ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПРИ БУРІННІ СВЕРДЛОВИН

У процесі буріння опорних, параметричних, пошукових та роз­відувальних свердловин має бути постійний геологічний контроль за їх проходкою. На цей час у зв'язку із значним удосконаленням промислово-геофізичних методів дослідження свердловин (особливо електрометричних і радіоактивних) для повноцінного вивчення геологічного розрізу в сверд­ловині та одержання необхідних даних для здійснення надійної кореляції розрізів свердловин застосовують комплексно геологічні та геофізичні ме­тоди досліджень. Тому поряд з описанням і вивченням відібраного із сверд­ловини керна та шламу, вивченням у лабораторних умовах мікрофауни, мінерального складу, карбонатності порід і т. ін., що дає змогу отримати дані стосовно характеру пробурених порід, обов'язково проводиться пов­ний комплекс геофізичних досліджень. Проте головним найважливішим фактичним матеріалом для вирішення геологічних завдань є кам'яний ма­теріал (керн і шлам), а також дані візуальних спостережень геологічної служби за процесом буріння (газонафтопроявами, водопроявами тощо), що обов'язково документуються.

ВІДБІР І ВИВЧЕННЯ КЕРНА

В умовах ударного буріння, яке нині застосовують в Україні ли­ше в окремих випадках, відбір зразків розбурених порід здійснюють за до­помогою долота. Вийняте із свердловини долото ретельно оглядають і на­липлі до його щік шматочки породи збирають і вивчають.

Якщо долото не виносить шматочків породи (у разі буріння в крихких, а іноді й у твердих породах), застосовують однотрубний грунтоніс з про­бовідбірником чи спеціальну желонку. Ґрунтоносом рідко вдається взяти зразок породи завдовжки понад 10 см, що становить усього 5 % пройдено­го за довбання інтервалу розрізу.

В умовах роторного і турбінного буріння для відбору зразків порід за­стосовують обладнання з колонковими долотами. Колонкові долота дають можливість в процесі проходки свердловини відібрати зразки порід у тому стані і в тій послідовності, в якій вони залягають у надрах. Такі долота роз-бурюють вибій по периметру кола, залишаючи незруйнованою внутрішню частину породи, яку називають керном.


Принципова схема приладу показана на рис. 3.1.

Для буріння свердловин з відбором керна застосовують здебільшого чо-тиришарошкові долота, які розбурюють породу на вибої свердловини по ко­лу. Стовпчик породи, що залишається під час буріння, поступово входить у кернову трубку, яка у верхній частині обладнана зворотним клапаном. Цей клапан призначений для того, щоб не допустити руху промивальної рідини в кернову трубку, що дає змогу запобігти витисканню промивальною рідиною із неї керна. В міру того як керн входить у кернову трубку, зворотний кла­пан відкривається і з трубки виходить рідина. Загальна довжина приладу для відбору керна 6—9 м, діаметр залежить від діаметра свердловини, в якій відбирається керн. Фланець, на якому тримається кернова трубка, має отво­ри, завдяки яким промивальна рідина рухається у просторі між керновою трубкою і кожухом колонкового снаряда. У нижній частині кожуха є отвори, через які промивальна рідина виходить із колонкового снаряда, охолоджує долото і рухається вгору. Після того як буріння з відбором керна закінчено, розпочинають підіймати колонковий снаряд на поверхню поступовим роз­гвинчуванням бурильних труб. Під час руху колонкового снаряда догори керн заклинюється лопатками керновідривача, якими грунтоніс обладнаний у нижній частині. Принципова схема керновідривача показана на рис. 3.2. Заклинений керн відривається із суцільної породи на вибої свердловини і підіймається на поверхню разом з приладом.

У практиці буріння свердловин з відбором керна найчастіше викори­стовують у нафтогазоносних регіонах колишнього СРСР, нині СНД, ко-


 


лонкові прилади конструкцій об'єднання "Красно-дарнафта" і ГрозНДІ (рис. 3.3, 3.4).

Повнота винесення керна в умовах буріння колонковим долотом залежить від багатьох гео­логічних і технічних причин.

Геологічні причини:

1) зцементованість гірських порід, в яких про­
водять відбір керна. У слабозцементованих і не-
зцементованих гірських породах (наприклад, у пі­
ску) відсоток винесення керна малий, із середньо-
і надто добре зцементованих порід він значно
збільшується. Якщо дотримуватися технологічних
параметрів буріння з відбором керна, то винесення
керна із пісковиків має бути повним, тобто сто­
відсотковим. У сильно міцних породах, таких, як
магматичні породи, винесення керна переважно
високе;

2) тектонічна перем'ятість гірських порід. Як­
що в гірських породах є багато площин ковзання і
породи розшаровуються поверхнями цих площин,
може бути часткове висипання уламків порід із
кернової трубки під час підіймання бурового інст­
рументу;

3) у глинистих відкладах винесення керна мо­
же зменшуватися в результаті так званого самоза-
місу глинистого розчину: внаслідок того що глини
розчиняються промивальною рідиною, вона стає
більш в'язкою, густина її також збільшується, а
відсоток винесення керна зменшується.

Технічні причини:

1) застосування старого і неякісного облад­
нання; зношення окремих деталей приладу в про­
цесі відбора керна, наприклад зворотного куль­
кового клапана, керновідривача тощо;

2) неякісне (некваліфіковане) складання при­
ладу для відбору керна. Складання колонкового
снаряда має здійснювати безпосередньо буровий
майстер або майстер вахти (зміни). Слід проводити
перевірку здатності роботи усіх рухомих вузлів ко­
лонкового снаряда;

Рис. 3.3. Прилад для підіймання керна конструкції об'єднання "Краснодарнафта":

1 — циліндр із зворотним кульковим клапаном; 2 — з'єдну­вальна муфта; 3 — керноприймальна трубка; 4 — штуцер кріплення колонкового долота; 5— керновідривач; 6— коронка колонкового долота


 
 


 


3) у процесі буріння свердловин з відбором керна потрібно ретельно дотримуватися технологічного режиму буріння (тиск на вибої бурового ін­струменту, швидкість проходки свердловини, швидкість і тиск циркулюю­чої промивальної рідини).

Відібраний керн підіймають на поверхню і детально вивчають. Якщо керн сильно запресований в керноприймальній трубці (Ґрунтоносі), то від­гвинчують верхній вузол приладу разом з дренажним клапаном і витиска­ють керн за допомогою гідравлічного преса. Якщо не вдалося вийняти керн із ґрунтоноса за допомогою гідравлічного преса, то вилучають керн із кернової трубки (ґрунтоноса) пропусканням через неї водяної пари. Якщо і таким способом не вдалося витиснути керн із ґрунтоноса, то останній розрізають газовим різаком по усій довжині і вилучають керн. Керн є наба­гато дорожчим і важливішим порівняно із вартістю ґрунтоноса. Під час відбору керна на буровій обов'язково повинен бути присутній представник геологічної служби.

Залежно від літологічного складу порід сучасними колонковими доло­тами можна відібрати керн в обсязі 40—90 % пройденого інтервалу.

Бокові ґрунтоноси

Бокові ґрунтоноси дають змогу відбирати зразки порід із стінки свердловини у будь-якому пробуреному інтервалі розрізу. Проте слід розуміти, що відбір зразків порід боковим ґрунтоносом не може повністю замінити відбір керна колонковим долотом, оскільки розміри зразків, відібраних боковим ґрунтоносом, невеликі.

Найбільша довжина зразка породи 70 мм, найбільший діаметр — 30 мм. Крім того, у дуже щільних породах бокові ґрунтоноси малоефективні.

Бокові ґрунтоноси є двох типів: вибухові та свердлильні.

Вибухові бокові грунтоноси обладнані вибуховою капсулою, яка при ви­буханні вистрілює обойму в стінку свердловини у заданому інтервалі, куди прилад спускається за допомогою кабелю. Обойма з'єднана з приладом сталевим дротом завдовжки 30—40 см, який має забезпечувати витягування обойми із стінки свердловини.

У свердлильних бокових ґрунтоносах замість вибухового заряду вмонто­вано свердлильний пристрій з обоймою, яка при свердлінні врізається у стінку свердловини у заданому інтервалі, куди прилад опускається на каро­тажному кабелі.

Слід зазначити, що відбір зразків порід боковими ґрунтоносами дуже часто призводить до аварійних ситуацій у свердловинах. Тому, потрібно завжди намагатися відібрати керн звичайним способом.

Збереження керна

Вийнятий із ґрунтоносу керн слід очистити від глинистого розчину і потім щільно скласти у спеціальний ящик. Керн потрібно скла­дати в ящик у тій послідовності, в якій він був відібраний, тобто в порядку зростання глибини (вказати верх і низ).


Якщо керн розколений, то при складанні в ящик його суміщають по площині розколу. Крихкий керн, який розсипається, необхідно при скла­данні у ящик завернути у чистий папір, а за потреби перекласти ватою.

На складений у ящик керн заповнюють етикетку у двох екземплярах, кожен з яких завертають у міцний папір і вкладають на початку і в кінці колонки керна.

Етикетку заповнюють за такою формою:

• найменування ділянки буріння, партії, геологорозвідувальної експедиції;

• площа;

• свердловина;

• номер;

• дата відбору керна;

• інтервал проходки від....... до....... , м;

• винесення керна................ %;

• короткий літологічний опис порід.

Написи на етикетці роблять м'яким простим олівцем. Крім того, керн описують у спеціальних журналах для опису.

Якщо у наміченому інтервалі відібрати керн не вдалося, то у ящик кладуть етикетку, в якій вказують, у якому інтервалі глибин відсутнє вине­сення керна.

Після того як склали керн у ящик, останній закривають кришкою і збоку та спереду на ньому надписують номер свердловини та інтервал гли­бин відбору керна.

Ящики з керном зберігають у спеціальних приміщеннях — керносхови-щах, протягом 40—50 і більше років.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти