ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Рівномірна сітка розташування свердловин

На окремих пластах нафти і газу застосовують рівномірні форми сіток розташування свердловин. У свою чергу, рівномірні форми сі­ток підрозділяють на трикутну і квадратну сітки.

У нафтогазоносних районах колишнього Радянського Союзу здебіль­шого застосовували трикутну форму сіток розташування видобувних свердловин (рис. 11.2). У разі застосування цієї форми сітки відстань між видобувними свердловинами визначали за формулою

Уже у 1950-х роках від цієї формули визначення відстані між видобув­ними свердловинами майже повністю відмовились через такі причини.

1. Наведену формулу можна застосовувати, якщо продуктивний пласт
є ідеально однорідним. Якщо пласт неоднорідний, то, як показала прак­
тика, експлуатаційні свердловини, що опинились на ділянках з погірше­
ними колекторними властивостями, не дають запланованих дебітів з про­
дуктивного горизонту. Для свердловин, які увійшли у продуктивний пласт
з кондиційними колекторними властивостями, доводилось значно підви­
щувати норму відбору продукції для забезпечення виконання плану в ці­
лому по родовищу. Це обов'язково призводило до порушення балансу
між припливом продукції до вибоїв видобувних свердловин і відбором
продукції з пласта, що впливало на виникнення аварійних ситуацій у та­
ких свердловинах.

2. Дуже важко було визначити площу живлення, що припадає на одну
видобувну свердловину в пласті, оскільки цей параметр пласта залежить від
багатьох факторів, які на початку експлуатації пласта точно визначити не­
можливо.

3. На деяких нафтогазових родовищах, згідно з підрахунками за зга­
даною формулою, видобувні свердловини розташовували на дуже малих


 


 


відстанях одну від одної. Наприклад: на родовищах Апшеронського півост­рова (Азербайджан) відстань між видобувними свердловинами дорівнювала 25 м і менше. Швидкість припливу нафти до вибоїв видобувних свердло­вин по пласту на таких ділянках була значно меншою порівняно із швидкістю відбору продукції з цих свердловин. Виникали аварійні ситуації (зазвичай швидко виходили з ладу насосні прилади), доводилось зупиняти роботу 75 % і більше видобувних свердловин від їх загальної кількості. Ви­добуток нафти на таких ділянках ставав нерентабельним. Аналогічні не­доліки в процесі розробки продуктивних пластів з розташуванням видо­бувних свердловин за рівномірною трикутною формою сіток з малими від­станями між свердловинами виникали і в інших нафтогазоносних районах (у Терсько-Каспійській западині, Волго-Уральській нафтогазоносній про­вінції та ін.).

Аналогічно, як і в нафтогазоносних регіонах Радянського Союзу, аме­риканські нафтовики в 1960-х роках майже повністю відмовились від цієї формули визначення відстані між видобувними свердловинами за тими са­мими причинами, що і для трикутної форми сітки розташування свердло­вин.

Нині рівномірні форми сіток розташування видобувних свердловин застосовують лише після детального вивчення зміни колекторних власти­востей в продуктивному горизонті по площі і товщині або якщо пласт за колекторними властивостями майже повністю однорідний. Найліпші ре­зультати застосування рівномірної сітки розташування видобувних сверд­ловин (трикутної, квадратної) в однорідних пластах отримано переважно для умов пружного режиму, а також режиму розчиненого газу роботи пласта.


11.2.2. Нерівномірнісітки розташування свердловин

Нерівномірні сітки розташування видобувних свердловин застосовують на родовищах нафти і газу з 1930-х років, але найбільшого поширення вони зазнали починаючи з 1960-х років. За такими сітками розташовують видобувні свердловини, якщо родовища вуглеводнів приуро­чені до пасток, пов'язаних з тектонічними структурами.

Існують два різновиди нерівномірних сіток розташування видобувних свердловин:

• кільцевий;

• лінійних рядів.

За кільцевої системи видобувні свердловини розташовують на структу­рах по замкнутих концентричних кільцях уздовж контуру нафтоносності. В процесі видобутку з цих свердловин нафти або газу і поступового їх обвод­нення вводять у роботу наступні свердловини, які розташовані також по концентричному кільцю вище в напрямку до склепіння структури. Сверд­ловини, які обводнилися, можуть бути переведені до категорії нагніталь­них. У міру видобутку продукції з нафтового пласта і руху контуру нафто­носності до другого ряду (кільця) видобувних свердловин та їх обводнення вводять в роботу видобувні свердловини наступного концентричного кіль­ця у присклепінній частині структури.

У деяких випадках напрямок розробки нафтового пласта здійснюють навпаки — від склепіння до периферійних ділянок (тобто в напрямку крил і перикліналей структури). Такі системи розробки одержали назву повзучих. Якщо видобувні свердловини по кільцях вводять до роботи від крил і пе­рикліналей в напрямку склепінь, то такі системи називають повзучими вгору по падінню пласта.

Коли кільця видобувних свердловин послідовно вводять до роботи від склепінь у напрямку крил і перикліналей, то систему називають повзучою вниз по падінню пласта (рис. 11.4).

Системи вгору по падінню пласта застосовують за ефективних режимів роботи нафтового пласта, системи вниз по падінню — за неефективних во­донапірних режимів, а також режимів пружних і гравітаційних і якщо про­дуктивний пласт має погіршені колекторні властивості порід на крилах та перикліналях структури, до якої він належить.

Систему розробки, за якою розбурювання нафтового (газового) пласта розтягується на певний період часу (до 2 років і більше), називають спо­вільненою. Вона може бути повзучою (розглянуто вище) і згущувальною.

За згущувальної системи розробки продуктивний пласт розбурюють свердловинами за сіткою розташування видобувних свердловин, обґрунтова­ною у плані розробки для цього пласта (трикутною або квадратною). Першу чергу свердловин розташовують на великих дистанціях між ними, а наступні групи свердловин — на все менших і менших відстанях між ними до повно­го розбурювання пласта згідно з прийнятою кінцевою густотою сітки.

Розташування видобувних свердловин залежить також від форми струк-тури-пастки.


На антиклінальних структурах, що належать до типу куполів, видобув­ні свердловини розташовують точно по округлих кільцях або згідно з фор­мою структури. У разі сповільненої повзучої системи вгору по пласту пер­ше кільце видобувних свердловин розташовують біля контуру нафтонос­ності, наступне — вище в напрямку до склепіння структури. Ці свердлови­ни бурять у міру обводнення свердловин першого ряду. Третій ряд бурять ще вище і так далі, доки структура-пастка не буде розбурена повністю ви­добувними свердловинами (рис. 11.4, а).

Якщо структури-пастки належать до брахіантикліналей або лінійно ви­тягнутих структур, видобувні свердловини першого, другого, третього та більших порядків закладають по еліпсоїдноподібних кільцях згідно з фор­мою структури (рис. 11.4, а, б).

Сповільнені системи вгору по падінню пласта застосовують переважно в умовах водонапірного режиму роботи пласта.

За сповільненої повзучої системи вниз по падінню пласта порядок розташування видобувних свердловин такий самий, але розбурювання структур-пасток (як куполоподібних, так і брахіантиклінальних і лінійно витягнутих структур) розпочинають із склепінної ділянки структур і на-


ступні ряди видобувних свердловин бурять у напрямку крил і перикліналей (рис. 11.4, в, г). Якщо структура, до якої належить продуктивний пласт, є лінійно витягнутою, то перший ряд видобувних свердловин доцільно роз­ташовувати вздовж великої осі структури.

Ряди видобувних свердловин часто називають батареями.

Сповільнені повзучі системи вниз по падінню пласта застосовують пе­реважно в умовах режимів пружних і розчиненого газу в комбінації їх зі слабонапірними режимами.

Особливий підхід до питання розташування видобувних свердловин потрібний для розробки нафтових і газових покладів, що належать до мо-ноклінально залягаючих пластів, лінз, так званих рукавоподібних покладів, які приурочені до ерозійних долин русел давніх річок, а також скупчень нафти і газу, пов'язаних із зануреними дельтами давніх річок. На моно-клінально залягаючих пластах поклади нафти і газу приурочені до колек­торів, що виклинюються або літологічно заміщуються непроникними по­родами, і до лінз. Для вирішення питання, як доцільно розташовувати ви­добувні свердловини під час розбурювання таких покладів, слід використо­вувати карти нульових ефективних нафтонасичених (газонасичених) тов­щин пластів для того, щоб видобувні свердловини потрапляли в межі пла­ста, де він є продуктивним.

У разі застосування сповільненої згущувальної системи розробки наф­тових і газових покладів на монокліналях, якщо поклад нафти або газу має водонапірний режим, обов'язковим є розбурювання покладу вгору по плас­ту (рис. 11.5).

Ряди видобувних свердловин поступово вводять до буріння (якщо сверд­ловини пробурені, то в розробку). За системою вгору по падінню пласта у міру обводнення першого ряду свердловин, розташованого вздовж контуру нафтоносності, після їх обводнення вводять у буріння (розробку) другий ряд і так далі. Якщо на режимах розчиненого газу, пружних режимах пра­цюють лише нафтові поклади, що належать до монокліналі, то застосову­ють сповільнену повзучу систему вниз по падінню пласта. Якщо поклад нафти або газу належить до ділянок, чітко обмежених непроникними по­родами, тобто до лінз, то доцільно застосовувати сповільнені, рівномірно згущувальні системи розробки.

Рукавоподібні нафтогазові поклади вперше були встановлені (як особ­ливий тип покладів) російськими фахівцями в Кубанській западині Перед-кавказзя. Такі поклади формуються в алювіальних відкладах, що утворили­ся в руслах давніх річок. Розташування видобувних свердловин на таких покладах залежить від режиму роботи продуктивного пласта. Якщо режим водонапірний, то перший ряд видобувних свердловин потрібно розташува­ти в центрі рукавоподібного покладу, наступні ряди — паралельно першо­му ряду вгору по падінню пласта.

Проте за наявності інших режимів роботи покладу ряди видобувних свердловин можна розташовувати по черзі вниз по падінню пласта або за системою сповільненої згущувальної сітки свердловин, а також за суціль­ною системою, якщо продуктивний пласт є однорідним за колекторними властивостями.


Рукавоподібні нафтогазові поклади іноді переходять у поклади, що приурочені до дельти давньої річки. Такі поклади зосереджені в алювіаль­них відкладах, що формуються в результаті винесення уламкового матеріалу річкою на ділянки її гирла. Як правило, дельтові поклади майже повністю однорідні, тому для розташування видобувних свердловин в їх межах засто­совують сповільнену згущувальну рівномірну сітку або суцільну.

Дуже складною проблемою є розташування видобувних свердловин на покладах, приурочених до соляних масивів і штоків. У цьому випадку по­клади нафти і газу можуть бути в шарах над соляним масивом, які вигина­ються в антиклінальні складки в процесі росту соляного масиву, і в шарах, що розірвані і екрануються соляним масивом (штоком), а також у зруйнова-


під козирками солі, які формуються в процесі росту соляних куполів у ре зультаті розпливання їх верхньої частини (рис. 11.6).

Іноді доводиться бурити окремі серії видобувних свердловин за певнон сіткою на продуктивні пласти над соляним масивом і на поклад вугле воднів, що в кепроці (якщо такий є), керуючись загальними положенням] залежно від форм і розміру покладів та існуючих у них режимів роботи Втім можливо бурити єдину серію свердловин на поклади, що знаходяться природних резервуарах над кепроком і безпосередньо в кепроках (рис. 11.6)

За окремою сіткою бурять видобувні свердловини на поклади нафти що розірвані і екрануються масивом солі, а також що опинились у про никних пластах у підкозиркових ділянках соляних масивів (рис. 11.6).

Родовища вуглеводнів, приурочені до районів з розвитком соляноку польної тектоніки, дуже поширені в осадовій товщі земної кори. Вони ві домі у Волго-Камській нафтогазоносній області, в Прикаспійській запа дині, в Мексиканському соленосному басейні та в інших регіонах.

Яскравим прикладом нафтогазових родовищ, пов'язаних з розвитког солянокупольної тектоніки, є Дніпровсько-Донецька западина (Хрестищен ське, Меліховське, Роменське, Солоницьке, Радченківське родовища та ін.).

ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти