ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Основні теорії походження держави

Теологічна теорія – вчення, яке проголошує Бога першопричиною виникнення держави і права. Її представниками у Середні віки були Аврелій Августін (354-430) та Фома Аквінський (1227-1274). Ідею божественного походження держави і права підтримували такі відомі українські релігійні діячі як Петро Могила, Стефан Яворський, Феофан Прокопович. Згідно з цією теорією творцем усього земного, в тому числі держави і права, є Бог. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви над державою. Кожній людині пропонується змиритися з волею Бога, що встановив державну владу, підкоритися тій владі, що санкціонована церквою. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів.

До позитивів даної теорії слід віднести те, що вона акцентувала увагу на взаємозв’язку права і справедливості. Водночас ця теорія обмежує раціональне дослідження проблеми виникнення держави і права межами віри в божественне начало.

Патріархальна теорія – вчення, що розглядає державу як продукт розвитку сім’і.. Її представниками були давньогрецькі мислителі Платон (“Держава”) та Арістотель (“Політика”), англійський мислитель Р.Філмер ( Патріархія, або Захист природного права королів”) та ін. Згідно з цією теорією держава утворилася з патріархальної сім’ї, в результаті її розростання: сім’я — сукупність сімей — держава. Арістотель називав людину політичною твариною, що вступає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається утворення сім’ї. Розвиток цих сімей у результаті розмноження приводить до утворення селищ, їх об'єднання створює державу.

Таким чином, держава з'являється як результат сімейних взаємовідносин, а влада монарха трактується як продовження влади батька (патріарха) у родині, що носить «батьківський» характер.

До позитивів даної теорії слід віднести те, що вона сприяла становленню у суспільстві порядку, що досягався у результаті підпорядкування “волі отця. Але пояснити процес формування усіх, без винятку держав ця теорія не могла, оскільки не здатна була охопити всю різноманітність варіантів еволюції людства.

Психологічна теоріясистема поглядів, що пояснюють процес виникнення держави і права як результат розвитку людської психіки. Її представниками були Г.Тард (Франція), Л.Й. Петражицький, Ф.Ф. Кокошкін, М.М. Коркунов (Росія) та ін. Теорія стверджує, що держава виникла завдяки особливим властивостям людської психіки. Людській психіці, начебто, притаманна потреба покори, наслідування, усвідомлення залежності від видатної особистості. Народ інертна маса і нездатний приймати рішення, тому потребує постійного керівництва.

До позитивів даної теорії слід віднести твердження, що в процесі створення держави значну роль відіграють психологічні фактори. Вчені звернули увагу на той факт, що різні інтереси людей реалізуються лише через психіку на рівні умовних та безумовних рефлексів. Протедана теорія не змогла остаточно пояснити роль психіки у виникненні держави і права.

Договірна теорія - система поглядів, згідно з якими держава виникає у результаті договору між людьми як наслідок усвідомлення ними своїх нагальних потреб та інтересів. Її представниками були Г.Гроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.Ж.Руссо, О.М.Радищев. Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті укладання суспільного договору. Договір укладався між кожним членом суспільства і майбутньою державою про те, що одні будуть управляти, а інші виконувати їхні управлінські рішення. Тобто люди передавали частину своїх прав державній владі, підпорядковуючись їй, а держава зобов’язувалася забезпечити охорону прав кожної людини. В іншому випадку народ мав право на повстання.

Органічна теорія – вчення, яке ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. Представниками були Г.Спенсер, Р.Вормс та ін. Уявлення про державу як про своєрідну подобу людському організму сформульовані ще давньогрецькими мислителями. Спенсер у XIX ст. розвинув цю думку, заявивши, що держава — це суспільний організм, що складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин.

Відповідно до його теорії, держава, як і будь-яке живе тіло, базується на диференціації та спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається. Цей процес завершується загибеллю держави в результаті її старіння. Спеціалізація припускає, що формування держави супроводжується об'єднанням індивідів у групи-органи, кожна з яких здійснює визначену, тільки їй властиву функцію. У результаті складається система органів держави. І все це відбувається як у живому організмі, частини якого спеціалізуються на визначеній функції в системі цілого. Ідеї даної школи не набули поширення.

