Змістовий модуль 2. Рівновага на окремих ринках

Тема 3. Ринок праці

Мета:поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів з теоретичних основ функціонування ринку праці та проблем безробіття.

План вивчення теми

1. Ринок праці та механізм його функціонування.

2. Зайнятість та безробіття.

3. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Mета теми — надати студентам базові знання про механізм ринку праці, проблем безробіття та державного регулювання зайнятості.

Відсутність рівноваги на ринку праці означає найчастіше наявність надлишкової робочої сили, яка не може знайти для себе роботу.

Основним індикатором стану ринку робочої сили є зайнятість. Рівень зайнятості виявляється через рівень безробіття, який характеризує співвідношення між чисельністю безробітних і чисельністю робочої сили.

Загальний рівень трудових ресурсів (R - resources) складається з двох груп населення: працюючих та безробітних (F).

R = L + F, (2.14)

де L -працюючі (labor - праця);

F -безробітні (free - незайняті).

Рівень фактичного безробіття (u) (u - unemployment - безробіття) обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, які можуть і бажають працювати (R):

u = ×100% (2.15)

Природний рівень безробіття складається з фрикційного та структурного:

u*= u_f + u_s (2.16)

Природна норма безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний забезпечувати потенційний рівень ВВП.

Взаємозв’язок між коливаннями рівня безробіття та ВВП відбиває закон Оукена.

Американський економіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу (емпірично) дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1 %, то втрати ВВП складають 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.

Перший — обчислення відсотка відставання фактичного ВВП Ya від потенційного ВВП Yp:

Δy = (u – u*)×2,5, (2.17)

де Δy— відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП (у відсотках);

u і u* —рівень відповідно фактичного і природного безробіття;

2,5 — число Оукена.

Другий — розрахунок потенційного ВВП - Yp

Yp = ×100, (2.18)

де Ya — це фактичний ВВП.

Третій — оскільки нам відомо Ya та Yp, то звідси втрати економіки від циклічного безробіття будуть дорівнювати:

ΔY = Ya – Yp, (2.19)

де ΔY — втрати ВВП від циклічного безробіття.

Практичні завдання

Варіант 1

Розрахувати циклічне безробіття за таких умов: чисельність робочої сили = 200 чоловік; чисельність зайнятих = 184 чоловіка; природне безробіття = 6%.

Варіант 2

Розрахувати згідно із законом Оукена відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП за таких умов: фактичне безробіття = 8%; фрикційне безробіття = 2%; структурне безробіття = 4%.

Варіант 3

Розрахувати втрати ВВП від циклічного безробіття, за умов, що рівень фактичного безробіття складає 10%, природного – 6%. Фактичний ВВП становить 200 млн. грн.

Варіант 4

Природний рівень безробіття в поточному році становив 5%, а фактичний 8%. Визначити:

а) величину відносного відхилення фактичного ВВП від потенційного за умови, що коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття дорівнює 2,5;

б) якщо фактичний обсяг випуску в поточному році складе 700 млрд. дол., якими будуть втрати ВВП, обумовлені циклічним безробіттям?

Варіант 5

В останньому році економіка країни А характеризувалася такими показниками: номінальний ВВП становив 250 млрд. євро, індекс цін ВВП — 125 %, циклічне безробіття — 3 %.

Згідно із законом Оукена розрахуйте втрати реального ВВП унаслідок циклічного безробіття.

Варіант 6

Кількість населення країни становить 50 млн. осіб. Частка робочої сили у населенні дорівнює 60%. Один зайнятий створює за рік продукції на 20 тис. грн. Фактичний ВВП країни становить 564 млрд. грн. Природна норма безробіття - 5%. Визначте рівень безробіття і ВВП - розрив.

Варіант 7

Розрахувати циклічне безробіття за таких умов: чисельність робочої сили = 300 чоловік, чисельність зайнятих = 194 чоловіка, природне безробіття = 5%.

Варіант 8

Розрахувати згідно із законом Оукена відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП за таких умов: фактичне безробіття = 9%, фрикційне безробіття = 2,5%, структурне безробіття = 3%

Варіант 9

Розрахувати згідно із законом Оукена втрати реального ВВП внаслідок циклічного безробіття, якщо фактичний рівень безробіття становить 10%, природний рівень безробіття = 5%, номінальний ВВП = 180 грн., індекс цін=120%.

Варіант 10

Знайдіть втрати ВВП від циклічного безробіття, якщо структурне і фрикційне безробіття становить 5% від сукупної робочої сили. Сукупна робоча сила становить 20 млн., зайнятих лише 16 млн., реальний ВВП дорівнює 800 млн. грн.

Варіант 11

Обрахувати, чому дорівнює потенційний ВВП? Циклічне безробіття = 2%, фактичний номінальний ВВП= 260 млн. грн., індекс цін = 130%.

Варіант 12

В країні А чисельність робочої сили становила 75 млн. осіб, чисельність зайнятих – 68 млн. осіб. Розрахуйте циклічне безробіття та втрату потенційного ВВП у відсотках, якщо структурне безробіття становить 4%, а фрикційне 2%.

Варіант 13

Номінальний ВВП становив 150 000 грн., природний рівень безробіття = 6%, а фактичний рівень безробіття = 15%. Яким би мав бути потенційний обсяг виробництва в аналізованому періоді за законом Оукена?

Варіант 14

Розрахувати втрати ВВП від циклічного безробіття, за умов, що рівень фактичного безробіття складає 12%, природного – 5%. Фактичний ВВП становить 250 млн. грн.

Варіант 15

Знайдіть втрати ВВП від циклічного безробіття, якщо структурне і фрикційне безробіття становить 6% від сукупної робочої сили. Сукупна робоча сила становить 25 млн., зайнятих лише 21 млн., реальний ВВП дорівнює 650 млн. грн.

Питання для самоконтролю

1. Що таке безробіття і які його причини?

2. Назвіть основні види безробіття та розкрийте їх зміст.

3. Що визначають терміни «повна зайнятість» і «неповна зайнятість».

4. Що таке природна норма безробіття і як вона визначається?

5. Чим визначається попит на робочу силу та її пропозиція.

6. Які соціально-економічні наслідки безробіття?

Бібліографічний список до самостійної роботи

1.(275-317); 2.(208-238); 3.(39-59); 4.(296-365); 5.(87-138);

6.(52-70; 192-217)

Тема 4. Товарний ринок

Мета:поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів з проблем формування та взаємодії сукупного попиту та пропозиції в їх класичному розумінні та чинники впливу на них.

План вивчення теми

1. Сукупний попит та його чинники.

2. Сукупна пропозиція та її чинники.

3. Сукупний попит - сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Мета теми — дати студентам знання про економічний кругообіг в умовах чистого ринку, основні категорії товарного ринку та базову модель економічної рівноваги.

В основі економічного кругообігу лежить природне тяжіння ринку до рівноваги між доходами і видатками. Щоб зрозуміти, як ринок забезпечує цю рівновагу, звернімося до таких ринкових категорій, як сукупний попит і сукупна пропозиція.

Сукупний попит (AD), як платоспроможний попит на реальний ВВП, залежить від рівня цін на кінцеві товари та послуги. Між сукупним попитом і ціною існує обернена залежність, і тому в графічній моделі крива сукупного попиту набирає вигляду від’ємної похилої лінії. Графічно вплив різних чинників (як цінових, так і нецінових) на сукупний попит відображається зміщенням кривої сукупного попиту у відповідний бік.

Сукупна пропозиція (AS) — це пропозиція реального ВВП. На неї впливають ціни і нецінові чинники.

Стосовно залежності сукупної пропозиції від ціни в теорії існує дві моделі: класична і кейнсіанська. Графічно вони показані на рис. 1 і 2.

Рис. 1. Класична модель Рис. 2. Кейнсіанська модель

В основі класичної моделі лежить положення про абсолютну гнучкість цін і зарплати. Спираючись на це положення, прихильники класичної моделі вбачають такий зв'язок між ціною і сукупною пропозицією. Якщо, наприклад, сукупний попит падає порівняно з потенційним ВВП, то, з одного боку, знижуються ціни; з іншого — одночасно падає попит на ринку праці та адекватно зменшується зарплата. Унаслідок цих одночасних змін прибутковість виробництва не змінюється. Тому у підприємств не виникає мотивації до зменшення сукупної пропозиції. Вона залишається на рівні Y_p, але при адекватно нижчій ціні і зарплаті. Звідси — висновок класичної моделі: сукупна пропозиція не залежить від цін. Тому на графіку крива AS набирає вигляду вертикальної лінії, яка започатковується в точці потенційного ВВП.

Зв'язок між ціною і сукупною пропозицією в короткостроковому періоді пояснює кейнсіанська модель. В її основі — положення про негнучкість зарплати протягом короткострокового періоду. Це пояснюється існуванням колективних угод між профспілками і підприємцями, а також небажанням підприємці і зменшувати зарплату, щоб уникнути зниження мотивації до праці та виникнення соціальних конфліктів. Отже, згідно з кейнсіанською моделлю, в короткостроковому періоді гнучкими є лише ціни, а зарплата тимчасово не змінюється.

Якщо, наприклад, сукупний попит падає відносно Y_p, то, за логікою цієї моделі, знижуються лише ціни, а зарплата тимчасово залишається стабільною. За цих умов прибутковість виробництва зменшується, що стимулює підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Звідси — висновок моделі: в короткостроковому періоді, протягом якого зарплата не змінюється, сукупна пропозиція перебуває в прямій залежності від товарних цін. Тому на графіку крива AS набирає вигляду додатної похилої лінії Це означає, що кейнсіанська модель — це модель сукупної пропозиції для короткострокового періоду.

Тому, на горизонтальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах неповної зайнятості з високим циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту не викликає зростання цін. За цих умов сукупна пропозиція збільшується адекватно зростанню сукупного попиту. На висхідній ділянці, яка відображає економіку в умовах неповної зайнятості з низьким циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту викликає як зростання цін, так і збільшення сукупної пропозиції. На вертикальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах повної зайнятості, при збільшенні сукупного попиту сукупна пропозиція тимчасово збільшитися не може. Тому єдиним наслідком є зростання цін.

В любому випадку спроможність ринкового механізму до відновлення економічної рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню. Тому шлях до неї лише з допомогою ринкового механізму може бути невизначено тривалим і супроводжуватися великими економічними і соціальними втратами. Щоб скоротити його тривалість і зменшити втрати, необхідне державне втручання в економіку.

Практичні завдання

Завдання 1

Побудуйте модель AD-AS і визначте графічним методом рівноважний обсяг ВВП та рівноважний рівень цін, якщо динаміка сукупного попиту за визначений період характеризується такими даними (ВВП – млн.грн., рівень цін – в одиницях):

А динаміка сукупної пропозиції визначається такими показниками:

Питання для самоконтролю

1. Яка різниця між уявленнями класиків та неокейнсіанців про криву сукупного попиту?

2. Чим можна пояснити вертикальний вид лінії сукупної пропозиції?

3. Поясніть наслідки зсуву кривої сукупної пропозиції в короткостроковому періоді.

4. Як змінюється положення кривої сукупного попиту під впливом нецінових факторів?

5. Покажіть класичну модель сукупної пропозиції і розкрийте механізм гнучких цін і зарплати.

6. Які наслідки виникають в економіці, якщо рівновага в ній порушується через падіння попиту?

Бібліографічний список до самостійної роботи

1.(75-96); 2.(264-289); 3.(22-38); 4.(253-295); 6.(89-108)

Тема 5. Грошовий ринок

Мета:поглибити, закріпити, систематизувати знання про основні поняття, принципи, закономірності та суб’єкти грошового ринку в сучасній економіці.

План вивчення теми

1. Механізм функціонування грошового ринку. Модель грошового ринку.

2. Банківська система та грошова пропозиція. Основні функції комерційних банків.

3. Грошова база, грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.

4. Модель IS-LM.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Мета теми — допомогти студентам вивчити механізм функціонування грошового ринку, вплив на нього банківської системи та монетарної політики, а також основи побудови моделі IS—LM.

Основними параметрами грошового ринку є грошова пропозиція і грошовий попит. Вони являють собою реальну грошову масу і обчислюються на основі ділення номінальної грошової маси (М) на ціни за формулами: пропозиція — М^s=(M/P)^s, попит — M^d = (M/P)^d. Крім того, важливим параметром грошового ринку є ціна грошей, тобто відсоткова ставка.

Грошова пропозиція складається з різних форм грошових активів. Залежно від рівня ліквідності всі вони об'єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати:

МО= готівкові гроші (гроші поза банками);

М1= МО + поточні депозити + кошти на розрахункових рахунках;

М2 = Ml + строкові депозити;

Мз = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змінюватися Національним банком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі грошової пропозиції її крива набирає вигляду вертикальної лінії.

Грошовий попит — це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.

Попит на гроші для угод показує, скільки грошей економічний агент бажає мати на руках для того, щоб здійснювати повсякденні трансакції (угоди).

Найпростіша формула трансакційного попиту на гроші має вигляд:

M^D_Т= P×Q/v, (2.20)

де M^D – кількість грошей, що перебувають в обігу; P - абсолютний рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва; v – швидкість обігу грошей.

Попит на гроші для угод дорівнює:

M^D_Т = ВВПр / v, (2.21)

де ВВПр — реальний валовий внутрішній продукт.

Попит на гроші як активи (M^D_А) випливає з їхньої функції як засобу заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження вартості.

Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші. Отже, сукупний попит на гроші – це реальна грошова маса, яка необхідна економічним суб’єктам для оплати угод та в якості активів, виходячи з попереднього аналізую функцію грошового попиту можна записати таким чином:

M^D = L(Y,i) = kY – hi, (2.22)

де kта h – коефіцієнти еластичності грошового попиту відповідно за доходом та відсотковою ставкою.

Зростання цін на облігації викликає зниження відсоткової ставки, що випливає з її формули:

n = (відсотковий дохід / ціна облігації) × 100, (2.23)

де відсотковий дохід є фіксованою величиною. Тому в разі зростання цін на облігації відсоткова ставка падає.

За законом всі комбанки повинні мати обов’язкові резерви. Загальна норма банківських резервів визначається відносно депозитних грошей (D) за формулою:

rr = R/D (2.24)

Кредитні гроші (МС), які обчислюються як різниця між депозитними грошима і банківськими резервами за формулою:

МС = D – R (2.25)

Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором(m_d). Який знаходиться в оберненій залежності від норми резервування:

m_d = 1/rr (2.26)

Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депозитних грошей, можна обчислити приріст грошової пропозиції:

∆M^S= ∆D × m_d (2.27)

Наведена модель грошової пропозиції відповідає спрощеним умовам її формування, тому що в ній грошова пропозиція зводиться лише до депозитних грошей, а вилучення з грошового обігу зводяться лише до банківських резервів.

У дійсності до складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто:

M^S = MB +D, (2.28)

де MB— готівкові гроші.

За цих умов, певна частка грошей, що їх залучають комерційні банки, вилучаються в формі готівки.

Щоб визначити модель грошової пропозиції з урахуванням усіх обставин, визначимо два додаткових показники, що впливають на її величину.

Коефіцієнт готівки (cr)— це відношення готівкових грошей до депозитних грошей:

cr = MB/D (2.29)

Звідси MB = cr × D .

Грошова база (H)— це сума готівкових грошей та банківських резервів (гроші високої ефективності):

H = MB + R (2.30)

З урахуванням цього зміна грошової пропозиції визначається за формулою:

∆M^S= ∆Н × m_m, (2.31)

деm_m – грошовий мультиплікатор, який визначається таким чином:

m_m = (1+cr)/(rr+cr) (2.32)

Грошовий мультиплікаторпоказує на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю.Легко помітити, що коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто cr = 0, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному.

Досі розглядалися умови рівноваги окремо на товарному та грошовому ринках. Насправді економічна рівновага — це рівновага на обох ринках одночасно. Аналітичним засобом поєднання двох ринків на умовах рівноваги є модель IS—LM. Двома її складовими є крива IS (інвестиції — заощадження) та крива LM (ліквідність — гроші).

Припустимо, що відсоткова ставка зросла від г₁, до г₂. Згідно з інвестиційною функцією (І=І-Ь×r), інвестиції скоротяться від І₁ до І₂ (графік інвестиційного попиту). Це викличе зменшення сукупних видатків з Е₁ до Е₂ і доходу від Y₁ до Y₂ («кейнсіанський хрест»). Крива IS підсумовує зазначені зміни. Вона набирає вигляду від’ємної похилої лінії і свідчить про обернену залежність між відсотковою ставкою і доходом.

Виведемо алгебраїчну модель кривої IS, спираючись на такі рівняння:

Y=E; Y=C+I+G; C= +c(Y-T); I= -b×r; G= (2.33)

Об'єднаймо ці рівняння в одне, в якому замість c(Y-T) підставимо c(l-t) Y:

Y= + + +c(l-t)×Y-b×r (2.34)

Перенесемо Yіз правої частини рівняння в ліву: Y-c(l-t)×Y= + + -b×r.