ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ КРЕСЛЕННЯ

Активізація учбово-пізнавальної діяльності сприяє формуванню особистості людини, яка уміє творчо вирішувати задачі, самостійно і критично мислити, виробляти і захищати свою точку зору, систематично поповнювати свої знання і застосовувати їх в трудовій діяльності.

Активність в навчанні характеризується проявом стійкого інтересу до теми, що вивчається, виниклої проблеми, задачі, спрямованістю уваги і розумових операцій (аналізу і синтезу, порівняння і зіставлення і ін.), розумінням матеріалу, що вивчається. Виділяють три рівні пізнавальної активности.

Перший рівень — відтворююча активність — характеризується прагненням учня запам'ятати і відтворити матеріал, оволодіти його застосуванням за зразком. Характерним показником першого рівня активності є відсутність прагнення учнів до поглиблення знань.

Другий рівень — інтерпретуюча активність — характеризується прагненням учня осмислити те, що вивчається, пов'язати його з вже відомими поняттями, оволодіти способами застосування знань в нових умовах. Характерним показником другого рівня є значна самостійність, яка виявляється у тому, що учень прагне довести почату справу до кінця, при утрудненнях шукає шляхи їх подолання.

Третій рівень — творчий рівень активності — характеризується інтересом і прагненням учня до знаходження нового способу рішення задачі (проблеми). Відмітна особливість цього рівня — в прояві завзятості і наполегливості досягши мети, в широких і різносторонніх пізнавальних інтересах.

Таким чином, «активність в навчанні — не просто діяльний стан школяра, а якість цієї діяльності, в якому виявляється особистістю самого учня з його відношенням до змісту і характеру діяльності і прагненням мобілізувати свої етично-вольові зусилля на досягнення учбово-пізнавальних цілей».

Як засоби активізації виступають не тільки зміст учбового матеріалу, методи і форми навчання, але і матеріальна база учбового процесу, особисті якості вчителя і багато іншого. Проте, безперечно, що основою активізації пізнавальної діяльності є дії учнів по усвідомленню учбової проблеми. Відомо, що людина мислить тоді, коли вона стикається з умовами, при яких не може виконати якої-небудь дії відомим способом і вимушена вирішувати проблемні ситуації.

Що ж може спонукати учнів до активної розумової діяльності? Емоційно-пізнавальне відношення до учбової діяльності виникає тоді, коли вона організована як пошук відповіді на питання, як рішення виникаючої перед ними задачі. Таким чином, ключ до інтелектуальної активності — пошук відповіді на питання. Але не всяке питання примушує школярів порівнювати, зіставляти, доводити. Наприклад: у якій послідовності обводять креслення? Як розташовуються осі ізометричної проекції? Як розташовуються види на кресленні? і т.д. Такі питання, природно, вимагають відповідей, що відображають не оригінальність мислення школяра, а тільки знання правил.

Поза сумнівом, в процесі навчання кресленню необхідні питання, контролюючі засвоєння правил виконання креслень. Проте коли фронтальні і індивідуальні опитуваннявання тільки на відтворення учбового матеріалу, то це значно ослабляє активну роботу думки учнів.

Виховання самостійності мислення припускає постановку перед учнями питань, на які в підручнику немає готових і однозначних відповідей. Такі питання не повинні бути озагальниними, оскільки необхідність відразу дати велику кількість інформації ставить учня в безвихідь. Наприклад, питання «Які ви знаєте розрізи?» є дуже невизначеним. «Що є відмінною особливістю поздовжніх розрізів?» — така постановка питання стимулює активну розумову діяльність учнів і вимагає лаконічної відповіді. Дуже прості питання не сприяють активній розумовій діяльності учнів, наприклад питання «Якими лініями на розгортці показують лінію згину?».

Таким чином, в процесі навчання питання повинні ставитися так, щоб кількість необхідної інформації в них була оптимальною, тобто не дуже малим і не дуже великим. Наприклад: чому в кресленні при зображенні деталей користуються паралельним, а не центральним проеціюванням? Чим відрізняється технічний малюнок від аксонометричної проекції? і т.д.

Питання повинні примушувати учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки. А якщо бесіда на уроці ряснітиме питаннями, що вимагають тільки відтворення матеріалу, то такий урок породить нудьгу, яка в свою чергу понизить інтерес до предмету.

У активізації учбового процесу велика роль самостійної роботи. У навчанні кресленню застосовуються наступні види самостійної роботи:

1) засвоєння учбового матеріалу на основі роботи з підручником.
Практикою встановлено, що самостійне вивчення таких питань, як спряження, ділення кола, на рівні частини дає позитивні результати;

2) пошук в новому матеріалі відповідей на питання, сформульовані вчителем. Це завдання учить орієнтуватися в тексті. Вчитель може використовувати питання, приведені в кінці кожного параграфа підручника;

3) читання параграфа і виділення в ньому основних положень, складання плану прочитаного. Таку роботу доцільно давати тим окремим учням які погано розбираються в тих або інших питаннях теми;

4) робота з ілюстративним матеріалом підручника. Наприклад, може бути таке завдання: на малюнку підручника дане креслення групи геометричних тіл, учням пропонується скласти ряд питань до цього зображення. Учні, як правило, складають такі питання, на які самі в змозі відповісти. Наприклад: скільки геометричних тіл показано на кресленні? Які це тіла? Які геометричні тіла торкаються один одного? і т.д. Таким чином, складання питань до креслення є цікавою і змістовною формою аналізу креслення.

У практиці рідко зустрічаються уроки, цілком присвячені самостійній роботі учнів. Школярі краще розуміють і міцніше засвоюють учбовий матеріал, якщо пояснення вчителя поєднується з виконанням невеликих за об'ємом робіт наступних видів: попередні вправи, що готують до контрольної роботи; робота пошукового характеру, вимагаюча висновків і узагальнень; графічні диктанти, графічні роботи творчого характеру; самостійна робота з використанням довідкової літератури і т.д.

Навчання кресленню необхідно організувати так, щоб самостійна робота учнів в учбовому процесі була не епізодичним явищем, а складовою, запланованою її частиною. Головним засобом, що залучає учнів в самостійну роботу, повинна бути система графічних пізнавальних завдань.

Значно підвищують емоційну привабливість навчання елементи цікавості на уроці. Залежно від поставленої вчителем мети цікавість можна використовувати перед поясненням нового (в цьому випадку цікава задача може виступати як проблема), в ході пояснення нового (перемикання уваги учнів), перед закріпленням матеріалу — словом, на будь-якому етапі навчання. При цьому цікавість не повинна виступати як самоціль. Вона — один із засобів рішення учбово-виховних задач. Не слід забувати, що основа учбового процесу — в цілеспрямованій інтелектуальній активності, а не в емоційній вразливості. Будь-яке чергування завдань повинне бути направлене перш за все на зміну в характері або темпі розумової діяльності.

Іноді активність зводять лише до фізичних рухів учня: вважається, що учень активний, якщо він малює, креслить, пише і т. д., а якщо читає про себе, слухає вчителі, то він пасивний. Таке розуміння активності одностороннє: учень може бути зовні нерухомий, а його думка в цей час дуже активно працює. Ці факти привели до необхідності розрізняти зовнішню (моторну) і внутрішню (розумову) активність.

Найважливішою передумовою активізації розумової діяльності учнів є використання задач, які для свого вирішення вимагають від учнів узагальнення, аналізу початкових даних.

Так, при вивченні технічного малюнка учням можна запропонувати задачу, в якій дані умова і готове рішення (мал. 16. Учням пропонується визначити, які дані задачі є зайвими для її вирішення. Якщо учні добре засвоїли, як виконується технічний малюнок, то вони дійдуть висновку, що розміри на кресленні необов'язкові. Як правило, після деякого роздуму учні правильно визначають, що і двох виглядів досить, щоб представити форму деталі і виконати її

      мал.16    
технічний малюнок.

 

 

Цілі активізації, розвитку технічного мислення служить така робота учнів, як самостійне складання графічних задач. Наприклад, при вивченні перерізів школярам можна запропонувати завдання, в якому як початковий матеріал дається наочне зображення циліндричної заготовки деталі. Учні повинні методом графічного моделювання допрацювати її форму, використовуючи такі елементи, як лиска, проточка, канавка в різних поєднаннях (як опорний матеріал можна використовувати плакат із зображенням цих елементів), і потім виконати креслення деталі із застосуванням перерізів. Кожен учень прагнутиме скласти свою комбінацію; тому відпадає необхідність підготовки великої кількості варіантів роздаткового матеріалу, що значно полегшує роботу вчителя, не говорячи вже про те, який великий інтерес викликає у школярів таке завдання.

Важливо відзначити, що активізація пізнавальної діяльності необхідна для успішного вирішення не тільки учбових, але і виховних задач, оскільки розвиває інтелектуальні здібності, виховує любов, пошану до праці, будить допитливість.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти