Значити продуктивність того чи іншого суфікса тощо. В

Україні вийшли "Інверсійний словник української мови"

За редакцією С.Ф. Бевзенка (перше видання — Одеса, 1971,

друге — К., 1985) і "Обернений частотний словник сучас-

ної української художньої прози" (К., 1998). За кордоном

вийшов "Український зворотний словник" В. Ніньовсько-

Лексикографія 257

Го (Мюнхен — Едмонтон, 1969). Перший зворотний слов-

ник російської мови "Riicklaufiges Worterbuch der

Russischen Sprache der Gegenwart" Г. Більфельдта вийшов

У Берліні в 1958 p. Іншими зворотними словниками росій-

ської мови є "Обратный словарь русского языка" (М., 1974)

і "Грамматический словарь русского языка" А.А. Залізня-

Ка (М., 1980).

СЛОВОТВІРНІ ТА МОРФЕМНІ СЛОВНИКИ. У цих словниках члену-

Ються слова на морфеми, визначається твірна основа сло-

Ва і морфема, за допомогою якої утворене від твірної осно-

ви слово. До таких словників належать "Морфемний слов-

ник" Л.М. Полюги (К., 1983), "Морфемний аналіз: Слов-

ник-довідник" у 2-х томах І.Т. Яценка, "Словник афіксаль-

них морфем української мови" Н. Клименко, Є. Карпі-

ловської, В.Карпіловського, Т. Недозим (К., 1998) "Слово-

образовательный словарь русского языка" у 2-х томах

О.М. Тихонова (М., 1985; друге видання — 1990).

ІДЕОГРАФІЧНІ словники. В ідеографічних словниках слова

Розташовано не за алфавітом, а за групами, які виділяють

На основі спільних значень, тем. Першим ідеографічним

словником є "Thesaurus of English Words and Phrases" (Те-

Заурус англійських слів і фраз) П.-М. Роже (Roget), який

Вийшов ще в 1852 р. У цьому словнику всі слова розподі-

Лені на б класів, 24 підкласи, 1000 тем, а в середині тем

Виділяються ще ближчі за значенням групи, синонімічні

Ряди, антонімічні пари. За назвою цього словника всі

Ідеографічні словники стали називати тезаурусами

(гр. thesauros "скарб, скарбниця").

Іншим відомим ідеографічним словником є "Der

deutsche Wortschatz nach Sachgruppen" (Німецький слов-

Никовий склад за предметними групами) Ф. Дорнзайфа

(Берлін, 1959). Тут лексика поділена на 20 основних роз-

ділів, таких, як "Неорганічний світ", "Рослинний і тва-

ринний світ", "Простір", "Бажання і вчинки", "Відчуття",

"Почуття" тощо. Кожен із таких розділів ділиться на кла-

Си, класи на підкласи і т.д.

Ґрунтовних ідеографічних словників поки що небага-

то. Можна було б ще назвати "Diccionario ideologicco de la

lengua espanola" (Ідеологічний словник іспанської мови)

X. Касареса (в Іспанії та Італії ідеографічні словники прий-

Нято називати ідеологічними).

Словники АСОЦІАТИВНИХ НОРМ. У словниках цього типу до

Кожного реєстрового слова наведено асоціації, які це сло-

Во викликало у людей, що брали участь у психолінгвіс-

Лексика і фразеологія

Тичних експериментах. В Україні вийшло дві такі праці

Н.П. Бутенко: "Словник асоціативних норм української

мови" (Львів, 1979) і "Словник асоціативних означень імен-

Ників в українській мові (Львів, 1989).

БАГАТОМОВНІ СЛОВНИКИ

У багатомовних (перекладних) словниках дається не по-

Яснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто під-

Бирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це дво-

Мовні словники. їх створюють для цілей перекладу й акти-

Вно використовують при вивченні іноземної мови. Прикла-

дом двомовних словників є "Русско-украинский словарь"

АН в 3-х томах (1968; друге видання — 1988), "Українсько-

російський словник" АН в 6 томах (1953—1963), "Украін-

ска-беларускі слоунік" В.П. Лемтюгової (Мінськ, 1980),

"Польсько-український словник" у 3-х томах за редакцією

Л.Л. ГумецькоЦК., 1958—1960), "Болгарсько-український

словник" І.А. Стоянова й О.Р. Чмир (К., 1988), "Чесько-

український словник" у 2-х томах АН (К., 1988), "Англо-

український словник" у 2-х томах М.І. Балли (К., 1996),

"Оксфордский русско-английский словарь" М. Уїллера (М.,

1998), "Новий німецько-український, українсько-німецький

словник" (К., 1997), "Словник французько-український,

українсько-французький" В.Б. Бурбело та ін. (К., 1996),

"Словник іспансько-український, українсько-іспанський"

(К., 1997), "Словник італійсько-український і українсько-

італійський" за редакцією В.Т. Бусло (К., 1998), "Словник

португальсько-український, українсько-португальський" за

редакцією В.Т. Бусло (К., 1999), "Латинсько-український

словник" В.Д. Литвинова (К., 1998), "Українсько-угорський

словник" К. Лоранта (Будапешт-Ужгород), "Українсько-

японський словник" І.П. Бондаренка і Т. Хіно (К., 1977),

"Українсько-російський і російсько-український фразеоло-

гічний словник" І.С. Олійника і М.І. Сидоренка (К., 1971;

перевиданий 1978), "Німецько-український фразеологічний

словник" у 2-х томах В.І. Гаврися і О.П. Пророченко (К.,

1981).

Значно рідше за двомовні створюються словники, що

охоплюють три і більше мов, як, наприклад, "Німецько-

українсько-російський словник" за редакцією Е.І. Лисенко

(К., 1991). Унікальним є укладений А. та В. Поповими

"Словарь на семи языках (французско-немецко-английско-

итальянско-испанско-португальско-голландско-русский)",

Лексикографія 259

Який вийшов у 1902 р. у Варшаві. Оригінальним є й

восьмитомний "Опыт словаря тюркских наречей" В.В. Рад-

Лова, в якому наводиться лексика більшості тюркських мов

З перекладом на російську і німецьку мови.

Особливо багато останнім часом з'явилося перекладних

термінологічних словників, наприклад, "Словник фізичної

лексики українсько-англійсько-німецько-російський" В. Ко-

Зирського і В. Шендеровського (К., 1996), академічні

"Російсько-український словник наукової термінології: Ма-

тематика. Фізика. Техніка" (К., 1998), "Російсько-

Український словник наукової термінології: Біологія. Хі-

мія. Медицина" (К., 1996), "Російсько-український слов-

ник наукової термінології: Суспільні науки" (К., 1994); ба-

гатотомний "Словник слов'янської лінгвістичної терміно-

логії" (Прага, 1977—1979), в якому 2266 мовознавчих тер-

Мінів подано дванадцятьма слов'янськими та англійською,

Німецькою і французькою мовами.

Створено чимало диференційних словників, в яких на-

Водяться лише ті слова, які не збігаються за значенням.

Наприклад: "Русско-украинский и украинско-русский сло-

варь: Отличительная лексика" Л.І. Мацько, О.М. Сидо-

Ренко, СВ. Шевчук (К., 1966). До диференційних нале-

жать і так звані словники "фальшивих друзів переклада-

ча" (міжмовних омонімів), в яких зафіксовано слова двох

Мов, що подібні за формою, але мають різні значення (на-

приклад: рос. луна "місяць" — укр. луна "відгомін", англ.

magazine "журнал" — укр. магазин "крамниця"): "Словник

російсько-українських міжмовних омонімів" М.П. Кочер-

гана (К., 1997), "Англо-русский и русско-английский сло-

варь "ложных друзей переводчика" за редакцією В.В. Аку-

ленка (М., 1969), "Немецко-русский и русско-немецкий

словарь "ложных друзей переводчика" К.Г. Готліба (М.,

Подібні словники створено для французької та ан-

Глійської (М. Кесслера і Ж. Дерокіньї), іспанської й фран-

цузької (Л. Дюпона), німецької та французької (М. Рейн-

хеймера), російської та польської (Я. Козелевського), ро-

сійської та чеської (Й. Влчка), російської та білоруської

(СМ. Грабчикова).

Як бачимо, сучасна лексикографія задовольняє потре-

Би в найрізноманітніших типах інформації про слова. Во-

На розвивається за двома основними напрямками: 1) ство-

Рення спеціалізованих словників, у яких була б інформа-

Ція тільки одного характеру (лише написання, лише по-

Ходження тощо); 2) створення комплексних словників, які б

Лексика і фразеологія

Включали по можливості всі відомості про слово: тлума-

Чення, граматичну характеристику, вимову, написання,

Смислові зв'язки з іншими словами (синонімічні, антоні-

Мічні), особливості вживання в різних стилях. Інколи такі

Комплексні словники включають й енциклопедичну інфор-

Мацію про річ, яку називає слово.

Складання словників завжди вважали важливим за-

Гальнокультурним завданням. Кожна людина, яка дбає про

Свій загальнокультурний розвиток, повинна читати слов-

ники. Як мудро порадив Максим Рильський, "Не бійтесь

заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля;