реалізована певною мірою лише у листуванні, договірних документах.

Особливості інтерпретації тексту

Термін інтерпретація з латинської означає витлумачення, пояснення, використовується для тлумачення тексту твору, осягнення його змісту, ідеї задуму. Інтерпретацію тексту здійснюють як переоформлення тексту, його змісту, тобто як переклад на поняттєво-логічну чи образну мову. Інтерпретація стосується термінів, знаків, символів, схем у лінгвістиці та інших науках, які піддаються формалізації у процесах компютеризації та інформатизації. Сутність інтерпретації полягає у перекладі знаків однієї системи на інші знаки тієї самої системи на інші знаки тієї самої системи чи знаки іншої системи.
1. переказ — формування за допомоги мови тексту про текст
2. резюмування анотування — згорнутий виклад концепту чи основної теми тексту
3. аналіз — розбір тексту з різних позицій
4. діалог — використання вихідного тексту як підстави для створення власного тексту адресатом, який стає адресантом і вступає у відношення з чужим текстом, цитуючи його, використовуючи його основні ідеї, поняття.
Інтерпретація тексту це і процес розуміння твору і результатом цього процесу, що виражається у вмінні викласти свої спостереження, користуючись відповідною метамовою, тобто професійно, грамотно пояснюючи своє розуміння прочитаного.

34. Особливості писемного тексту. Його основні риси
Текст — зафіксований на письмі результат писемного а не усного мовлення. Характер писемного мовлення здебільшого визначається специфічними умовами писемного спілкування і насамперед відсутністю співрозмовника в момент висловлювання.. особливості писемного мовлення простежуємо при порівнянні з усним мовленням.
Усне мовлення
Писемне мовлення
первинне
вторинне
Виникло швидше
Пізніше
Має звукове втілення
Має графічне втілення
Лінійне, оскільки має лише звукове втілення
Багатомірне можливе багаторазове повернення до будь якого його фрагменту
незворотне
зворотне
Не фіксує висловлювання думки
Має дуалістичну природу — здатність знаходитися у стані спокою і в стані руху. Писемна мова дає можливість фіксувати висловлені думки та забезпечити збереження і відтворення мовлення у часі й просторі, тобто значно пізніше того, як воно було висловлене
Діалогічне розмовна лексика та фразеологія, лаконічність, незавершеність, непослідовність, безсполучниковість, вживання інтонації, міміки, жестів
Монологічне книжна лексика, поширеність висловлювання, завершеність, логічна послідовність, синтаксична оформленість, розгорнута система звязних елементів тощо

Перевірка правопису.

Текстовий редактор Microsoft Word володіє потужними засобами контролю правопису, спрямованого на виявлення та виправлення помилок у тексті.

У редакторі Word є декілька способів перевірки грамотності документа: автоматична перевірка правопису, автоматична перевірка правопису при введенні, одночасна перевірка орфографії та граматики.

Для перевірки правопису потрібно вибрати мову перевірки, або всього документа або його фрагмента. Для цього викликається пункт меню СервісМоваОбрати мову

Для того, щоб включити автоматичну перевірку правопису потрібно викликати вікно налаштування параметрів СервісПараметриПравопис.

Система вбудованої перевірки орфографії дає змогу:
- знаходити непевно набрані слова
- знаходити орфографічні помилки
- автоматично їх виправляти
- знаходити словоформи або її залишок у списку морфем
Найефективніше перевірку правопису здійснює одна з частин програми Рута-Плай. За допомогою рута можна:
- перевіряти правопис і виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки
- здійснювати граматичний контроль за узгодженістю слів у реченнях
- виявляти стилістичні огріхи тексту
- добирати синоніми з тезаурусу словника
Граматичний контроль українськомовних текстів здійснюється за 75 правилами, серед яких:
- узгодження форм числівника з іменником
- уживання дієслова без прийменника
- прийменник з особовим займенником
- тире між підметом і присудком
- розділові знаки при вставних і заперечених словах
- кома при звертанні та інші.

36. Позначення голосних у російських та в інших словянських власних назвах.
Позначення голосних у російських власних назвах

Російські власні назви передаємо якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, проте, норм українського правопису, зокрема щодо вживання мякого знака й апострофа: рос. Соловьев — Соловйов, рос. Прокофьев — Прокофєв, Рос. Алябьев — Алябєв, рос. Дьяконов — Дьяконов, рос. Васильєв — Васильєв, рос. Ананьин — Ананьїн, рос. Пятницкий — Пятницький, рос. Невьянск — Невянськ, рос. Чалтьірь — Чал-fup, рос. Пермь — Перм, рос. Плоскошь — Плоскош, рос. Октябрьск — Октябрськ.

Але мякий знак обовязково пишеться в кінці суфікса -ець, та в суфіксах -ськ-, -цьк-: рос. Юрьевец — Юрєвець, рос. Иркутск — Іркутськ, рос. Троицк — Троїцьк.

Російська буква и у власних назвах передається звичайно через і: Ігнатьєв, Пушкін, Нікітін, Гагарін, Мілютін, Кірсанов; Білібіно, Вітебськ, Ольгіно.

Але російську букву и передаємо через и:
а після шиплячих і ц: Пущин, Чичиков, Житков, Шишкін, Щипачов, Чита, Тушино, Цимлянськ

б у префіксі при- та суфіксах -ик-, -иц-, -ич-, -ищ-: Привалов, Новиков-Прибой, Мечников, Голиков, Пятницький, Станюкович, Радищев; Прикумськ, Зимовники, Бронниці, Котельнич, Митищі

в якщо в українській мові є споріднене слово з и: Тихомиров бо тихий і мир, Сидоров бо Сидір, Титов бо Тит; Липецьк бо липа, Синельникова бо синій, Кисловодськ бо кислий

г у географічних назвах Сибір, Симбірськ, Владивосток, Владимир, Пятигорськ, Семипалатинськ.

Буква и після голосних, мякого знака й апострофа передається через ї: Воїнов, Ізмаїлов, Тур Ін; Ільїнка, Троїцьк.

Російську букву є у власних назвах якщо вона стоїть після приголосного передаємо звичайно через є: рос. Державин — Державін, рос. Кузнецов — Кузнецов, рос. Лєрмонтов — Лермонтов, рос. Полевой — Полевой, рос. Серпухов — Серпухов, рос. Первоуральск -Первоуральск.

Але російську букву є передаємо через е:
а на початку слова: Євдокимов, Єршов, Єльцин

б у суфіксах -єв, -єєв, якшо вони стоять не після шиплячих, ц або р: Ломтєв, Бердяев, Сергеев, Алексеев; Васильєво, Лежнєво; але після шиплячих, ц та р пишемо є:
Тютчев, Плещеев, Нехорошее, Рум янцев, Лазарев, Андреев

в якщо в українській мові є споріднене слово з постійним к
Твердохлєбов бо хліб, Серов бо сірий, Мєщанінов бо міщанин, Зверев бо звір, Бєлорєцьк бо біла ріка, Орєхово-Зуєво бо горіх; але пишемо є, коли і в українській мові чергується з є: Каменев бо камінь — каменя, Лебедев бо лебідь — лебедя, Хмельов бо хміль

Російську букву ё, яка позначає звук о після мякого приголосного, передаємо:
а через йо на початку слова, після голосного, а також після мякого знака в російському написанні: Йолкін, Окайомов, Нейолов, Воробйов, Соловйові
б через ьо після приголосних: Найдьонов, Тьоркін, Алфьоров, Семьоркін, Корольов

в через о після шиплячих: Горбачов, Хрущов, Щокін; Сичовка, Жолча рос. Желча

г через є в назвах, утворених від назв, спільних для української та російської мов: Артемов, Семенов, Федоров; Березіно, Орел.

Позначення голосних в інших словянських власних назвах

У південнословянських власних назвах болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови буква и латиницею — і передається через и: Величков, Єлин-Пелин, Фи-липов, Миладинов, Прличев, Скерлич, Давичо, Гундулич, Зрин-ський, Селишкар, Левстик.

У західнословянських власних назвах польська, чеська, словацька мови буква у латиницею передається через и: Брандис, Пшибось, Виспянський, Тил, Мисливечек, Шафарик.

Буква і в західнословянських власних назвах передається:
а через и після шиплячих та в суфіксах -ик-, -иц-, -ич-:
Пшибишевський, Гощинський, Жижка, Тренчин, Масарик, Конопницька, їлемницький, Сладкович, Івашкевич

б через і в усіх інших випадках: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек, Сабіна, Мінач, Понічан, Тімрава.
У південнословянських і західнословянських власних назвах буква є у тому числі польське буквосполучення іе та чеська буква і передається через є: Бошев, Каравелов, Недич, Скерлич, Крлежа, Бевк, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Сераков-ський, Седлачек, Чапек, Гвездослав.

Польське буквосполучення іо передається:
а через йо після губних приголосних: Голембйовський, Пйотровський

б через ьо після інших приголосних: Генсьорський, Аньалє

Білоруські власні назви передаються за традицією наблі жено до української вимови: Короткевич, Богданович, Панчен ко, Журавський; але близько до білоруського звучання: Коле Бядуля, Самуйльонок.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти