ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


СКЛАД, КЛАСИФІКАЦІЯ І СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ФОНДІВ

 

Для виробництва будь-якого виду продукції, в тому числі будівельної, необхідна наявність і взаємодія трьох елементів: засобів праці, предметів праці і живої праці. Засоби праці і предмети праці являють собою засоби виробництва, які складають речовинний зміст виробничих фондів. Залежно від специфіки характеру участі у виробничому процесі виробничі фонди поділяються на основні й оборотні (рис. 3.1).

Основні фонди підприємства – це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі протягом тривалого часу в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, зношуються поступово і також поступово, частками переносять свою вартість на вартість готової продукції шляхом віднесення амортизаційних відрахувань до собівартості.

 


Рис. 3.1 -Виробничі фонди підприємства

 

Оборотні фонди – це предмети праці, які функціонують лише впродовж одного виробничого циклу, зношуються повністю, відразу втрачають свою натуральну форму і також відразу переносять свою вартість на вартість готового продукту шляхом включення витрат до собівартості продукції.

Національний стандарт бухгалтерського обліку відносить до основних засобівматеріальні активи, які має підприємство, з метою їхнього використання у процесі виробництва продукції, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року.

До основних фондів відносять також господарський інвентар, обчислювальну техніку, засоби автоматики і зв’язку вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, термін служби яких перевищує один рік.

Основні фонди, які функціонують у сфері матеріального виробництва, називають виробничими, а фонди невиробничої сфери — невиробничими. До складу невиробничих основних фондів належать об’єкти тривалого користування, які задовольняють побутові і культурні потреби людей: відомчий житловий фонд та споруди зовнішнього благоустрою, душові, спортивно-оздоровчі заклади, підприємства побутового обслуговування тощо.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди від його використання і вартість його може бути вірогідно визначена.

Основні фонди беруть нерівнозначну участь у виробничому процесі. Одні з них, наприклад, силові машини та обладнання, безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. Їх відносять до активної частини основних фондів. Інші, наприклад, виробничі будівлі тільки створюють умови для виробничих процесів, їхній вплив на виробництво продукції є побічним. Їх називають пасивною частиною основних фондів.

Під структурою основних виробничих фондів розуміють співвідношення окремих груп у їх загальній вартості, тобто відсоток до загального підсумку. У структурі основних виробничих фондів будівництва переважає частка (до 60 %) активної частини, яка одночасно є і мобільною частиною фондів (машини, транспортні засоби), що має тенденцію до зростання. Підвищення питомої ваги активної частини основних виробничих фондів свідчить про поліпшення їх структури і, отже, про вищий технічний рівень будівельного виробництва.

Видова структура основних виробничих фондів неоднакова у різних будівельних організаціях. Наприклад, у загальнобудівельних організаціях частка будинків у загальній вартості основних виробничих фондів значно більша, машин і устаткування – значно менша, ніж у спеціалізованих будівельних організаціях.

Найважливішими факторами, які спливають на структуру основних виробничих фондів, є:

· вид будівництва;

· обсяг виконаних БМР;

· рівень механізації будівництва;

· рівень спеціалізації будівельних організацій.

Облік і планування основних фондів здійснюють у натуральній і вартісній формі. Натуральні показники(кількість одиниць, площа, потужність тощо) використовують при визначенні виробничої потужності, розробці балансів, удосконаленні основних фондів тощо. Вартісна форма облікупризначена для встановлення амортизації, калькулювання собівартості продукції тощо.

Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна (початкова) балансова вартість (Вп)фондів на момент їхнього створення, придбання або впровадження в експлуатацію визначається сукупністю витрат, пов’язаних із зведенням або придбанням основного капіталу (включаючи затрати на доставку та відновлення):

Вп = Ц + Т + М, грн., (3.1)

де Ц — ціна обладнання, грн.;

Т — транспортні витрати на доставку, грн.;

М — витрати на установку і монтаж, грн.

Початкова вартість основних фондів з урахуванням зношення (Взп):

Взп = Вп - t А, (3.2)

де t —кількість років експлуатації обладнання з моменту введення;

А щорічна сума амортизаційних відрахувань, грн.

Відновна вартість основного капіталу(Вв) — це вартість його відтворення у сучасних умовах, в цінах переоцінки або індексації:

Вв = (3.3)

де Пп - річний приріст продуктивності праці в країні, %.

Відновна вартість основних фондів з урахуванням зношення (Взв ):

Взв = Вв – t А (3.4)

Відновна вартість основного капіталу має бути нижчою від первісної. Але на практиці відновна вартість – вища за первісну. З метою усунення цього викривлення проводять індексацію вартості основних фондів.

Середньорічну вартість основних фондів ( ) обчислюють за формулою

= Вп + Ввв - Ввиб , (3.5)

де Вп — вартість основних фондів на початок року, грн.;

Ввв — вартість введених протягом року основних фондів, грн.;

Твв — кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

Ввиб — вартість виведених з експлуатації фондів протягом року, грн.;

Твиб — кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Балансову вартість основних фондів на початок звітного кварталу для нарахування амортизації розраховують за формулою

Б(а)=(Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1)) х І(а-1):100, (3.6)

де Б(а-1) —балансова вартість на початок попереднього кварталу;

П(а-1) —витрати на придбання та введення в експлуатацію основних фондів, на капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та ін.;

В(а-1) —вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього кварталу;

А(а-1) —сума амортизаційних відрахувань за попередній квартал;

І(а-1) —індекс інфляції у попередньому кварталі.

Індексація балансової вартості основних фондів

Кi = [i(a-1)-10] /100 , (3.7)

де i(a-1) — індекс інфляції року, за яким проводиться індексація.

Залишкова вартість — це різниця між первісною вартістю основних фондів (капіталу) і сумою його зношення (спрацювання).

Ліквідаційна вартістьсума засобів чи вартість інших активів, які підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації), за винятком витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти