Навчальна дисципліна «Історія держави і права зарубіжних країн» – одна з фундаментальних юридичних дисциплін, зміст якої становлять визначальні факти, явища і процеси, загальні та специфічні закони і закономірності державно–правового життя народів світу, а саме: виникнення та розвиток держави і права; типи та форми держави і права, причини їх зміни; особливості правової культури, державні органи і правові інститути народів зарубіжних країн. Оскільки за своїм характером історико–правова наука є юридичною, вона належить до основних навчальних дисциплін, що становлять необхідний елемент та невід’ємну частину вищої юридичної освіти. Курс історії держави і права зарубіжних країн посідає важливе місце в системі юридичних дисциплін. Він є своєрідним вступом до спеціальних юридичних наук, і глибоке його вивчення та засвоєння, у тому числі найважливіших пам’яток права, необхідне не тільки для підвищення якості історико–правової підготовки спеціалістів, їхньої загальної юридичної культури, але й для більш глибокого розуміння ними основних особливостей галузей сучасного права.

Між історією держави і права та іншими юридичними дисциплінами важко провести чітку межу. Особливістю історії держави і права є те, що вона розглядає процес розвитку права та державності в цілому, тобто всю сукупність державно–правових процесів та явищ, всебічно аналізує їх у взаємозв’язку та взаємообумовленості.

Особливо слід відзначити взаємну пов’язаність історії держави і права з такою юридичною навчальною дисципліною як теорія держави і права, що також вивчає закономірності розвитку права та держави. Зв’язок між цими дисциплінами можна уявити у вигляді співвідношення різних способів наукового пізнання, що поєднують логічне та історичне у розкритті предмету дослідження. Теорія держави і права логічним способом, тобто в теоретичній формі, узагальнено розкриває процес виникнення та розвитку держави і права, а історія держави і права показує закономірності розвитку державно–правових інституцій у конкретних історичних умовах. За допомогою логічного методу теорія держави і права створює струнку систему загальноправових понять та категорій, за допомогою яких розкривається логіка історії держави і права. Тому ці категорії широко використовуються в навчальному курсі історії держави і права зарубіжних країн. Тільки поєднання логічного та історичного уможливлює всебічний та глибокий аналіз закономірностей еволюції держави та права.

Загальні методичні вказівки

Аудиторні заняття проводяться у формі семінарських занять, на яких курсанти повинні:

Вивчитипоняття держави, теорії виникнення держави і права; види форм державного правління, форм державного устрою та політичного режиму; структуру та принципи організації і функціонування механізму провідних зарубіжних держав на різних етапах їхнього історичного розвитку; основні джерела їхнього права та особливості правового регулювання суспільних відносин тощо.

Вміти:

1) відтворювати основні поняття та категорії курсу, основні історико–правові факти, явища і процеси;

2) давати правильну оцінку державно–правовим явищам, розкривати їх дійсну сутність, розуміти соціальне призначення, місце і роль у політичній системі та громадянському суспільстві;

3) за допомогою основних юридичних понять і категорій та спираючись на засвоєні історико–правові факти правильно викладати свої думки про складні історико–юридичні явища;

4) правильно формулювати складні історико–правові поняття і категорії з подальшим їх використанням при вивченні галузевих дисциплін;

5) вірно тлумачити зміст основних джерел права зарубіжних країн;

6) використовувати набуті знання при виконанні службових завдань та реалізації правовиховної функції, з метою подолання правового нігілізму у громадян;

7) формувати у громадян повагу до права і закону, беручи участь у процесі поширення історико–правових знань серед населення;

8) формувати у громадян повагу до органів внутрішніх справ, здійснюючи правову допомогу громадянам.

На семінарських заняттях з дисципліни використовуються методи навчання: коротке пояснення, аналізу, тренування курсантів для придбання ними навичок у правильному формулюванні складних історико–юридичних понять і категорій.

Структура залікового кредиту та тематика

Методичні вказівки до семінарських занять

Модуль № 1

Змістовий модуль № 1: Історія держави і права зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна

Тема № 1: Історія держави і права зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна

Змістовий модуль № 2: Держава і право країн Стародавнього світу

Тема № 2: Держава і право країн Стародавнього Сходу

Тема № 3: Держава і право країн античного світу

Змістовий модуль № 3: Держава і право зарубіжних країн періоду середньовіччя

Тема № 4: Феодальна держава і право в країнах Європи

Семінарське заняття № 8: Кутюми Бовезі

Навчальна мета заняття:сформувати цілісне уявлення про збірник звичаїв середньовічного французького права – Кутюми Бовезі, історію його створення , зміст та структуру

Час проведення –2 год.

Навчальні питання:

1. Історія створення збірника звичаїв середньовічного французького права – Кутюми Бовезі.

2. Структура та зміст Кутюми Бовезі.

3. Основні риси кримінального права за збірником звичаїв Кутюми Бовезі.

Ключові слова:«кутюми», «Кутюми Бовезі»,«звичаї»

Теми рефератів:

1. Основні види доказів, що містяться в Кутюмах Бовезі.

2. Посада Бальї відповідно до Кутюмів Бовезі.

Методичні рекомендації:

При опрацюванні першого питання, курсантам слід пам’ятати, що важливим джерелом права Франції були звичаї. Особливо поширеними були правові звичаї (кутюми) у північній частині Франції, їх авторитет визначався тим, що вони не залежали від свавілля держави. Для їх визнання у суді необхідно було, щоб вони були відомі не менше 40 років. Починаючи з ХІІ ст. окремі кутюми стали записувати. Так, найбільш відомим та популярним збірником правових звичаїв є Кутюми Бовезі, 1282 р., який був складений королівським Бальї Філіппом де Бомануаром. Вони стали першим серйозним досвідом правотворчості, дають знання про мораль та звичаї Франції, що існували у період ранньофеодальної монархії, політичної ідеї, що з’явилися у цей період.

Переходячи до розгляду другого питання, слід зауважити, що збірка відрізняється значним обсягом і складається з прологу та 70 розділів, які містять близько 2000 статей, Хоча не має системного і цілісного викладу правового матеріалу: описано велику кількість кутюмів з різних питань права (організації суду і процес, правовий статус різних категорій осіб, юридичний режим земельних володінь і т.д.). Фактично в збірник включені узагальнені правила декількох місцевостей, впорядковані та творчо перероблені автором. Кутюми Бовезі підтверджували принцип непрелодності правових звичаїв не тільки для місцевих жителів, але й для державної влади. До збірки об’єднані норми, що регулюють самі різні суспільні відносини, проте особливу увагу приділено правилам, пов’язаним з організацією та здійсненням правосуддя.

Розглядаючи останнє питання, необхідно зазначити, здійсненню правосуддя та кримінальному праву приділено достатньо увагу у збірнику звичаїв. Так, у розділі 30 збірника Кутюми Бовезі розрізняють наступні види злочинів: вбивство, зрада, зґвалтування, крадіжка чужого майна, підпал, фальшивомонетництво тощо. У Кутюмах Бовезі дається визначення кожного з видів злочину та вказується необхідність застосування відповідних покарань, наприклад, за крадіжку чужого майна передбачене повішання та конфіскація майна. Із Кутюмів Бовезі видно, що доказами вини або невинності у вчиненні злочину було власне визнання, письмові докази, дуель, свідчення, коли твердження однієї сторони не заперечується іншою, те, що не вимагає доказів і зрозуміле без них.

Література:

Базова:1, 2.

Допоміжна:2, 3, 15, 33, 66, 68.

Модуль № 2

Базова

Передмова