ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ІНЖЕНЕРНА ТА КОМП’ЮТЕРНА ГРАФІКА

ІНЖЕНЕРНА ТА КОМП’ЮТЕРНА ГРАФІКА

Методичні рекомендації

для виконання графічних робіт та самостійної роботи студентів з теми: «Проекційне креслення»

для студентів денної форми навчання напрямів підготовки:

6.100101 “Енергетика та електротехнічні системи

в агропромисловому комплексі”;

6.100102 «Процеси, машини та обладнання

агропромислового виробництва»

 

 

МИКОЛАЇВ

УДК 744

ББК 22.151.34

І-64

 

 

Друкується за рішенням науково-методичної комісії інженерно-енергетичного факультету Миколаївського національного аграрного університету від 23.10. 2014р., протокол №12 .

 

Укладач:

С. М. Степанов - старший викладач кафедри загальнотехнічних дисциплін, Миколаївський національний аграрний університет.
І. С. Павлюченко - асистент кафедри загальнотехнічних дисциплін, Миколаївський національний аграрний університет.

 

Рецензенти:

К.М. Думенко - д-р.техн.наук, доцент кафедри транспортних технологій і технічного сервісу Миколаївського національного аграрного університету;
Г. О. Іванов - канд.техн.наук, доцент кафедри загальнотехнічних дисциплін, Миколаївський національний аграрний університет.

 

 

 

© Миколаївський національний аграрний

університет, 2014

 

ВСТУП

Інженерна графіка в нашому житті має важливе значення. Виготовлення будь-якого виробу починається зі створення його креслення, яке дозволяє не тільки визначити форму і розміри всіх частин виробу, але й отримати наглядну уяву про нього.

В наш час всі технічні креслення виконуються за нормами «Єдиної системи конструкторської документації» та «Cистеми конструкторської документації України» (ЄСКД, СКДУ). Важливою умовою успішного вивчення інженерної графіки являється засвоєння стандартів ЄСКД. Під засвоєнням треба розуміти не формальне заучування стандартів, а розуміння їх суті, правильного застосування правил, вимог, які вони містять.

В даних методичних рекомендаціях розглянуто лише деякі стандарти ЄСКД та СКДУ, які є основою для розробки та читання робочих креслень деталей, складальних креслень та схем. Також наведено велику кількість питань для самостійного вивчення, рішення яких сприяє правильному розумінню законів відображення просторових об’єктів на площині.

Також в методичних рекомендаціях надаються рекомендації для самостійної роботи студентів по виконанню першої, другої, третьої та четвертої графічних робіт з теми «Проекційне креслення»:

Графічна робота №1: «Види»;

Графічна робота №2: «Прості розрізи»;

Графічна робота №3: «Складні розрізи»;

Графічна робота №3: «Аксонометрія».

І. ВИДИ

Вид – зображення, яке звернене до спостерігача видимою частиною поверхні предмета. Для зменшення кількості зображень допускається на видах показувати необхідні невидимі частини поверхні предмета штриховими лініями.

В залежності від певних умов, види розподіляються як показано на рис. 1.

Рис. 1

 

Зображення предметів повинні виконуватися за методом прямокутного проеціювання. При цьому предмет розміщується між спостерігачем і відповідною площиною проекцій (рис. 2).

За основні площини проекцій приймають шість граней куба; грані суміщають з площиною 1, грань «6» допускається розміщувати поряд з граню «4» (рис. 3).

Зображення на фронтальній площині проекцій (площина 1) приймається на кресленні в якості головного виду (рис. 4).

Рис. 2

 
Рис. 3 Рис. 4

Рис. 5

Предмет розміщують відносно фронтальної площини проекцій П2 так, щоб зображення на ній давало найбільш повне уявлення про форму і розміри предмета (рис. 5): 1 – головний вид, 2 – вид зверху; 3 – вид зліва.

На рис. 4: 1 – направлення проеціювання на площину 1; 2 – на площину 2; 3 – на площину 3.

 

Основні види

Встановлюються наступні назви видів, які отримані на основних площинах проекцій (основні види, рис. 2 і 3):

1 – вид з переду (головний вид); на фронтальній площині проекцій П2;

2 – вид зверху; на горизонтальній площині проекцій П1;

3 – вид зліва; на профільній площині проекцій П3;

4 – вид з права;

5 – вид знизу;

6 – вид ззаду.

Всі види (проекцій предмета) знаходяться в проекційному зв’язку (7 – лінія зв’язку (рис. 2 і 4)). В цьому випадку назву видів на кресленнях надписувати не треба.

Якщо види зверху, зліва, з права. знизу, ззаду зміщенні відносно головного зображення, то вони повинні бути відмічені на кресленні написом по типу «А» (рис. 6 і 7в і г).

Направлення погляду повинно бути вказано стрілкою, позначеною прописною літерою (рис. 9).

Рис. 6

 

Креслення оформлюють так само, якщо перераховані види відокремлені від головного зображення іншим зображенням або розміщені на одному листі з ним. Коли зображення, на якому може бути показано направлення погляду, відсутнє – назву виду надписують.

 

Додаткові види

1. Якщо яку не будь частину предмета неможливо показати без спотворення форми і розмірів, то застосовують додаткові види, які отримують на площинах не паралельних основним площинам проекцій (рис. 7 а і б).

2. Додатковий вигляд повинен бути відмічений на кресленні написом типу «А», а біля зв’язаного з додатковим видом предмета повинна бути поставлена стрілка, яка вказує направлення погляду з відповідним буквеним позначенням (рис. 7.)

 

Рис. 7

 

У випадку, коли додатковий вид розміщений в безпосередньому проекційному зв’язку з відповідним зображенням, стрілку і напис над видом не наносять (рис. 8).

Рис. 8

 

Додатковий вигляд дозволяється повернути, але зі збереженням, як правило, положення прийнятого для даного предмету на головному зображенні; при цьому до напису повинен бути доданий знак (рис. 7б, 9б).

 

Місцеві види

1. Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета називається місцевим видом.

Місцевий вид може бути обмежений лінією обриву, по можливості в найменшому розмірі (рис. 7в), або необмежений.

Місцевий вид повинен бути відмічений на кресленні подібно додатковому виду (рис. 7б).

2. Співвідношення розмірів стрілок, що вказує напрям погляду, повинно відповідати приведеним на рис. 9а.

 

Рис. 9

 

 

ІІ. РОЗРІЗИ

Розріз – зображення предмета, уявно розсіченого однією або декількома площинами, при цьому уявне січення предмета відноситься тільки до даного розрізу і не веде за собою зміну інших зображень того ж предмета. На розрізі показується те, що виходить в сікучій площині і що розміщено за нею.

Положення сікучої площини вказуються на кресленні лінією січення. Для лінії січення повинна використовуватися розімкнена лінія.

Початкові і кінцеві штрихи не повинні перетинати контур відповідного зображення. Перпендикулярно початковому і кінцевому штрихам наносять стрілки, які вказують напрям погляду. Стрілки ставляться на відстані 2…3 мм від кінця штриха (рис. 10). На початку і в кінці лінії січення ставлять одну і ту ж прописну літеру українського алфавіту. Букви наносять біля стрілок, вказуючи напрям погляду із зовнішньої сторони. Над розрізом розміщують напис типу А-А (рис. 12, 14).

Рис. 10

 

В залежності від певних умов розрізи поділяють, як показано на рис. 11.

 

Рис. 11

Прості розрізи

В залежності від положення січної площини відносно горизонтальної площини проекцій розрізи діляться на три типи:

1). Горизонтальні – січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій (рис. 13);

2). Вертикальні – січна площина перпендикулярна горизонтальній площині проекцій (рис. 14). Вертикальний розріз називається фронтальним, якщо січна площина паралельна фронтальній площині проекцій, і профільним – якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій;

3). Похилі – січна площина складає з горизонтальною площиною проекційний кут, відмінний від прямого (рис. 14).

 

 

Рис. 12 Рис. 13
   

Рис. 14

 

Простий розріз на кресленні не позначається, якщо виконуються одночасно наступні дві умови:

1). Січна площина співпадає з площиною симетрії деталі;

2). В проекційному зв’язку на місці основного виду горизонтальний розріз – на місці виду зверху, фронтальний – виду з переду. Профільний – виду зліва (рис. 13). Якщо не виконується хоча б одна з цих умов, то розріз позначається як показано на рис. 12.

Похилий розріз повинен будуватися і розміщуватися у відповідності з направленням, вказаним стрілками. Такий розріз допускається розміщувати на будь-якому місці креслення, з поворотом і додаванням до напису А-А знаку (рис. 14).

Місцевий розріз – розріз, що слугує для визначення будови деталі в окремому вузько обмеженому місці. Границя місцевого розрізу проводиться суцільною хвилястою лінією.

Рекомендується, щоб ця лінія не співпадала з лініями контуру зображення деталі (рис. 15).

 

Рис. 15

 

Якщо предмет симетричний, то слід з’єднувати половину виду з половиною відповідного розрізу. Це робиться з ціллю скорочення графічної роботи і покращення читання креслення. Границею між видом і розрізом слугує осьова лінія симетрії (рис. 16).

 

Рис. 16 Рис. 17 Рис. 18
     

На рис. 17 показано деталь, у якої з віссю симетрії на головному зображенні співпадає проекція внутрішнього ребра. В цьому випадку з’єднують меншу частину виду з більшою частиною відповідного розрізу, а границею між ними слугує суцільна хвиляста лінія (товщина її S/2 – S/3). Якщо з віссю симетрії співпадає зовнішнє ребро, то з’єднують більшу частину виду з меншою частиною відповідного розрізу (рис. 18).

 

Складні розрізи

1). Ступінчасті розрізи

Складний розріз називається ступінчастим, якщо січні площини паралельні (наприклад, ступінчастий горизонтальний розріз А-А, рис. 19; ступінчастий фронтальний розріз Б-Б, рис. 20).

 

Рис. 19 Рис. 20

 

2). Ламані розрізи

Складний розріз називають ломаним, якщо січні площини перетинаються (наприклад, розріз А-А, рис. 21).

 

Рис. 21

 

При ломаному розрізі січні площини умовно розвертають до суміщення в одну площину. Якщо суміщені площини виявляться паралельними одній із основних площин проекцій, то ломаний розріз допускається поміщати на місці відповідного виду (рис. 21 розріз А-А поміщено на місці виду зліва).

При складному розрізі штрихи проводять так само біля місць перетину січних площин для ломаних розрізів (рис. 21) або біля місць переходу від однієї січної площини до іншої для ступінчастих розрізів (рис. 19, 20).

 

ІІІ. ПЕРЕРІЗИ

Переріз – зображення фігури, яке отримують при умовному розсічені предмета однією або декількома площинами. На перерізах показується лише те, що отримується безпосередньо в січній площині.

В залежності від певних умов перерізи розділяють як показано на рис. 22.

Рис. 22

 

Винесені перерізи

Винесені перерізи розміщуються поза зображенням деталі:

1). В розриві між частинами одного і того ж зображення (рис. 23);

2). На продовженні сліду січної площини (рис. 24);

3). На вільному місці поля креслення (рис. 25).

 

Рис. 23

Рис. 24

Рис. 25

 

В розриві між частинами зображення і на продовженні сліду січної площини рекомендується розміщувати симетричні перерізи, тоді вони не позначаються (рис. 23). Якщо перетин розміщено на вільному полі креслення, то він позначається так само, як позначаються розрізи (рис. 25).

Для перерізів усіх видів, коли січна площина проходить через вісь обертання циліндричного, конічного, сферичного поглиблень або наскрізних отворів, контури поглиблення і отвори повинні бути накреслені повністю (рис. 25).

Контур винесеного перерізу завжди обводиться суцільною товстою лінією.

Для ряду однакових перерізів, що відносяться до однієї і тієї ж деталі, лінії перерізу слід позначати однією і тією ж літерою і креслити один переріз (рис. 26а). якщо січні площини направлені під різним кутом, то умовне позначення не наноситься (рис. 26б).

Рис. 26

Якщо січна площина проходить через не круглий отвір і переріз складається із окремих самостійних частин, то замість перерізу слід застосовувати розріз (рис. 27).

Рис. 27

 

Накладений переріз

Накладені перерізи викреслюється безпосередньо на зображені деталі. Контур його обводиться суцільною тонкою лінією (S/2 – S/3). На місці розміщення накладеного перерізу лінії контуру зображення деталі не перериваються (рис. 28, 29).

Накладений переріз не позначається, якщо він симетричний (рис. 28).

Для несиметричних накладених перерізів вказується положення січної площини і направлення погляду (рис. 29).

Накладені перерізи рекомендується використовувати в тих випадках, коли контур його не перетинається ніякими лініями видимого контуру деталі.

Рис. 28 Рис. 29

 

 

ІV. АКСОНОМЕТРИЧНІ ПРОЕКЦІЇ

Аксонометричні проекції рекомендується застосовувати для наглядного зображення предметів, обираючи в кожному окремому випадку найбільш підходящу з них.

 

4.1. Ізометрична проекція (рис. 33)

 

Положення аксонометричних осей і основні співвідношення для побудови ізометричних проекцій представлені на рис. 43. Всі три осі утворюють між собою рівні кути в 120°, при чому ось ОZ розміщується на зображенні вертикально.

Рис. 30

 

Коефіцієнт спотворення по осям X, Y, Z дорівнює 0,82. Ізометричну проекцію для спрощення, як правило, виконують без спотворення по осям X, Y, Z, тобто приймаючи коефіцієнт спотворення рівним одиниці.

Ізометричною проекцією окружності являється еліпс (лекальна крива), але для простоти побудови зображують овал (циркульна крива). Побудова овалу показана на рис. 31.

 

Рис. 31

 

При побудові точної проекції (з коефіцієнтом спотворення 0,82) велика вісь рівна діаметру окружності, яку зображують, а мала вісь рівна 0,58 діаметра. В даному випадку масштаб зображення 1:1. При побудові без скорочення розмірів по осям OX, OY, OZ велику вісь кожного із еліпсів (овалів) слід брати рівною 1,22 діаметра, а малу вісь – рівною 0,71 цього ж діаметра. Тоді масштаб зображення 1,22:1.

На рис. 32 показані направлення осей еліпсів (овалів), розміщені в площинах, паралельних координатним площинам.

 

Рис. 32 Рис. 33

 

4.2. Диметрична проекція(рис. 39)

Положення осей і основні співвідношення для побудови диметричних проекцій представлені на рис. 185. Для побудови кута, приблизно рівного 7°10', будують прямокутний трикутник з катетами 1 і 8 одиниць; для побудови кута, приблизно рівного 41°25', - з катетами 7 і 8 одиниць (рис. 34).

Коефіцієнт спотворення по осі Y рівний 0,47, а по осям X i Z – 0,94. Симетричну проекцію, як правило, виконують без спотворення по осям X i Z та з коефіцієнтом спотворення 0,5 по осі Y.

Рис. 34

Симетричною проекцією окружності є еліпс, але для простоти побудови зображують овал, рис. 35.

При побудові точної проекції з коефіцієнтами спотворення 0,94 і 0,47:

- на площині XOZ велику вісь еліпса слід брати рівною діаметру окружності, що зображується, а малу вісь – рівною 0,9 діаметра;

- на площинах XOY i YOZ велику вісь еліпса також слід брати рівною діаметру, а малу вісь – рівною 0,33 діаметра.

-

Рис. 35

 

ДСТУ рекомендує при побудові диметричної проекції користуватися тільки приведеними коефіцієнтами. При цьому отримується зображення збільшене в 1,06 рази.

При побудові по приведеним коефіцієнтам спотворення:

- в площині XOZ велику вісь кожного із еліпсів (овалів) слід приймати рівною 1,06 діаметра, а малу вісь – рівною 0,95 цього ж діаметра (рис. 35 а);

- в площинах XOY i YOZ велику вісь слід приймати також рівною 1,06 діаметра окружності, а малу вісь – 0,35 діаметра (рис. 35б).

направлення осей еліпсів (овалів), зображених окружностей, визначають так само, як і в ізометричній проекції, тобто великі осі перпендикулярні до відповідних аксонометричних осей, а малі – паралельні їм (рис. 36).

Рис. 36

 

4.3. Штрихування розрізів в аксонометрії

Лінії штриховки розрізів і перерізів в аксонометричних проекціях наносять паралельно одній із діагоналей квадратів, які лежать у відповідних координатних площинах, сторони яких паралельні аксонометричним осям (рис. 37).

Напрям штриховки розрізів в ізометричній проекції показано на рис. 37.

Рис. 37

 

Напрям штриховки розрізів в диметричній проекції представлено на рис. 38 і 39.

Рис. 38 Рис. 39

 

ЛІТЕРАТУРА

1. ЕСКД ГОСТ 2.305–68. Изображения – виды, разрезы, сечения. – М.: Изд-во стандартов, 1995. – 144 с.

2. ЕСКД ГОСТ 2.317–68. Аксонометрические проекции. – М.: Изд-во стандартов, 1995. – 144 с.

3. Левицкий, В. С. Машиностроительное черчение и автоматизация выполнения чертежей: учеб. для вузов / В.С. Левицкий. –5-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 2003. – 429 с.

 

ЗМІСТ

Ст.

ВСТУП…………………………………………………………………….
І. ВИДИ…………………………………………...…………...…………...
  1.1. Основні види……………………………………………………
  1.2. Додаткові види…………………………………………………
  1.3. Місцеві види……………………………………………………
ІІ. РОЗРІЗИ………………………………………………….......................
  2.1. Прості розрізи…………………………………………………..
  2.2. Складні розрізи…………………………………………………
ІІІ. ПЕРЕРІЗИ……………………………………………………………...
  3.1. Винесені перерізи………………………………………………..
  3.2. Накладені перерізи……………………………………………….
ІV. АКСОНОМЕТРИЧНІ ПРОЕКЦІЇ……………………………………
  4.1. Ізометричні проекції…………………………………………….
  4.2. Диметричні проекції…………………………………………….
  4.4. Штрихування розрізів в аксонометрії……………………….
V. ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ ГРАФІЧНИХ РОБІТ З ТЕМИ «ПРОЕКЦІЙНЕ КРЕСЛЕННЯ»…………………….................................  
  5.1. Завдання до графічної роботи №1……………………………
  5.2. Завдання до графічної роботи №2………………………………
  5.3. Завдання до графічної роботи №3……………………………...
  5.4. Завдання до графічної роботи №4……………………………...
ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………...
ЗМІСТ……………………………………………………………………...
       

 

Навчальне видання

 

 

ІНЖЕНЕРНА ТА КОМП’ЮТЕРНА ГРАФІКА

Методичні рекомендації

для виконання графічних робіт та самостійної роботи студентів з теми: «Проекційне креслення»

для студентів денної форми навчання напрямів підготовки:

6.100101 “Енергетика та електротехнічні системи

в агропромисловому комплексі”;

6.100102 «Процеси, машини та обладнання

агропромислового виробництва»

 

 

МИКОЛАЇВ

УДК 744

ББК 22.151.34

І-64

 

 

Друкується за рішенням науково-методичної комісії інженерно-енергетичного факультету Миколаївського національного аграрного університету від 23.10. 2014р., протокол №12 .

 

Укладач:

С. М. Степанов - старший викладач кафедри загальнотехнічних дисциплін, Миколаївський національний аграрний університет.
І. С. Павлюченко - асистент кафедри загальнотехнічних дисциплін, Миколаївський національний аграрний університет.

 

Рецензенти:

К.М. Думенко - д-р.техн.наук, доцент кафедри транспортних технологій і технічного сервісу Миколаївського національного аграрного університету;
Г. О. Іванов - канд.техн.наук, доцент кафедри загальнотехнічних дисциплін, Миколаївський національний аграрний університет.

 

 

 

© Миколаївський національний аграрний

університет, 2014

 

ВСТУП

Інженерна графіка в нашому житті має важливе значення. Виготовлення будь-якого виробу починається зі створення його креслення, яке дозволяє не тільки визначити форму і розміри всіх частин виробу, але й отримати наглядну уяву про нього.

В наш час всі технічні креслення виконуються за нормами «Єдиної системи конструкторської документації» та «Cистеми конструкторської документації України» (ЄСКД, СКДУ). Важливою умовою успішного вивчення інженерної графіки являється засвоєння стандартів ЄСКД. Під засвоєнням треба розуміти не формальне заучування стандартів, а розуміння їх суті, правильного застосування правил, вимог, які вони містять.

В даних методичних рекомендаціях розглянуто лише деякі стандарти ЄСКД та СКДУ, які є основою для розробки та читання робочих креслень деталей, складальних креслень та схем. Також наведено велику кількість питань для самостійного вивчення, рішення яких сприяє правильному розумінню законів відображення просторових об’єктів на площині.

Також в методичних рекомендаціях надаються рекомендації для самостійної роботи студентів по виконанню першої, другої, третьої та четвертої графічних робіт з теми «Проекційне креслення»:

Графічна робота №1: «Види»;

Графічна робота №2: «Прості розрізи»;

Графічна робота №3: «Складні розрізи»;

Графічна робота №3: «Аксонометрія».

І. ВИДИ

Вид – зображення, яке звернене до спостерігача видимою частиною поверхні предмета. Для зменшення кількості зображень допускається на видах показувати необхідні невидимі частини поверхні предмета штриховими лініями.

В залежності від певних умов, види розподіляються як показано на рис. 1.

Рис. 1

 

Зображення предметів повинні виконуватися за методом прямокутного проеціювання. При цьому предмет розміщується між спостерігачем і відповідною площиною проекцій (рис. 2).

За основні площини проекцій приймають шість граней куба; грані суміщають з площиною 1, грань «6» допускається розміщувати поряд з граню «4» (рис. 3).

Зображення на фронтальній площині проекцій (площина 1) приймається на кресленні в якості головного виду (рис. 4).

Рис. 2

 
Рис. 3 Рис. 4

Рис. 5

Предмет розміщують відносно фронтальної площини проекцій П2 так, щоб зображення на ній давало найбільш повне уявлення про форму і розміри предмета (рис. 5): 1 – головний вид, 2 – вид зверху; 3 – вид зліва.

На рис. 4: 1 – направлення проеціювання на площину 1; 2 – на площину 2; 3 – на площину 3.

 

Основні види

Встановлюються наступні назви видів, які отримані на основних площинах проекцій (основні види, рис. 2 і 3):

1 – вид з переду (головний вид); на фронтальній площині проекцій П2;

2 – вид зверху; на горизонтальній площині проекцій П1;

3 – вид зліва; на профільній площині проекцій П3;

4 – вид з права;

5 – вид знизу;

6 – вид ззаду.

Всі види (проекцій предмета) знаходяться в проекційному зв’язку (7 – лінія зв’язку (рис. 2 і 4)). В цьому випадку назву видів на кресленнях надписувати не треба.

Якщо види зверху, зліва, з права. знизу, ззаду зміщенні відносно головного зображення, то вони повинні бути відмічені на кресленні написом по типу «А» (рис. 6 і 7в і г).

Направлення погляду повинно бути вказано стрілкою, позначеною прописною літерою (рис. 9).

Рис. 6

 

Креслення оформлюють так само, якщо перераховані види відокремлені від головного зображення іншим зображенням або розміщені на одному листі з ним. Коли зображення, на якому може бути показано направлення погляду, відсутнє – назву виду надписують.

 

Додаткові види

1. Якщо яку не будь частину предмета неможливо показати без спотворення форми і розмірів, то застосовують додаткові види, які отримують на площинах не паралельних основним площинам проекцій (рис. 7 а і б).

2. Додатковий вигляд повинен бути відмічений на кресленні написом типу «А», а біля зв’язаного з додатковим видом предмета повинна бути поставлена стрілка, яка вказує направлення погляду з відповідним буквеним позначенням (рис. 7.)

 

Рис. 7

 

У випадку, коли додатковий вид розміщений в безпосередньому проекційному зв’язку з відповідним зображенням, стрілку і напис над видом не наносять (рис. 8).

Рис. 8

 

Додатковий вигляд дозволяється повернути, але зі збереженням, як правило, положення прийнятого для даного предмету на головному зображенні; при цьому до напису повинен бути доданий знак (рис. 7б, 9б).

 

Місцеві види

1. Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета називається місцевим видом.

Місцевий вид може бути обмежений лінією обриву, по можливості в найменшому розмірі (рис. 7в), або необмежений.

Місцевий вид повинен бути відмічений на кресленні подібно додатковому виду (рис. 7б).

2. Співвідношення розмірів стрілок, що вказує напрям погляду, повинно відповідати приведеним на рис. 9а.

 

Рис. 9

 

 

ІІ. РОЗРІЗИ

Розріз – зображення предмета, уявно розсіченого однією або декількома площинами, при цьому уявне січення предмета відноситься тільки до даного розрізу і не веде за собою зміну інших зображень того ж предмета. На розрізі показується те, що виходить в сікучій площині і що розміщено за нею.

Положення сікучої площини вказуються на кресленні лінією січення. Для лінії січення повинна використовуватися розімкнена лінія.

Початкові і кінцеві штрихи не повинні перетинати контур відповідного зображення. Перпендикулярно початковому і кінцевому штрихам наносять стрілки, які вказують напрям погляду. Стрілки ставляться на відстані 2…3 мм від кінця штриха (рис. 10). На початку і в кінці лінії січення ставлять одну і ту ж прописну літеру українського алфавіту. Букви наносять біля стрілок, вказуючи напрям погляду із зовнішньої сторони. Над розрізом розміщують напис типу А-А (рис. 12, 14).

Рис. 10

 

В залежності від певних умов розрізи поділяють, як показано на рис. 11.

 

Рис. 11

Прості розрізи

В залежності від положення січної площини відносно горизонтальної площини проекцій розрізи діляться на три типи:

1). Горизонтальні – січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій (рис. 13);

2). Вертикальні – січна площина перпендикулярна горизонтальній площині проекцій (рис. 14). Вертикальний розріз називається фронтальним, якщо січна площина паралельна фронтальній площині проекцій, і профільним – якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій;

3). Похилі – січна площина складає з горизонтальною площиною проекційний кут, відмінний від прямого (рис. 14).

 

 

Рис. 12 Рис. 13
   

Рис. 14

 

Простий розріз на кресленні не позначається, якщо виконуються одночасно наступні дві умови:

1). Січна площина співпадає з площиною симетрії деталі;

2). В проекційному зв’язку на місці основного виду горизонтальний розріз – на місці виду зверху, фронтальний – виду з переду. Профільний – виду зліва (рис. 13). Якщо не виконується хоча б одна з цих умов, то розріз позначається як показано на рис. 12.

Похилий розріз повинен будуватися і розміщуватися у відповідності з направленням, вказаним стрілками. Такий розріз допускається розміщувати на будь-якому місці креслення, з поворотом і додаванням до напису А-А знаку (рис. 14).

Місцевий розріз – розріз, що слугує для визначення будови деталі в окремому вузько обмеженому місці. Границя місцевого розрізу проводиться суцільною хвилястою лінією.

Рекомендується, щоб ця лінія не співпадала з лініями контуру зображення деталі (рис. 15).

 

Рис. 15

 

Якщо предмет симетричний, то слід з’єднувати половину виду з половиною відповідного розрізу. Це робиться з ціллю скорочення графічної роботи і покращення читання креслення. Границею між видом і розрізом слугує осьова лінія симетрії (рис. 16).

 

Рис. 16 Рис. 17 Рис. 18
     

На рис. 17 показано деталь, у якої з віссю симетрії на головному зображенні співпадає проекція внутрішнього ребра. В цьому випадку з’єднують меншу частину виду з більшою частиною відповідного розрізу, а границею між ними слугує суцільна хвиляста лінія (товщина її S/2 – S/3). Якщо з віссю симетрії співпадає зовнішнє ребро, то з’єднують більшу частину виду з меншою частиною відповідного розрізу (рис. 18).

 

Складні розрізи

1). Ступінчасті розрізи

Складний розріз називається ступінчастим, якщо січні площини паралельні (наприклад, ступінчастий горизонтальний розріз А-А, рис. 19; ступінчастий фронтальний розріз Б-Б, рис. 20).

 

Рис. 19 Рис. 20

 

2). Ламані розрізи

Складний розріз називають ломаним, якщо січні площини перетинаються (наприклад, розріз А-А, рис. 21).

 

Рис. 21

 

При ломаному розрізі січні площини умовно розвертають до суміщення в одну площину. Якщо суміщені площини виявляться паралельними одній із основних площин проекцій, то ломаний розріз допускається поміщати на місці відповідного виду (рис. 21 розріз А-А поміщено на місці виду зліва).

При складному розрізі штрихи проводять так само біля місць перетину січних площин для ломаних розрізів (рис. 21) або біля місць переходу від однієї січної площини до іншої для ступінчастих розрізів (рис. 19, 20).

 

ІІІ. ПЕРЕРІЗИ

Переріз – зображення фігури, яке отримують при умовному розсічені предмета однією або декількома площинами. На перерізах показується лише те, що отримується безпосередньо в січній площині.

В залежності від певних умов перерізи розділяють як показано на рис. 22.

Рис. 22

 

Винесені перерізи

Винесені перерізи розміщуються поза зображенням деталі:

1). В розриві між частинами одного і того ж зображення (рис. 23);

2). На продовженні сліду січної площини (рис. 24);

3). На вільному місці поля креслення (рис. 25).

 

Рис. 23

Рис. 24

Рис. 25

 

В розриві між частинами зображення і на продовженні сліду січної площини рекомендується розміщувати симетричні перерізи, тоді вони не позначаються (рис. 23). Якщо перетин розміщено на вільному полі креслення, то він позначається так само, як позначаються розрізи (рис. 25).

Для перерізів усіх видів, коли січна площина проходить через вісь обертання циліндричного, конічного, сферичного поглиблень або наскрізних отворів, контури поглиблення і отвори повинні бути накреслені повністю (рис. 25).

Контур винесеного перерізу завжди обводиться суцільною товстою лінією.

Для ряду однакових перерізів, що відносяться до однієї і тієї ж деталі, лінії перерізу слід позначати однією і тією ж літерою і креслити один переріз (рис. 26а). якщо січні пл

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти