![]() |
Сягає історичний словник німецької мови (Grimms
Deutsches Worterbuch). ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ. ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ розкрива- Ють походження слова, зокрема в них вказується, власне Чи запозичене слово; якщо запозичене, то коли і з якої Мови. Для корінних (власних, питомих) слів установлює- Ться корінь, із яким ці слова пов'язані, наводяться пара- Лелі з інших мов, простежуються зміни в значенні і фор- мах слова. В Україні вийшло 3 томи "Етимологічного слов- ника української мови" за редакцією О.С. Мельничука (К., Високо оцінений науковою громадськістю "Russisches etymologisches Worterbuch" (Етимологічний Словник російської мови) в 4-х томах німецького мовозна- Вця М. Фасмера (Гайдельберг, 1950—1958; двічі вийшов У російському перекладі: М., 1964—1973; М., 1986—1987). Помітним явищем у лексикографії був вихід "Этимо- логического словаря русского языка" в 2-х томах О.Г. Пре- Ображенського (М., 1910—1916); перевиданий у 1959 р.). Відомими є "An etymological dictionary of the English language" (Етимологічний словник англійської мови), який вийшов в Оксфорді в 1953 p., "Dictionnaire etymologique de la langue f rancaise" (Етимологічний словник французь- Кої мови) О. Блоха і В. Вартбурга, який опублікований у Лексика і фразеологія Парижі в 1950 p., "Etymologisches Worterbuch der deutschen Sprache" (Етимологічний словник німецької мо- ви) Ф. Клюге (Berlin, 1963), "Etymologicky slovnik jazyka ceskeho" (Етимологічний словник чеської мови) В. Махка (Прага, 1968), "Slownik etymologiczny jazyka polskiego" (Етимологічний словник польської мови) О. Брюкнера (Вар- Шава, 1957). З'явилися етимологічні словники груп і сімей мов. Так, нині триває публікація "Этимологического сло- варя словянских языков" за редакцією О.М. Трубачова (випуск 1—23, М., 1974—1996). У 1949—1959 pp. поба- чив світ двотомний "Indogermanisches etymologisches Worterbuch" (Етимологічний словник індоєвропейських мов) чеського мовознавця Й. Покорного (Берн — Мюнхен, 1959—1965). СИНОНІМІЧНІ СЛОВНИКИ. У синонімічних словниках на- Водяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і сло- Восполучень тотожних або близьких за значенням. У межах Кожного синонімічного ряду подається семантична (вка- Зується на відмінні відтінки значень) і стилістична харак- Теристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться Приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані ака- демічний "Словник синонімів української мови" у 2-х то- мах (К., 1999—2000) і "Словарь синонимов русского язы- ка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970— У синонімічних словниках для широкого практич- Ного користування наводяться синонімічні ряди без ілюст- рацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий слов- ник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Ка- раванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского язы- ка" З.Є. Александрової (М., 1968; шосте видання вийшло в 1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonimos" (Вели- кий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л. Ка- Стро де Амато (Буенос Айрес, 1988). Словники АНТОНІМІВ. У цих словниках наводяться і тлу- Мачаться слова з протилежними значеннями, характери- Зується їх сполучуваність, наводяться приклади їх вжи- Вання в суцільному тексті. Так, зокрема, за цими прин- ципами укладені "Словник антонімів" української мови Л.М. Полюги (Київ, 1987) і словники антонімів російсь- Кої мови Л.О. Введенської(Ростов-на-Дону, 1982), М.П. Ко- Лесникова (Тбілісі, 1972), М.Р. Львова (М., 1988) та анг- Лійської мови В.Н. Коміссарова (М., 1964). Словники ОМОНІМІВ. До словників омонімів включено сло- Лексикографія 255 Ва, які збіглися за звучанням. У словниковій статті вказу- Ють на тип утворення омонімів, а також на граматичні, сти- Лістичні та інші ознаки цих омонімів, які підкреслюють їх Протиставленість. Прикладом таких словників можуть слу- жити "Словник омонімів української мови" О. Демської та І. Кульчицького (Львів, 1996), "Словарь омонимов русско- го языка" О.С. АхмановоЦМ., 1974; трете видання — 1986), "Словарь омонимов русского языка" М.П. Колесникова (Ростов-на-Дону, 1995). ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ. У фразеологічних словниках зібра- Но усталені звороти, яким дається тлумачення і стилістична характеристика. Такими, зокрема, є академічний "Фразе- ологічний словник української мови" у 2-х книгах (К., 1993; друге видання — 1999), "Фразеологічний словник українсь- кої мови" в 2-х томах Г.М. Удовиченка (К., 1984), "1000 кри- латих виразів української літературної мови" А.П. Коваль і В.В. Коптілова (К., 1964), "Фразеологический словарь русс- кого языка" O.I. Молоткова (М., 1967), "Словарь латинских крылатых слов" "М.Т. Бабичева і Я.М. Боровського (М., 1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) Г. Бюхмана (1864, Десятки разів перевидавали). ОРФОГРАФІЧНІ СЛОВНИКИ. В орфографічних словниках сло- Ва наводяться в алфавітному порядку в їх нормативному Написанні. Одними із кращих орфографічних словників є "Орфографічний словник української мови", укладений СІ. Головащуком, М.М. Пещак, В.М. Русанівським і О.О. Тараненком (К., 1994) і "Український орфографіч- ний словник" за редакцією А.О. Свашенко (Харків, 1997). ОРФОЕПІЧНІ СЛОВНИКИ. В орфоепічних словниках подано пе- Релік слів літературної мови з позначенням нормативного Наголосу і з вказівкою на вимову. Є такі орфоепічні слов- ники української мови: "Словник наголосів української літературної мови" М.І. Погрібного (К., 1973), "Українська літературна вимова і наголос" за редакцією М.А. Жовто- брюха (К., 1973). Широко відомі "Орфоэпический словарь русского языка" за редакцією P.I. Аванесова (М., 1985) і "Словарь ударений для работников радио и телевидения" За редакцією Д. Е. Розенталя (М., 1970). Словники ПРАВИЛЬНОСТІ МОВЛЕННЯ. Такі словники містять Найскладніші в уживанні слова. В них пояснюється напи- Сання й вимова слів, словотворення, даються граматична І стилістична характеристики слів, наводяться приклади Можливої сполучуваності слів і керування. Як приклади цього типу словників можна назвати "Словник труднощів Лексика і фразеологія української мови" за редакцією и.л. Ермоленко (К., 1989), "Правильность русской речи" Л.П. Крисіна і Л.І. Сквор- цова (М., 1962), "Трудности словоупотребления и вариан- ты норм русского литературного языка" за редакцією К.С. Горбачевича (Л., 1973), "Словарь трудностей русско- го языка" Д.Е. Розенталя і М.О. Теленкової (М., 1976; Шосте видання — 1987). ЧАСТОТНІ СЛОВНИКИ. У цих словниках подаються слова не За алфавітом, а за спадом частот, тобто розташовуються в Порядку від найбільш частотного до найменш частотного. Для створення частотного словника необхідно опрацюва- Ти надзвичайно великий масив текстів (зробити підрахун- Ки в десятках, а то й сотнях мільйонів слововживань), бо Від обсягу опрацьованого матеріалу залежить ступінь об'єк- Тивності визначення місця (рангу) слова в словнику. Прик- ладами частотних словників є "Частотний словник сучас- ної української художньої прози" в 2-х томах (К., 1981), "The Russian Word Count" (Частотний словник російської мови) Г. Йоссельсона (Детройт, 1953), "Частотный сло- варь современного русского литературного языка" Е. Штей- Нфельдт (Таллінн, 1963; багато разів перевидавався в Мос- кві), "Частотный словарь русского языка" за редакцією Л.М. Засоріної (М., 1977). Частотні словники дуже корисні в лінгводидактично- Му аспекті для швидшого й ефективнішого оволодіння іно- Земною мовою. Як уже було зазначено, 1200 найчастотні- ших слів покривають 80% будь-якого тескту. Знаючи ці слова, можна читати і розуміти іноземні тексти (20% слів Можна зрозуміти з контексту). Через те частотні словни- Ки використовують для укладання словників-мінімумів із Іноземних мов і для створення текстів для підручників із Іноземних мов. ЗВОРОТНІ СЛОВНИКИ. У зворотних (інверсійних) словниках Слова розташовані за алфавітом із їх кінця: а, ба, баба, Жаба, раба і так далі. Такі словники групують слова за мор- Фемами — закінченнями, суфіксами, коренями, префікса- Ми, а це дуже корисно для дослідників мови: з такого слов- Ника легко вилучити однокореневі (споріднені) слова, ви- |
|
|