Озимі культури за несприятливих умов зимівлі часто значно пошкоджуються або навіть гинуть. Головними причинами пошкодження або загибелі озимини в Україні є: вимерзання, випрівання, вимокання та утворення на посівах льодової кірки.

У зимовий період обстеження стану озимини виконують тричі — у третій декаді січня (25.01) та лютого (23.02) і наприкінці першої декади березня (10.03). Якщо у проміжках між датами обстежень бувають різкі відхилення погодних умов від середніх показників у бік сильного зниження температури (нижче мінус 20°С) або сильні і тривалі відлиги, виконують додаткові обстеження.

Взимку життєздатність зимуючих рослин визначають з використанням різних методів.

Метод монолітівполягає у тому, що на кожному полі, де вирощують озимі, у трьох–чотирьох типових місцях по діагоналі відбирають моноліти (мерзлий ґрунт з рослинами). Для цього спочатку місце відбору акуратно звільняють від снігу, після чого сокирою вирубують моноліт розміром 30 х30 см, завглибшки 10 см з таким розрахунком, щоб у зразку були рослини з двох суміжних рядків. Моноліти кладуть у відповідні за розміром ящики, до кожного з яких закріплюють етикетку, де вказують дату відбору моноліту, назву сорту і культури та номер поля. Моноліти ставлять на 1—2 доби у прохолодне приміщення з температурою не вище 10°С для відтавання ґрунту, а потім — у світлу і теплу кімнату з температурою 15—20°С для відрощування рослин. Рослини систематично зволожують і через два тижні підраховують кількість живих, у яких відросла зелена маса, і мертвих, які не відросли. У кожному моноліті визначають відсоток загиблих рослин і виводять середній показник загибелі озимої культури у межах поля.

За кількістю живих рослин і розмірами моноліту обчислюють густоту рослин (шт./м²), роблять висновок відносно збереження чи пересівання площі. Не пересівають площі, на яких збереглося не менше 200 рослин на 1 м² з трьома–чотирма пагонами. Такі рослини можуть утворити в срередньому 1,5–2 продуктивні пагони й забезпечити врожайність на рівні 30-35 ц/га і більше.

Рекомендується відбирати моноліти при температурі до мінус 15 °С.

Водний метод. Як і при монолітному методі, рослини також відбирають у чотирьох типових місцях поля і у ті ж самі дати. У кожному місці вирубують рослини з двох суміжних рядків завдовжки по 30 см на глибину 2—3 см нижче вузла кущіння і в монолітних ящиках з етикетками їх ставлять на 1—2 доби у приміщення з температурою 6—8 °С для відтавання. Відталі рослини відмивають, відрізують у них верхівки листків та корінці нижче 1 см від вузлів кущіння і вміщують у склянки або в ростильні з водою, в які занурюють корінці до вузлів кущіння. Відрощують рослини протягом тижня у світлій кімнаті з температурою близько 18 °С. Воду через день міняють. Наприкінці тижня у кожному зразку підраховують кількість живих і мертвих рослин та встановлюють середній відсоток загибелі озимини.

Метод цукрового відрощування відрізняється від водного лише тим, що таким же способом відібрані й підготовлені до відрощування рослини занурюють корінцями не у воду, а у 2—3 %-й водний розчин цукру. Рослини у розчині відростають на 2—3 дні раніше і скорочується час для визначення середнього відсотка загибелі.

Прискорений метод оцінки стану рослин. По діагоналі посівної площі обережно викопують (вирубують) у кількох місцях без вибору 30—50 рослин, не допускаючи пошкодження вузлів кущення. Протягом 30—40 хв. рослини у теплому приміщенні відморожують, після чого у них на відстані 1 см від вузла кущіння відрізують корені й листки, а самі вузли переносять у скляну посудину і розкладають на добре зволожені вату, марлю або фільтрувальний папір. Посудину накривають, що забезпечує підвищення у ній вологості повітря, і ставлять на 12—24 годин (краще на 24 години) у тепле та затемнене місце, температуру в якому підтримують на рівні 24—26°С. Якщо рослини живі, то через 24 години у них можна виявити початок відростання коренів, а у головних пагонів — приріст у висоту до 3—15 мм. У неживих рослин відростання не спостерігається. Підрахувавши кількість живих і мертвих рослин, визначають загибель рослин у відсотках.

Біологічний метод контролю полягає у визначенні стану конуса наростання. У живих рослин він має злегка зеленувате, прозоре забарвлення, з добре вираженим тургором усіх його тканин. У загиблих рослин він з утраченим тургором, зморшкуватий, жовто-бурого або брудно-коричневого кольору. Рослини для аналізу конусів наростання відбирають так само, як і при водному методі. Після їх відтавання та промивання відрізують корені на відстані 2 см нижче вузла кущіння і вміщують у склянку з водою, в яку занурюють корінці до рівня вузла кущіння.

Щоб визначити стан конуса наростання, його оголюють від листків — верхні зрізують, нижні недорозвинені обережно видаляють препарувальною голкою. Оголені конуси наростання розглядають під бінокулярною лупою або мікроскопом і її стан оцінюють у балах: якщо конус живий, прозорий, тургорний, ставлять 5 балів; конус живий, тургорний, але вже білий і непрозорий — 3 бали; конус бурий, зморшкуватий, мертвий — 1 бал.

Загальний стан рослин у балах визначають за формулою: , де Б — загальний стан рослин, балів; а — кількість пагонів з конусами, оціненими балом 5, %; в — кількість пагонів з конусами, оціненими балом 3, %; с — кількість пагонів з конусами, оціненими балом 1, %.

Хімічний метод. Стан конусів наростання визначають також за допомогою барвників — тетразолу або кислого фуксину.

При використанні тетразолу готують 0,5 %-й розчин і у склянку з розчином кладуть вузли кущіння (краще поздовжньо розрізані), які 1 годину витримують у термостаті з температурою 40°С, або склянку обгортають непрозорим матеріалом і витримують з розчином та розрізаними вузлами кущіння 4 години при температурі 18— 20°С.

Живі конуси наростання після витримування у розчині тетразолу забарвлюються в оранжевий або червоно-малиновий колір, неживі конуси не забарвлюються.

Водний розчин кислого фуксину готують 0,1 %-ї концентрації. У склянку з розчином вміщують розрізані вузли кущіння на 15 хв, з частим помішуванням. Після цього вузли відразу ж промивають і сортують за забарвленням на дві групи: незабарвлені, які свідчать, що рослини живі й непошкоджені, та забарвлені у червоний колір, що характеризує їхню загибель. Кількість живих і мертвих рослин підраховують у відсотках.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1011Следующая