ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Емпатичне проектування інноваційних процесів. Керівник як лідер креативної економіки

 

Лідером креативного менеджменту має бути керівник. Загальні основи психологічних особливостей його мислення становлять базис особистої креативної поведінки.

З точки зору психології, креативний процес характеризується наявністю випереджувального відображення, ймовірного прогнозування, передбачення подій (антиципації). Тому від лідера вимагається мобілізація всіх його інтелектуальних і психологічних здібностей.

Для розуміння своєрідності креативного процесу в управлінській діяльності необхідно враховувати, що особливістю сучасного мислення керівника є унікальне значення розумових процесів у забезпеченні ефективної управлінської діяльності. Однак, на відміну від, наприклад, ученого-теоретика, мислення керівника розглядається як практичне мислення. Науковці працюють у спеціальному напрямі, який позначають як «психологія практичного управлінського мислення». Загальнотеоретичними засадами напряму послужили праці визначного радянського ученого С. Рубінштейна.

Сергій Леонідович Рубінштейн (1889-1960) — російський психолог і філософ, один із творців діяльнісного підходу в психології. Сформулював принцип єдності свідомості та діяльності, розробив нові методологічні принципи психологічної науки, зокрема, принцип детермінізму («зовнішні причини діють через внутрішні умови»).

Б. Теплов розглядає особливості практичного мислення лідера на матеріалі діяльності великих полководців та державних діячів. Суть практичного мислення в тому, що процес мислення здійснюється для вирішення практичних завдань і реалізується паралельно з виконанням інших функцій керівника. Ось чому завдання для практичного мислення ставить сама практична діяльність, а не теорія. Основна мета практичного мислення — це вміння правильно формулювати завдання і проблеми, хоча донині не існує якісної методики для визначення практичного мислення.

Виступаючи по відношенню до підлеглих у специфічній ролі арбітра правильності їхніх дій, керівник повинен визначити критерії розв'язання проблем, що підлягають оцінюванню. Специфічною для практичного мислення керівника є також форма відповідальності — не лише за результат, а й за сам процес розробки рішення.

Позиція суб'єкта для теоретичного мислення є пізнавальною, а для практичного мислення — початково-перетворюючою. Відмінний від теоретичного і сам характер роботи практичного мислення з інформацією про проблему. У першому випадку виділяються загальні, головні риси, в другому— деталі, які, зокрема, часто підказують шлях розв'язання проблеми. Врахування деталей на практиці іноді має вирішальне значення.

Наступна специфічна особливість практичного мислення керівника пов'язана зі змістом та умовами управлінської діяльності. За змістом управління вимагає уявного оперування з інформацією про людей, які характеризуються високим ступенем складності і прихованості від безпосереднього сприйняття, а тому труднощами «розшифровки» і однозначністю інтерпретації.

Невизначеність розумових задач керівника може виникати через деякі психологічні причини: складність, дефіцит або надлишок інформації. Професійною вимогою до керівника є поєднання високого рівня системного мислення з достатнім розвитком його аналітичних сторін.

Управлінські ситуації характеризуються динамічністю, варіативність ситуацій вимагає активної продуктивної розумової роботи, а швидкість їх зміни надає управлінській діяльності іншу специфічну особливість — режим «цейтноту» (постійний брак часу). Це вимагає від практичного мислення високої швидкості, оперативності входжен­ня в ситуацію, швидкого переключення від осмислення до дій. У зв'язку з тим, що управлінське рішення оцінюється за адекватністю (якістю) і своєчасністю, дуже важливими є особливості організації пам'яті та професійного досвіду. Динамічність мислення залежить також від швидкості актуалізації інформації із пам'яті і готовності системи знань до використання.

До загальних здібностей, що впливають на ефективність управлінської діяльності, належать інтелект, креативність, здатність до навчання, рефлективність, активність, саморегуляція. Існує специфічна криволінійна залежність успішності управлінської діяльності від ступеня розвитку загальних здібностей керівника. Цей факт експериментально доведено щодо інтелекту, рефлективності і креативності. Щодо здатності до навчання, то слабка є негативним чинником управлінської діяльності, а занадто висока не сприяє ефективності управління. Це пояснюється, зокрема, тим, що прагнення відразу спробувати (використати на практиці) те, чого навчився (експериментування), підвищує ризикованість діяльності і знижує її якісні показники.

Спеціальні здібності пропорційні успішності управлінської діяльності. Чим вищі розвинуті спеціальні здібності, тим вищі, за інших рі­вних умов, показники ефективності діяльності. Наприклад, довгострокова пам'ять (психологічна основа професійного досвіду) і оперативна пам'ять (основа реалізації функцій оперативного управління) є об'єктивними умовами ефективності діяльності керівника. Розвиток уваги, уяви аналогічно корелює із успішністю, а отже, зі зміцненням статусу лідера креативного процесу.

4. Колективний пошук нових ідей. Методи виявлення проблем та їх аналіз

 

Завдання синтезу має порядок розгляду від проблеми до структури і називається прямою задачею.

ПРОБЛЕМИ (р) → ЦІЛІ (g) →ФУНКЦІЇ (f) → СТРУКТУРА (s)

Зворотний порядок розгляду системи — від структури до проблеми прийнято називати зворотною задачею.

СТРУКТУРА (s) → ФУНКЦІЇ (f) →ЦІЛІ (g) → ПРОБЛЕМИ (р)

Третім типом задач є задачі оптимізації.

Яскравим прикладом вирішення прямих задач є винахідництво. По суті, вся наша життєдіяльність складається з вирішення то прямих (розв'язування проблем), то зворотної (аналіз ситуації) задач. Чим до­стовірніший і об'єктивніший аналіз ситуації, тим ефективніше може бути вирішена проблема і менш несподівані наслідки рішення. Тобто, рішення зворотної задачі (навчання), не змінюючи властивостей об'єктів, створює передумови для їх зміни в майбутньому (для вирі­шення прямої задачі).

Як наслідок діяльності або як результат зіставлення бажаного і можливого формується проблемна ситуація. Ситуація називається проб­лемною, якщо вона не може бути розв'язана наявними засобами. Виділя­ють чотири стадії усвідомлення проблеми: неясне відчуття, що щось не так; усвідомлення потреби; виявлення потреби; формулювання мети.

Мета прямої задачі— з'ясувати причини проблеми. Мета — це суб'єктивний образ (абстрактна модель) неіснуючого, але бажаного стану середовища, яке вирішило б проблему. Ієрархія цілей є лише своєрідним путівником у процесі синтезу.

Побудова дерева цілей управління організаційною системою є наступною:

розробка сценарію;

формулювання мети;

генерація підцілей;

оцінка важливості підцілей;

перевірка цілей на здійсненність;

побудова дерева цілей.

Як правило, формулювання цілей — найбільш складний та трудомісткий процес. Цей етап здійснюється за допомогою методу декомпозиції що дозволяє з'ясувати склад необхідних умов для досягнення заданої мети. У результаті виходить ієрархічна структура мети, тобто сукупність необ­хідних умов досягнення головної мети. Цілі нижнього рівня ієрархії підпорядковані цілям верхнього рівня, а цілі верхнього рівня не можуть бути досягнуті, поки не досягнуто цілей найближчого нижнього рівня. Отримана схема цілей є основою для синтезу функцій, а потім і структури системи.

Щодо задачі оптимізації, то до кожної знаходять власні методи рішення, які з часом видозмінюються.

Креативний менеджмент має розвиватися за певними правилами. В першу чергу за загальними законами розвитку — законами діалектики. У той же час науково-технічний прогрес впливає на потреби суспільства та розвиток природи. Відомо три основних закони діалектики: єдність та боротьба протилежностей; перехід кількісних змін у якісні; заперечення. Крім законів діалектики, дуже важливим критерієм здійсненності нових ідей є системність.

 

ЗАВДАННЯ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

 

Тема реферата та ситуаційного завдання вибирається по останній цифрі номеру залікової книжки.

Обсяг реферату 10-15 сторінок.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти