Пропозиція грошей - друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

Формування пропозиції грошей і його чинники. Визнання попиту на гроші об'єктивною межею для пропозиції грошей, а самої пропозиції - результатом діяльності банків може створити враження, що завданням монетарної політики банківської системи є суто технічне "підтягування" грошової маси до попиту на гроші при зміні його обсягу. Проте це лише поверхове, загальне враження. За ним криється надзвичайно складний процес зростання маси грошей (грошової пропозиції), на який, крім рішень центрального банку, впливає значна кількість інших чинників, що можуть деформувати пропозицію грошей порівняно з визначеними цілями, відхиляючи її від попиту на гроші. Тому кожний із цих чинників можна розглядати як самостійний фактор впливу на обсяг пропозиції грошей.

Завдання центрального банку та його інструменти

Центра́льний банк — установа (у більшості випадків державний орган), яка відповідає за монетарну (грошово-кредитну) та валютну політику держави (Федеральна резервна система США) або спільноти держав (Європейський центральний банк). В Україні це Національний банк України.

Основні функції, що здійснюються всіма без винятку центральними банками, поділяються на регулюючі, контрольні та обслуговуючі. До регулюючих функцій відносять:
– управління сукупним грошовим оборотом;
– регулювання грошово-кредитної сфери;
– регулювання попиту та пропозиції на кредит.

Під контрольними функціями розуміють:
– здійснення контролю за функціонуванням кредитно-банківської системи;
– проведення валютного контролю.

Обслуговуючі функції здійснюються при:
– організації платіжно-розрахункових відносин комерційних банків;
– кредитуванні банківських установ та уряду;
– виконані центральним банком ролі фінансового агента уряду.

Пропозиція грошей та бюджетне обмеження уряду.

Якщо державний бюджет зводиться з дефіцитом, казначейство випускає облігації, щоб отримати гроші для сплати державних боргів. Покупцями облігацій казначейства можуть бути.
– національний (центральний) банк;
– комерційні банки;
– домашні господарства;
– іноземці.
Купівля центральним (національним) банком державних боргових зобов'язань називається монетизацією бюджетного дефіциту. Монетизація бюджетного дефіциту призводить до інфляції.
Існують три способи фінансування бюджетного дефіциту:
1) збільшення кількості грошей високої ефективності (тобто емісія);
2) збільшення кількості облігацій казначейства у населення;
3) скорочення валютних резервів центрального банку.
Таким чином, для покриття бюджетного дефіциту держава може друкувати гроші, робити позики або витрачати свої валютні резерви.
Існують різні погляди на грошову політику за монетаристською та кейнсіанською концепціями. Основною проблемою грошової політики є маніпулювання грошовою пропозицією МS з метою впливу на найважливіші макроекономічні параметри.

Причини нестабільності грошово-кредитної системи.

еред основних причин, що спричиняють порушення у функціонуваннігрошово-кредитної системи, необхідно визначити такі:нестабільність курсу національної валюти;прорахунки грошово-кредитної політики Центрального банку;неадекватна фіскальна політика;відсутність системи страхування депозитів тощо.

Заходи щодо стабілізації грошово кредитної системи.

Грошово-кредитна політика є складовою загальнонаціональної економічної політики, і її дієвість залежить від того, як вона кореспондується з іншими складовими економічної політики, зокрема з фіскальною, валютною, зовнішньоторговою політикою.Заходи щодо стабілізації грошово-кредитної системи 1. Удосконалення банківського законодавства. Для України – це адаптація

загальних законодавчих умов функціонування банків до міжнародних правових норм з метою інтеграції банківської системи України в світову банківську систему. 2. Приведення у відповідність до світових норм рівня мінімальних банківських резервів та рівня облікової ставки. А саме, зниження рівня обов’язкових резервів з одночасним і однаковим для всіх суб’єктівзниження облікової ставки Національного банку. 3. Розвиток нових форм кредитно-банківських послуг та регулювання обсягу кредитного ринку. В Україні це означає приоритетне використаннягнучких валютно-політичних інструментів (зокрема, операції на „відкритому ринку”), розвиток ринку державних цінних паперів та ін.

Поняття інфляції

Інфляція – довгострокове стійке підвищення загального рівня цін, що призводить до знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності. Інфляція спричиняється перевантаженням сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою товарами і послугами. Внаслідок цього змінюються параметри рівноваги потоку товарів і послуг та потоку грошей:
Пропозиція грошей • Швидкість обігу =
= Загальний рівень цін • Кількість товарів і послуг.
Також існують поняття дефляції – довгострокове і безперервне зниження загального рівня цін – і дезінфляції – уповільнення темпів інфляції. Для кількісного визначення інфляції використовуються індекси цін і рівень цін. На практиці інфляція, як правило, вимірюється зміною індексу споживчих цін.
При розгляді інфляції важливим поняттям є інфляційні очікування, тобто очікування подальшого зростання цін господарськими суб'єктами. Розрізняють адаптивні та раціональні інфляційні очікування.
Адаптивні інфляційні очікування грунтуються на характеристиці змін інфляції в минулому. Очікування інфляції змінює поведінку індивідів у споживанні і плануванні Діяльності, що сприяє подальшому розвитку інфляції.
Раціональні інфляційні очікування грунтуються не тільки на характері змін інфляції в минулому, а й на аналізі майбутніх змін за рахунок економічної політики. Таким чином, інфляційні очікування скорочуються і, як наслідок, змінюється поведінка індивідів.

Причини інфляції

При визначені факторів інфляції розрізняють монетарні і немонетарні пояснення її суті.
Інфляція виникає якщо: темп приросту номінальної кількості грошей перевищує темп приросту первісного національного доходу при певній швидкості обігу грошей. Банківська система для покриття зростань витрат держави (бюджетного дефіциту) робить додаткову емісію грошей. Швидкість обігу грошей перевищує зростання реального національного доходу при незмінній номінальній кількості їх.
Номінальна кількість грошей і швидкість їх обігу перевищує зростання реального національного доходу. Це є підставою для немонетарних пояснень інфляції.
Кризою валютно-фінансової системи є зростання бюджетного дефіциту та державного боргу.
Монетаристи, розглядаючи довгострокові періоди, стверджують, що головною умовою існування інфляції є збільшення грошової маси. У короткострокові періоди діють також інші причини інфляції.
За немонетарною теорією причинами інфляції є :
– перерозподіл національного доходу;
– збільшення сукупного попиту;
– зміна структури попиту;
– адміністративне підвищення цін монополіями, олігополіями, державою.

Види інфляції

Розрізняють такі види інфляції: помірну; галопуючу; гіперінфляцію.
Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10% на рік); галопуюча інфляція – від 10% до 200% на рік; гіперінфляція – до 1000% на рік і більше. Під час гіперінфляції зберігання грошей стає дорогою справою. Споживачі намагаються вкласти їх у матеріальні цінності.
Інфляція буває двох типів – відкрита і прихована (придушена).
Відкрита інфляція, характеризується підвищенням рівня цін і дією механізму адаптивних інфляційних очікувань.
Прихована (придушена) інфляція, характеризується посиленням товарного дефіциту при контролі держави над цінами (тимчасовим заморожуванням цін та доходів, встановленням граничних цін на продукцію, адміністративним контролем над цінами).

Типи інфляції

Інфляція попиту

Інфляція попиту генерується надмірним зростанням попиту порівняно з пропозицією. Якщо у відповідь не відбудеться підвищення пропозиції, зростання попиту компенсується підвищенням цін і рівень інфляції збільшиться.

Зрушення кривої сукупного попиту вправо від AD₁ до AD₂ призводить до зростання цін, якщо економіка перебуває на проміжному або класичному відрізках кривої сукупної пропозиції. Графічно інфляція попиту продемонстрована на рис. 5.4.

Основними причинами тут є збільшення державних замовлень (наприклад військових), попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. У результаті цього виникає надлишок грошей стосовно кількості товарів, підвищуються ціни. Отже, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Загрузка...

Предыдущая 1 2 3 4 5 67Следующая