|
Нормування природного освітлення
1.1. Коефіцієнт природного освітлення
Оскільки природне освітлення постійно змінюється протягом дня залежно від погоди та інших факторів, для нормування природного освітлення не може використовуватися освітленість робочої поверхні. У природному освітленні нормується коефіцієнт природного освітлення (КПО), який визначається відношенням освітлення в певній точці приміщення Евнутр до освітлення просто неба Езовн. Коефіцієнт природного освітлення (КПО) показує, яку частину зовнішнього дифузійного світла небосхилу у процентах становить освітлення в певній точці на робочій поверхні всередині приміщення. Робоча поверхня – це поверхня, на якій виконується робота і нормується або вимірюється освітленість. Умовна робоча поверхня – умовно прийнята горизонтальна поверхня, розташована на висоті 0,8 м від підлоги.
1.2. Розряди зорової роботи Нормоване значення КПО залежить в основному від точності зорової роботи. Уся зорова робота групується за так званими розрядами зорової роботи. Залежно від розмірів об’єктів, що працівникові необхідно розрізнювати під час роботи, встановлюється відповідний розряд зорової роботи (табл. 5.1).
Таблиця 5.1 – Розряди зорової роботи для нормування освітлення виробничих приміщень
Об’єкт розрізнення – предмет, що розглядається, його частина або дефект, які потрібно розрізняти у процесі роботи. Найменші розміри об’єкта розрізнення та відповідні розряди зорової роботи встановлені при розташуванні об’єктів розрізнення на відстані до 0,5 м від очей працюючого. Для громадських, житлових і допоміжних приміщень (тобто для умов, коли людина перебуває поза виробництвом) будівельні норми і правила (СНиП 23-05-95) встановлюють інші вимоги для визначення розрядів зорової роботи (табл. 5.2).
Таблиця 5.2 – Розряди зорової роботи для нормування освітлення приміщень громадських, житлових і допоміжних будівель
1.3. Норми природного освітлення
У діючих в Україні Будівельних нормах і правилах наведені нормативні значення КПО для ІІІ світлового поясу. Істотне значення має те, в якому світловому поясі розміщується будівля, тому що природне освітлення залежить від кількості сонячних днів у році, снігового покриву взимку та інших факторів. Для врахування цих обставин використовується поняття світлового клімату. Світловий клімат – сукупність умов природного освітлення в місцевості (освітленість і якість освітлення на горизонтальній та орієнтованих за сторонами горизонту вертикальних поверхнях, що створюються розсіяним світлом неба і прямим світлом сонця, тривалість сонячного сяйва, відбиваючі властивості земного покриву) за період понад десять років. СНиП 11-4-79 вирізянє п’ять поясів світлового клімату: І, ІІ, ІІІ, ІV та V (табл. 5.3).
Таблиця 5.3 – Відповідність між поясами світлового клімату
Нормативні значення КПО у СНиП 23-05-95 відповідно задаються для 1 групи адміністративних районів. Норми природного освітлення приміщень встановлені окремо для виробничих приміщень (табл. 5.4) і невиробничих (табл. 5.5).
Таблиця 5.4 – Нормовані значення КПО при боковому природному освітленні виробничих приміщень
Таблиця 5.5 – Нормовані значення КПО при боковому природному освітленні приміщень громадських, житлових і допоміжних будівель
Залежно від функціонального призначення приміщень рекомендовані нормовані значення КПО наведені в табл. 5.6.
Таблиця 5.6 – Норми КПО для громадських, житлових і допоміжних приміщень
Україна розташована в IV поясі світлового клімату (крім Криму, який належить до V поясу). Нормовані значення КПОN для будівель, розташованих у IV або V поясі світлового клімату, слід визначити за формулою , (5.1)
де (КПО)норм – нормоване значення КПО за табл. 5.4 або 5.5; mN – коефіцієнт світлового клімату, що враховує особливості світлового клімату (значення визначається за табл. 5.7). Отримані за формулою значення слід округляти до десяткових.
Таблиця 5.7 – Значення коефіцієнта світлового клімату (при боковому освітленні)
1.4. Вибір точки у просторі приміщення, для якої нормується освітлення
У виробничих приміщеннях із зоровою роботою I–III розрядів природне освітлення в багатьох випадках не може забезпечити необхідну освітленість робочої поверхні на робочих місцях, тому для таких робіт слід облаштовувати суміщене освітлення. Але при цьому КПО так само нормується, хоча не забезпечує необхідної освітленості. Природне освітлення нерівномірне, щодалі від вікна, то менша освітленість. Тому постає питання: в якій саме точці приміщення нормується освітлення? Відповідь така: на робочій поверхні в найвіддаленішім від світлових прорізів точці (див. рис. 5.1, де ця точка позначено М, а також рис. 5.2). У виробничих приміщеннях КПО повинно нормуватися на робочій поверхні. Робоча поверхня – це поверхня, на якій виконується робота і нормується або вимірюється освітленість. Умовна робоча поверхня – це умовно прийнята горизонтальна поверхня, розташована на висоті 0,8 м від підлоги. В основних приміщеннях житлових будинків, а також дитячих дошкільних закладів нормативні значення КПО повинні забезпечуватися на рівні підлоги. У невеликих приміщеннях при однобічному природному освітленні мінімальне значення КПО нормується в точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні на відстані 1 м від стіни, найвіддаленішої від світлових прорізів. Характерний розріз приміщення – поперечний розріз всередині приміщення, площина якого перпендикулярна до площини засклення світлових прорізів (при боковому освітленні). У характерний розріз приміщення повинні потрапляти ділянки з найбільшою кількістю робочих місць, а також точки робочої зони, найвіддаленіші від світлових прорізів.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|