Гель І.М. Практикум із плодівництва / І.М. Гель. – Львів, 2012. 192с.

Гель І.М.

Практикум із плодівництва

Львів 2012

ББК 42.35 Я73

П 39

УДК 634.1 (076).5

Автор: к. с.-г. н., доцент кафедри плодоовочівництва, технології зберігання та переробки продукції рослинництва І.М. Гель

Рецензентти: к. с.-г. н., доцент М.М. Вислободська (Львівський національний аграрний університет)

к. г. н., доцент І.М. Рожко (Львівський національний університет ім. І.Франка)

Видається у авторській редакції

Рекомендовано до друку методичною радою Львівського національного аграрного університету.

Протокол № 10 від 30.05. 2012 р.

Гель І.М. Практикум із плодівництва / І.М. Гель. – Львів, 2012. 192с.

Практикум для виконання лабораторних робіт розроблений для освоєння курсу „Плодівництво” відповідно до програми передбаченої навчальним планом, для студентів вищих аграрних навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного рівня ”Бакалавр” спеціальності 6.090101 „Агрономія” та 6.090101 „Плодоовочівництво і виноградарство” В практикумі викладено систематику, біологічні особливості плодових і ягідних культур, основи розсадництва, теоретичні основи обрізування та технологій вирощування плодових культур. Ілюстровано рисунками та світлинами, схемами та таблицями, що полегшує сприйняття теоретичного матеріалу.

ISBN

© Львівський національний аграрний університет, 2012

Лабораторна робота №1

Варіант тестів зі систематики плодових культур

Назвіть плодові культури, що належать до групи горіхоплідних.

1.Слива 2. Пекан. 3. Волоський горіх 4. Аґрус. 5. Фундук.

6. Черешня. 7. Вишня. 8. Мигдаль. 9. Ірга. 10. Каштан

Вкажіть латинські назви роду плодових культур, що належать до групи ягідних.

1. Actinidia. 2. Schizandra. 3. Persica. 4. Fragaria.

5. Ribes. 6. Malus. 7. Amegdalus. 8. Rubus. 9. Pirus.

3. Вкажіть латинську назву повстяної вишні.

1. Citrus sinensis Ocbeck. 2. Diospirus kaki L. 3. Mallus baccata Borkh.

4. Cerasus tomentosa Thub. 5. Cerasus fruticosa Pall.

Вкажіть плодові культури з групи кісточкових.

1. Persica ferganensis. 2. Armeniaca sibirica. 3 Rubus caesius. 4. Actinidia colomicta. 5. Malus prunifolia. 6. Amegdalus communis. 7. Prunus spinosa.

До якого роду належить парадизка?

1. Ribes. 2. Malus. 3. Amegdalus. 4. Rubus. 5. Schizandra. 6. Persica. 7. Fragaria. 8. Actinidia. 9. Citrus. 10. Prunus

Назвіть види, що належать до роду Prunus.

1. Persica ferganensis. 2. Rubus idaeus. 4. Actinidia arguta. 5. Malus silvestris. 6. Amegdalus nana. 7. Prunus cerasus. 8. Citrus lemon. 9. Cerasus tomentosa 10. Juglans regia.

Вкажіть серед названих видів рослини, що належать до групи кущів.

1. Malus prunifolia 2.Schizandra sinensis. 3. Citrus sinensis 4. Cerasus tomentosa 5. Prunus fruticosa. 6. Juglans regia L. 7. Corylus avelana. 9. Rubus caesius. 10. Ribes nigrum.

Вкажіть серед названих видів дерева.

1. Persica vulgaris. 2. Rubus idaeus. 4. Actinidia arguta. 5. Сhenomeles japonica. 6. Amegdalus nana. 7. Prunus cerasus. 8. Citrus lemon. 9. Prunus spinosa 10. Juglans nigra.

Назвіть види, що належать до родини Rosaceae.

1.Cydonia vulgaris. 2. Corylus maxima. 4. Actinidia arguta. 5. Malus pumila. 6. Prunus magaleb. 7. Cerasus avium. 8. Citrus reclinata. 9. Prunus divaricata 10. Juglans cinerea.

Вкажіть серед названих видів ті, що належать до роду Cydonia.

1.Вишня. 2. Айва. 3. Терен. 4. Хеномелес. 5. Антипка. 6. Яблуня. 7. Лимонник . 8. Актинідія. 9. Журавлина. 10. Лохиня.

Лабораторна робота № 2

Морфологія плодових рослин

1. Будова плодового дерева.

2. Будова куща, напівкуща, багаторічної трав’янистої рослини та ліани.

Мета заняття: ознайомитися з біологічними формами плодових культур.

Завдання: Вивчити морфологію плодових культур. Замалювати в робочих зошитах і вказати основні частини дерева, куща, напівкуща, багаторічної трав’янистої рослини та ліани. Освоїти відповідну термінологію.

Рис. 1. Будова плодового дерева:

1 – вертикальні корені; 2 – горизонтальні корені; 3 – коренева шийка; 4 – коренева поросль; 5 – штамб; 6 – скелетна гілка першого порядку галуження; 7 – скелетна гілка другого порядку галуження; 8 – обростаючі гілки; 9 – центральний провідник; 10 – пагін продовження центрального провідника; 11 – конкурент; 12, 13 – кути нахилу і відродження гілок.

Рис. 2. Структура куща (смородина):

1 – кореневий паросток; 2 – однорічний пагін; 3 – багаторічна гілка.

Рис. 3. Структура напівкуща (малина):

1 – дворічне стебло, що відплодоносило; 2 – однорічний пагін, що не плодоносив; 3 – однорічні стандартні коренепаросткові пагони; 4 – підземні коренепаросткові пагони; 5 – кореневище.

1

Рис. 4. Структура багаторічної трав’янистої рослини (суниця):

1 – кореневище; 2 – ріжок; 3 – розетка; 4 – столон; 5 – вус.

Рис. 5. Структура ліани (виноград):

1 – п’яткові корені; 2 – підземний штамб; 3 – росяні корені; 4 – голова куща; 5 – рукави; 6 – плодоносні пагони; 7 – плодова ланка; 8 – безплідні пагони; 9 – пасинок; 10 – порослевий пагін; 11 – однорічні пагони (лози); 12 – плодоносна стрілка; 13 – сучок заміщення; 14 – ріжок.

Лабораторна робота №3

Онтогенез плодових рослин

Плодове дерево, як живий організм, розвивається протягом певного періоду під впливом чинників зовнішнього середовища. Життєвий цикл, або онтогенез – це сукупність генетично зумовлених фізіолого-біохімічних і морфологічних змін, які відбуваються в організмі рослини від запліднення яйцеклітини до його природної смерті у звичайних умовах зовнішнього середовища.

Рис. 13. Вікові періоди плодового дерева за П.Г. Шиттом:

1 – ріст; 2 – ріст і плодоношення; 3 – плодоношення і ріст;

4 – плодоношення; 5 – плодоношення і всихання; 6 – всихання, плодоношення і ріст; 7 – всихання, ріст і плодоношення;

8 – всихання і ріст; 9 – ріст.

Життєвий цикл плодового дерева умовно поділений на відрізки, кожен з яких характеризується певним рівнем і спрямованістю процесів обміну, співвідношенням росту та плодоношення, появи нових органів і відмирання старих.

У періоді онтогенезу виокремлюють чотири етапи:

- ембріональний – починається від злиття гамет і утворення зиготи й завершується проростанням насінини;

- ювенільний, або юнацький – починається від проростання насінини і завершується першим плодоношенням;

- зрілості – починається першим плодоношенням і досягає максимальної продуктивності;

- старіння і відмирання – рослина поступово різко знижує продуктивність, втрачає скелетні та обростаючі гілки, всихає і відмирає.

Але протягом довготривалого життєвого циклу основні етапи можна поділити ще на декілька відрізків. Ці відрізки називають віковими періодами. За П.Г. Шиттом виокремлюють дев’ять вікових періодів (див. рис.13). Для сучасного виробництва практичне значення мають п’ять періодів, починаючи від росту й завершуючи плодоношенням і відмиранням. Інші періоди мають чисто теоретичне значення.

Назвіть суцвіття яблуні.

1. Зонтик; 2. Щиток; 3. Китиця; 4. Зонтикоподібна китиця; 5. Складна китиця; 6. Сережки; 7. Дихазій.

Лабораторна №4

Плодовий розсадник

1. Структура плодового розсадника.

2. Основні способи розмноження плодових культур.

Мета заняття:вивчити структуру плодового розсадника, завдання і значення основних структурних підрозділів. Вивчити основні способи природного та штучного способів розмноження плодових культур

Завдання:накреслити схему плодового розсадника, замалювати основні способи розмноження плодових культур у робочому зошиті.

Відділ маточних насаджень

Відділ розмноження

Відділ формування

Маточно-сортовий сад

Шкілка сіянців

1 поле

Маточно-насіневий сад

Шкілка кущових ягідних культур

ІІ поле

Маточники ягідних культур

ІІІ поле

Рис. 14. Схема плодового розсадника

Відділ маточних насадженьвключає в себе елітні маточні насадження, які постачають матеріал для розмноження і вирощування саджанців.

Маточно-сортовий сад – елітні насадження районованих і перспективних сортів плодових культур, в якому забирають живці для щеплення. Закладають насадження двох типів:

- Стандартні закладають за схемами 4х1,5-2 м і для спурових форм – 4х1 м, на низьких штамбах до 25 см, та з висотою дерев: для зерняткових 130-170 см; кісточкових 100-120 см; експлуатують стандартні маточні насадження 10-12 років і отримують живців до 40-50 тис. шт./га;

- Інтенсивні закладаютьза схемами 0,9х0,3 м. Інтенсивні маточні насадження бувають звичайні – з вертикальним стовбуром, та з горизонтальним стовбуром. З інтенсивних маточно-сортових садів можна отримати більше 500 тис. шт. живців з гектара. Недоліками інтенсивних маточно-сортових садів є їх недовговічність (до 5-7 років) та сильні випади маточних дерев.

На окулірування використовують 70% живцевого матеріалу, на зимове щеплення – 30 %. Залишають на деревах пеньки довжиною 10 см для відновлення росту і утворення нових пагонів наступної вегетації.

Вимоги до живців – 100% сортова чистота і довжина приростів не менше 40 см. Не допускається розгалужень, підмерзання та інших ушкоджень.

Маточно-насіннєвий сад – елітні насадження прищеплені кращими насіннєвими підщепними сортами, як на насіннєвих так і на клонових підщепах. Залежно від підщепи добирають схеми садіння. Основне завдання технологій в маточно-насіннєвому саду – отримати врожай плодів з високим виходом повноцінного насіння, з якого вирощуватимуть насіннєві підщепи.

В саду організовують додаткове запилення, добирають сорти запилювачі, які покращують підщепні якості насіннєвих підщеп. Так для сорту Боровинка кращим запилювачем є сорт Пепінка Литовська, для лісової груші – Лимонка, для аличі – Ренклод колгоспний і Стахановка, для черешні дикої – Дрогана Жовта та Денисена Жовта. Такий добір сортів запилювачів дозволяє збирати насіння з основного сорту і запилювача, оскільки всі вони є районованими насіннєвими підщепами.

Маточники клонових підщеп – елітні оздоровлені від вірусів та мікоплазм насадження, які служать для отримання клонових підщеп з відсадків, чи живців. Технології в маточниках направлені на отримання високого виходу здорового сертифікованого підщепного матеріалу.

Маточники ягідних культур – елітні оздоровлені сортові насадження, призначені для отримання живців (кущові ягідні культури), розсади (суниця), чи саджанців малини. Технології в маточниках направлені на отримання високоякісного садивного матеріалу.

Розмноження плодових рослин

Природні способи розмноження: насінням, кореневими паростками, вусами, батогами, звислими верхівками, партикуляцією.

Штучні способи розмноження: живцями, відсадками, щепленням, з меристеми в умовах in vitro.

Рис. 15. Розмноження вусами

Рис. 15. Розмноження батогами

Рис.17. Розмноження кореневими паростками

Рис. 18. Розмноження звислими верхівками.

Рис.19. Розмноження відсадками.

а б в

г д

Рис. 20. Розмноження повітряними відсадками:

а – готування пагона; б – огортання пагона субстратом; в – обв’язування плівкою; г – відділення пагона від гілки після утворення коренів; д – дорощування повітряних відсадків.

1 2

Рис. 21. Розмноження живцями: 1- зеленими; 2 – кореневими; 3 – здерев’янілими.

Рис. 22. Розмноження в культурі invitro на штучному живильному середовищі

Лабораторна робота №5

Стратифікація насіння

Свіжозібране і підсушене насіння знаходиться в глибокому спокої, тобто воно не здатне до проростання. Ця властивість не дозволяє проростати насінню восени в несприятливих для розвитку сіянців умовах. Щоб вивести насіння з глибокого спокою йому слід створити умови наближені до природних, тобто до умов протягом зими у підстилці під снігом. Висока вологість, низькі температури протягом тривалого часу сприяють повному фізіологічному визріванню насіння і виводять його зі стану глибокого спокою.

Стратифікація насіння – захід по виведенню насіння з глибокого спокою в штучно створених відповідних умовах. Тривалість стратифікації перш за все залежить від культури, в яких умовах вид проходив еволюцію, а також вологості і температури. Види які сформувалися в субтропіках мають короткий період природної стратифікації насіння, види з північних регіонів – тривалий період. Період стратифікації залежить також від строків достигання насіння. Ті види, які завершують формування насіння пізно восени, швидше стратифікуються, ті у яких плоди визрівають влітку – довше.

Умови стратифікації.При стратифікації насіння для кожного виду створюють умови наближені до природних.

Вологість. Насіння вимочують протягом 2-3 діб, періодично зливаючи воду, або пропускають через воду повітря. Набухле насіння підсушують від краплинної вологи і обробляють антисептиками, щоб не розвивалася гнилісна чи грибкова мікрофлора.

Таблиця 7

Терміни стратифікації

Рис. 23. Стратифікація насіння у субстраті.

Рис. 24. Стратифікація насіння безсубстратним способом в перфорованих пакетах.

Субстрат. В якості субстрату для стратифікації використовують промитий річковий пісок, вермикуліт, керамзит. Для видів з великим насінням (абрикос, персик, мигдаль, волоський горіх) в якості субстрату можна також використати не розкладений торф чи мох. Вологість субстрату підтримують на рівні 55-70%. Вологе оброблене насіння змішують з вологим субстратом в співвідношенні 1:3. Як правило, насіння перешаровують субстратом: шар насіння – шар субстрату.

При стратифікації в холодильних камерах з регульованою температурою і вологістю стратифікувати насіння можна в поліетиленових перфорованих пакетах безсубстратним способом.

Температура. Для кісточкових період стратифікації ділять на теплий і холодний, спочатку насіння витримують при температурі +18-20°С, через 20-30 діб знижують до +5-8°С, аж до розтріскування кісточок. Після розтріскування температуру знижують до 0-1°С. Для зерняткових застосовують лише холодний – при температурі 0-+3°С.

Протягом стратифікації за насінням ретельно спостерігають. При появі зародкових корінців температуру знижують до -1°С.

Підщепи плодових культур

За способами розмноження підщепи плодових культур поділяють на насіннєві та клонові. Насіннєві підщепи вирощують з насіння, клонові розмножують відсадками або живцями.

За активністю росту підщепи ділять на сильнорослі, середньо- рослі та слаборослі (карлики та напівкарлики). Як правило, на насіннєвих підщепах отримують дуже сильнорослі дерева, висота яких в садах може сягати понад 5-7 м.

Таблиця 8

Класифікація підщеп

Лабораторна робота №6

Лабораторна робота №7

Лабораторна робота 8

Лабораторна робота №9

Питання до контрольної роботи з розсадництва плодових культур

1. Шляхи збільшення виробництва і підвищення якості садивного матеріалу плодових і ягідних культур.

2. Значення спеціалізація і розміщення розсадників. Структура розсадника.

3. Вибір місця і організація території плодового розсадника. Сівозміни.

4. Особливості статевого і вегетативного розмноження плодових і ягідних культур.

5. Способи вегетативного розмноження плодових і ягідних культур.

6. Підщепи плодових культур, вимого до підщеп.

7. Взаємний вплив підщепи і прищепи.

8. Насіннєві підщепи зерняткових і кісточкових культур.

9. Клонові підщепи для яблуні і груші, їх коротка характеристика.

10. Технологія вирощування насіннєвих підщеп.

11. Стратифікація насіння. Субстратний і безсубстратний способи.

12. Способи і агротехніка вирощування клонових підщеп. Стандарти на підщепи.

13. Викопування. Сортування і зберігання підщеп. Стандарти на підщепи.

14. Перше поле відділу формування. Основні роботи.

15. Окулірування в плодовому розсаднику. Значення, способи, строки і техніка виконання.

16. Зимове щеплення. Значення, строки і техніка виконання.

17. Агротехніка вирощування саджанців у другому полі відділу формування.

18. Вирощування садивного матеріалу з використанням інтеркаляру.

19. Вирощування оздоровленого садивного матеріалу.

20. Викопування сортування і реалізація плодових саджанців.

21. Стандарти на садивний матеріал плодових культур.

22. Технологія вирощування садивного матеріалу суниці.

23. Технологія вирощування садивного матеріалу малини.

24. Технологія вирощування садивного матеріалу порічок і смородини.

25. Технологія вирощування садивного матеріалу аґрусу.

26. Стандарти на садивний матеріал ягідних культур.

Лабораторна робота №10

Лабораторна робота №11

Лабораторна робота №12

Лабораторна робота №13

Типи крон і техніка їх формування

1. Ознайомлення з основними типами крон для інтенсивних садів.

2. Освоєння техніки формування крони.

Мета роботи:вивчитиосновні типи крон.

Завдання:навчитися правильно формувати крону плодового дерева.

Непродуктивна зона крони може бути зведена до мінімуму шляхом правильного формування і обрізування крони. При цьому слід пам’ятати, що найбільш сприятливе освітлення для роботи листового апарату в межах 70% від повного сонячного освітлення на відкритих площадках. Листя ще може відносно добре працювати при 50% освітленні, але вже при 30% листя значно гірше фотосинтизує, плоди сформовані в цій зоні не типові для сорту, поганої якості. Чим тонший листовий покрив, тим кращі умови для фотосинтезу в глибині крони.

Світло добре проникає в крону при товщині листового пологу 1,5-2 м. При цьому відношення ширини міжрядь до висоти плодової стіни повинно складати не більше ніж 1,5:1, але не менше, ніж 1:1. Виключенням можуть бути ділянки на крутих схилах: на південних відстань між рядами зменшують, на північних збільшують.

При радіусі крони більше 2,5 м, глибше в крону за цю відстань світло проникає слабо, листовий апарат недостатнього працює, не закладаються генеративні утворення, плодоношення в глибині крони припиняється. З часом при дальшому розростанні крони скелетні гілки оголюються, бо дрібні обростаючі гілочки засихають.

Належні умови для доступу світла в крону складаються при формуванні плескатих крон. Чим тонша стіна гілок, тим краще проникає світло в глибину крони, і вона функціонує на плодоношення в повній мірі. Також це характерно для карликових дерев з формою крони шпіндель, шпіндельбуш, чи піллер.

А б в

Рис. 55. Освітлення у відсотках залежно від структури крони:

а – дуже загущена; б – середньо загущена; в – добре сформована регулярним обрізуванням.

Рис. 56. Підпорядкування гілок: а – в межах скелетної гілки; б – в межах дерева.

Природні крони

1 2 3

Рис. 56. Природні типи крон: 1 – природно-деревовидна крона;

2 – пірамідальна лідерна; 3 – пірамідальна покращена.

Рис. 57. Висота штамба: 1 – високий; 2 – середній; 3 – низький; 4 – кущовидна крона

2 3

Рис. 58. Покращені типи природної крони з розміщенням гілок в ярусі: 1 – а) 4-1-1; б) 3-2-1; 2 – комбінована; 3 – без’ярусна.

Рис. 59. Розріджено-ярусна крона.

Рис. 60. Вазоподібна крона: а – з трьома гілками; б – з п’ятьма гілками.

Рис. 61. Покращена вазоподібна крона (відстань між скелетними гілками більша, що дозволить підтримувати лідерство центрального провідника): а – з трьома гілками; б – з п’ятьма гілками

Рис. 62. Вазоподібна крона: а – в площині ряду; б – вид зверху.

У лопатевої крони гілки першого і другого порядку галуження розміщені одні над одними

Рис. 63. Розміщення скелетних гілок у лопатевої крони: а – при без’ярусному розміщенні скелетних гілок; б – ярусному розміщенні.

Рис. 64. Кущова крона:

а – кущ утворений при підгортанні кореневласного саджанця;

б – кущ, утворений садінням декількох саджанців поряд в одну лунку.

а б

в

Рис. 65. Канаво-віялова система формування: а – формування молодого дерева; б – зріле дерево після обрізування; в – загальний вигляд ряду.

Штучні крони

Рис. 66. Коса пальмета

Рис.67. Способи закріплення гілок при формуванні косої пальмети.

Рис. 68. Опори і каркаси для формування деяких класичних штучних крон.

Рис. 69. Сланкі крони для Півночі і Сибіру: 1 – кущовидна крона зі штамбом 30 см; 2 – арктичний сланець; 3 – мінусинський сланець; 4, 5 – баштанний сланець; 6 – красноярський двоплечий сланець

Рис. 70. Кордони: 1 – вертикальний; 2 – похилий; 3 – горизонтальний одноплечий; 4 – хвилястий; 5 – похилий двоплечий; 6 – горизонталь-ний двоплечий; 7 – горизонтальний з трьома плечами; 8, 9 – подвійний і простий U-подібний; 10 – Y-подібний і шпалера створена з цього кордону

Рис. 71. Типи класичних пальмет з розмаїтим розміщенням скелетних гілок: 1 – горизонтальним; 2 – під кутом; 3 – круговим; 4,5,6 – пальмети Верьє; 7 – подвійна пальмета Верьє; 8 – канделяброва; 9 – система Кессоне.

Рис. 72. Штучні класичні об’ємні крони: 1 – правильна піраміда; 2 – крилата піраміда (а – вид збоку; б – вид зверху); 3 – веретеноподібна піраміда. Канделяброві: 4 – піраміда; 5 – ваза; 6 – кубок; 7, 8 – розміщення гілок в канделябрових пірамідах.

Сучасні об’ємні крони

Рис. 82. Формування та обрізування колоновидної крони (піллера).

Рис. 83. Об’ємні штучні форми крони: 1 – веретено; 2 – веретеноподібний кущ (шпіндельбуш); 3 – плескатий шпіндельбуш; 4 – комбінована крона;

А – вид в площині ряду; Б – в горизонтальній площині.

Рис. 84. Формування веретеноподібного куща: 1 – обрізування однорічки; 2 – вільний ріст дворічки до липня-серпня; 3 – закріплення гілок в горизонтальному положенні; 4 – вкорочування пагонів навесні наступного року; 5 – вільний ріст дерева на третій рік до середини літа; 6 – відгинання і закріплення гілок в липні-серпні.

Омолоджування дерев

Рис. 85. Легке омолодження плодового дерева.

Рис. 85. Омолодження старої яблуні.

а

б

Рис. 85. Омолодження гілок: а – напівскелетної; б – плодової.

Тестові питання до теми ”Формування і обрізування крони плодових дерев”

1. Запроектована крона створюється за допомогою…

а) нормування; б) виховання; в) формування; г) окулірування.

2. Кут між основною гілкою і центральним провідником називають:

а) відходження; б) розходження; в) розгалуження; г) нахилу.

3. Кут, утворений гілками яруса у горизонтальній площині, називають:

а) відходження; б) розходження; в) розгалуження; г) нахилу.

4. Видалення зелених трав'янистих пагонів дерева називається…

а) кербовка; б) перетяжка; в) філізене; г) пінцирування.

5. Яка з операцій належить до "зелених"?

а) вербовка; б) пінцирування; в) борознування. г) накладання плодового поясу.

6. Відхилення гілок до горизонтального положення призводить до …

а) посилення росту; б) закладання плодових бруньок; в) відмирання; г) збільшення листкового покриву.

7. Розріджено-ярусна крона яблуні на клоновій підщепі має ярусів скелетних гілок:

а)1; б) 2; в) 3; г) 4.

8. Гілки до 2 см завтовш­ки зрізують…

а) садовими пилочками; б) секаторами (садовими ножицями); в) ножівками; г)бензопилами.

9. Характерна особливість веретеноподібних крон, це:

а) відсутність ярусів скелетних гілок; б) відсутність центрального провідника; в) відсутність плодових утворень; г) наявність чи відсутність штамбу.

10. Форма крони, що застосовують в інтенсивних насадженнях яблуні на карликових підщепах:

а) вазоподібна; б) струнке веретено; в) розріджено-ярусна; г) кущова.

11. Обмежена висота дерев під час формування стрункого веретена:

а) 1,5–1,75 м; б) 1,8–2,0 м; в) 2.0–2,2 м; г) 3,0–3,2 м.

12. Вкажіть кількість напівскелетних гілок на стовбурі, що має сформований веретеноподібний кущ:

а) 4–6; б) 8–9; в) 15–17; г) 10–12.

13. Укорочування і проріджування – це …

а) заходи обрізування; б) способи обрізування; в) види обрізування; г) ступінь обрізування.

14. Заходи обрізування плодових дерев, це:

а) перетяжка гілок; б) проріджування; в) підв'язування гілок; г) кербовка.

15. За слабкого укорочування однорічних гілок зрізують…

а) 1/2 дов­жини гілки; б) 1/3 дов­жини гілки; в) 1/4—1/5 дов­жини гілки;* г) 1/8 дов­жини гілки.

16. У виробництві переважно застосовують спосіб обрізування плодових дерев:

а) диференційований; б) механізований; в) комбінований; г) ручний.

17. Кращий період для обрізування усіх пло­дових культур в Лісостепу є …

а) осінній; б) зимовий; в) весняний; г) літній.

18. Вид обрізування для відновлення затухаючого росту дерева у період повного плодоношення:

а) контурне обрізування; б) детальне обрізування; в) омолоджувальне обрізування;* г) господарське (санітарне) обрізування.

19. Низьку регенераційну здатність має:

а) яблуня; б) груша; в) черешня; г) смородина.

20. У період наростаючого плодоношення, коли дерева досягли оптимальних розмірів:

а) укорочують однорічний приріст; б) обмежують крони у висоту і в бік міжрядь; в) вирізають гілки, що загущують крону; г) проводять вирізання скелетних гілок.

21. Обрізають весною найпізніше:

а) яблуню; б) сливу; в) вишню; г) персик.

22. Висота дерев із веретеноподібною формою крони на карликових підщепах становить…

а) 4-5 м; б) 6-7 м; в) 3-4 м; г) 2-2,5 м.

Лабораторна робота №14

Ремонт і реконструкція саду

1. Інвентарізація саду.

2. Ремонт плодових насаджень.

3. Реконструкція садів

Мета роботи:освоїти методику інвентаризації саду, техніку ремонту та реконструкції плодових насаджень.

Завдання:визначити стан дерев в саду,результати оцінки занести в журнал.

Оскільки через особливості ґрунтового покриву в саду, різноякісність садивного матеріалу, невирівняність агротехніки в саду, кліматичні умови та інше, розвиток дерев на площі саду є неоднакови