Теорія насильства – система поглядів, згідно з якими першопричиною утворення держави важаються фізична сила, насильство, що з часом були змінені силою економічної переваги. Представниками були Л. Гумплович (Польша), К. Каутський ( Німеччина), А. Менгер (Австрія). Теорія пояснює виникнення держави в результаті війн, насильницького підпорядкування одними людьми інших, заперечує внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Усі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виникають в результаті завоювання одних племен іншими. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності.

Державна влада, на думку Л. Гумпловича, виникає з фізичної сили, з панування племені, що спочатку фізично переважає над іншим плем’ям, а потім перетворюється на пануючий клас.

К. Каутський підкреслював, що тільки там, де є насильство, виникає розподіл на класи. Цей розподіл на класи виникає не внаслідок внутрішнього процесу, а в результаті захоплення однієї громади іншою. У підсумку виникає одне об’єднання з двох громад, одна — панує, інша — пригноблена.

Лише теорією насильства не можна пояснити походження держави. Однак, ряд ідей, що складають теорію насильства, заслуговують на увагу. Історичний досвід свідчить, що завоювання одних народів іншими було реальним фактом існування державності протягом довгого часу (наприклад, Золота Орда). Елементи насильства супроводжують утворення будь-якої держави (римської, древньогерманської, Київської Русі).

Матеріалістична (класова чи марксистська) теоріявчення, яке базується на тезі про економічні причини виникнення держави, що породили розподіл суспільства на класи з протилежними інтересами. Представниками були К.Маркс, Ф.Енгельс, В.І.Ленін. Зокрема, К.Маркс писав, що держава є «орган панування, орган гноблення одного класу іншим». В.І.Ленін називав державу «машиною для підтримки панування одного класу над іншим». За Ф.Енгельсом виникнення держави має свої закономірності: виникнення моногамної сім’ї, приватної власності та протилежних антагоністичних класів.

Ця теорія має чимало переваг. Економічний фактор, покладений у основу становлення держави, здатний краще пояснити суспільні явища, ніж інші фактори — психологічні, біологічні, моральні, етнічні, хоча й вони повинні враховуватись. Класовий підхід дає можливості для аналізу виникнення держави, для визначення сутності держави. Однак він не є єдиним і пріоритетним для всіх часів і народів. Надмірний акцент на ролі класів і класовій боротьбі у виникненні держави привів прихильників цієї теорії до ряду міфологічних висновків. Держава оголошувалась тимчасовим явищем, що виникла разом з утворенням класів. Вважалося, що держава зникне разом з відмиранням класів і встановиться суспільство комуністичного самоврядування.

Недооцінювався ідеологічний фактор (свідомість), який, поряд з матеріалістичним (буття), відіграє істотну роль.

Жодна з цих теорій не в змозі охопити і розкрити суть держави та причини її виникнення. Лише у своїй єдності всі вони відтворюють цей процес, тому їх слід вивчати у сукупності.

Поняття та ознаки держави

Держава — суверенна, політико-територіальна організація влади більшості населення або частини суспільства, що здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм і виступає суб’єктом міжнародних відносин.

Як особлива організація, держава відрізняється від усіх соціальних явищ такими найбільш важливими ознаками:

1) територіальне розселення населення країни. Територія держави визначається її кордонами. В територію держави входять суходіл, внутрішні моря, ріки, зовнішні моря і територіальні води ( 12 –мильна зона і континентальний шельф), повітряний простір у межах кордону, дипломатичні представництва, торгові, пасажирські та військові морські та повітряні судна, літаки та космічні апарати. Територіальна ознака породжує інститут громадянства. Вся територія є матеріальною базою розвитку суспільства;

2) має особливий апарат публічної влади — апарат примусу (армія, поліція, тюрми) та управління ( система законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів);

3) суверенітет. Дана ознака вказує, що державна влада єдина в межах своєї території, не залежить від інших влад всередині суспільства і має незалежність у вирішенні питань зовнішньої політики. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказує на такі ознаки суверенітету: верховенство, самостійність, повнота, неподільність державної влади в межах території та у зовнішніх відносинах. Розрізняють державний, народний та національний суверенітет.

4) здатність видавати загальнообов’язкові для всього населення правові норми та забезпечувати їх виконання;

5) наявність податкової системи, яка забезпечує засоби для утримання державного апарату та виконання загальносоціальних функцій держави у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення тощо.

Функції держави

Функції держави — головні напрямки діяльності держави, в яких розкривається суть, призначення держави.

Можна класифікувати функції сучасної держави за різними критеріями.

Функції держави за розподілом влад: законодавча, виконавча, судова, контрольно-наглядова.

Функції держави за територіальною спрямованістю: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції — в них реалізується внутрішня політика держави:

1) політична — вироблення внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя;

2) економічна — регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва; організації виробництва на основі визнання і захисту різних форм власності, підприємницької діяльності; прогнозування розвитку економіки;

3) соціальна — забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їхнього права на працю; зняття соціальних протиріч шляхом проведення справедливої соціальної політики;

4) екологічна — забезпечення екологічної безпеки і підтримки екологічної рівноваги на території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів; збереження генофонду народу;

5) культурна (духовна) — консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності народу; розвиток культури, науки; охорона культурної спадщини;

Зовнішні функції — в них реалізується зовнішня політика держави:

1) політична — встановлення і підтримка дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права;

2) економічна — встановлення і підтримка торгово-економічних відносин з іноземними державами; роз­виток ділового партнерства і співробітництва в економічній сфері з усіма державами, інтеграція у світову економіку;

3) екологічна — підтримка екологічного виживання на планеті;

4) культурна — підтримка і розвиток культурних і наукових зв'язків з іноземними державами; забезпечення збереження історичних пам'яток і інших об’єктів, що мають культурну цінність; вжиття заходів для повернення культурних цінностей свого народу, що знаходяться за кордоном;

5) оборона держави — захист державного суверенітету від зовнішніх зазіхань як економічними, дипломатичними, так і військовими способами;

6) підтримка світового правопорядку — участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

В зовнішніх функціях держави можна виділити два основних напрямки: зовнішньополітична діяльність (тут особливе значення має функція оборони країни) і зовнішньоекономічна діяльність.

Функції держави за соціальним значенням:

основні (безпосередньо характеризують соціальну сутність і призначення держави). Наприклад, оборона країни, захист правопорядку, охорона прав і свобод громадян.

неосновні (є складовими елементами основних, але самі собою не розкривають сутності держави). Наприклад, у складі такої основної функції як оборона країни можна виділити низку допоміжних: зміцнення збройних сил, розвиток науково-технічного прогресу для забезпечення озброєння тощо.

Функції держави за часом виконання:

постійні ( здійснюються протягом усього часу існування даної держави);

тимчасові (здійснюються протягом лише певного проміжку часу існування держави ). Наприклад, під час стихійного лиха, війни.

Механізм держави

Механізм держави — система державних організацій, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави. Його утворюють державні органи, установи, підприємства. Недержавні організації не входять до механізму держави.

В механізмі держави варто розрізняти державні органи, що мають владні повноваження, і державні підприємства й установи, що не мають владних повноважень. За цим критерієм можна розмежувати механізм держави й апарат держави. У структуру механізму держави, крім державного апарату, включаються державні підприємства і державні установи.

Державні підприємства – вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва.

Державні установи – вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва.

Під «державним апаратом» розуміється система органів, що безпосередньо здійснюють управлінську діяльність, наділених для цього державно-владними повноваженнями. Апарат держави — частина механізму держави.

Апарат держави — система всіх державних органів, що здійснюють управління суспільством, виконують завдання і функції держави.

Первинною ланкою апарату держави є державний орган.

Державний орган — це окремий службовець чи колектив службовців, який виконує певну державну функцію і наділений для цього державно-владними повноваженнями.

Органи держави мають специфічні ознаки:

1) Наділені владними повноваженнями, чим відрізняються від державних установ і підприємств;

2) Вони здійснюють від імені держави її функції та завдання;

3) Мають певну компетенцію, тобто сукупність прав і обов’язків;

4) Мають внутрішню структуру;

5) Наділені необхідною матеріальною базою.

Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності знаходилася система демократичних принципів.

Принципи організації і діяльності державного апарату — це основні ідеї, вихідні положення формування і функціонування державних органів.

Основні принципи організації і діяльності державного апарату:

Принцип демократизму передбачає широке залучення громадян до активної участі у формуванні та організації діяльності державного апарату. Демократизм передбачає рівні умови участі людей в управлінні державою.

Принцип законності передбачає дотримання усіма державними органами та громадянами законів та підзаконних актів і організовувати свою діяльність відповідно до них. Тлумачення і застосування нормативно-правових актів на всій території держави повинно бути єдиним.

Принцип професіоналізму створює сприятливі умови для підбору у державному апараті кваліфікованих кадрів. Залучення високопрофесійних кадрів, висока організація праці забезпечить ефективну діяльність державного апарату.

Принцип розподілу влади передбачає поділ функцій влади на законодавчу, виконавчу і судову. Завдяки цьому створюється механізм, який протидіє свавіллю, беззаконню з боку державних органів.

Принцип пріоритету прав і свобод людини покладає на державні органи обов’язки визнавати, реалізувати та охороняти права і свободи громадян. Людина є найвищою цінністю суспільства (див. ст. 3 Конституції України), і тому держава відповідальна перед кожною особою за створення умов для вільного і гідного її розвитку.

Принцип ненасильства надає перевагу у роботі державного апарату організаційним та виховним методам. Метод примусу має допоміжне, другорядне значення.

Юридична наука передбачає і ряд інших принципів : національної рівноправності, легітимності, науковості, соціально-політичної справедливості, суверенності тощо.

Форма держави

Форма держави — спосіб організації і здійснення державної влади в країні.

Форма держави виражається через три елементи:

 

Форма державного правління Форма державного устрою Форма державного режиму
Порядок утворення й організації вищих органів державної влади   порядок поділу території держави на складові частини і співвідношення влади між ними і державою в цілому порядок здійснення державної влади певними способами, методами і засобами  

Форма державного правління

Розрізняють дві форми правління – монархію і республіку.

Монархія ( грец. - єдиновладдя) – форма державного правління, при якій верховна влада зосереджена повністю або частково в руках монарха, і, як правило, передається у спадок.

Юридичні ознаки монархії:

1. Монарх здійснює владу не за дорученням, а за власним правом;

2. Безстроковість влади монарха;

3. Володіння владою за спадком;

4. Непідпорядкованість влади монарха будь-яким іншим суб’єктам.

Розрізняють абсолютну і конституційну монархії.

Абсолютна (необмежена) монархія характеризується такими рисами: монарх необмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерний для рабовласницьких і феодальних суспільств). Збереглася в первісному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман). Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція затверджує абсолютну владу монарха. Парламенту відводиться роль консультативної ради при монарху, що у будь-який час може бути розпущений (Кувейт, Саудівська Аравія).

Конституційна (обмежена) ) монархія характеризується такими рисами: влада монарха обмежена конституцією чи парламентом; монарх не може прямо впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Великобританія, Іспанія, Данія, Швеція, Японія й ін.).

Конституційна монархія може бути парламентською і дуалістичною. Остання форма практично відживає.

У парламентській монархії влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності символічна. Монарх тільки підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави — винятково з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави (прем'єр-міністр) стає лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць у парламенті. Уряд формується парламентом і тільки йому підзвітний.

Сучасні монархії здебільшого — парламентські (Японія, Іспанія, Швеція, Данія й ін.)

У дуалістичній монархії юридично і фактично влада розділена між урядом, що формується монархом (чи призначеним їм прем'єр-міністром), і парламентом. Монарх уже не має законодавчої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, який відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право відкладного вето стосовно законів, видаваних парламентом, і право розпуску парламенту.

У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії.

Республіка ( лат. – суспільна справа) - форма державного правління, за якої вищу державну владу здійснює колегіальний орган, обраний населенням на певний строк.

Юридичні ознаки республіки:

1. Виборність вищих органів державної влади;

2. Обмеження влади вищих державних органів конкретним строком;

3. Розподіл владних повноважень між органами держави;

4. Юридична відповідальність глави держави та інших посадових осіб, у випадках передбачених законом.

5. Звітність виборних органів про свою роботу перед населенням.

Республіки бувають трьох видів у залежності від того, хто призначає та контролює уряд:

Парламентська — Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний лише йому (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина).

Президентська — Глава держави (президент) особисто чи з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Іран).

Змішана (президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська) — Глава держави (президент) пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), що підлягає обов'язковому затвердженню парламентом (Україна, Фінляндія, Франція).

Форма державного устрою

Розрізняють три форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація.

Унітарна держава — проста єдина держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не володіють суверенітетом

Основні ознаки унітарної держави :

1) єдина конституція ;

2) єдина система вищих органів державної влади — глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію всієї країни;

3) єдине громадянство і єдина державна символіка;

4) єдина система законодавства і єдина судова система;

5) адміністративно-територіальні одиниці не можуть володіти політичною самостійністю;

6) у міжнародних відносинах виступає як один суб’єкт.

Частини унітарної держави мають різні назви: в Україні — області, в Польщі — воєводства, в Англії — графства, в Італії — провінції.

Деякі унітарні держави (Великобританія, Грузія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Португалія, Україна, Фінляндія, Шрі-Ланка) включають автономні утворення (адміністративні автономії). В Україні — це Автономна Республіка Крим. Такі держави називають децентралізованими унітарними державами чи унітарними державами з елементами федералізму.

Федерація — складна союзна держава, державні утворення якої володіють суверенітетом.

Основні ознаки федерації::

1) наявність єдиної території, що у політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається з територій — суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний розподіл;

2) наявність загальної конституції федерації і конституцій її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;

3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів;

4) наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;

5) наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);

6) можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);

7) наявність єдиної податкової і грошової системи;

8) суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, однак у договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний з її суб'єктів.

До федеративних належать – США ( 50 штатів), Росія (21 республіка), Австрія ( 9 земель), Швейцарія (26 кантонів), ФРН (16 земель), Канада (10 провінцій), Мексика ( 31 штат), Бразилія ( 23 провінцій), Аргентина (22 провінції), Венесуела (20 штатів), Індія (25 штатів), Малайзія (11 штатів), Австралія (6 штатів) й ін.

Конфедерація — тимчасовий союз суверенних держав, що об'єдналися для досягнення певних цілей (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система і т.д.) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Основні ознаки конфедерації :

1) відсутність загальної для всієї конфедерації єдиної території і державного кордону;

2) відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;

3) відсутність загальної для всієї конфедерації конституції,

системи законодавства, громадянства, судової і фінансової систем;

4) збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;

5) наявність загального конфедеративного органа, що складається з делегатів суверенних держав;

6) рішення загальних конфедеративних органів не є обов'язковим і не тягне ніяких санкцій;

7) наявність права виходу зі складу конфедерації в кожного з її суб'єктів.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або перетворюються у федерацію. Нині у світі не має конфедерацій, проте через етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія.

Імперія – складна держава, в якій головна держава (метрополія) утримує колонії за допомогою примусу.

Основні ознаки імперії:

1) застосування силових засобів підтримки панування центральної влади над залежними територіями;

2) беззастережна протидія будь-яким проявам сепаратизму та автономії, національної свідомості до суверенітету;

3) закабалення народів;

4) прагнення до захоплення нових територій, ринків збуту товарів;

5) примусове запровадження метрополією норм права.

Форма державного режиму

Державний режим – це сукупність способів, прийомів, методів здійснення державної влади в суспільстві, що відображають її характер з точки зору співвідношення демократичних і антидемократичних засад.

Сучасні державні режими поділяються на види: демократичні й антидемократичні.

Демократичний режим – це режим, при якому державна влада здійснюється з дотриманням прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути.

Характерні ознаки демократичного режиму: формування органів влади виборним шляхом; участь народу у здійсненні державної влади; забезпечення вільного розвитку особи, захищеність прав і законних інтересів; плюралізм у економічній, політичній, ідеологічній сферах; легальна дія опозиційних партій; демократизм правосуддя; реалізується принцип «поділу влади» та ін.

Антидемократичний режим – це режим, при якому державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення прав людини, коли забороняється легальна діяльність опозиційних політичних партій і громадських об’єднань.

Для авторитарного режиму характерні ознаки: порушення прав і свобод людини; придушення опозиції; не виключається скасування представницького вищого органа (парламенту) чи перетворення його в маріонеткову установу; формування уряду армією, що захопила владу; звуження чи припинення можливості громадян і їхніх об'єднань впливати на управління державою; відсутність або формальність виборності державних органів; зосередження реальної влади в руках групи осіб або однієї особи; заборона діяльності опозиційних партій і організацій; застосування політичних репресій. антидемократичні режими поділяються на авторитарні й тоталітарні.

Тоталітарний режим — крайня форма антидемократичного режиму. Вона характеризується повним пануванням держави над особою і суспільством; одержавленням усіх легальних громадських організацій; забороною демократичних організацій; фактичною ліквідацією формально проголошених конституційних прав і свобод; тотальним контролем над діяльністю громадян і громадських організацій; політичною цензурою; відсутністю гласності; нетерпимістю до інакомислячих; репресіями стосовно опозиції; мілітаризацією громадського життя; прагненням до зовнішньої експансії. Наприклад, колишній СРСР, гітлерівська Німеччина.

Авторитарний режим не настільки реакційний, як тоталітарний режим. Він поєднує в собі риси тоталітарного і демократичного режимів. Він зберігає автономію особи і суспільства в сферах, що не відносяться до політики; не намагається радикально перебудувати суспільство на ідеологічній основі; допускає економічний, соціальний, культурний, а частково й ідеологічний плюралізм; не прагне ввести планове управління економікою й встановити загальний контроль над населенням, обмежується твердим політичним контролем; може базуватися на праві, моральних началах. Права людини обмежуються, дії державних органів і громадських організацій суворо регламентуються, допускаються політичні репресії.

Влада при авторитарному режимі займається, у першу чергу, питаннями забезпечення власної безпеки, суспільного порядку, оборони і зовнішньої політики, хоча вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні перетворення, не руйнуючи при цьому механізм ринкового саморегулювання, проводити досить активну соціальну політику. Авторитарні режими мають, як правило, консервативний характер.

Завдання до самостійної роботи студентів:

І. Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Назвіть теорії походження держави.

2. Визначте переваги та недоліки кожної з названої теорії походження держави.

3. Назвіть причини виникнення держави.

4. Поясніть кожну ознаку держави.

5. Наведіть приклади внутрішніх та зовнішніх функцій держави.

6. Наведіть приклади держав, які мають монархічну та республіканську форми правління.

7. Наведіть приклади держав, які мають унітарну та федеративну форми устрою.

ІІ. Підготуйте реферати на запропоновані теми:

1. “ Суверенітет як одна із ознак держави”

2. “Порівняльна характеристика тоталітарної та демократичної держави”.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрусяк Т. Теорія держави та права. – Львів, 1997.

2. Загальна теорія держави та права /за ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2003.

3. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права. – Львів, 2003.

4. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Х., 2002.

5. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К., 1996.

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х., 2001.

7. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін.. – К.: «Укр. енцикл.», 1998.

 


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти