![]() |
У мовах світу категорія числа не збігається. Є мови, в
яких, крім однини і множини, є двоїна і троїна. Двоїна ' Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 269 Була в давньоукраїнській мові (дъва стола, дъвЪруцЬ, дъвЪ Селі; див. залишки цих форм у діалектах: дві руці, дві селі Тощо). Троїна є в деяких папуаських мовах на острові Но- Ва Гвінея. У давніх індоєвропейських мовах — санскриті, Давньогрецькій, давньогерманських було три числа: одни- На, двоїна і множина. Категорія означеності/неозначеності (детермінації) - граматич- На категорія, яка вказує на те, чи мислиться ім'я предмета як єдине В описуваній ситуації (означеність) чи як таке, що належить до класу Подібних йому феноменів (неозначеність). Як уже зазначалося, ця категорія характерна для гер- Манських, романських, болгарської, македонської та інших Мов і виражається за допомогою артиклів. Означеними є Англійський артикль the, німецькі der, die, das, францу- Зькі іе, la, les (останній для множини), а неозначеними Відповідно a; ein, eine, ein; un, une. У болгарській, маке- Донській, румунській і скандинавських мовах існують пост- Позитивні артиклі, тобто артиклі, які стоять після слова, Приєднуючись до нього як постфікси. Пор.: болг. стол "якийсь стілець" — столът "певний стілець", маса "якийсь стіл" — тасата "певний стіл"; село "якесь се- ло" — селото "певне село". У тих мовах, де немає артиклів, значення означеності/ Неозначеності виражається лексично і контекстуально. На- Приклад, в українській мові для цього використовують вка- Зівні займенники цей, ця, це, ці, топ, та, те, ті, частки тільки, ще (Тільки учитель цього не знав. Ще чашку!), Неозначені займенники якийсь, якась, якесь, якісь, прикме- Тники певний, цілий, невідомий, незнайомий, числівник Один, порядок слів (перед присудком — означеність, піс- Ля — неозначеність: Хлопчик вийшов на вулицю; На вули- Цю вийшов хлопчик), фразовий наголос (Ось зошит; Ось Зошит). Найсильнішим засобом вираження значення озна- Ченості/неозначеності є контекст. Як бачимо, в українсь- Кій мові категорія означеності/неозначеності є не грама- Тичною, а поняттєвою, оскільки тут немає морфологічних Засобів ЇЇ вираження. Категорія ступеня якості (порівняння) - граматична категорія, яка Виражає ступінь якості, що характеризує предмет чи дію. Розрізняють звичайний, вищий і найвищий ступінь. У деяких мовах є тільки два ступені порівняння — зви- Граматика Чайний і елатив, який поєднує значення вищого і найви- Щого ступенів. Вищий ступінь указує на наявність в об'єк- Ті якоїсь якості більше, ніж в іншому, найвищий — біль- Ше, ніж у всіх інших. Звичайний ступінь означає якість Безвідносно до ступеня. Ступені порівняння мають прикметники і прислівни- Ки (важкий, важчий, найважчий; темно, темніше, най- Темніше). У деяких мовах ступені порівняння мають та- Кож іменники й дієслова. Наприклад, у мові комі кужд "вміє", кужоджик "більше вміє". Ступені порівняння виражаються афіксами (цікавий — цікавіший — найцікавіший; англ. large "великий" — larger "більший" — largest "найбільший", нім. interessant "цікавий" — interesanter "цікавіший" — interesantest "найцікавіший") і аналітично (відомий — більш відомий — найбільш відомий, англ. difficult "важкий" — more difficult "важкіший", (the) most difficult "найважчий"). У сло- В'янських, германських і романських мовах є декілька Співвідносних за значенням прикметників та прислів- ників, які творять ступені порівняння від інших основ: Укр. добрий — кращий — найкращий; рос. хороший — Лучше — наилучший; англ. good — better — best, нім. gut — Besser — best (am besten). Категорія часу - граматична категорія дієслова, яка є специфіч- Ним мовним відображенням об'єктивного часу і служить для темпо- Ральної локалізації події або стану, про які йдеться в реченні. Ця категорія вказує на одночасовість, передування чи Наступність події щодо моменту мовлення. У більшості Мов є три часи: теперішній, минулий і майбутній. Це аб- Солютні часи. Крім них, у деяких мовах є спеціальні "відносні" часи, які позначають події відносно якоїсь точ- Ки відліку, яка, в свою чергу, визначається відносно мо- Менту мовлення (передминулий час, передмайбутній час, Майбутній у минулому тощо). Категорія виду (аспектуальності) - граматична категорія дієсло- Ва, яка узагальнено вказує на протікання дії в часі. У слов'янських мовах граматично протиставлені до- Конаний і недоконаний вид. Доконаний вид вказує на Досягнення межі, тобто показує обмежену дію або її ре- зультат (зашумів, написав). Недоконаний вид не вказує на граничність дії (шумів, писав). У германських і ро- Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 271 Манських мовах, на думку більшості мовознавців, грама- Тичної категорії виду немає, бо там немає формальних морфологічних засобів (спеціальних суфіксів, префіксів) Її вираження. Категорія стану - граматична категорія дієслова, що виражає Суб'єктно-об'єктні відношення. У мовознавстві поки що немає загальноприйнятої кла- Сифікації станів, однак у всіх класифікаціях згадується ак- Тивний, коли носій дієслівної ознаки відповідає суб'єкту (Учні виконують пісню), і пасивний, коли носій дієслівної Ознаки відповідає об'єкту (Пісня виконується учнями)- Категорія способу - граматична категорія, яка виражає відношен- Ня названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця. Це оцінка мовцем дії як бажаної, можливої, передба- Чуваної (припущення) тощо. Різні мови мають різний набір форм способу. В усіх Мовах є дійсний (представляє дію як реальний факт), умов- Ний (представляє дію як можливу, бажану, передбачува- Ну, обумовлену) і наказовий (служить для передачі нака- Зу, спонукання або прохання) способи. Західноєвропейсь- Кі мови, крім того, витворили особливі форми кондиДІо- Нала для позначення обумовлених дій і для вираження Допущення, можливості, бажаності і некатегоричного твер- дження (нім. Ich wiirde es gerne tun "Я охоче зробив би це"). У балканських мовах є ще переповідний спосіб (ко- ментатив), що виражає дію, яку мовець безпосередньо не Спостерігав, а переказує її з уст інших. Цим способом пе- Редають відтінок недовір'я, сумніву. В аглютинативних мовах (наприклад, тюркських) на- Лічують від чотирьох до дванадцяти способів, які виража- Ють повинність, підтвердження, намір, згоду тощо. Категорія особи - граматична категорія дієслова, яка позначає від- Ношення суб'єкта дії до мовця. Виконавцем дії може бути мовець, його співрозмов- Ник або особа, яка не бере участі в розмові. Відповідно Розрізняють першу, другу і третю особу (пишу, пишеш, Пише). Категорія особи належить до узгоджувальних, слово- Змінних. Вона виражається особовими закінченнями (я про-- Граматика Цюю, він працює; англ. / work, he works). У деяких мовах (самодійських, палеоазіатських) категорія особи характер- На не тільки для дієслів, а й для імен у позиції присудка. Так, у коряцькій мові г'оляйгым "чоловік-я", г'оляйгыт "чоловік-ти", г'оля "чоловік-він"; нытуйгым "молодий-я", нытуйгыт "молодий-ти", нытуйкын "молодий-він". Од- Нак є й такі мови, в яких категорія особи загалом не вира- Жена. До них належать японська, китайська, індонезійсь- Ка та деякі інші. Лексико-граматичні розряди (категорії) Від граматичних категорій треба відрізняти лексико- Граматичні розряди, які нерідко називають лексико- Граматичними категоріями. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (категорії) — це граматично Важливі групи слів у межах певної частини мови, які ма- ють такі властивості: Об'єднуються за спільною семантичною ознакою. Наприклад, лексико-граматичні розряди становлять збір- Ні іменники, речовинні іменники, іменники — назви іс- Тот, іменники — назви неістот, власні назви, загальні Назви, зворотні дієслова, бо кожна така група має спільну Семантичну ознаку — збірність, речовинність тощо. Можуть мати і можуть не мати формальне морфо- |
|
|