Предмет «Судоустрій України» має на меті ознайомити студентів з будовою, структурою, комплектацією, порядком формування, вирішення кадрових питань та із загальними засадами судової діяльності. Серед державних органів суди займають специфічне становище в силу особливостей їх формування, повноважень, вимог до працівників, завдань і мети їх діяльності. Предмет учбової дисципліни розкривається в проблемах і положеннях, які вивчаються в ній. Предмет даного курсу охоплює, в першу чергу, дані про судові органи, які здійснюють правосуддя, а також дані щодо інших органів, покликаних сприяти судовій діяльності.

Сукупність проблем і положень вивчається в певній послідовності, яка і обумовлює систему дисциплін «Судоустрій України». Системою вивчення даної дисципліни передбачено засвоєння матеріалу від простішого до більш складного. В цілому система розділів дисципліни побудована з врахуванням місця, значення і функцій, кожного з судових органів, є логічно послідовною. Спочатку розкривається зміст і система предмету, поняття судової влади, статусу суддів, правосуддя і його конституційних принципів. Далі послідовно вивчається судова система України.

Курс складається з загальної та особливої частини.

Загальна: предмет, основні поняття курсу; принципи правосуддя (засади); статус суддів, органи суддівського самоврядування; державний захист працівників суду; та інші.

Особлива: місцеві суди (районні, міські, міжміські); апеляційні; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.

Спеціалізований суд – Конституційний Суд України.

Поняття про суд і судову систему.

Слово суд вживається в декількох значення:

- установа, де працюють співробітники суду;

- склад суддів (судова колегія);

- судовий процес;

- орган держави, орган влади.

Ознаки суду:

- суд розглядає і вирішує особливі категорії справ;

- суд розглядає справи з особливою процедурою (ЦПК, ГПК, КПК, КАС);

- суду властива особлива самостійність (виключно закон і між судами немає відносин підлеглості);

- рішення суду проголошуються ім’ям держави, іменем України.

Судова система – сукупність судових органів об’єднаних єдністю задач, принципів діяльності, єдністю законодавства і очолюється Верховним Судом України.

Судова система – це сукупність судових органів держави.

Судова система України: Конституційний суд України та суди загальної юрисдикції (загальні та спеціалізовані).

Загальні: районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, апеляційний суд АР Крим.

Спеціалізовані суди: господарські суди областей, АР Крим, міст Києва та Севастополя, апеляційні господарські суди та Вищий господарський суд України, а також окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди та Вищий адміністративний суд України. До спеціалізованих судів також належить Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ. Очолює систему судів загальної юрисдикції Верховний Суд України.

Судова система поділяється на 4 судові ланки: перша інстанція (місцеві суди), друга (апеляційні суди), третя (вищі спеціалізовані суди), четверта (Верховний Суд України).

Завдання суду:

- здійснення правосуддя проводиться на засадах верховенства права;

- забезпечити кожному право на справедливий суд, повагу до інших прав і свобод гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Ці завдання суд виконує виходячи з принципу верховенства права, який згідно ст. 8 Конституції України має діяти в Україні. Це означає, що суд як правовий інститут держави при здійсненні правосуддя виходить з пріоритету права перед іншими соціальними нормами, наприклад, звичаями, мораллю тощо.

Суд, здійснюючи правосуддя, повинен керуватися тільки Конституцією і законодавствам України.

Здійснення судом правосуддя у кримінальних справах спрямована на: викриття осіб, винних у вчиненні злочинів; притягнення до відповідальності та справедливе їх покарання; захист осіб від безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності і засудження невинуватих.

У цивільних і господарських справах основним завданням є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб – учасників цивільних і господарських правовідносин.

Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції і не має підсистем. Основна мета діяльності – верховенство Конституції України на всій території держави. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Поняття про суд першої, апеляційної, касаційної інстанції.

Суд першої інстанції – це суд, який розглядає справу по суті і виносить рішення, вирок чи постанову.

Суд апеляційної інстанції – суд, який розглядає судові рішення, які не набрали законної сили.

Апеляція – скарга, звернення.

Суд касаційної інстанції – суди, що розглядають справа за касаційними скаргами в касаційному порядку (перегляд рішення, яке набрало законної сили).

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Підстави:

- фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку й пояснень судового експерта на яких ґрунтується вирок;

- зловживання слідчого, прокурора, судді під час провадження у справі;

- та інші підстави, які не були відомі, або доводять несправедливість засудження або виправдання.

Це все є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, за ново виявленими обставинами лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості винесення вироку – матеріалами розслідування.

Обставини повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими що у матеріалах справи не висвітлені і вимагають окремого розслідування.

Приклади нових обставин:

- дані про вчинення злочину іншою особою, а не тим, кого засуджено у справі;

- виявлення живою особи, що вважалася вбитою;

- виявлення факту неосудності засудженого в момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння;

- дані про невинуватість засудженого в тій або іншій частині злочинів, що ставляться йому у вину;

- виявлення раніше не відомих учасників злочину;

- встановлення більшого розміру вкраденого майна;

- викриття обману, якщо засуджений видавав себе за іншу особу.

Правові джерела курсу

- Конституція України;

- Міжнародні договори, конвенції, угоди, які ратифіковані Верховною Радою України;

- Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;

- Закон України «Про Конституційний Суд України»;

- Закон України «Про Міжнародний комерційний арбітраж»

- та інші.

Тема 2. Начерк історії судоустрою України

Судоустрій Київської Русі.

Судоустрій Київської Русі («Руська правда», «Статут Володимира Святославовича» - Х ст., «Правда Ярослава» - ХІ ст.)

Структура Судоустрою Київської Русі – Княжий суд, Вотчинний суд, Суд посадника, Суд тисяцького, Церковний суд, Суд верви.

Судочинство в Київській Русі належало до компетенції адміністративної влади, а суддями буди: Великий князь (або тіун – заступник князя на суді), посадники, тисяцькі, волостелі, феодали та їхні помічники. Церковні люди підлягали церковному суду, де функції суддів виконували архімандрити, архієпископи, митрополити, єпископи, ігумени.

Низовою ланкою був суд верви (громадський суд), до складу якого входили вервний староста і визначені громадяни (добрії люди). Компетенцією цього суд був захист прав власності.

У пригородах першою інстанцією був суд посадника і суд тисяцького. Посадники судили колегіально у товаристві соцьких. У містах правосуддя здійснював княжий суд.

Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая