ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


РОЗРАХУНОК СИСТЕМ КОНДИЦІЮВАННЯ ПОВІТРЯ В ПРИМІЩЕННЯХ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання практичних робіт

з дисципліни

“Охорона праці в рибництві”

 

 

 

Одеса-2013


Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни "Охорона праці в рибництві" для студентів V курсу денної форми навчання усіх спеціальностей / Стрюк Т.Ю.- Одеса, ОДЕКУ, 2013. - 83 с.


ЗМІСТ

Вступ
Тема 1. Розрахунок систем кондиціювання повітря в приміщеннях рибного господарства
Тема 2. Розрахунок систем опалення промислових та службових приміщень рибного господарства
Тема 3. Розрахунок звукоізоляції виробничих приміщень рибного господарства
Тема 4. Розрахунок штучного освітлення в приміщеннях рибного господарства
Тема 5. Розрахунок природного освітлення в приміщеннях рибного господарства
Тема 6. Дослідження законодавчої бази з питань охорони праці в рибному господарстві

 


ВСТУП

 

„Охорона праці в рибництві” (ОПР) – це нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців рибного господарства необхідного рівня знань з питань охорони праці.

Дані методичні вказівки розглядають питання практичного розділу курсу ОПР.

У методичних вказівках розглядаються теоретичні й практичні питання з дослідження умов праці на робочих місцях у виробничих приміщеннях рибного господарства.

Методичні вказівки складаються з шести практичних робіт:

1. Розрахунок систем кондиціювання повітря в приміщеннях рибного господарства;

2. Розрахунок систем опалення промислових та службових приміщень рибного господарства;

3. Розрахунок звукоізоляції виробничих приміщень рибного господарства;

4. Розрахунок штучного освітлення в приміщеннях рибного господарства;

5. Розрахунок природного освітлення в приміщеннях рибного господарства.

6. Дослідження законодавчої бази з питань охорони праці в рибному господарстві.

 

Практичні роботи оцінюються згідно з робочою програмою. При виконанні практичної роботи студент повинен ознайомитися з основними положеннями та коротко їх законспектувати, провести розрахунки, зробити висновки та захистити звіт у викладача.


Практична робота 1

 

РОЗРАХУНОК СИСТЕМ КОНДИЦІЮВАННЯ ПОВІТРЯ В ПРИМІЩЕННЯХ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

 

Санітарно-гігієнічні та технологічні основи

Кондиціювання повітря

 

Кондиціювання повітря– це створення і автоматичне підтримування в закритих приміщеннях і спорудах постійних або змінюючихся за певною програмою наступних якостей (кондицій) повітряного середовища: температури, вологості, тиску, чистоти, газового та іонного складу, наявності запахів та швидкості руху повітря, сприятливих для людини.

В залежності від вимог кондиціювання повітря поділяється на повне, коли забезпечується сталість температури та вологості повітря, і часткове, коли забезпечується сталість тільки одного параметра. Взагалі у промислових та загальних спорудах необхідно підтримувати лише частку згаданих кондицій.

Комплекс технічних засобів, які здійснюють необхідну обробку повітря (фільтрацію, підігрів, охолодження, осушування та зволоження, транспортування його та розподілення в обслуговуючих приміщеннях, пристрої для заглушування шуму, викликаного роботою обладнання, джерела тепло- і холодопостачання, засоби автоматичного регулювання контролю і управління, а також допоміжне обладнання) складають систему кондиціювання повітря (СКП).

Пристрої, в яких здійснюється необхідна теплозволожуюча обробка повітря та його очистка, називаються кондиціонерами. Вони забезпечують в приміщеннях необхідний мікроклімат для створення умов комфорту і нормального протікання технологічного процесу. Кондиціонери бувають автономні і неавтономні.

Автономні кондиціонерихарактеризуються наявністю джерел тепла і холоду. Взагалі це електрокалорифери і холодильні машини. Зовні повинні бути підведені – електроенергія для привода компресора, вентилятора та роботи електрокалорифера, а також вода в конденсатор холодильної машини.

Неавтономні кондиціонеривимагають для роботи подання зовні: електроенергії (привод насосів і вентилятора), теплоносія (нагрів і охолодження обробляємого повітря).

Системи кондиціювання повітря, призначені для створення повітряного середовища, найбільш сприятливі для праці та відпочинку людини, носять назву комфортних. Організм людини в процесі життєдіяльності виділяє тепло, вологу, вуглекислоту, шкідливі органічні речовини. Всі ці виділення можуть бути видалені з приміщення разом з забрудненим повітрям.

Санітарно-гігієнічні вимоги до комфортного кондиціювання полягають в підтримуванні заданих температури, відносної вологості, чистоти та швидкості руху повітря, різниці між температурами повітря в приміщенні і припливного повітря, рівня шуму в приміщеннях, створюємого роботою обладнання СКП.

Технологічні системи кондиціювання забезпечують створення повітряного середовища, яке сприяє протіканню технологічного процесу. У виробничих приміщеннях, де люди працюють тривалий час, технологічне кондиціювання повітря здійснюється з урахуванням санітарно-технічних вимог.

 

Класифікація систем кондиціювання повітря (СКП).

 

За ознаками СКП поділяються так :

1) за призначенням – на комфортні та технологічні, а також технологічно-комфортні в приміщеннях з тривалим перебуванням обслуговуючого персоналу;

2) за режимом роботи – на цілорічні, які підтримують нормативні параметри повітря протягом усього року, та сезонні, які здійснюють для холодного періоду нагрів та зволоження повітря, а для теплого періоду – охолодження та осушування повітря;

3) за характером зв'язку з приміщенням, яке обслуговується – на центральні та місцеві. В центральних СКП кондиціонери розміщують поза об'єктами, які обслуговуються. Системи призначені для створення мікроклімату в одному великому або кількох невеликих приміщеннях. В місцевих системах кондиціонери розташовані і створюють необхідні умови повітряного середовища в невеликих приміщеннях. Можливе розміщення місцевих кондиціонерів на робочих місцях виробничих цехів, що забезпечує створення необхідного мікроклімату тільки в частині об'єму приміщення (в зонах обслуговування);

4) за схемою обробки повітря – на прямоточні, які характеризуються обробкою в кондиціонерах лише зовнішнього повітря, і рециркуляційні, які характеризуються обробкою в кондиціонерах суміші зовнішнього та рециркуляційного повітря;

5) за тиском ΔР, що досягає вентилятор – на системи низького (ΔР< 1,0 КПа), середнього (1,0 ≤ ΔР ≤ 3,0 КПА) та високого тиску (ΔР > 3,0 КПА);

6) за продуктивністю – від 10 до 250 тис.м3/год (центральні) та від 0,5 до 18 тис.м3/год (місцеві);

7) за способом обслуговування приміщення з різними параметрами повітря і тепловологісними режимами – на однозональні та багатозональні. В багатозональних СКП подача повітря до приміщення здійснюється за однотрубною або двотрубною схемами з використанням місцевих змішувачів;

8) за ступенем забезпечення необхідних параметрів повітря в приміщенні, що обслуговується, протягом усього року. Розрахункові параметри зовнішнього повітря для СКП вибираються в залежності від кліматичних умов місцевості та функціонального призначення приміщення, в якому необхідно застосовувати кондиціювання повітря.

 

Розрахунок системи кондиціювання повітря для приміщення лабораторії рибного господарства

 

Лабораторія за характером виконуємих робіт відноситься до І категорії.

Оптимальні умови повітряного середовища для нормально одягнених людей при тривалому їх перебуванні (більше 3 чоловік) у приміщенні по СН 245-71 та СНіП 11-33-75 наступні:

- в теплий період року температура повітря 22-25°С,

- відносна вологість 40-60%,

- швидкість руху повітря не більше 0,2 м/с.

Вихідні дані наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Вихідні дані

Варіант № Кількість працюючих, чол. Кількість світиль-ників, шт. ηОС Потужність одного світильника, кВт Сумарна потужність електро-приладів, кВт Робоча темпера-тура, °С
0,55 0,04 9,6
0,58 0,04 9,7
0,45 0,04 9,3
0,59 0,04 9,4
0,51 0,02 9,9
0,50 0,04 9,6
0,49 0,04 9,2
0,52 0,08 9,3
0,52 0,04 8,9
0,62 0,02 9,4
0,55 0,04 9,2
0,51 0,04 9,3
0,50 0,04 8,9
0,49 0,02 9,4
0,58 0,02 9,6
0,42 0,04 9,7
0,59 0,04 9,3
0,52 0,08 9,9
0,52 0,04 9,6
0,62 0,02 9,4

Приклад розрахунку

 

При роботі у приміщенні спостерігаються такі виділення тепла:

1) Виділення тепла за рахунок освітлення:

, (1.1)

де nСВ – кількість світильників (60 шт.);

РСВ – потужність одного світильника (0,04 кВт);

ηОС – для люмінесцентних ламп (ηОС = 0,55).

 

Тоді

QОС = 60·0,04·0,55 = 1,32 кВт,

 

2) Виділення тепла від електричних приладів:

, (1.2)

 

де NПР – сумарна потужність електричних приладів (NПР = 9,7 кВт);

ηПР – для електричних приладів (ηПР = 0,24).

 

Тоді

QПР = 9,7·0,24 = 2,328 кВт,

 

3) Виділення тепла від людей, які перебувають у приміщенні:

 

, (1,3)

де n – кількість людей (n = 28).

Тоді

QЛ = 0,2·28 = 5,6 кВт,

 

4) Надходження тепла через зовнішнє огородження в теплий період року за рахунок сонячної радіації через вікна:

 

, (1.4)

де F0 – поверхня скла (F0 =20 м2);

γ0 – кількість тепла від сонячної радіації в залежності від сторін світу (γ0= 210 Вт/м2);

А0 – коефіцієнт для вікон з подвійним склом (А0 = 1,15).

Тоді

QЗО = 20·210·1,15·10-3 = 4,83, кВт

5) Розраховуємо тепловий баланс для теплого періоду року без урахування втрат:

, кВт.

6) Визначаємо повітрообмін по боротьбі з надлишками тепла:

 

, (1.5)

 

де ΔQНТ = ΔQT

с – теплоємність повітря (с =1,0 кДж/кг·К);

Δt – змінення температури в робочій зоні (Δt =3 °С).

 

Тоді

, кг/с

 

7) Визначаємо повітрообмін по боротьбі з виділеннями вологи людей:

, (1.6)

де g – кількість вологи, яка виділяється людиною (g = 0,075 г/год. = 0,0208 кг/с);

n - кількість людей (n = 28 чоловік).

Тоді

, кг/с

 

8) Визначаємо повітрообмін з урахуванням вологості повітря, яке надходить до приміщення і видаляється з нього:

, (1.7)

де dв , dн – вологість повітря, яке надходить до приміщення і видаляється з нього dв – dн = 0,1.

Тоді

, кг/с

Розрахунок кондиційованого повітря ведемо по найбільшому значенню повітрообміну G =5,83 кг/с.

 

9) Витрати повітря на вентиляцію складатимуть:

, (1.8)

де ρ –густина повітря (ρ = 1,2 кг/м3).

Тоді

, м3

За цими витратами повітря вибираємо повітропровід та втрати тиску в ньому (ΔР = 200 Па).

Для підбору електродвигуна до вентилятора розраховуємо спочатку необхідну потужність на валу вентилятора:

, кВт (1.9)

де η – ККД . вентилятора (η = 0,9);

t – робоча температура (t = 22 °С).

Тоді

, кВт

 

Тепер розраховуємо необхідну потужність електродвигуна вентилятора:

, (1.10)

де R – коефіцієнт запасу (R = 1,15);

ηB – ККД з урахуванням втрат (ηB = 0,9),

Тоді:

, кВт

Наші потреби задовольняє центробіжний вентилятор типу ВЦ 4-70 № 5 (табл. 1.2)

 

Таблиця 1.2 – Технічні характеристики деяких вентиляторів

Тип вентилятора Потужність двигуна, кВт Оберти двигуна, об/хв Продуктивність вентилятора, тис. м3/год Повний тиск, Па
ВЦ 4-70-2,5 0,12 0,45-0,85 170-110
0,25 0,4-0,9 177-128
0,37 0,85-1,65 490-300
0,55 0,85-1,75 720-450
0,75 0,85-1,7 800-540
ВЦ 4-70-3,15 0,12 0,76-1,15 185-175
0,18 0,76-1,82 185-110
0,25 0,85-1,84 280-170
0,37 0,9-1,95 370-230
1,1 1,65-3,80 830-480
1,5 1,8-4,0 1200-680
2,2 1,7-4,0 1350-880
ВЦ 4-70-4 0,18 1,4-2,6 175-199
0,25 1,4-2,7 210-120
0,37 1,3-2,7 270-180
0,55 2,3-4,0 480-314
0,75 2,2-4,1 500-300
             

Продовження табл. 1.2

Тип вентилятора Потужність двигуна, кВт Оберти двигуна, об/хв Продуктивність вентилятора, тис. м3/год Повний тиск, Па
ВЦ 4-70-4 1,1 2,0-4,2 560-330
2,8-7,5 2060-1275
5,5 4,3-8,3 2200-1250
7,5 4,3-8,8 2850-1800
ВЦ 4-70-5 0,55 2,75-4,1 340-315
0,75 2,75-5,6 340-215
1,1 3,0-5,7 460-315
1,5 4,5-5,3 700-680
2,2 4,3-5,6 810-500
4,2-8,5 810-620
ВЦ 4-70-6,3 1,1 4,7-7,3 380-350
1,5 5,8-8,6 470-430
2,2 5,6-11,3 560-350
6,2-11,5 750-530
7,2-12,3 885-780
5,5 8,6-12,0 1320-1250
7,5 8,6-17,5 1320-800
9,5-17,8 1750-1200

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Визначення поняття „кондиціювання повітря”.

2. Види кондиціювання повітря.

3. Склад та призначення системи кондиціювання повітря (СКП).

4. Класифікація СКП за ознаками:

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. В.Н.Голубков, В.И.Пятачков, Т.М.Романова. Кондиционирование воздуха, отопление и вентиляция. М.: Энергоиздат, 1982. – 231 с.

2. Производственная санитария. Справочное пособие под ред. Б.М.Злобинского. М.: Металлургия, 1989. – 588 с.

3. В.А.Ермолаев, В.А.Кравец, Г.А.Свищев. Охрана труда в легкой промышленности. М.; Легпромиздат, 1985. – 183 с.


Практична робота 2

Розрахунок втрат тепла

 

Системи опалення повинні компенсувати втрати тепла через:

- будівельні огородження;

- витрати тепла на нагрівання повітря, яке надходить через відкриті ворота, двері і інші прорізи, нещільності в огородженнях;

- витрати тепла на нагрів матеріалів, устаткування та транспорту, які надходять зовні;

- витрати тепла на нагрів повітря, яке надходить зовні для компенсації повітря, яке вилучається витяжними системами у тих випадках, коли це повітря не компенсується приточною вентиляцією.

При розрахунку теплової потужності систем опалювання слід ураховувати середньогодинне виділення тепла від обладнання, від нагрітих матеріалів та інших джерел.

На основі даних теплових втрат та виробничих виділень тепла складають теплові баланси приміщення або цеху. На основі балансів визначають потужність опалювальних приладів.

При визначенні витрат тепла приміщень через будівельні огородження ураховують основні та додаткові втрати тепла.

Основні втрати тепла визначають підсумовуванням втрат тепла через окремі огородження (стіни, стелі, вікна і т. ін.) за формулою:

 

, (2.1)

 

де F – поверхня огородження, м2;

tB, tЗ – розрахункова температура повітря у приміщенні та зовнішнього повітря, °С;

k – коефіцієнт теплопередачі конструкції огородження, Вт/м2·град;

n – поправочний коефіцієнт до розрахункової різниці температур.

 

Додаткове тепло для нагріву зовнішнього повітря, яке надходить через щілини у вікнах, дверях і інших прорізах:

 

, (2.2)

 

де G – кількість повітря, яке надходить через шілини, кг/год;

tB, tЗ – розрахункові температури зовнішнього та внутрішнього повітря, °С.

Кількість тепла Qт, яке витрачається на нагрів матеріалів, які надходять зовні:

 

, (2.3)

 

де GM – вага матеріалів, які надходять зовні, кг/год;

С – питома теплоємність матеріалу, кДж/(кг·град);

tB – температура внутрішнього повітря,°С;

tМ – температура матеріалу, °С (для металу та виробів з нього tM = tB; для несипучих матеріалів tM = tB -10 °С; для сипучих матеріалів tM = tB - 15 °С);

B – коефіцієнт, який враховує інтенсивність поглинання тепла.

 

Питомою тепловою характеристикою будівлі називається втрата тепла через зовнішнє огородження, віднесена до 1 м3 будівлі, при різниці температур зовнішнього та внутрішнього повітря 1°С.

Годинна втрата тепла:

, (2.4)

 

де V – зовнішня кубатура будівлі, м3 ;

tB- tЗ – різниця температур повітря в опалювальному приміщенні і зовнішнього, °С;

q – питома теплова характеристика, Вт/(м3·год·°С):

 

, (2.5)

 

де P – периметр будівлі, м;

S – площа забудови, м2;

h – висота будівлі, м;

Sо – коефіцієнт скління (відношення площі скління до площі стін);

kст, kвік, kстелі, kпідл – коефіцієнти теплопередачі відповідно стін, вікон, стелі, підлоги, Вт/(м2·град).

 

Приклад розрахунку втрат тепла

 

Необхідно опалити будівлю розміром 100x24 и висотою 20 м. Розрахункова температура : зовнішня -25°С, внутрішня +15°С. Стіни товщиною 380 мм з цегли. Перекриття бездахове з покриттям керамзитом товщиною 80 мм. Вікна металеві з одинарними рамами та подвійним склом. Ліхтар металевий з одинарним склом.

В будівлі протягом години можуть відчинятися одні ворота розміром 3x4 м, обладнані автоматизованою повітряною завісою з ККД=0,7.

Тривалість відкривання воріт – 10 хвилин у годину. В цеху протягом години знаходиться одна автомашина ЗИЛ-110 з вантажем металу 2 т.

Кількість повітря, яке потрапляє у приміщення цеху через щілини у вікнах та ліхтарі, 3000 кг/год. Нагрів цього повітря визначимо за формулою 1.2.

Тоді

Qдод= 0,24·3000·(-25 - 15) = 29000 Вт

Кількість повітря, яке надходить через ворота 80000 м3/год. Витрати тепла через зовнішнє огородження QЗ.О, (табл.) = 649 000 Вт. Нагрів автомобіля QА= 4100 Вт (табл.). Нагрів металу визначимо за формулою 1.3. В – коефіцієнт, який враховє інтенсивність поглинання тепла (В =0,5).

Тоді

QT = 2000·0,1·0,5·(-25 - 15) = 4000 Вт.

Загальні витрати:

Qзаг = Qдод + Qз.с + QА + Qт =

= 29000 + 649000 + 4100 + 4000 = 686100 Вт.

 

 

РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

 

Розрахункові завдання

Завдання 1. Визначити кількість секцій чавунного радіатора типу М140 А, встановленого відкрито під підвіконням. Висота приміщення, тепловтрати знайти, температура внутрішнього повітря згідно з варіантом. Радіатор підключено до однотрубного проточного стояка. Напрямок руху теплоносія – зверху-донизу. Витрати теплоносія Gст = 300 кг/год. Падіння температури теплоносія до приладу не враховується.

 

Завдання 2. Визначити марку відкрито встановленого настінного конвектора з кожухом типу КН20 «Універсал-20». Витрати теплоносія 300 кг/год. Падіння температури теплоносія до приладу не враховується.


Таблиця 2.3 – Вихідні дані

 

Теплове навантаження приладу, Вт Висота приміщення, м Температура внутрішнього повітря, °С Температура теплоносія, °С Ду, мм
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75
2,75

 

 

Таблиця 2.4. – Номенклатура і технічна характеристика опалювальних приладів

 

Найменування і марка опалювальних приладів Площа поверхні нагріву F, м2 Номінальний тепловий потік Q, кВт н.у.
Радіатори опалювальні чавунні МС-140-108 МС-140-98 М-140 АО М-140 А М-90 МС-90-108   0,244 0,240 0,299 0,254 0,200 0,187   0,185 0,174 0,178 0,164 0,140 0,150

 

 

Продовження табл. 2.4

Конвектори настінні з кожухом типу «Універсал» кінцеві КН 20-0,400К КН 20-0,479К КН 20-0,655К КН 20-0,787К КН 20-0,918К КН 20-1,049К КН 20-1,180К КН 20-1,311К КН 20-1,442К КН 20-1,573К КН 20-1,704К КН 20-1,835К КН 20-1,966К     0,952 1,140 1,830 2,200 2,570 2,940 3,300 3,370 4,039 4,410 4,773 5,140 5,508     0,400 0,479 0,655 0,787 0,918 1,049 1,180 1,311 1,442 1,573 1,704 1,835 1,966
Те саме типу «Комфорт-20» КН 20-0,372К КН 20-0,515К КН 20-0,655К КН 20-0,820К КН 20-0,985К КН 20-1,150К КН 20-1,315К КН 20-1,475К КН 20-1,640К КН 20-1,805К КН 20-1,970К   0,710 1,065 1,420 1,775 2,130 2,485 2,840 3,195 3,550 3,905 4,260   0,372 0,515 0,655 0,820 0,985 1,150 1,315 1,475 1,640 1,805 1,970
Конвектор настінний без кожуха типу «Акорд» КА 0,336К КА 0,448К КА 0,560К КА 0,672К КА 0,784К КА 0,896К КА 1,008К КА 1,120К     0,98 1,30 1,63 1,96 2,28 2,61 2,94 3,26     0,336 0,448 0,560 0,672 0,784 0,896 1,008 1,120
К2А-0,621К К2А-0,823К К2А-1,030К К2А-1,237К К2А-1,445К К2А-1,646К К2А-1,854К К2А-2,061К 1,95 2,60 3,25 3,90 4,56 5,19 5,85 6,50 0,621 0,823 1,030 1,237 1,445 1,646 1,864 2,061
         

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Призначення та склад систем опалювання.

2. Вимоги до систем опалювання.

3. Класифікація систем опалювання за ознаками.

4. Типи теплоносіїв та їх характеристики.

5. Визначення питомої теплової характеристики будівлі.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Голубков В.Н., Пятачков Б.И., Романова Т.М.. Кондиционирование воздуха, отопление и вентиляция. М.: Энергоиздат, 1988. – 230 с.

2. Трахтенберг І .М., Коршун М.М., Чебанова О.В.. Гігієна праці та виробнича санітарія. К., 1997. – 129 с.

3. Справочник по охране труда на промышленных предприятиях. К.Н. Ткачук и др. К.: Техника, 1991. – 268 с.

4. СНиП II-3-79٭٭. Строительная теплотехника. – М.: Стройиздат, 1986. – 39 с.

5. СНиП 2-01-01-82. Строительная климатология и геофизика. – М.: Стройиздат, 1983. – 139 с.

6. СНиП 2-04-05-91У. Отопление, вентиляция и кондиционирование. – М.: Стройиздат, 1999. – 71 с.

7. СНиП 2-08-01-89. Жилые здания. – М.: ЦИТП, 1990. – 24 с.

8. Маляренко В.А., Редько А.Ф., Чайка Ю.И., Поволочко В.Б. Техническая теплофизика ограждающих конструкций зданий и сооружений. – Харьков: Рубикон, 2001. – 280 с.

9. Герасимова О.М. Опалення. Навч. посібник (для студентів будівельних спеціальностей). – Харків: ХДАМГ, 2001. – 199 с.

10. Алексахін О.О., Герасимова О.М. Приклади й розрахунки з теплопостачання та опалення. – Харків: ХДАМГ, 2002. – 206 с.

11. ДБН 8.2.2-15-2005. Жилые здания. Основные положения Госком Украины по строительству и архитектуре. – Киев: Стройиздат, 2005. – 31 с.

 


Практична робота 3

 

Вибір методу розрахунку

 

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності [ 1…5 ].

Метод світлового потоку, як правило, використовують для розрахунку потужності освітлювальної установки при рівномірному розміщенні світильників загального освітлення над горизонтальною площиною, коли відсутні крупногабаритні затінюючи предмети. При розрахунку за цим методом враховується пряме і відбите світло. Перехід від середньої освітленості до мінімальної здійснюється в цьому методі наближення.

Метод питомої потужності використовується в тих же випадках, що і метод світлового потоку. Цей метод вважається наближеним, оскільки простота розрахунку досягається за рахунок деякої втрати точності.

Загальне локалізоване освітлення, а також загальне рівномірне при наявності суттєвих затінень повинні розраховуватись за точковим методом. Цей же метод використовується при розрахунку освітленості похилих площин та відкритих просторів, а також місцевого освітлення. Відбита складова освітленість у точковому методі враховується наближено.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1 Як поділяється штучне освітлення за функціональним призначенням?

2 Як визначити нормоване значення освітленості Ен для різних розрядів зорової роботи?

3 Який порядок розрахунків штучного освітлення?

4 Які методи використовують для розрахунків штучного освітлення?

5 Від яких показників залежить коефіцієнт використання світлового потоку?

6 Коли слід застосовувати розрахунки методом питомої потужності?

7 Як розраховують освітлення точковим методом?

8 Перерахуйте основні санітарно-гігієнічні вимоги до штучного освітлення виробничих приміщень.

9 Вкажіть особливості вимог до системи освітлення приміщень з робочими місцями користувачів ВДТ.

10 В яких випадках використовують комбіноване освітлення робочих місць користувачів ВДТ і як його слід застосувати?

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Жидецький В.Ц., Джигерей В.С., Мельников О.В., Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2000. – 351 с.

2 Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф., Вендиченський В.Н. та ін. Основи охорони праці. – К.: Основа, 2000. – 416 с.

3 Пістун І.П., Кіт Ю.В., Березовецький А.П. Практикум з охорони праці /За заг.ред. І.П. Піскуна. – Суми: “Університетська книга”, 2000. – 207 с.

4 Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М. та ін. Практикум із охорони праці /За ред. В.Ц. Жидецького. – Львів: Афіша, 2000. – 352 с.

5 Безопасность труда на производстве. Производственная санитария. Справочное пособие. /Под ред. Б.М. Злобинского. – М.: Металургія, 1968. – 688 с.

6 Купчик М.П., Гандзюк М.П. та інші. Охорона праці. Лабораторний практикум. – К.: Основа, 1998. – 224 с.

7 Безопасность труда в промышленности: Справ. / К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В. Сабарно и др. - К.: Техніка, 1982. – 231 с.

8 Видеодисплейные терминалы и здоровье пользователей. - Женева: ВОЗ, 1989. – 150 с.

9 Доценко І.І., Габович Р.Д., Йонда М.Э. Умови праці з комп’ютером і їх оптимізація. – Львів: ЛДМУ, 1998. – 46 с.

10 Кисилев С.В., Кураков В.П. Оператор ЭВМ. – М.: ИРПО: Изд. Центр «Академия», 1999. – 208 с.

11 Энциклопедия по безопасности и гигиене труда: Пер. с англ. /Под ред. А.П. Бирюкова. В 4-х томах. – М.: Профиздат,1985-1988. – 987 с.

12 Роменов Г.М., Туркина Н.В., Коллещиков Л.С. Человек и дисплей. – Л.: Машиностроение, 1989. – 255 с.

13 Павленко А.Р. Компьютер, TV и здоровье. – К.: Основа, 1988. – 152 с.

14 Навакатікян О.О., Кальниш В.В., Стрюков С.М. Охорона праці користувачів комп’ютерних відеодисплейних терміналів. – К.: Охорона праці, 1997. – 400 с.

15 В.Ц. Жидецький. Охорона праці користувачів комп’ютерів. – Львів: Афіша, 2000. – 176 с.

16 ДНАОП 0.00-1.31-99. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. – К.: Держнаглядохоронпраці України, 1999. – 112 с.

17 Государственные санитарные правила и нормы работы с визуальными дисплейными терминалами электронно-вычислительных машин ДСанПИН 3.3.2.007-98. Гигиенические требования организации работы с визуальными дисплейными терминалами электронно-вычислительных машин. - К.: Министерство здравохранения Украины. Главное санитарно-эпидемиологическое управление, 1998. – 16 с.


Практична робота 5

Загальні відомості

Природне освітлення створюється природними джерелами світла – прямими сонячними променями і дифузійним світлом небосхилу (решта сонячних променів, розсіяних атмосферою).

Природне освітлення – це біологічно найцінніший вид освітлення, до якого максимально пристосоване око людини. Воно визначається сприятливим спектральним складом. Природне освітлення позитивно впливає на психофізіологічний стан людини. Усі виробничі приміщення повинні мати світлові прорізи з достатнім природним освітленням.

Без природного освітлення можуть бути збудовані:

- конференц-зали;

- зали засідань;

- виставкові зали;

- роздягальні, санітарно-побутові приміщення;

- приміщення для чекання;

- приміщення для особистої гігієни жінок;

- коридори і проходи.

Приклади розрахунків

Приклад 1

Умова. Встановити, якого розряду зорову роботу можна виконувати у виробничому приміщенні з однобічним природним освітленням, якщо відомі такі його параметри: площа приміщення – 60 м2; 3 вікна розміром 2×1,5 м кожне. Які найменші розміри повинен мати об’єкт розрізнення при зоровій роботі у приміщенні?

Розв’язання.

1. Визначаємо сумарну площу вікон (світлових прорізів):

Sвік = 3 ∙ 2 ∙ 1,5 = 9 м2.

2. Площа підлоги у приміщенні Sпідл = 60 м2.

3. За формулою (1.2) визначаємо відносну площу світлових прорізів:

За даними табл. 5.8 визначаємо, що у приміщенні можна запланувати виконання зорової роботи високої точності, що відповідає ІІІ розряду зорової роботи. За даними табл. 5.1 встановлюємо, що найменший розмір об’єкта розрізнення для цього розряду становить 0,3-0,5 мм.

 

Приклад 2

Умова. Для умов попереднього прикладу визначити нормативне значення коефіцієнта природного освітлення. Приміщення розташоване в Києві. Вікна розташовані на південний захід.

Розв’язання.

1. За даними табл. 5.4 для виробничого приміщення ІІІ розряду зорової роботи визначаємо нормоване значення коефіцієнта природного освітлення:

(КПО)норм = 2,0 %.

2. Для IV поясу світлового клімату (м. Київ) та орієнтації вікон на південний захід за даними табл. 5.7 знаходимо коефіцієнт світлового клімату: mN = 0,85.

3. Нормоване значення за формулою (5.1):

 

Приклад 3

Умова. Додатково до умов попереднього прикладу розміри приміщення такі:

довжина приміщення L = 12 м;

глибина приміщення В = 5 м;

висота підвіконня – 1 м.

Слід вибрати розрахункову точку на робочій поверхні та визначити її координати, основні геометричні відношення та значення світлової характеристики вікон ηв і коефіцієнта r1, що враховує відбивні властивості внутрішніх поверхонь приміщення.

Розв’язання.

Оскільки розташування робочих місць у приміщенні невідоме, розрахункову точку вибираємо на підставі рекомендацій п. 1.1.3.

Умовна робоча поверхня розташована на висоті 0,8 м від підлоги, висота підвіконня – 1 м, вікон – 1,5 м, тому висота від рівня робочої поверхні до верхнього краю вікна

h = 1 + 1,5 – 0,8 = 1,7 м.

Приймаємо, що розрахункова точка М умовної робочої поверхні розміщується на відстані 1 м від стіни, найвіддаленішої від вікон, тобто відстань від точки М до зовнішньої стіни приміщення

b = B – 1 = 5 – 1 = 4 м.

Тоді:

Для цих значень за даними табл. 5.10 знаходимо світлову характеристику

вікон: ηв = 10,5.

Розраховуємо коефіцієнт r1.

Для цього визначаємо спочатку відношення

Потім визначаємо площу стін Sстін, стелі Sстелі, підлоги Sпідл та відповідні коефіцієнти відбиття ρстелі, ρстіні, ρпідлоги.

Бокові стіни мають площу 2∙5∙3 = 30 м2, протилежна від вікон стіна – 12 ∙ 3 = 36 м2, тоді загальна площа стін Sстін = 30 + 36 = 66 м2; Sстелі = Sпідл = 60 м2.

За даними табл. 5.14 для свіжопобіленої стелі ρстелі = 0,7; за даними табл. 5.15 для стін, що обклеєні світлими шпалерами, ρстін = 0,3, за даними табл. 5.13 для підлоги ρпідл = 0,25.

Середнє значення коефіцієнта відбиття ρсер стелі, стін і підлоги розраховуємо за формулою (5.5):

Тепер за даними табл. 5.12 визначаємо, що r1 = (1,7–2,45), за правилом інтерполяції r1 = 2,1.

Приклад 4

Умова. Визначити загальний коефіцієнт світлопропускання вікон для забезпечення бокового природного освітлення приміщення. Вікна мають регульовані внутрішні жалюзі, виготовлені з подвійних дерев’яних рам, в яких вставлено віконне листове скло.

Розв’язання.

Коефіцієнт світлопропускання матеріалу вікон τ1 визначається за даними табл. 5.12. Для подвійного листового віконного скла τ1 = 0,8.

За даними табл. 5.13 для подвійних дерев’яних рам, що відчиняються окремо, коефіцієнт τ2 = 0,6.

За даними табл. 5.14 для регульованих внутрішніх жалюзі τ3 = 1.

Загальний коефіцієнт світлопропускання вікон визначається за формулою (5.6):

τзаг = τ1 τ2 τ3= 0,6 ∙ 0,8 ∙ 1 = 0,48.

 

Приклад

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти