ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Система розробки знизу—вгору

Систему розробки знизу—вгору було запропоновано в 30-х роках XX ст. на основі досвіду розробки нафтових і газових родовищ в Азербайджані, в Терсько-Сунженській зоні дислокацій, на Північному Кав­казі, в Кубанській западині Передкавказзя і на інших територіях колиш­нього Радянського Союзу. Система розробки родовищ знизу—вгору на практиці виявилася набагато ефективнішою в економічному відношенні порівняно із системою зверху—вниз. В усіх нафтогазоносних регіонах світу переважно використовують цю систему.

Вона полягає в тому, що видобувні свердловини бурять одразу на про­дуктивні горизонти, які в розрізі родовища знаходяться на найбільших гли­бинах. Нижній горизонт розробляють і після виснаження з нього запасів вуглеводнів: в експлуатаційній колоні над ним ставлять так званий це­ментний міст (або цементний стакан), тобто здійснюють ізоляційні роботи виснаженого горизонту, перфорують вищезалягаючий продуктивний гори­зонт. Після розробки і виснаження вуглеводневих запасів цей горизонт та­кож ізолюють цементним мостом від нижньої частини свердловини. Після цього перфорують і розробляють наступний продуктивний горизонт, і так продовжують, доки не буде розроблений самий верхній продуктивний наф­товий або газовий пласт.

За цією системою розробки допускається об'єднання двох або більше продуктивних горизонтів в єдиний експлуатаційний об'єкт. Геологічні кри­терії, за якими виконують це об'єднання, наведено в підрозд. 11.1.4. На нижчій продуктивний горизонт, який розроблюють за зазначеною систе­мою розробки, називають базовим. Якщо декілька продуктивних горизонтів були об'єднані в нижній частині розрізу багатопластового родовища в єди­ний експлуатаційний об'єкт, то базовим вважають цей об'єкт.

За системою розробки знизу—вгору допускається також у міру посту­пового виснаження базового або іншого об'єкта експлуатації приєднати до нього в процесі розробки вищезалягаючий продуктивний пласт.

Систему розробки знизу—вгору використовують за таких умов:

1) нижній (базовий) горизонт має знаходитися на такій глибині, яка
була б технічно доступною для масового буріння експлуатаційних сверд­
ловин;

2) запаси і сорт нафти базового горизонту мають відповідати плановим
завданням видобутку нафти (газу) на початковому етапі розробки;


3) базовий горизонт має бути добре розвіданий і оконтурений. Переваги системи розробки знизу—вгору:

1) зменшується загальний метраж буріння експлуатаційних свердловин
при розбурюванні багатопластового родовища нафти або газу в цілому, до­
сягається значна економія металу;

2) прискорюються темпи освоєння родовищ нафти і газу в цілому і ви­
значення їх промислової цінності на великих глибинах;

3) у разі одержання несприятливих результатів під час випробування
перспективних на нафту і газ пластів на великих глибинах завжди можна
повернутися на вищезалягаючі продуктивні горизонти в тих самих сверд­
ловинах;

4) значно зменшуються загальні витрати коштів на процес розбурю-
вання і розробку багатопластових родовищ у цілому.

Недоліки системи розробки знизу—вгору:

1) якщо нижній продуктивний пласт залягає дуже глибоко, то істотно
збільшується метраж буріння свердловин уже на початковій стадії розробки
родовища, що не завжди вигідно для нафтогазодобувних підприємств;

2) істотно затримується розробка вищезалягаючих продуктивних гори­
зонтів;

3) передчасне повернення на вищезалягаючий продуктивний горизонт
призводить іноді до недовилучення вуглеводнів з нижчезалягаючого
горизонту;

4) небезпека глинізації та іншого забруднення нафтогазоносних
пластів під час буріння свердловин на горизонти, що залягають на великих
глибинах, коли свердловини проходять через пласти нафти або газу у ви­
щезалягаючих відкладах.

11.1.3. Комбінованасистема розробки

Для того щоб запобігти зазначеним недолікам, для розроб­ки багатопластових нафтових і газових родовищ застосовують так звану комбіновану систему розробки. Ця система передбачає поділ розрізу бага­топластового родовища на поверхи розробки. В кожному поверсі розробки бурять окрему серію видобувних свердловин. Суть комбінованої системи розробки багатопластових родовищ полягає в тому, що поверхи розробки можна розробляти за принципом як зверху—вниз так і знизу—вгору, але всередині поверхів нафтових і газових родовищ обов'язково застосовують систему розробки продуктивних горизонтів знизу—вгору. Комбінована система розробки забезпечує:

• швидку і ефективну розробку всього родовища нафти або газу без ви­
мушеної затримки розробки верхніх або нижніх продуктивних горизонтів;

• велику маневреність у виборі поверхів розробки і базових горизонтів
без затримки експлуатації будь-яких продуктивних пластів;

• зменшення витрат загальних коштів у цілому для родовища;

• зменшення часу розробки;

• можливість видобутку нафти або газу одночасно з усіх поверхів роз­
робки, що забезпечує, у свою чергу, великий видобуток вуглеводнів з родо-


вища за добу; це іноді потрібно для розвитку промисловості в державному масштабі;

• ефективніший контроль за розробкою родовища нафти або газу в ці­лому, а також ефективніше застосування заходів щодо охорони надр і нав­колишнього середовища.

Порядок виділення

експлуатаційнихоб'єктів і поверхів розробки

У розрізах нафтогазових багатопластових родовищ завжди виділяють експлуатаційні об'єкти, а іноді розчленовують нафтогазоносну товщу родовища на поверхи розробки. Це дає змогу ефективно здійснюва­ти розробку нафтогазових родовищ в цілому і в належні терміни із забез­печенням при цьому потреб у вуглеводнях місцевої (а можливо, і всієї дер­жави) промисловості за найменших загальних витрат коштів.

Експлуатаційним об'єктом називають один або декілька продуктивних пластів, об'єднаних в єдиний експлуатаційний видобувний горизонт. Ці пласти перфорують одночасно і експлуатують єдиним фільтром. Для об'єд­нання окремих пластів в єдиний експлуатаційний об'єкт потрібне таке:

1) якість нафти сумісних пластів з технологічної позиції має бути од­
наковою;

2) літолого-фізичні властивості пластів (літологічний склад колекторів,
пористість, проникність) мають бути подібними;

3) енергетичні властивості пластів, тобто їх режими роботи, пластові
тиски, температурні характеристики та інші параметри мають бути подіб­
ними;

4) розміри нафтових скупчень у пластах по площі мають бути по­
дібними, тобто контури нафтоносності в плані не мають бути на великих
відстанях один від одного;

5) видобувні запаси вуглеводневих пластів, об'єднаних в єдиний експ­
луатаційний об'єкт, мають істотно не відрізнятися.

Якщо продуктивні пласти не відповідають зазначеним вимогам, то їх об'єднання в єдиний експлуатаційний об'єкт не забезпечить виконання мети, яка ставиться перед виконанням цього заходу, і їх об'єднувати не­доцільно.

Поверхом розробки називають частину нафтогазового розрізу багато-пластового родовища, яку експлуатують окремою серією видобувних свердловин. Поверхи розробки в багатопластових нафтогазових родови­щах виділяють не завжди, а лише тоді, коли це економічно вигідно і існують потреби в збільшенні видобутку нафти або газу для розвитку промисловості в тому чи іншому регіоні, або в цілому в державі. Як пра­вило, максимальна кількість поверхів розробки в нафтогазовому родовищі не перевищує трьох.

За дуже великих потреб збільшення видобутку нафти або газу, якщо виділено три поверхи розробки, то бурінням трьох окремих серій видобув­них свердловин відразу на всі три поверхи здійснюють видобуток вугле­воднів одночасно з усіх розбурених поверхів. Це дає змогу значно підви-


щити видобуток нафти або газу за добу, квартал, рік тощо, але обсяг ви­трат на видобуток значно збільшується вже з першого етапу розробки.

Іноді розпочинають розробку тільки самого нижнього або середнього поверху розробки у зв'язку з тим, що в цих поверхах зосереджені найбільші видобувні запаси вуглеводнів. Верхній поверх розробки у цьому випадку розробляють після закінчення розробки нижнього і середнього поверхів, але іноді доводиться проводити розробку навпаки, починаючи з самого верх­нього поверху розробки, якщо в ньому найбільші скупчення вуглеводнів, а також найцінніші порівняно із скупченнями середнього і нижнього поверхів.

На рис. 11.1 показано три поверхи розробки, в кожному з яких виді­лено експлуатаційні об'єкти.

Дуже зручно виділяти поверхи розробки між окремими поверхнями неузгодження в літолого-стратиграфічному розрізі родовища; у тектонічно складних регіонах зручно зараховувати виділені поверхи розробки до окре­мих тектонічних поверхів.

СИСТЕМИ РОЗРОБКИ

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти