ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ГРАФІЧНІ ЗАДАЧІ В НАВЧАННІ І ЇХ ВИКОРИСТОВУВАННЯ

Графічною називається така задача, рішення якої зв'язане з використанням графічних зображень (креслень, аксонометричних проекцій, схем і ін.).

Використання задач дає можливість активізувати процес навчання і самостійну роботу учнів, підвищити їх пізнавальну активність, розвинути інтерес до предмету. При рішенні багатьох задач учні вчаться знаходити шляхи рішення деяких нескладних проблем, таких, наприклад, як вибір головного вигляду, необхідного числа видів, застосування потрібних розрізів при зображенні невидимих частин поверхні деталі. Рішення окремих задач вимагає від учнів самостійного пошуку додаткових матеріалів, тобто процес рішення задач може бути джерелом нових знань.

Графічні задачі в кресленні є зв'язуючою ланкою у встановленні міжпредметних зв'язків навчання.

Нарешті, рішення задач є одним із засобів контролю знань, умінь і навиків. Умілий підбір задач дозволяє ліквідовувати формалізм при перевірці знань учнів і значно активізувати процес закріплення учбового матеріалу.

Величезне значення графічних задач в розвитку просторових уявлень і логічного мислення учнів. Застосування графічних задач дозволяє встановити зв'язки креслення з технікою і промисловим виробництвом. Процес рішення задач є і засобом естетичного виховання учнів, розвитку їх художнього смаку, наприклад при оформленні креслень шрифтовими написами, дотриманні чіткості ліній, раціональній компоновці зображень на кресленні і т.д.

При обмежених термінах навчання кресленню в школі важливе значення має застосування оптимальної і методично доцільної системи задач. Під системою графічних задач слід розуміти таку сукупність завдань, яка охоплює весь основний зміст курсу.

Система завдань дозволяє швидше виробляти у учнів графічні навики. При цьому вирішальне значення має етапність завдань, побудована з урахуванням того, що кожна нова вправа включає вироблення, як правило, якого-небудь нового навику або закріплення якого-небудь поняття, положення, правила.

У програмі даний перелік обов'язкових графічних і практичних робіт по кожному класу. У пояснювальній записці додатково перераховані деякі інші задачі, які доцільно включати в процес навчання. Проте програма не може дати зразків завдань, визначити їх трудомісткість, вказати місце кожного з них в темі. Програма не визначає і систему завдань — вона лише указує завдання, які повинні бути включені в цю систему.

Система задач в розширеному вигляді дана в підручнику. Тут визначається місце задач у вивченні теоретичного матеріалу, приводяться їх зразки.

Проте і в підручнику не забезпечується варіативність завдань і не враховується індивідуальний підхід до учнів в процесі рішення графічних задач.

Індивідуальний підхід до учнів є однією із загальнопедагогічних вимог, і його слід враховувати при систематизації учбових задач. Індивідуалізація самостійної роботи по кресленню сприяє успішному оволодінню учнями всіма необхідним програмним матеріалом, диференціація вправ по ступеню їх складності, підвищенню ефективності навчання кресленню.

Індивідуальні завдання формують такі здібності школярів, які необхідні для самостійного набуття нових знань. Випробовуючи утруднення в рішенні задач, вони працюють з підручником, довідковою літературою.

У систему задач повинна входити достатня кількість задач підвищеної складності, з тим щоб мати нагоду організувати роботу з учнями, виявляючими підвищену цікавість до вивчення креслення.

Отже, застосування в практиці викладання креслення системи завдань відкриває широкий шлях до індивідуалізації процесу навчання, головна мета якого — не допустити появи пропусків в знаннях школярів і зробити їх роботу максимально продуктивною.

Для того, щоб процес рішення задач був дієвим засобом придбання учнями міцних і глибоких знань, він повинен відповідати деяким методичним і дидактичним вимогам. Найважливішими слід рахувати наступні:

графічні задачі повинні застосовуватися на всіх етапах навчання;

необхідна строга послідовність в переході від простих задач до складних;

кожна задача повинна відповідати учбово-виховним цілям уроку, рівню графічної підготовки учнів і повинна бути направлена на засвоєння і закріплення учбового матеріалу;

всі задачі повинні розвивати розумові і графічні здібності учнів; тому задачі по можливості повинні бути проблемними, що направляють мислення учнів по творчому шляху;

під час виконання задачі вчитель повинен надавати учням необхідні консультації, контролювати хід її рішення;

всі задачі, виконані учнями повинні бути перевірені і оцінені;

помилки, допущені при рішенні тієї або іншої задачі, повинні бути проаналізовані з учнями.

Залежно від характеру графічної діяльності, вживаної при рішенні задач по основах проеціювання, їх можна розділити на наступні групи: докреслювання зображень, побудова зображень за різними початковими даними, читання зображень, зміна кількості зображень.

Задачі на докреслювання зображень. У шкільній практиці найчастіше виконуються задачі з нанесенням пропущених ліній па кресленні в системі двох (мал. 17 а) або трьох (мал. 17 6) прямокутних проекцій.

       
 
мал.17  
 
  мал.18  
 

 

 


 

 

У задачах на докреслювання ліній креслення учням спочатку треба виявити те місце на кресленні, де ці лінії повинні бути, для чого необхідно проаналізувати креслення з погляду тих, що входять до його геометричних форм. Проте практика показує, що, коли учні переходять до викреслювання зображень деталей, в яких немає різких переходів однієї геометричної форми в іншу, вони перестають аналізувати деталь з погляду складових просторових тіл. Значить, підбір задач на докреслювання зображень повинен бути таким, щоб забезпечити свідоме освоєння прийомів нанесення пропущених на кресленні ліній.

Отже, спочатку необхідні задачі на проведення тих ліній, які є на кресленні лініями розмежування поверхонь. Тільки в цьому випадку умова задачі підводитиме учнів до необхідності розчленувати деталі на складові частини і виділити геометричну форму кожного елементу. Задачі, в яких геометрична форма елементів так різко не виявляється, можуть бути застосовані тільки на наступному етапі навчання.

Таким чином, задачі на докреслювання ліній креслення перетворюються на засіб формування прийомів графічної діяльності учнів тільки тоді, коли за кожною лінією на кресленні вони бачать проекцію тієї або іншої реально існуючої частини предмету або його структурного елементу.

На малюнку 18 показані деякі інші види докреслювання зображень.

У задачі (мал. 18, а) необхідно, керуючись наочним зображенням, докреслити бракуючі лінії на кресленні. Складнішою є задача, в якій необхідно докреслити, бракуючі лінії на одній з проекцій креслення (мал. 18 б), оскільки тут учням необхідно представити форму деталі по двом наявним проекціям.

На малюнку (18, в) показаний приклад завдання на докреслювання ліній, які можуть бути використані після вивчення матеріалу про проекції геометричних тіл.

При вивченні перерізів і розрізів можуть використано нижчеприведені приклади задач на окреслювання зображень:виділити штрихуванням фігуру перерізу, що входить в розріз (мал. 19, а).

 
 
мал.19     мал.  

 


Доповнити креслення бракуючими лініями, фігури перерізів виділити штрихуванням (мал. 19,6). Керуючись фігурою перерізу, що входить в розріз, і винесеним перерізом, докреслити креслення деталі, з'єднавши половину вигляду з половиною розрізу (мал. 19, в). Доповнити креслення, керуючись зображенням видимої і невидимої поверхонь деталі (мал. 19,г). Керуючись зображенням частин головного вигляду, зверху і зліва, доповнити креслення деталі, застосувавши з'єднання вигляду з розрізом (мал. 19,д).

На малюнку 19, е умова задачі представлена контуром головного вигляду деталі і винесеними перерізами. Учні вчаться на основі заданих початкових даних повинні представити форму деталі зі всіма конструктивними елементами і реконструювати зображення, тобто відновити головний вигляд. Характер контура вигляду деталі дозволяє розчленувати її форму на окремі геометричні тіла і розмежувати їх зображення на кресленні. Знак квадрата дає можливість встановити, що ліва частина деталі — призма з квадратною підставою, права частина — така ж призма меншого розміру, тільки повернена (інформація з винесеного перерізу). Нарешті, по винесених перерізах визначається місцеположення засверловки і наскрізного отвору циліндричної форми.

При вивченні з'єднань деталей використовуються задачі на докреслювання наступного змісту: виділити штрихуванням деталі, що потрапили в площину перерізу (мал. 20, а). Докреслити креслення, нанісши штрихування на зображення деталей, що потрапили в січну площину, побудувати розріз (мал. 20,6). Докреслити лінії різьблення в з'єднанні, нанести штрихування і добудувати вигляд зверху (мал. 20, в).

 
 
  мал.20 мал.21    


 

Задачі на побудову зображень за різними початковими даними включають перехідні задачі на побудову відсутнього на кресленні вигляду, вирішувані з опорою на проектуючий апарат; задачі на побудову третього вигляду по наочному зображенню; задачі на побудову проекцій при завданні їх контура габаритними рамками (у тому числі і з опорою на наочне зображення); задачі на побудову третього вигляду по двох заданим; задачі на перетворення форми предмету і його частин.

Розглянемо деякі з них. Умови задач, вирішуваних з опорою на проектуючий апарат і наочне зображення, звичайно складаються з двох частин: наочного зображення деталі і її двох проекцій, креслення цієї деталі в одній проекції (мал. 21).

Ці задачі можуть бути названі перехідними, оскільки вони є проміжними між двома видами задач: на побудову креслення предмету по наочному зображенню і на доповнення зображень.

Перехідні задачі закріплюють правила побудови креслення в системі прямокутних проекцій і дають наочне уявлення про механізм отримання проекції, що добудовується на кресленні.

Вони розвивають прийоми порівняння деталей в натурі з їх кресленнями, заглиблюють поняття про проекційний зв'язок зображень і створюють умови для формування узагальнених прийомів рішення графічних задач.

Задачі на доповнення відсутніх на кресленні проекцій розв'язуються в наступному порядку: а) вивчити по кресленню і наочному зображенню форму деталі; б) уявити, який вигляд матиме деталь з тієї сторони, проекцію якої необхідно побудувати; в) побудувати цю проекцію на кресленні, починаючи, якщо можна, із загальної форми, послідовно показуючи одну частину деталі за іншою (починаючи з крупніших), розміщуючи зображення, що добудовується, в проекційному зв'язку з наявними зображеннями; г) перевірити рішення.

На малюнку 22 показані приклади задач на побудову третього вигляду з опорою на наочне зображення, на побудову проекцій при завданні їх габаритними рамками, на побудову третього вигляду по двох заданим.

В процесі вивчення теми «Перерізи і розрізи» можна запропонувати наступні задачі: по аксонометричних зображеннях виконати ескізи деталей, застосувавши необхідні перерізи (мал. 23, а). Перекреслити головний вигляд деталі і побудувати винесені перерізи. Розміри визначити по клітках (мал. 23, б). Побудувати з'єднання частини вигляду з частиною розрізу (мал. 23, в). Виконати ескіз деталі із застосуванням необхідних зображень (мал. 23, г).

Прикладом задачі на побудову зображень за різними початковими даними може служити задача із зображенням в умовно видимій частині поверхні деталі і окремо її порожнини (мал. 24, а, б). До задачі повинні бути дані пояснення про те, що зовнішня і внутрішня форми деталі мають циліндричні і конічні поверхні. Довжина порожнини відповідає всій довжині деталі. Учням необхідно виконати креслення деталі, нанести розмірні лінії і умовні знаки.

 
 
  мал.22    

 
 


Задачі на читання креслення. Поняття «читання креслення» в кресленні може виступати в декількох аспектах: по-перше, як самостійний процес, наприклад при рішенні задач на читання робочих і інших креслень, де вимагається дати словесну характеристику деталі; по-друге, як головна складова частина і як етап рішення проекційно-графічних задач по кресленню; по-третє, як засіб контролю при побудові креслень (при виконанні ескіза, рішенні проекційних задач, побудові креслення по опису і ін.).

Задачі на зміну кількості зображень. Окрему групу представляють креслення, що складаються з однієї проекції (вигляду), доповненої умовними знаками. На відміну від креслення, що містить два і три види деталі, тут не потрібно

 

 

зіставляти проекції для відшукання характерних особливостей показаної на кресленні форми. Зображення стають визначеними тільки завдяки наявності на кресленні умовних написів, знаків і позначень. Це необхідно пам'ятати при рішенні задач на скорочення кількості зображень (мал. 25), наприклад на перехід від двох зображень до одного. Тут учні повинні засвоїти, що знаки діаметру і квадрата в кресленні — це не тільки невід'ємна приналежність даного на кресленні розміру, але і засіб виразу графічної форми і предмету.

Отже, розробка і систематизація задач, включення їх в кожен урок є питаннями великої методичної важливості і багато в чому визначають успіх роботи вчителя. Нами розглянуті лише деякі види графічних задач. Спираючись на них, вчитель може запропонувати ряд нових ефективних задач.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти