ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Прибутки населення і їх диференціація

 

Прибутки населення – це сума коштів, отриманих за певний період часу і призначених для придбання товарів і послуг з метою особистого споживання. Мета державного розподілу і перерозподілу ринкових прибутків – це зменшення різкої диференціації за рівнем прибутків і капіталу. У зв'язку з тим, що в ринковій економіці основна частина споживчих благ реалізується за гроші, рівень споживання населення визначається головним чином рівнем прибутків. Розрізняють номінальний, розпоряджуваний і реальний прибуток.

Номінальний прибуток – це вся сума грошового прибутку, яка не залежить від оподаткування і зміни цін.

Розпоряджуванийприбуток – це сума номінального прибутку після сплати податків.

Реальний прибуток являє собою кількість товарів і послуг, які можна придбати на розпоряджуваний прибуток, тобто реальний прибуток – це розпоряджуваний прибуток з урахуванням рівня цін і інфляції.

Основними каналами надходження прибутків є:

- трудові прибутки робітників – це оплата робочої сили як чинника виробництва, застосовуваного у виробничому процесі;

- підприємницький прибуток – це прибуток, що залишається в розпорядженні суб'єкта підприємницької діяльності після відшкодування понесених матеріальних витрат і виплати відсотків;

- прибутки від власності у вигляді відсотків по вкладах, дивідендів, ренти;

- соціалізовані прибутки – надходять незалежно від трудового внеску. Це виплати із суспільних фондів споживання; трансфертні платежі, що надходять від держави; допомога по безробіттю; виплати по соціальному страхуванню;

- прибутки від тіньової економіки – це сукупність неврахованих, а також протиправних або інших, прирівняних до них видів економічної діяльності.

Абсолютнабідність – це відсутність прибутку як такого або відсутність прибутку, необхідного для забезпечення мінімуму життєвих потреб людини або сім'ї. Абсолютна бідність стосується насамперед таких категорій громадян, як особи без певного місця проживання, безпритульні діти, особи, що не мають статусу вимушених переселенців.

Відносна бідність визначається розміром прибутку нижче бюджету прожиткового мінімуму. Відносна бідність характеризується прибутком, що не перевищує 40 – 60 % середнього прибутку громадян.

Основною складовою грошових прибутків населення є заробітна плата.

Мінімальна заробітна плата – це гарантований державою соціальний мінімум нетарифікованої праці. Функція мінімальної заробітної плати – це мотивація власника робочої сили до участі в трудовій діяльності. Її розмір служить точкою відліку для всіх інших ставок заробітної плати.

Для визначення ступеня нерівності в прибутках використовується крива Лоренца. На горизонтальній осі відкладається частка всієї кількості сімей від 0 до 100 %, на вертикальній – їхні частки в сукупному прибутку. Крива показує фактичний розподіл отриманого прибутку між окремими групами сімей. Чим більший вигин кривої і чим далі вона стоїть від кривої абсолютної рівності, тим більша нерівність у розподілі прибутків, і навпаки.

Однак крива показує тільки грошові прибутки, одержувані населенням від суспільного господарства, не торкаючись натуральних прибутків і трансфертних платежів.

Якщо площу між кривою абсолютної рівності ОF і кривою Лоренца визначимо буквою Т і співвіднесемо її з площею трикутника ОFК, то одержимо показник ступеня нерівності у розподілі, що одержав назву коефіцієнта Джині:

G = Т / ОFК

Іншим способом вивчення диференціації прибутків є розрахунок децильного коефіцієнта. Для цього виділяють дві групи населення: 10 % сімей із найбільшим прибутком і 10 % із найменшим прибутком у розрахунку на одну людину. Відношення показників прибутку першої групи до прибутків другої групи показує диференціацію прибутків у цілому по країні. Як правило, диференціація прибутків не повинна бути більш ніж у 5 – 7 разів.

 

 

прибуток,

% F

 

Е

 
 


Д

С

А В

О К сімей, %

20 40 60 80 95 100

 

Рисунок 8.4 – Крива Лоренца

 

Соціальна політика держави

 

Соціальна політика – це діяльність держави по створенню і регулюванню соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості і соціально-політичної стабільності в країні, а також узгодження цілей соціального характеру з цілями економічного зростання.

При розробці соціальної політики держава повинна виходити з таких принципів:

1. Державне втручання повинно відповідати вимогам ринку, тобто здійснюватися таким чином, щоб механізм цін як сигнальний устрій продовжував функціонувати і щоб не порушувався ринковий порядок із стимулюючою і послідовною конкуренцією.

2. Механізм соціального захисту повинен формуватися як сукупність державних гарантій, наданих кожному, і забезпечення дотримання прав людини. Відповідно для розробки такої системи необхідно визначити соціальні нормативи, які повинні відображати рівень життя й умови праці.

3. Повинен здійснюватися диференційований підхід до різноманітних прошарків і груп населення залежно від соціального стану, працездатності і ступеня економічної самостійності.

4. Система соціального захисту повинна бути інтегрованою, багаторівневою, дійовою на всіх рівнях з чітким визначенням прав, відповідальності і функцій кожного.

5. Масштаби перерозподільних процесів у суспільстві не повинні перевищувати оптимальних розмірів, що дозволяє зберегти стимули до кваліфікованої, творчої, ефективної праці.

Засобом реалізації соціальної політики є система соціального захисту і соціальних гарантій.

Соціальний захист – це система державних заходів щодо забезпечення гідного матеріального і соціального стану громадян.

Основними напрямками формування ефективної системи соціального захисту визначаються: підтримка найбідніших прошарків населення; гарантія права на працю; регулювання зайнятості. Соціальний захист включає соціальне забезпечення і соціальну підтримку. Соціальне забезпечення (прямий вплив) передбачає страхування населення і допомогу. Соціальна підтримка (непрямий вплив) передбачає гарантії і пільги.

Для зберігання певного рівня життя громадян, особливо бідних, вживаються такі заходи:

1.Компенсація – це відшкодування населенню частини додаткових витрат, викликаних підвищенням роздрібних цін на групи товарів, що користуються масовим попитом. При цьому компенсується лише певна норма споживання. Компенсація носить диференційований характер і спрямована на соціально незахищені прошарки населення.

2.Адаптація – це підвищення розміру фіксованих виплат, а саме: пенсій, допомоги, стипендій, мінімальної заробітної плати по мірі зростання вартості життя.

3.Індексація прибутків – це автоматичне коригування номінальних прибутків по мірі зміни індексу цін відповідно до заздалегідь затвердженої методики. Індексації підлягають заробітна плата, заощадження, соціальні виплати, допомога.

Соціальні гарантії – це система обов'язків держави перед своїми громадянами щодо задоволення їхніх соціальних потреб.

Виділяють такі елементи системи соціальних гарантій:

1. Гарантії рівного доступу до соціально пріоритетних благ.

2. Гарантії зайнятості, індивідуальної підприємницької діяльності.

3. Гарантії доступу працівника до процесів прийняття управлінських рішень.

4. Гарантії розподілу по праці, одержання прибутків на основі прийнятних засобів і джерела їх формування.

5. Гарантії рівного доступу до ринків товарів і послуг.

6. Гарантії у сфері споживання.

7. Гарантії забезпечення екологічної безпеки для нормального відтворення життя членів суспільства.

8. Гарантії захисту цивільних свобод кожної особистості.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Перерахуйте основні чинники, що впливають на розмір попиту на працю.

2. Перерахуйте основні чинники, що впливають на розмір пропозиції трудових послуг.

3. Виходячи з яких умов аналізується ринок праці у класичній теорії?

4. Виходячи з яких умов аналізується ринок праці у кейнсіанській теорії?

5. Які ви знаєте показники рівня життя людей? Охарактеризуйте їх.

6. У чому ви бачите розбіжності між фізіологічним і соціальним прожитковим мінімумом?

7. Що таке прибутки населення? Які ви знаєте джерела надходження прибутків?

8. Що являє собою мінімальна заробітна плата? Яка її основна функція?

9. Що показує крива Лоренца? Коефіцієнт Джині?

10. Якими принципами повинна керуватися держава при здійсненні соціальної політики?

11. Назвіть заходи, що вживаються державою для підтримки певного рівня життя громадян країни.

 

ТЕМА 9

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти