ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Охарактеризуйте графік рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом та сукупною пропозицією здійснюється через систему цін.

Рис. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
На графіку) точка перетину кривої сукупного попиту АД та кривої сукупної пропозиції АS – точка рівноваги, яка визначає рівноважний рівень цін ра та рівноважний реальний обсяг національного виробництва QA.
Існують три варіанти макрорівноваги.
Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту призводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.
Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, то це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.
Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку АS то це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки, як уже зазначалося, він не може зроста­ти за межі рівня “повної зайнятості”).
Зазначимо, що попит і пропозиція не завжди зрівно­важують одне одного. Рівновага між ними виникає як окремий випадок їхньої нерівноваги. Крім того, обсяг попиту може бути меншим від обсягу пропозиції через збільшення заощаджень, які скорочують поточний су­купний попит, здійснюють фінансове забезпечення інве­стицій і майбутньої пропозиції.
Взаємодія та взаємозв'язок між попитом і пропо­зицією здійснюються через систему цін. Ціна рівноваги рухлива, оскільки рухливе співвідношення попиту та пропозиції.

Природа і специфіка циклічності економічної динаміки

Циклічність- це форма руху національної економіки та світового господарства в цілому, що припускає зміну революційних і еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу.

Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів.
Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке прояв­ляється у формі невідповідності взаємопов'язаних показ­ників – темпу економічного зростання, інфляції, рівня безробіття. У загальному вигляді економічний цикл яв­ляє собою результат коливання різних показників еко­номічної активності (темпів зростання ВНП; загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).
Для характеристики циклічного розвитку економіки застосовуються показники зміни обсягів випуску (вироб­ництва). Випуск зростає при збільшенні обсягів ресурсів, але в періоди економічного спаду вони недовикористовуються, що знижує рівень випуску. Відставання випуску (півень завантаження потужностей) характеризується різницею між потенційним випуском (виробничими потуж­ностями) при повній зайнятості та фактичним випуском.
Зміни випуску пов'язані зі змінами рівня безробіття і темпу інфляції. У періоди піднесення виробництва збіль­шення випуску супроводиться зниженням рівня без­робіття. Кількісне співвідношення залежності безробіття від випуску представлене законом Оукена. Збільшення випуску супроводиться збільшенням темпів інфляції.
Напрямок та ступінь зміни сукупності показників, які характеризують розвиток народного господарства, нази­вається економічною кон'юнктурою.
Теорію економічних циклів називають також теорією кон'юнктури.
Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т. д.) між двома сусідніми вищими або нижчими то­чками економічної активності. За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі (малі), якщо коливання ділової активності триває 2–3 роки; середні, якщо ко­ливання ділової активності триває 8–10 років; довгі (великі хвилі Кондратьєва), якщо коливання ділової актив­ності триває 48 – 55 років.

Короткі цикли

Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Основоположник економетрики Уеслі Мітчелл пояснював причину малих циклів змінами у сфері грошово­го обігу й визначав їхню тривалість для США 40 місяців, тобто теж 3 роки і 4 місяці.

Малі (короткі) цикли пов'язані з порушенням та вста­новленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кри­зи кредитної сфери.

Середні цикли

Середні цикли їх ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою креди­ту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8—10 ро­ків, що збігається з періодичністю середніх циклів, причи­ну яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основ­ного капіталу.

До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (американський вчений, лауреат Нобе­лівської премії), який пов'язував циклічні коливання з пе­ріодичним оновленням житла та деяких типів виробни­чих споруд і визначав їхню тривалість (періодичність) у 15—20 років.

Середні цикли ще назива­ють промисловими. Промисловий (економічний) цикл є найгострішою фор­мою прояву властивих ринковій (капіталістичній) економіці суперечностей і водночас досить жорстким, але дієвим спо­собом вирішення їх.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти