Методика визначення біологічної врожайності та її структури у зернових колосових культур

Структуру врожайності визначають напередодні збирання врожаю.

У чотирьох місцях ділянки (поля) викопують з глибини 5-6 см рослини двох суміжних рядів довжиною 83 см, що при ширині міжрядь 15 см становить 0,25 м².

Корені обережно звільняють від ґрунту, рослини зв'язують, снопи позначають етикетками.

У кожному снопі підраховують рослини й пагони, у тому числі продуктивні (з озерненим суцвіттям), обчислюють загальну й продуктивну кущистість як частку від ділення відповідно загальної кількості пагонів та кількості продуктивних пагонів на кількість рослин. Після цього корені разом з вузлами кущіння відрізають, сніп зважують.

Рослини розрізняють, відшукуючи початок головного пагона — місце прикріплення зерна, яке інколи зберігається, або підземне міжвузля. У деяких випадках при великій кущистості, коли корені переплітаються й рослини важко розрізнити (ідентифікувати), їх зрізають при землі, підраховують стебла й суцвіття.

У хлібів першої групи кожен продуктивний пагін несе одне озернене суцвіття, другої групи — може мати декілька суцвіть. Тому в проса, наприклад, підраховують, крім продуктивних пагонів, озернені суцвіття.

Від кожного снопа беруть підряд 25 продуктивних пагонів, вимірюють їхню висоту (від основи до кінчика колоса), потім відрізають колосся, кожен колос аналізують: вимірюють довжину, підраховують продуктивні й непродуктивні колоски.

При визначенні кількості непродуктивних колосків ураховують колоски без зерна (недорозвинені), а також членики колоса без колосків.

Усі 25 колосів обмолочують, зерно зважують, відраховують і зважують 100 зерен, обчислюють масу і кількість (шт.) зерен одного колоса. Наприклад, маса зерен 25 колосів становила 24,75 г, одного колоса — 0,99г. Маса 100 зерен — 3,75 г, тоді за пропорцією в одному колосі було 26 зерен.

Масу зерна одного колоса помножують на коефіцієнт продуктивної кущистості й одержують масу зерна (продуктивність) однієї рослини.

Решту колосся обмолочують, зерно зважують, додають масу зерна 25 колосів й одержують масу зерна снопа, тобто зерна з 0,25 м².

За різницею між масою снопа й масою зерна визначають масу соломи.

За сумою результатів аналізу чотирьох снопів визначають масу зерна й соломи з 1 м² перераховують на гектар й одержують біологічну врожайність зерна й соломи (ц/га).

Для одержання порівняльних результатів обчислюють урожайність (збір) сухої речовини зерна й соломи після попереднього визначення їхньої вологості.

Після завершення аналізу зерно з чотирьох снопів одної ділянки (повторення) змішують і відбирають дві наважки по 5 г, висушують до абсолютно сухого стану, обчислюють вологість. Дві проби по 500 шт. зважують, обчислюють масу 1000 зерен.

Для визначення вологості соломи, відрізки (5-10 см) нижньої, середньої та верхньої частин 25 стебел подрібнюють, зважують дві проби по 5 г, висушують до абсолютно сухого стану. Вологість зерна й соломи обчислюють за формулою:

(13.1)

де W – вологість наважки, %; в – маса сирої наважки, г; с – маса абсолютно сухої наважки (після висушування за температури 105 ^оС), г.

Урожайність сухої речовини зерна й соломи обчислюють за формулою:

(13.2)

де У_СР – урожайність сухої речовини, т/га;

У_факт — фактична врожайність, т/га;

W — вологість зерна (соломи), %.

Біологічну врожайність зерна з урахуванням стандартної вологості (14%) обчислюють за формулою: (13.3)

де У_{стандарт} — урожайність при стандартній вологості, т/га;

У_факт — фактична врожайність, т/га;

W_факт — фактична вологість, %;

W_{стандарт} — стандартна вологість, %.

Біологічна врожайність (урожай збирається без утрат, з меншої площі) завжди більша, ніж господарська, і більш достовірно свідчить про потенційні можливості культури.

Для характеристики врожаю визначають коефіцієнт господарської ефективності (КГЕ) - процентний вміст зерна в урожаї сухої речовини надземної біомаси: чим вищий коефіцієнт, тим ефективніше "працювали" рослини, тим раціональніше були використані ресурси навколишнього середовища. Наприклад, урожай сухої речовини зерна озимої пшениці з 1 га дорівнює 3,1 т, а соломи — 4,2 т, тобто врожай біомаси складає 7,3 т, у тому числі 42 % зерна (3,1x100/7,3).

Користуються також і співвідношенням солома : зерно, яке показує, скільки часток соломи припадає в урожаї на одну частку зерна. У сучасних сортів озимої пшениці це співвідношення дорівнює або менше 1.

Висота рослин і довжина колоса не належать до елементів структури врожаю, однак є важливими показниками порівняльної характеристики сортів, елементів технології тощо.

Середні дані результатів аналізу структури врожаю зводять у таблицю (табл. 13.1.).

Таблиця 13.1

Структура врожаю ________________________________________

^{(культура)}