ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Родовідне дерево А. ПІлейхера

німецька

литовська

слов'янська

кельтська

італійська

албанська

грецька

іранська

індійська

Так поступово склалося порівняльно-історичне мово-

знавство і його чи не основне досягнення — генеалогічна

класифікація мов.

За генеалогічною класифікацією мови світу поділяють

на сім'ї (максимальні об'єднання споріднених мов), сім'ї —

на групи (гілки), групи — на підгрупи, а вже в підгрупах

виділяють конкретні мови. Ізольовану мову, генетичних зв'яз-

ків якої не вдалося знайти, вважають окремою сім'єю.

У наш час виділяють приблизно 200 сімей мов, із них

22 — у Євразії, 20 — в Африці, інші — в Америці, Авст-

ралії, Новій Гвінеї. Найвідомішими і найпоширенішими

мовними сім'ями є індоєвропейська, семіто-хамітська, кав-

казька, фінно-угорська, самодійська, тюркська, монголь-

ська, тунгусо-маньчжурська, китайсько-тибетська, тайсь-

ка, аустронезійська, аустроазіатська.

ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ МОВИ

Індоєвропейська сім'я мов є найчисленнішою. До неї

входить понад 150 мов, якими розмовляє майже половина

людства — 2 млрд. 171 млн. 705 тис. осіб (дані за 1985 p.;

всього населення Землі — 4 млрд. 660 млн. 295 тис). Вони

об'єднуються в 12 груп: індійську, іранську, слов'янську,

балтійську, германську, романську, кельтську, грецьку, ал-

банську, вірменську, анатолійську й тохарську.

Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 6R

ІНДІЙСЬКА ГРУПА

До індійської групи належать більше 96 живих мов,

якими розмовляють 761 млн. 075 тис. осіб. Найпоширені-

шими є гінді, урду, бенгалі, панджабі, лахнда, сіндхі, ра-

джастхані, гуджараті, маратхі, сингальська, Непалі, біха-

рі, орія, кашмірі, циганська.

Гінді — державна мова Індії. Нею розмовляють 182 млн.

осіб. Поширена в штатах Уттар-Прадеш, Малх'я-Прадеш,

Хар'яна, Біхар, Раджастхан, в Делі. Писемність — на ос-

нові оригінального письма деванагарі.

Урду — державна мова Пакистану (поряд із англійсь-

кою) й одна з літературних мов Індії. Розмовляють нею

58 млн. осіб. Використовує перське письмо.

Спільна розмовна частина гінді й урду отримала назву

гіндустані й стала мовою міжнаціонального спілкування

у великих містах та на торгових шляхах.

Мовою бенгалі розмовляють 189 млн. осіб, головно в

Бангладеш і Західній Бенгалії. Користується власним ори-

гінальним письмом нагарі з X ст. Бенгальською мовою

створена одна з найзначніших новоіндійських літератур,

нею, зокрема, писав лауреат Нобелівської премії 1913 р.

Рабіндранат Тагор (1861—1941).

Мовою панджабі (Пенджабі) розмовляють майже 56 млн.

осіб на півночі Індії та в Пакистані. Літературна мова скла-

лася наприкінці XIX ст. Користується двома писемностя-

ми: в Індії — гурмукхі, в Пакистані — письмо урду.

Лахнда поширена в Пакистані і в басейні верхнього

Інда. Писемність — на основі арабського алфавіту.

Сіндхі поширена на півночі Пакистану і в штатах Ма-

хараштра, Гуджарат і Раджастхан в Індії. Кількість носі-

їв сіндхі — 19 млн. 720 тис. осіб. Література розвивається

з XVII ст. У Пакистані використовується арабське пись-

мо, в Індії — деванагарі.

Раджастхані поширена на північ від Пенджаба, в ос-

новному в штаті Раджастхан. Розмовляють нею до 18 млн.

осіб. Писемність — на деванагарі.

Гуджараті — офіційна мова штату Гуджарат в Індії.

Чисельність мовців 44 млн. осіб. Має власне письмо, яке

ПоДІбне до скорописного варіанта деванагарі.

Маратхі — офіційна мова індійського штату Махара-

штра з центром Бомбей, одна з основних літературних

мов Індії. Користуються нею 64 млн. 783 тис. осіб. Пи-

семність — на леванагарі.

6 6 Загальні питання мовознавства

Сингальська мова— офіційна мова Республіки Шрі-

Ланка. Носії мови — 13 млн. 220 тис. осіб. Користуєть-

ся одним із різновидів південноіндійського письма —

грантхі. Має писемні пам'ятки (наскельні написи) з

IIIст. до н.е.

Непалі— державна мова королівства Непал. Розмов-

ляють нею майже 16 млн. 56 тис. осіб. Література розви-

вається з XIX ст. Користується письмом деванагарі.

Орія— офіційна мова штату Орісса в Індії. Чисель-

ність мовців — 31 млн. Пам'ятки писемності належать

до XI ст. Використовує власне письмо, для якого харак-

терне округле накреслення букв.

Кашмірілокалізована в Кашмірській долині Північ-

ного Індостану, офіційна мова штатів Джамму і Кашмір в

Індії. Розмовляють нею 3,4 млн. осіб. Має пам'ятки писе-

мності з XIII ст. Традиційне письмо — на основі графіки

шарада і нагарі, а сучасна писемність — на основі арабсь-

кого алфавіту.

Циганська мова виокремилася в V—X ст. н.е. Части-

на індійських племен емігрувала через Іран на Балкани, а

з Балкан проникла в Італію, Німеччину, Румунію, Угор-

щину, Чехію, Молдавію та Україну, а згодом — у Півден-

ну й Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію. Чи-

сельність її носіїв — до 5 млн. Писемності не має, хоч

були спроби її створити. Використовують у побуті та пи-

семному фольклорі. Збереглися записи пісень і казок ла-

тинським і кириличним алфавітами. Англійська назва ци-

ган gipsy пов'язана з.помилковою версією, нібито цигани

є вихідцями з Єгипту.

До індійських мов належать також такі мертві мови,

як санскрит, палі, пракрити.

Санскрит — одна з основних давньоіндійських мов,

яка функціонувала з І тисячоліття до н.е. в Північній Ін-

дії. Уже на початкових етапах виробились її літературні

норми і вона стала престижною як літературна "божест-

венна" мова. Назва санскрит (sam-skrta) означає "с-кла-

дена", тобто оброблена, доведена до досконалості. Це мова

стародавніх священних книг "Махабхарата" і "Рамаяна".

Почали її вивчати понад 2500 років тому. Найповніше во-

на викладена в граматиці Паніні (V ст. до н.е.).

Палі— мертва літературна мова середньовікової епо-

хи в Індії, яка й тепер використовується як мова буддій-

ської релігії в Шрі-Ланці, Бірмі, Таїланді, Лаосі, Камбо-

джі та В'єтнамі.

світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 67

Пракрити (від санскр. prakrta "природний, простий") —

розмовні середньоіндійські мови та діалекти. Деякі з них

пізніше були літературно оброблені і використовувалися

в релігійних проповідях, ділових документах, драматур-

гії, загалом у художній літературі.

ІРАНСЬКА ГРУПА

Мовами іранської групи користуються 80 млн. 415 тис.

осіб. До них належать перська, таджицька, афганська, ба-

лучі, курдська, осетинська, татська, ягнобська, талиська

і мертві давньоперська, авестійська, пехлеві, мідійська,

парфянська, хорезмійська, согдійська та скіфська.

Перська мова є найпоширенішою серед іранських мов.

Чисельність мовців — 31 млн. 280 тис. Це офіційна мова

Ісламської Республіки Іран і мова міжнаціонального спіл-

кування (Афганістан, Пакистан, Індія, Ірак, ОАЕ, держа-

ви Закавказзя і Середньої Азії). Має давню писемну тра-

дицію (пам'ятки письма з першої половини IX ст.) і бага-

ту літературу. Писемність — на основі арабського алфаві-

ту. Літературна мова має три варіанти: перський (фарсі) в

Ірані, дарі в Афганістані, таджицький у Таджикистані.

Перською мовою писали такі видатні поети, як Рудакі,

Фірдоусі (X ст.), Омар Хайям (XI—XII ст.), Нізамі (XII ст.),

Сааді (XIII ст.).

Таджицька мова — державна мова Таджикистану. По-

ширена також в Узбекистані, частково Киргизії, Казах-

стані та Афганістані. Загальна кількість мовців становить

7,2 млн. Літературна таджицька мвва походить від кла-

сичної персько-таджицької (IX—XV ст.) мови — єдиного

джерела для носіїв перської, таджицької та афганської

дарі. Писемність сучасної таджицької мови — на основі

кириличної графіки.

Афганська (пушту, пашто) мова локалізована в Афга-

ністані (в районах Кандагара, Джелалабада, Газні, Хоста,

а також у провінціях Кабул та Фарах); в Пакистані (Вазі-

ристан, Белуджистан, Пешевар). Загальна чисельність но-

сіїв афганської мови досягає 25 млн. Писемність — на

основі арабської графіки.

Балучі (белуджська) мова поширена в Пакистані, Аф-

ганістані, Туркменії. Розмовляють нею 4,3 млн. осіб. Ко-

ристується арабським алфавітом.

Курдська мова поширена на південному сході Туреч-

чини, на півночі Сирії, півдні Ірану, в іранському Курди-

стані, Вірменії, Азербайджані та Туркменії. Загальна кіль-

6 ° Загальні питання мовознавства

кість мовців — 20 млн. Перші писемні пам'ятки на основі

арабської графіки належать до XIст.

Осетинська мовапоширена в Північній Осетії (Росія) і

Південній Осетії (Грузія). Загальна чисельність мовців —

480 тис. Писемність виникла наприкінці XVIII ст., те-

пер — на основі кирилиці.

Татською мовоюрозмовляють 15 тис. осіб у південно-

західному Ірані, а також в Азербайджані та Дагестані.

Писемність — із 20-х років XX ст. (спочатку на основі

латинської, а з 1938 р. — на основі кириличної графіки).

Ягнобська мовалокалізована в долині ріки Ягноб (на

північ від Душанбе). Розмовляють нею 2,5 тис. осіб. Пи-

семності не має.

Талиська мовапоширена на півдні Азербайджану та

на суміжній території Ірану. Користується нею всього ли-

ше 200 осіб. Мова безписемна.

Давньоперська мовабула поширена на південному за-

ході Персії. Від неї походять сучасні перська, таджицька

і дарі мови. Найдавніші пам'ятки — написи Дарія І 521

486pp. до н.е.

Авестійська мова— мова, якою написана священна

книга "Авеста" (IV—VI ст.). Найдавнішу частину "Авес-

ти" уклав пророк і реформатор давньої іранської релігії,

що отримала назву зороастризм, Заратуштра (Заратуст-

ра). Вважають, що "Авесті" передувала багатовікова усна

традиція передачі текстів уже мертвою мовою. Тексти на-

писані фонетичним письмом арамійського походження.

Зберігається як мова богослужіння в зороастрийських об-

щинах Індії та Ірану.

Пехлеві (середньоперська) мовавикористовувалася в

південній частині Ірану в III—VII ст. Є наступницею дав-

ньоперської мови і попередницею новоперської.

Мідійська мова— мова племен мідіїв, які заселяли

північно-західну частину сучасного Ірану. Перші згадки

про них датуються IX ст. до н.е. Писемні пам'ятки не

збереглися.

Парфянська мовабула офіційною мовою парфянської

держави Аршакідів у III ст. до н.е. — III ст. н.е. (терито-

рія сучасних Ірану, Вірменії, частини Іраку і Середньої

Азії). У НІ—VI ст. продовжувала частково використову-

ватися в Сасанідській імперії. Найдавніші пам'ятки (І ст.

до н.е.) написані парфянським письмом із внесенням іде-

ограм, деякі з релігійних пам'яток — фонетичним пись-

мом.

Мовисвіту, їх вивчення та генеалогічна класифікація 69

Хорезмійська мова була поширена в Хорезмі (оазис у ни-

зовині Амудар'ї). Від II ст. до н.е. до середини VIII ст. — офі-

ційна мова Хорезмійської держави. Засвідчена в пам'ятках

ЦІ—II ст. до н.е. Витіснена тюркськими мовами в

XV—XVI ст.

Согдійська мова була локалізована в долині та вер-

хів'ях річки Зеравшан із центром у Самарканді. Після

IX ст. витіснена персько-таджицькою та тюркськими мо-

вами. Найдавніші пам'ятки датуються II—IV ст.

Скіфська мова існувала на території Північного При-

чорномор'я (від Дунаю до Волги) з VIII ст. до н.е. до

V ст. н.е. Пам'яток письма не має. Збереглися топоніміч-

ні назви, в тому числі назви рік Дунай, Дніпро, Дністер,

Дон, а також племен і власні імена в грецьких написах.

СЛОВ'ЯНСЬКА ГРУПА

Слов'янськими мовами користуються 290 млн. 475 тис.

осіб (1985 p.). Виділяють три підгрупи слов'янських мов:

східну, західну і південну.

СХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать українська, російська

та білоруська мови.

Українська мова — державна мова України. Пошире-

на також у Росії (на Кубані і в Зеленому Клину на Дале-

кому Сході), Білорусі, Польщі, Словаччині, Чехії, Югос-

лавії, Канаді, СІЛА, Аргентині та Австралії. Загальна кіль-

кість мовців досягає 41 млн.

Має три діалекти: південно-східний (середньонаддніп-

рянські, слобожанські та степові говірки); південно-

західний (волинсько-подільські, галицько-буковинські та

карпатські говірки); північний (лівобережні, правобереж-

ні та волинсько-поліські говірки).

Літературна українська мова пройшла три етапи свого

розвитку: давньоукраїнський, або давньоруський (XI—

XIII ст.), староукраїнський (XIV — середина XVIII ст.) і

сучасний (із кінця XVIII ст.). Перші пам'ятки писемності

сягають XI ст. (Остромирове Євангеліє 1056—1057 pp., "Із-

борники Святослава" 1073 р. і 1076 p.). Пам'ятками друго-

го етапу є юридичні акти XIV—XV ст., Пересопницьке Єва-

нгеліє 1556—1561 pp., "Словник" і "Граматика" Л. Зиза-

нія (1596 p.), "Лексикон словенороський" П. Беринди, тво-

ри М. Смотрицького, І. Вишенського, Т. Ставровецького.

Сучасна українська літературна мова формувалася під впли-

вом творчості І. Котляревського. Вагому роль у нормуванні

та утвердженні її відіграла творчість Т. Шевченка, якого

70 Загальні питання мовознавства

вважають основоположником сучасної української літера-

турної мови. Писемність — на основі кирилиці.

Російська мова — державна мова Російської Федера-

ції, мова міжнаціонального спілкування в Росії, одна з

шести офіційних і робочих мов ООН. Є рідною для 170 млн.

осіб, можуть спілкуватися нею понад 200 млн. осіб.

Складається з двох діалектів: північного, найтипові-

шою рисою якого є окання, і південного, для якого харак-

терне акання. На стику цих діалектів утворилися пере-

хідні говори, які й лягли в основу сучасної російської лі-

тературної мови. На формування російської літературної

мови помітний вплив мала старослов'янська мова. Стано-

влення сучасної російської літературної мови пов'язане з

творчістю О. Пушкіна, в якій синтезовано різні мовні те-

чії в єдину систему, основою якої стало літературно об-

роблене російське народне мовлення. Писемність (кири-

лиця) перейнята від Київської Русі-України.

Білоруська мова поширена в Білорусі та на суміжних

територіях Росії, України, Литви, Польщі, а також у Лат-

вії, Естонії, Казахстані, Канаді, США, Аргентині. Загаль-

на кількість її носіїв перевищує 10 млн. Має два діалекти:

північно-східний і південно-західний, на стику яких утво-

рилися перехідні (середньобілоруські) говірки, що лягли

в основу сучасної літературної мови. У розвитку сучасної

білоруської літературної мови велику роль відіграла твор-

чість Я. Купали та Я. Коласа. Найдавніша писемна фікса-

ція білоруської мови — Договір Полоцька з Ригою 1330 р.

Писемність — на основі кирилиці.

ЗАХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать польська, чеська,

словацька, кашубська, лужицька і мертві полабська та

поморська мови.

Польська мова — офіційна мова Польщі. Крім того,

використовується в сусідніх державах — Україні, Білору-

сі, Литві, а також у Росії, США, Бразилії, Франції, Канаді

та інших країнах. Загальна кількість мовців 44 млн. Літе-

ратурна мова сформувалася на основі великопольських, ма-

лопольських і мазовецьких говірок. Писемність — на осно-

ві латинського алфавіту. Найдавніша пам'ятка писемності

("Свєнтокшиські проповіді") належить до XIV ст.

Чеською мовою користуються в Чехії, а також у Сло-

ваччині, Австрії, США, Канаді. Загальна кількість її носі-

їв досягає 12 млн. Має чотири діалекти: власне чеські,

ганацькі, ляські (сілезькі) й моравські. Літературна мова

сформувалася на основі середньочеських говірок.

Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 71

Перші пам'ятки чеської писемності належать до кінця

XIII ст. У XV—XVI ст. сформувалася літературна мова. Од-

нак з 1620 р. до кінця XVIII ст. вона не розвивалася, оскіль-

ки за Габсбурзької династії офіційною мовою стала німець-

ка. Літературна мова відродилася наприкінці XVIII — поча-

тку XIX ст. на основі літератури XVI—XVII ст., що нада-

ло їй книжного характеру. У відродженні чеської літера-

турної мови велику роль відіграла діяльність Й. Добров-

ського (автора першої граматики чеської мови, що вийш-

ла у 1809 р.) та Й. Юнгмана (автора п'ятитомного чесько-

німецького словника, який побачив світ у 1835—1839 p.).

Писемність — на основі латинської графіки.

Словацька мова поширена в Словаччині, а також у

Чехії, Угорщині, Румунії, Україні (Закарпаття), Югосла-

вії, Канаді та СІЛА. Загальне число мовців 5 млн. Має три

діалекти: середні, західні та східні говірки. Пам'ятки влас-

не словацької писемності належать до XV—XVI ст. Осно-

воположником сучасної літературної мови на основі се-

редньословацьких говірок є Л. Штур. Писемність — на

основі латинського алфавіту.

Кашубська мова є близькою до польської. Нині вона

втратила самостійність і розглядається як діалект польсь-

кої мови.

Лужицька (серболужицька) мова поширена серед лу-

жицьких сербів у Дрезденському і Котбузькому округах

Німеччини. Розмовляють нею до 100 тис. осіб. Має два

варіанти (в тому числі й літературні) — верхньолужиць-

кий і нижньолужицький. Писемність із XVI ст. — на ос-

нові латинського алфавіту.

Полабська мова вживалася на обох берегах річки Ла-

би (Ельби) в Німеччині до XVIII ст. Зникла внаслідок аси-

міляції полабських слов'ян німцями.

Поморські діалекти були поширені на південному узбе-

режжі Балтійського моря в Померанії. Вимерли в середньо-

вічний період у зв'язку з насильницьким онімеченням.

ПІВДЕННА ПІДГРУПА. ДО неї належать болгарська, македон-

ська, сербська, словенська і мертва старослов'янська мови.

Болгарська мова поширена в Болгарії, а також в Укра-

їні (Белградський район Одеської області), Румунії, Юго-

славії та інших сусідніх державах. Загальна чисельність

мовців 9 млн. Має дві групи діалектів: східні та західні.

Літературна мова сформувалася в середині XIX ст. на

основі північно-східних говорів. Велику роль у цьому ві-

діграла творчість П. Берона, Л. Каравелова, X. Ботева,

72Загальні питання мовознавства

І. Базова та ін. Найдавніші пам'ятки сягають X ст. Писе-

мність — на основі кирилиці.

Македонська мова— державна мова Македонії. Дуже

близька до болгарської. Кількість мовців досягає 2 млн.

Має три групи діалектів: західну, східну та північну. Літе-

ратурна мова — з 1948 р. Графіка — на основі кирилиці.

Сербська мова— офіційна мова Югославії (Сербії,

Чорногорії, Боснії). Поширена також у сусідніх держа-

вах, в Америці та Австралії. Чисельність мовців переви-

щує 13,5 млн. Писемність — на основі кирилиці.

Хорватська мова— державна мова Хорватії. Пошире-

на в сусідніх державах, в Америці та Австралії. Кількість

мовців — 7 млн. осіб. Писемність — на основі латинської

графіки.

До утворення окремих самостійних держав Хорватії

та Югославії ці дві мови розглядали як одну — сербсько-

хорватську, або хорватськосербську. Нині вважають, що

це різні мови, бо саме так це розцінюють самі мовці.

Словенська мова— державна мова Словенії. Крім того,

поширена в сусідніх державах, зокрема в Югославії, Авст-

рії та Італії, а також у США. Загальне число мовців переви-

щує 2 млн. Має аж 49 діалектів. Найдавніша пам'ятка —

Фрейзингенські уривки, які належать до кінця X — почат-

ку XI ст. Сучасна літературна мова сформувалася в середи-

ні XIX ст. під впливом творчості поета Ф. Прешерна. Писе-

мність — на основі латинської графіки.

БАЛТІЙСЬКА ГРУПА

До балтійської групи належать литовська, латиська і

мертва прусська мови. Кількість носіїв — 4 млн. 850 тис.

осіб (дані 1985 p.).

Литовська мовапоширена в Литві, сусідніх державах

і в СІЛА, Канаді та Латинській Америці. Розмовляють

нею майже 3 млн. осіб. Зберегла найдавніші риси індоєв-

ропейської прамови в фонетиці та морфології. Складаєть-

ся з двох основних діалектів — жемайтського та аукш-

тайтського. Писемність з'явилася в XVI ст. на основі ла-

тинської графіки. Єдина літературна мова сформувалася

наприкінці XIX — початку XX ст. на основі західноаукш-

тайтського діалекту.

Латиська мова— державна мова Латвії. Кількість її

носіїв сягає 1,5 млн. Має три діалекти: середньолатиський,

лівонський і верхньолатиський. Верхньолатиський діалект

називають ще латгальським діалектом або латгальською

Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 73

мовою. До 1959 р. латгальською мовою видавали книжки

та журнали. Тепер переважає думка, що це діалект, а не

окрема мова. Писемність на основі латинського готичного

письма з'явилася в XVI ст. Літературна мова сформувала-

ся на основі середньолатиського діалекту. В основі сучас-

ної латиської графіки — латинський алфавіт.

Прусська мова була поширена в південно-східній При-

балтиці. Зникла в XVIII ст. внаслідок онімечення її носі-

їв. Збереглися словники з XVI ст., релігійні книжки, а

також окремі рядки поезії. Прусська мова мала багато

спільних рис зі слов'янськими мовами.

ГЕРМАНСЬКА ГРУПА

Германські мови, якими розмовляють 425 млн. 460 тис.

осіб, поділяються на три підгрупи: північногерманську

(скандинавську), західногерманську і східногерманську.

ПІВНІЧНОГЕРМАНСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ПІДГРУПА. До неї належать

датська, шведська, норвезька, ісландська і фарерська мови.

Датська мова — офіційна мова Королівства Данії (з

XVI до XIX ст. і Норвегії). Поширена також на Фарерсь-

ких островах, у Гренландії та СІЛА. Користуються нею

5,6 млн. осіб. Писемність — на основі латинського алфа-

віту. Найдавніші пам'ятки сягають IX ст.

Шведська мова — офіційна мова Королівства Швеції і

друга офіційна мова Фінляндії. Поширена також у СІЛА

та Канаді. Розмовляють нею майже 10 млн. осіб. Має

6 груп діалектів. Найдавніші писемні пам'ятки — рунічні

написи IX—XII ст. Сучасна літературна мова почала фор-

муватися в XVI—XVII ст. на основі говірок, поширених

навколо Стокгольма. Писемність — на основі латинського

алфавіту.

Норвезька мова — офіційна мова Королівства Норве-

гії. Поширена також у СІЛА та Канаді. Кількість мовців

сягає майже 5 млн. осіб. Має дві групи діалектів: західну

і східну. Літературною мовою до кінця XIX ст. була дат-

ська. Нині в Норвегії функціонують дві форми літератур-

ної мови: риксмол, або букмол (книжна, близька до датсь-

кої), і лансмол, або нюнорск (близька до норвезьких діа-

лектів). Писемність — на основі латинського алфавіту.

Стародавні пам'ятки писемності — рунічні написи "епохи

вікінгів" (найдавніші з них належать до II ст.).

Ісландська мова — офіційна мова Республіки Іслан-

дії. Поширена також у Канаді та СІЛА. Загальна кіль-

кість мовців становить 300 тис. Діалектних відмінностей

•4 Загальні питання мовознавства

не має. Писемність виникла наприкінці XI ст. на основі ла-

тинської графіки. Найдавніші пам'ятки сягають другої по-

ловини XII ст. (саги).

Фарерська мова — офіційна мова Фарерських остро-

вів (автономна область Данії). Загальне число мовців ста-

новить 42 тис. Писемність на основі латинського алфавіту

введена в XIX ст. До XIX ст. функції літературної мови

виконувала датська мова. В основі літературної мови ле-

жить діалект м. Торсхавн.

ЗАХІДНОГЕРМАНСЬКА ПІДГРУПА . До неї належать англійська,

голландська, фламандська, фризька, німецька та їдиш.

Англійська мова поширена в Великобританії, Ірлан-

дії, Північній Америці, Австралії, Новій Зеландії, а та-

кож у деяких країнах Азії та Африки. Кількість мовців

перевищує 322 млн. Є однією з міжнародних мов і офіцій-

ною мовою Королівства Великобританії і Північної Ірлан-

дії, СІЛА, Австралії, Нової Зеландії, Канади, Ірландії, Рес-

публіки Індії та 15 держав Африки. Писемність існує з

VII—VIII ст. на латинській основі. Перша писемна

пам'ятка — рунічний напис на скринці Франкса (VII ст.).

Голландська (нідерландська) мова функціонує в Ні-

дерландах, Бельгії, Вест-Індії та частково в США. Корис-

туються нею 20 млн. осіб. Є офіційною мовою Королівства

Нідерланди й однією з двох (поряд із французькою) офі-

ційних мов Королівства Бельгії. Писемність — на основі

латинської графіки.

Різновидом голландської мови є бурська (африкаанс),

якою розмовляють переселенці з Голландії в Південно-

Африканській Республіці.

Фламандська мова — умовна й традиційна назва пів-

денного варіанта нідерландської мови, поширеного в північ-

них провінціях Бельгії (Західна і Східна Фландрія, Брабант,

Антверпен, Лімбург). Розмовляють нею більше 5 млн. осіб.

Фризька мова поширена в нідерландській провінції Фри-

сландія, а також у Німеччині (Нижня Саксонія, північний

захід Шлезвіга, Фризькі острови та острів Гельголанд). Пе-

реважно як розмовною мовою користуються нею понад

400 тис. осіб. Перші писемні пам'ятки належать до XIV ст.

Німецька мова — офіційна мова Федеративної Республі-

ки Німеччини, Австрійської Республіки, Швейцарської Кон-

федерації (як і французька, італійська і ретороманська), Ве-

ликого Герцогства Люксембург (як і французька), Королівс-

тва Бельгії (як і нідерландська та французька). Поширена

також у Росії, Румунії, США, Канаді та інших країнах. Ко-

Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 75

ристуються нею 98 млн. осіб. Має два діалекти: нижньоніме-

цький (Niederdeutsch, або Plattdeutsch) на півночі і верхньо-

німецький (Hochdeutsch) на півдні. Літературна мова утво-

рилася на основі південних говірок. Писемність — на основі

латинського алфавіту (є два різновиди: готичний і антиква).

Найдавніші писемні пам'ятки сягають VIII ст.

їдиш — побутова й літературна мова ашкеназьких (німе-

цьких за походженням) євреїв. Сформувалася в X—XIX ст.

на основі одного з верхньонімецьких діалектів із великою

домішкою давньоєврейських і слов'янських елементів. По-

ширена в Україні, Польщі, Росії, Білорусі, Литві, США,

Канаді, країнах Латинської Америки, в Ізраїлі (тут витіс-

няється івритом). Писемність давньоєврейська, пристосо-

вана для передачі фонетичної системи їдиш.

СХІДНОГЕРМАНСЬКА ПІДГРУПА . До неї належить готська мова,

яка виникла на основі двох діалектів (дехто їх розглядає

як дві мови) — вестготського, що був поширений в Іспанії

та Північній Італії, та остготського (мова східних готів, які

жили в ранньому середньовіччі на північному узбережжі

Чорного моря і в південній Наддніпрянщині; у Криму вона

існувала до XVI ст.). Найвидатнішою пам'яткою готської

мови є переклад Біблії, здійснений єпископом Ульфілою

(Вульфілею), що дійшов до нас в остготських рукописах

V—VI ст.

Мертвими східногерманськими мовами є також бур-

гундська, вандальська, гепідська та герульська, якими

розмовляли давньогерманські племена на території Схід-

ної Німеччини.

РОМАНСЬКА ГРУПА

Романська (від лат. romanus "той, що стосується Риму")

група мов пов'язана спільним походженням від латинської

мови. Поширені романські мови в більш ніж 60 країнах.

Загальна кількість мовців становить 576 млн. 230 тис.

Умовно виділяють три підгрупи романських мов: цен-

тральну, західну та східну.

ЦЕНТРАЛЬНА ПІДГРУПА. ДО неї належать французька, італій-

ська, ретороманська та сардинська мови.

Французька мова — офіційна мова Французької Рес-

публіки, Королівства Бельгії (як і нідерландська мова),

Швейцарської Конфедерації (як і німецька, італійська та

ретороманська), Канади (як і англійська), Республіки Га-

їті, Монако, Великого Герцогства Люксембург (як і німе-

цька), Андорри (як й іспанська та каталонська), а також

76 Загальні питання мовознавства

у багатьох країнах Африки (Гвінеї, Заїрі, Конго, Малі, Ні-

гері, Сенегалі, Чаді, Бурунді, Руанді та ін.). Кількість но-

сіїв — 72 млн. Одна з міжнародних мов, офіційна і робоча

мова ООН. Літературна мова утворилася в XVI ст. на осно-

ві діалекту Іль-де-Франс із центром у Парижі. Перші пи-

семні пам'ятки належать до VIII ст. — "Рейхенауські гло-

си". Писемність — на основі латинської графіки.

Італійська мова — офіційна мова Італійської Респуб-

ліки, Ватикану (як і латинська), Республіки Сан-Марино

і Швейцарської Конфедерації (як і німецька, французька

і ретороманська). Поширена також у США, ФРН, Арген-

тині, Франції, Бельгії, Ефіопії, Сомалі, Лівії та на Маль-

ті). Загальна кількість мовців становить 37 млн. Літера-

турна мова виникла на основі тосканських говірок. По-

мітну роль у формуванні та нормуванні літературної мови

відіграла творчість Аліг'єрі Данте, Дж. Бокаччо, Ф. Пет-

рарки. Писемність — на основі латинського алфавіту. Пер-

ші писемні пам'ятки сягають X ст. Італійська мова стала

першою національною мовою в Європі.

Ретороманська мова — з 1938 р. одна з офіційних

мов Швейцарської Конфедерації. Розмовляють нею по-

над 770 тис. осіб в Італії та 50 тис. у Швейцарії (дані

1987 p.). Дехто вважає, що існує три різні ретороманські

мови: швейцарська ретороманська, тірольська ретороман-

ська і фриульська. Писемність — на основі латинського

алфавіту.

Сардинська (сардська) мова локалізована на острові

Сардинія й прилеглих до нього островах. Користуються

нею майже 1,5 млн. осіб. Функціонує переважно як роз-

мовно-побутова мова. Вважається найархаїчнішою роман-

ською мовою. Писемність — на латинській графіці.

ЗАХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать іспанська, португаль-

ська, каталонська та провансальська мови.

Іспанська мова — офіційна мова Іспанії та 19 країн Ла-

тинської Америки. Поширена також на Філіппінах, в Афри-

ці та США. Загальна кількість мовців становить 332 млн.

Одна з шести міжнародних мов, офіційна й робоча мова

ООН. Має велику кількість діалектів. Літературна мова

утворилася на основі кастильського діалекту. Писем-

ність — на латинській графіці. Найдавніша писемна

пам'ятка — "Пісня про мого Сіда" (1140 p.).

Португальська мова поширена в Португалії, Бразилії,

в деяких країнах Африки та Азії. Загальна кількість її

носіїв перевищує 170 млн. Є офіційною мовою Португаль-

Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 77

ської Республіки, Федеративної Республіки Бразилії, Рес-

публіки Анголи, Народної Республіки Мозамбік, Респуб-

ліки Гвінеї-Бісау, Республіки Кабо-Верде та ін. Утворилася

в XII—XIV ст. внаслідок змішування говорів півночі та пів-

дня. Нині виділяють два варіанти португальської мови —

португальський і бразильський. Перші літературні па-

м'ятки — пісні трубадурів (кінець XII ст.). Писемність —

на основі латинської графіки.

Каталонська мова поширена в Іспанії (Каталонія, Ва-

ленсія, Балеарські острови), Франції (Руссильйон, Східні

Піренеї), в Андоррі та на острові Сардинія. Чисельність мо-

вців наближається до 8 млн. Літературна мова бере свій по-

чаток із XIII ст. Перші писемні пам'ятки датуються XI ст.

Писемність — на основі латинського алфавіту.

Провансальська (окситанська) мова поширена на півд-

ні Франції та в Альпійській Італії. Розмовляють нею май-

же 10 млн. осіб. Літературна мова існує з XI ст. (лірика

трубадурів). Після приєднання Провансу до Франції в

ХНІ ст. функціонування провансальської мови різко об-

межилося: в основному використовується в усно-

побутовому спілкуванні.

СХІДНА (БАЛКАНО-РОМАНСЬКА) ПІДГРУПА. ДО неї належать румун-

ська та молдавська мови.

Румунська мова — офіційна мова Румунії, якою роз-

мовляють майже 26 млн. осіб. Утворилася на основі на-

родної латини і мов корінного населення римської про-

вінції Дакії. Перші пам'ятки писемності належать до

початку XVI ст. Графікою спочатку служила кирилиця,

а з 1860 р. — латиниця.

Молдавська мова локалізована в Молдові та деяких

суміжних державах. Кількість її носіїв перевищує 2,5 млн.

Дуже близька до румунської, тому багато хто вважає її

варіантом (діалектом) румунської. Літературна мова пов-

ністю сформувалася в другій половині XIX ст. Писемність

на основі кирилиці в 1989 р. замінена латиницею.

Мертвою романською мовою є латинська, якою користу-

валися до VI ст. Була державною мовою Давнього Риму. Бага-

та на літературні твори (епос, лірика, драма, історична про-

за, юридичні документи, ораторське мистецтво — з VI ст. до

н.е.). Після утворення на її основі різних романських мов

служила літературною мовою в Західній Європі в середні

віки. Мовою католицької церкви залишилася до наших днів.

Була і є джерелом міжнародної наукової термінології. Офі-

ційна мова (як і італійська) держави Ватикан.

7 8 Загальні питаннямовознавства

КЕЛЬТСЬКА ГРУПА

Кельтські мови в І тисячолітті до н.е. були одними з

найпоширеніших індоєвропейських мов. Користувалися

ними на території сучасних Німеччини, Франції, Велико-

британії, Ірландії, Іспанії, Північної Італії. Пізніше тери-

торія їх поширення значно звузилася. Нині загальна кіль-

кість мовців становить 9 млн. 505 тис. осіб.

У кельтській групі мов виділяють три підгрупи: гой-

дельську, бриттську і галльську.

ГОЙДЕЛЬСЬКА ПІДГРУПА. До неї належать ірландська, шот-

ландська і мертва менська мови.

Ірландська мова — офіційна мова Республіки Ірлан-

дія (як і англійська). Поширена також у Північній Ірлан-

дії, частково в СІЛА, Великобританії та інших країнах.

Розмовляють нею майже 600 тис. осіб (більшість ірланд-

ців, загальна кількість яких 7,6 млн., користується анг-

лійською мовою). Писемність виникла в IV ст. до н.е. (ога-

мійське письмо), з VII ст. — на латинській основі. Ірланд-

ською мовою створена багата оригінальна література.

Шотландська (гельська, гаельська, ерська) мова лока-

лізована в північно-західній Шотландії, на Гебридських

островах, а також у канадській провінції Нова Шотлан-

дія. Розмовляють нею менше 100 тис. осіб. За походжен-

ням — це діалект ірландської мови, який відокремився

від неї в XI—XIII ст. Пам'ятки писемності з'явилися в

XVI ст. Писемність — на основі латинського алфавіту.

Менська мова — мертва мова, що була поширена на

острові Мен в Ірландському морі.

БРИТТСЬКА ПІДГРУПА. ДО неї належать бретонська, валлій-

ська і мертва корнська мови.

Бретонська мова використовується на півострові Бре-

тань, куди в V—VII ст. переселилася частина бриттських

племен із Британії. Розмовляють нею до 1 млн. осіб. Має

чотири діалекти. Літературна мова сформувалася на осно-

ві деонського діалекту, однак не набула широкого засто-

сування. Писемність — на основі латинського алфавіту.

Валлійська (уельська, кімрська) мова поширена в

Уельсі (Великобританія) і в деяких частинах Аргентини.

Кількість мовців становить 520 тис. Сучасна літературна

мова сформувалася наприкінці XVI ст. Писемність — на

основі латинської графіки.

Корнська (неправильно: корнуельська) мова — мертва

мова кельтського населення півострова Корнуолл (Вели<

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти