ОСОБЛИВОСТІ ЛІТНЬО-табірне утримання СВИНЕЙ

Утримання свиней у літніх таборах дає змогу виробити додатково певну кількість продукції, знизити витрати на к літальне будівництво, відремонтувати чи реконструювати приміщення без порушень технологічного ритму потокового виробництва; оздоровити стадо й підвищити продуктивність тварин без додаткових витрат на медикаменти. Використання дешевих зелених кормів, коренебульбоплодів сприяє підвищенню поживної цінності раціонів, одержанню високою продуктивності всіх статево-вікових груп свиней. Включення. в раціон тварин зелених кормів і утримання на добрих пасовищах дає можливість зменшити (більш як на ЗО—40 %) витрати концентрованих кормів. За рахунок зеле­ної маси пасовищ загаль­на потреба в кормах поро­сят 2—4-місячного віку може забезпечуватись до 15%, молодняку старше 4 міс — на 30—40, свино­маток — понад 40 і кнурів-плідників на 25 %. Згодовування свиням на відгодівлі повноцінних раціонів, у складі яких 40 % зелених кормів, дає змогу одержувати понад 500 г приросту за добу. Свіже повітря, соняч­на інсоляція, контакт з грунтом, поїдання зеле­них кормів позитивно по­значаються на стані здо­ров'я тварин, їх відтвор­них функціях і продуктивності. Все це сприяє зниженню собівартості продукції, підвищенню рентабельності галузі й економічної ефективності.

Розміщувати літні табори для свиней найкраще безпосе­редньо на пасовищі, на відстані до 500—600 м від ферми, що дозволяє готувати корми у кормоцеху свиноферми, викорис­товувати електроенергію від існуючої електромережі, водо­провід і гноєсховища. При відсутності такої можливості не­обхідно враховувати, що відстань від табору до найвіддаленіших пасовищ не повинна перевищувати 0,5—1,5 км.Місце для влаштування табору слід вибирати не ближче 300—500 м від великих доріг, населених пунктів. Воно по­винне бути сухим, на підвищеному місці, захищеним від хо­лодних вітрів і літньої спеки лісосмугами.Літні табори для свиней можуть бути стаціонарними і пересувними. Стаціонарні являють собою спрощену будівлю у вигляді навісу з прилягаючими до нього з одного або двох боків відкритими майданчиками і кормовим про­їздом. Залежно від способу утримання свиней роблять інди­відуальні або групові станки, відповідно ділять і відкриті майданчики. Найраціональніше попарне розміщення буді­вель з спільним кормовим проїздом. Висота від підлоги до виступаючого елементу покриття біля задньої стіни лігва — не менше 1,2 м. Стіни навісу зсередини білять вапном. Дах повинен бути водонепроникним і з боку входу мати козирок для захисту від сонця. Підлогу лігва роблять з водонепро­никних матеріалів з нахилом в бік відкритого майданчика "З—5 %. Відкриті майданчики повинні мати суцільне тверде покриття з нахилом, який має забезпечувати стікання дощо­вої води до місця її збору. У загорожах відкритих майдан­чиків влаштовують ворота для проїзду бульдозера, що очи­щає майданчики від гною. Проїзд для бульдозера заглиб­люють не менш як на 150—200 мм. Видаляти гній з майдан­чиків можна й скребковими транспортерами. У цьому ви-падку на межі навісу і початку відкритого майданчика роб­лять гнойовий канал, у який встановлюють скребковий транспортер.Для будівництва таборів використовують бут, бетон, пі­сок, глину, цеглу, шлакоблоки, черепашник, шифер, дерево.

На практиці використовують декілька варіантів навісів таборів для різних виробничих груп свиней.Вартість одного головомісця розглянутих літніх таборів для свиней становить: для відгодівельного молодняку 150— 200 грн., для холостих і поросних свиноматок—550—700, для підсисних свиноматок — 1200—3000 грн.Дешевші пересувні табори, в яких утримують ремонтний і відгодівельний молодняк. Будівельними матеріалами для таких таборів можуть служити жердини, хвойні гілки, оче­рет, солома та інші місцеві матеріали.Літні табори, особливо стаціонарні, слід обсаджувати деревами та кущами, які сприяють очищенню і оздоровлен­ню атмосфери, створенню затінених ділянок для відпочинку тварин.У літні табори переводять тварин живою масою 80— 100 кг і більше при середньодобовій температурі плюс 5— 7 °С і вище, тварин з меншою масою — плюс 8—10 °С і ви­ще. Перед переведенням у табір всіх тварин оглядають і сортують, піддають спеціальній ветеринарній обробці проти інфекційних і паразитарних захворювань. Підозрюваних у захворюванні і слабких тварин виділяють в окремі групи.Догляд за тваринами у таборах здійснюють згідно з роз­порядком дня.Відлучають поросят від свиноматок у віці 35—60 днів за­лежно від забезпеченості кормами. Утримання поросят гніз­дом без переміщення до 4-місячного віку створює добрі умо­ви для одержання від молодняка максимальної продуктив­ності.Відгодівельний і ремонтний молодняк утримують група­ми по 25—ЗО голів. При використанні вологих кормових су­мішей і нормованій годівлі важливо, щоб біля годівниці одночасно розмістились всі тварини. Якщо фронт годівлі менший, інтенсивність росту молодняка знижується, що зу­мовлено особливостями взаємостосунків між тваринами у групі. Тварини всіх вікових груп повинні мати вільний вихід на вигульний майданчик. Це дозволить тваринам віль­но переміщуватись у ту зону, де параметри мікроклімату найбільше відповідають їх фізіологічному стану.Годують свиней у літніх таборах, як правило, зеленими та соковитими кормами. В раціон включають в основному місцеві дешеві корми; балансують раціони за основними по­живними речовинами, мікроелементами, біологічно актив­ними речовинами.Зелені корми є добрим джерелом повноцінного протеїну, вітамінів, мінеральних речовин. Особливо багаті на протеїн трави бобових культур. Молодняк, який одержує такі корми, добре росте. Інтенсивне використання маточного поголів'я потребує вирощування конституціонально міцних тварин, здатних давати життєздатний приплід, для чого ремонтний молодняк вирощують на раціонах, що включають до 20 % за поживністю зеленої маси. Однак надмірна кількість кліт­ковини зелених кормів знижує перетравність і використання основних поживних речовин. Розрахунки показують, що оп­тимальною кількістю зеленої маси в раціонах свиней є 10— 20 % за поживністю.Для забезпечення свиней зеленими кормами з ранньої весни й до пізньої осені площу зеленого конвейєра на прак­тиці визначають орієнтовно, з розрахунку 0,5 га на основну свиноматку.У зеленому конвейєрі для лісостепової зони України най­більше повинні використовуватись багаторічні бобові трави (люцерна, еспарцет, конюшина) і їх сумішки з багато­річними злаковими травами (тимофіївка, вівсяниця, тонко­ніг, райграс). Поросята-сисуни з перших днів життя повинні мати віль­ний доступ до годівниці з мінеральними кормами: крейдою, червоною глиною, деревним вугіллям.Свиноматок необхідно годувати так, щоб не допускати ожиріння. Цього досягають організацією нормованої годівлі і активного моціону. Підсисним поросятам корми згодо­вують досхочу, а молодняку на дорощуванні й відгодівлі даванку кормів регулюють так, щоб вони були повністю з'їденими не більш як за ЗО—40 хв.Поряд з стаціонарним утриманням у літніх табо­рах свиней утримують та­кож з використанням па­совищ. Його з успіхом за­стосовують у племінних або невеликих господар­ствах, що позитивно по­значається на відтворних функціях тварин; у сви­номаток зменшується прохолост, рідше спостеріга­ються ускладнення при опоросах, менше буває мертвонароджених поросят, підви­щується молочність свиноматок.Підсисні поросята в умовах пасовищ краще розвивають­ся, перебування на чистому повітрі й сонці сприяє зміцнен­ню у них кістяка, мускулатури і внутрішніх органів. Виро­щений у таких умовах молодняк відзначається гармонійним розвитком, добре розвиненими органами розмноження, ор­ганізм тварин загартовується, робиться менш сприйнятли­вим до різних захворювань. Для пасовищ виділяють ділян­ку на відстані не більше як 0,5—1,5 км від табору. Кращим способом випасання свиней є обгороджування ділянок. При цьому забезпечується раціональніше використання зелених трав і зменшуються витрати на догляд за тваринами. До­цільно також використовувати електропастухи.Пасуть тварин спочатку 1—2 год на добу, поступово збільшуючи тривалість випасання на 8—10-й день. Виганя­ють свиней на пасовище два рази на день: вранці після спа­дання роси та в другій половині дня, коли спадає спека. В літні жаркі дні (червень — липень) свиней слід пасти з 4—5-ї год ранку і з 15—16-ї год, у серпні — вересні — з 6— 7-ї год і з 15—17-ї год. Загальна тривалість денного випа­сання свиней становить 6—8 год, по 3—4 год за один раз. Зазначені строки перебування свиней на пасовищі орієнтов­ні, оскільки вони залежать від кліматичних умов і якості травостою. На доброму пасовищі свині наїдаються за 1— 1,5 год, коли вони починають рити землю або погано пас­тись, їх слід загнати в табір.Поросним свиноматкам за тиждень до опоросу і через 4—5 днів після нього свіжоскошену траву слід згодовувати із годівниць і випускати тільки для коротких прогулянок. На 6-й день після опоросу свиноматок можна виганяти на пасовище невеликими групами по 4—5 голів два рази на день і тримати не більше ЗО хв щоразу. В подальшому три­валість випасання подовжують, доводячи його до 1,5 год. У період дощів свиней слід випасати на природних пасови­щах з щільною дерниною. Не можна випасати їх на ділян­ках, засіяних багаторічними травами у рік їх висіву, а також пізньої осені, оскільки рослини, що йдуть в зиму, погано пе­резимовують.Орієнтовна потреба в пасовищах на добу для 1 голови становить, м ²: відлучених поросят—1,5—2,5; ремонтних свинок і молодняка на відгодівлі — 2,5—5; свиноматок і кнурів — 6—10.Встановлено, що за рахунок випасання потреба свиней у протеїні забезпечується на 40—60 %, а за загальною по­живністю на 20—50 %. Тому при табірно-пасовищному утри манні свиней необхідно обов'язково підгодовувати концкормами й скошеною зеленою масою сіяних трав. Так, поросних свиноматок підгодовують один раз з розрахунку 1—1,5 кг концкормів і 2—2,5 — зеленої маси, а підсисним дають дві­чі відповідно по 1—2 і 1—1,5 кг за кожну годівлю. Відгодівельному і ремонтному молодняку згодовують за день від 0,7 до 1,5 кг концкормів і 1,5—2 — зеленої маси.

Згодовують концентровані корми свиням не раніше як через 1—1,5 год після повернення їх з пасовища, щоб свині не повертались раніше з пасовищ, а максимально викорис­товували їх.Оптимальна кількість тварин в одній кормовій групі на пасовищі може бути такою, голів: холості й поросні свино­матки — 70, підсисні з поросятами — ЗО, відлучені порося­та — 200, ремонтний і відгодівельний молодняк— 100.При широкому використанні у годівлі свиней зеленої ма­си раціони тварин необхідно контролювати й балансувати, особливо за такими мінеральними речовинами, як кухонна сіль, фосфор, кобальт, мідь, цинк, марганець. Сіль, фосфа­ти, кісткове борошно, крейду, мелене вапно свиням дають разом з концкормами.Для напування свиней табори забезпечують автонапу­валками або необхідною кількістю корит для води. Загаль­на потреба в автонапувалках — одна напувалка на 20—25 голів. Якщо у господарстві немає можливості користуватись централізованим водопостачанням, то при організації водо­пою свиней використовують пересувні цистерни, різні міст­кості, які з'єднують з автонапувалками трубами. Потреба у воді й продуктивність тварин залежать від температури во­ди. Як дуже холодна, так і тепла вода погано задовольняє спрагу й слабо стимулює секреторну функцію органів трав­лення. Оптимальною вважається температура води 10— 16 °С.