![]() |
Значити продуктивність того чи іншого суфікса тощо. В
Україні вийшли "Інверсійний словник української мови" За редакцією С.Ф. Бевзенка (перше видання — Одеса, 1971, друге — К., 1985) і "Обернений частотний словник сучас- ної української художньої прози" (К., 1998). За кордоном вийшов "Український зворотний словник" В. Ніньовсько- Лексикографія 257 Го (Мюнхен — Едмонтон, 1969). Перший зворотний слов- ник російської мови "Riicklaufiges Worterbuch der Russischen Sprache der Gegenwart" Г. Більфельдта вийшов У Берліні в 1958 p. Іншими зворотними словниками росій- ської мови є "Обратный словарь русского языка" (М., 1974) і "Грамматический словарь русского языка" А.А. Залізня- Ка (М., 1980). СЛОВОТВІРНІ ТА МОРФЕМНІ СЛОВНИКИ. У цих словниках члену- Ються слова на морфеми, визначається твірна основа сло- Ва і морфема, за допомогою якої утворене від твірної осно- ви слово. До таких словників належать "Морфемний слов- ник" Л.М. Полюги (К., 1983), "Морфемний аналіз: Слов- ник-довідник" у 2-х томах І.Т. Яценка, "Словник афіксаль- них морфем української мови" Н. Клименко, Є. Карпі- ловської, В.Карпіловського, Т. Недозим (К., 1998) "Слово- образовательный словарь русского языка" у 2-х томах О.М. Тихонова (М., 1985; друге видання — 1990). ІДЕОГРАФІЧНІ словники. В ідеографічних словниках слова Розташовано не за алфавітом, а за групами, які виділяють На основі спільних значень, тем. Першим ідеографічним словником є "Thesaurus of English Words and Phrases" (Те- Заурус англійських слів і фраз) П.-М. Роже (Roget), який Вийшов ще в 1852 р. У цьому словнику всі слова розподі- Лені на б класів, 24 підкласи, 1000 тем, а в середині тем Виділяються ще ближчі за значенням групи, синонімічні Ряди, антонімічні пари. За назвою цього словника всі Ідеографічні словники стали називати тезаурусами (гр. thesauros "скарб, скарбниця"). Іншим відомим ідеографічним словником є "Der deutsche Wortschatz nach Sachgruppen" (Німецький слов- Никовий склад за предметними групами) Ф. Дорнзайфа (Берлін, 1959). Тут лексика поділена на 20 основних роз- ділів, таких, як "Неорганічний світ", "Рослинний і тва- ринний світ", "Простір", "Бажання і вчинки", "Відчуття", "Почуття" тощо. Кожен із таких розділів ділиться на кла- Си, класи на підкласи і т.д. Ґрунтовних ідеографічних словників поки що небага- то. Можна було б ще назвати "Diccionario ideologicco de la lengua espanola" (Ідеологічний словник іспанської мови) X. Касареса (в Іспанії та Італії ідеографічні словники прий- Нято називати ідеологічними). Словники АСОЦІАТИВНИХ НОРМ. У словниках цього типу до Кожного реєстрового слова наведено асоціації, які це сло- Во викликало у людей, що брали участь у психолінгвіс- Лексика і фразеологія Тичних експериментах. В Україні вийшло дві такі праці Н.П. Бутенко: "Словник асоціативних норм української мови" (Львів, 1979) і "Словник асоціативних означень імен- Ників в українській мові (Львів, 1989). БАГАТОМОВНІ СЛОВНИКИ У багатомовних (перекладних) словниках дається не по- Яснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто під- Бирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це дво- Мовні словники. їх створюють для цілей перекладу й акти- Вно використовують при вивченні іноземної мови. Прикла- дом двомовних словників є "Русско-украинский словарь" АН в 3-х томах (1968; друге видання — 1988), "Українсько- російський словник" АН в 6 томах (1953—1963), "Украін- ска-беларускі слоунік" В.П. Лемтюгової (Мінськ, 1980), "Польсько-український словник" у 3-х томах за редакцією Л.Л. ГумецькоЦК., 1958—1960), "Болгарсько-український словник" І.А. Стоянова й О.Р. Чмир (К., 1988), "Чесько- український словник" у 2-х томах АН (К., 1988), "Англо- український словник" у 2-х томах М.І. Балли (К., 1996), "Оксфордский русско-английский словарь" М. Уїллера (М., 1998), "Новий німецько-український, українсько-німецький словник" (К., 1997), "Словник французько-український, українсько-французький" В.Б. Бурбело та ін. (К., 1996), "Словник іспансько-український, українсько-іспанський" (К., 1997), "Словник італійсько-український і українсько- італійський" за редакцією В.Т. Бусло (К., 1998), "Словник португальсько-український, українсько-португальський" за редакцією В.Т. Бусло (К., 1999), "Латинсько-український словник" В.Д. Литвинова (К., 1998), "Українсько-угорський словник" К. Лоранта (Будапешт-Ужгород), "Українсько- японський словник" І.П. Бондаренка і Т. Хіно (К., 1977), "Українсько-російський і російсько-український фразеоло- гічний словник" І.С. Олійника і М.І. Сидоренка (К., 1971; перевиданий 1978), "Німецько-український фразеологічний словник" у 2-х томах В.І. Гаврися і О.П. Пророченко (К., 1981). Значно рідше за двомовні створюються словники, що охоплюють три і більше мов, як, наприклад, "Німецько- українсько-російський словник" за редакцією Е.І. Лисенко (К., 1991). Унікальним є укладений А. та В. Поповими "Словарь на семи языках (французско-немецко-английско- итальянско-испанско-португальско-голландско-русский)", Лексикографія 259 Який вийшов у 1902 р. у Варшаві. Оригінальним є й восьмитомний "Опыт словаря тюркских наречей" В.В. Рад- Лова, в якому наводиться лексика більшості тюркських мов З перекладом на російську і німецьку мови. Особливо багато останнім часом з'явилося перекладних термінологічних словників, наприклад, "Словник фізичної лексики українсько-англійсько-німецько-російський" В. Ко- Зирського і В. Шендеровського (К., 1996), академічні "Російсько-український словник наукової термінології: Ма- тематика. Фізика. Техніка" (К., 1998), "Російсько- Український словник наукової термінології: Біологія. Хі- мія. Медицина" (К., 1996), "Російсько-український слов- ник наукової термінології: Суспільні науки" (К., 1994); ба- гатотомний "Словник слов'янської лінгвістичної терміно- логії" (Прага, 1977—1979), в якому 2266 мовознавчих тер- Мінів подано дванадцятьма слов'янськими та англійською, Німецькою і французькою мовами. Створено чимало диференційних словників, в яких на- Водяться лише ті слова, які не збігаються за значенням. Наприклад: "Русско-украинский и украинско-русский сло- варь: Отличительная лексика" Л.І. Мацько, О.М. Сидо- Ренко, СВ. Шевчук (К., 1966). До диференційних нале- жать і так звані словники "фальшивих друзів переклада- ча" (міжмовних омонімів), в яких зафіксовано слова двох Мов, що подібні за формою, але мають різні значення (на- приклад: рос. луна "місяць" — укр. луна "відгомін", англ. magazine "журнал" — укр. магазин "крамниця"): "Словник російсько-українських міжмовних омонімів" М.П. Кочер- гана (К., 1997), "Англо-русский и русско-английский сло- варь "ложных друзей переводчика" за редакцією В.В. Аку- ленка (М., 1969), "Немецко-русский и русско-немецкий словарь "ложных друзей переводчика" К.Г. Готліба (М., Подібні словники створено для французької та ан- Глійської (М. Кесслера і Ж. Дерокіньї), іспанської й фран- цузької (Л. Дюпона), німецької та французької (М. Рейн- хеймера), російської та польської (Я. Козелевського), ро- сійської та чеської (Й. Влчка), російської та білоруської (СМ. Грабчикова). Як бачимо, сучасна лексикографія задовольняє потре- Би в найрізноманітніших типах інформації про слова. Во- На розвивається за двома основними напрямками: 1) ство- Рення спеціалізованих словників, у яких була б інформа- Ція тільки одного характеру (лише написання, лише по- Ходження тощо); 2) створення комплексних словників, які б Лексика і фразеологія Включали по можливості всі відомості про слово: тлума- Чення, граматичну характеристику, вимову, написання, Смислові зв'язки з іншими словами (синонімічні, антоні- Мічні), особливості вживання в різних стилях. Інколи такі Комплексні словники включають й енциклопедичну інфор- Мацію про річ, яку називає слово. Складання словників завжди вважали важливим за- Гальнокультурним завданням. Кожна людина, яка дбає про Свій загальнокультурний розвиток, повинна читати слов- ники. Як мудро порадив Максим Рильський, "Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; |
|
|