ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ РОЗРІЗІВ СВЕРДЛОВИН

При пошуках, розвідці нафти й газу, а також дорозвідці покладів вуглеводнів на промислових площах жодну пробурену свердловину не можна вважати закінченою бурінням із виконанням геологічних завдань, якщо в ній не виконано запланований комплекс геофізичних досліджень свердловин (ГДС).

У нафтогазопромисловій галузі застосовують багато методів ГДС, але головні серед них — електрометричні (електрокаротаж) і радіоактивні ме­тоди (радіоактивний каротаж).

5.1. ЕЛЕКТРОМЕТРИЧНИЙ (ЕЛЕКТРИЧНИЙ) КАРОТАЖ

Електричний каротаж ґрунтується на вивченні уявного опору порід (УО) і потенціалу звичайного природного електричного поля вздовж стовбура свердловини, який називають поляризацією спонтанною (ПС).

Піски, рихлі пісковики, глини й аналогічні їм уламкові породи залеж­но від питомого опору рідини, яка знаходиться в породах, мають різний електричний уявний опір, але майже завжди більший порівняно із опором глинистих порід. Карбонатні породи частіше всього характеризуються більш високими опорами порівняно з уламковими породами. Породи, які містять нафту чи газ, відзначаються, як правило, підвищеними опорами, тому що вуглеводневі сполуки є діелектриками.


Наведена формула дійсна для однорідного й ізольованого середови­ща необмеженої товщини. При проведенні каротажу завжди доводиться мати справу з неоднорідним середовищем, тобто з пластами порід різно­го уявного опору і глинистим розчином, який заповнює свердловину. Втім цю формулу, справедливу лише для однорідного середовища, зас­тосовують і для неоднорідного. Одержане при цьому значення опору по­рід відрізняється від істинного (дійсного), тому його і називають уявним. Це пов'язане з впливом опору промивальної рідини і нещільним при­ляганням електродів до стінок свердловини. На діаграмах електрока-ротажу він позначений р або УО (ПО). Одиниця виміру уявного опору — омметр (Ом-м).

Величина УО реєструється вздовж стовбура свердловини автоматично приладами, які розташовані в каротажних станціях.

Під час проведення електричного каротажу одночасно з реєстрацією УО записується діаграма спонтанної, або самочинної, поляризації (ПС). Вимірювання параметра ПС — звичайне доповнення при вивченні геоло-го-геофізичного розрізу свердловини і зводиться до заміру різниці потенці­алів між електродом М, опущеним у свердловину, і електродом N, який знаходиться на поверхні (рис. 5.2). Точка запису різниці потенціалів, що вимірюється, належить до електрода М. Результати вимірювань відобража­ють у вигляді кривої, яка ілюструє відносну зміну величини звичайного потенціалу у мілівольтах (мВ) по глибині свердловини. Крива ПС сприяє виділенню в розрізі проникних порід і значно полегшує вивчення гео­логічного розрізу свердловини.

Вимірювальні величини, представлені у вигляді кривих уявного опору і звичайної поляризації ПС створюють каротажну діаграму.


Зонд, у якому зближені електроди розташовані внизу, називають по­слідовним градієнт-зондом, або підошовним градієнт-зондом. У разі розташу­вання зближених електродів зверху зонд називають зворотним, або покрі­вельним, градієнт-зондом. У цьому випадку відстань АМ називають розміром потенціал-зонда; виміряний уявний опір характеризує середину відстані АМ (це точка запису).

Зонд з одним живильним і з двома вимірювальними електродами на­зивають однополюсним, або зондом прямого живлення, зонд із двома живиль­ними та одним вимірювальним електродами — двополюсним, або зондом взаємного живлення.

Для позначення зонда записують його електроди в порядку їх розміщення у свердловині зверху вниз, проставляючи між відповідними літерами відстань у метрах.

Наприклад, М 2,5 А 0,25 В означає: градієнт-зонд двополюсний, підо­шовний, у якому верхній електрод — вимірювальний, на відстані 2,5 м ниж­че нього розташований перший живильний електрод А, на відстані 0,25 м вище — другий живильний електрод В.

Крім розглянутих вище методів електричних вимірювань використо­вують бічне каротажне зондування (БКЗ), яке широко застосовують під час каротажу свердловин на нафтових і газових родовищах. БКЗ зводиться до заміру уявного опору вздовж стовбура свердловини за допомогою зондів різних розмірів, які забезпечують можливість визначення дійсного уявного опору, глибини проникнення фільтрату бурового розчину в пласті. БКЗ здійснюють градієнт-зондами, дані яких піддають більш тонкій обробці. Найчастіше застосовують такі градієнт-зонди: М 0,25 Л 0,1 В; М 0,5 уі 0,1 В; М 1 А 0,25 В; М 2,5 А 0,25 В; М 4 А 0,5 В; М 8 А 0,5 В.

Інтерпретацію кривих БКЗ проводять графічним порівнянням кривих, які спостерігають, з теоретичними, одержаними за розрахунком чи експе­риментально, використовуючи при цьому обробку матеріалів на електрон­но-обчислювальних пристроях.


Дані БКЗ дають змогу отримати повніше уявлення про геологічний ха­рактер порід, ніж крива опору, одержана одним чи двома зондами. Крім того, за даними БКЗ точніше можна оцінити уявний опір нафтонасиченого пласта, який піддають випробуванню у зв'язку з проникненням глинистого розчину в пласт. Тому БКЗ обов'язково використовують у розвідувальних свердловинах у процесі розкриття продуктивної частини розрізу для уточ­нення характеру розкритих пластів та їх нафтоносності.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти