У мовах світу категорія числа не збігається. Є мови, в

яких, крім однини і множини, є двоїна і троїна. Двоїна '

Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 269

Була в давньоукраїнській мові (дъва стола, дъвЪруцЬ, дъвЪ

Селі; див. залишки цих форм у діалектах: дві руці, дві селі

Тощо). Троїна є в деяких папуаських мовах на острові Но-

Ва Гвінея. У давніх індоєвропейських мовах — санскриті,

Давньогрецькій, давньогерманських було три числа: одни-

На, двоїна і множина.

Категорія означеності/неозначеності (детермінації) - граматич-

На категорія, яка вказує на те, чи мислиться ім'я предмета як єдине

В описуваній ситуації (означеність) чи як таке, що належить до класу

Подібних йому феноменів (неозначеність).

Як уже зазначалося, ця категорія характерна для гер-

Манських, романських, болгарської, македонської та інших

Мов і виражається за допомогою артиклів. Означеними є

Англійський артикль the, німецькі der, die, das, францу-

Зькі іе, la, les (останній для множини), а неозначеними

Відповідно a; ein, eine, ein; un, une. У болгарській, маке-

Донській, румунській і скандинавських мовах існують пост-

Позитивні артиклі, тобто артиклі, які стоять після слова,

Приєднуючись до нього як постфікси. Пор.: болг. стол

"якийсь стілець" — столът "певний стілець", маса

"якийсь стіл" — тасата "певний стіл"; село "якесь се-

ло" — селото "певне село".

У тих мовах, де немає артиклів, значення означеності/

Неозначеності виражається лексично і контекстуально. На-

Приклад, в українській мові для цього використовують вка-

Зівні займенники цей, ця, це, ці, топ, та, те, ті, частки

тільки, ще (Тільки учитель цього не знав. Ще чашку!),

Неозначені займенники якийсь, якась, якесь, якісь, прикме-

Тники певний, цілий, невідомий, незнайомий, числівник

Один, порядок слів (перед присудком — означеність, піс-

Ля — неозначеність: Хлопчик вийшов на вулицю; На вули-

Цю вийшов хлопчик), фразовий наголос (Ось зошит; Ось

Зошит). Найсильнішим засобом вираження значення озна-

Ченості/неозначеності є контекст. Як бачимо, в українсь-

Кій мові категорія означеності/неозначеності є не грама-

Тичною, а поняттєвою, оскільки тут немає морфологічних

Засобів ЇЇ вираження.

Категорія ступеня якості (порівняння) - граматична категорія, яка

Виражає ступінь якості, що характеризує предмет чи дію.

Розрізняють звичайний, вищий і найвищий ступінь.

У деяких мовах є тільки два ступені порівняння — зви-

Граматика

Чайний і елатив, який поєднує значення вищого і найви-

Щого ступенів. Вищий ступінь указує на наявність в об'єк-

Ті якоїсь якості більше, ніж в іншому, найвищий — біль-

Ше, ніж у всіх інших. Звичайний ступінь означає якість

Безвідносно до ступеня.

Ступені порівняння мають прикметники і прислівни-

Ки (важкий, важчий, найважчий; темно, темніше, най-

Темніше). У деяких мовах ступені порівняння мають та-

Кож іменники й дієслова. Наприклад, у мові комі кужд

"вміє", кужоджик "більше вміє".

Ступені порівняння виражаються афіксами (цікавий —

цікавіший — найцікавіший; англ. large "великий" — larger

"більший" — largest "найбільший", нім. interessant

"цікавий" — interesanter "цікавіший" — interesantest

"найцікавіший") і аналітично (відомий — більш відомий —

найбільш відомий, англ. difficult "важкий" — more difficult

"важкіший", (the) most difficult "найважчий"). У сло-

В'янських, германських і романських мовах є декілька

Співвідносних за значенням прикметників та прислів-

ників, які творять ступені порівняння від інших основ:

Укр. добрий — кращий — найкращий; рос. хороший —

Лучше — наилучший; англ. good — better — best, нім. gut —

Besser — best (am besten).

Категорія часу - граматична категорія дієслова, яка є специфіч-

Ним мовним відображенням об'єктивного часу і служить для темпо-

Ральної локалізації події або стану, про які йдеться в реченні.

Ця категорія вказує на одночасовість, передування чи

Наступність події щодо моменту мовлення. У більшості

Мов є три часи: теперішній, минулий і майбутній. Це аб-

Солютні часи. Крім них, у деяких мовах є спеціальні

"відносні" часи, які позначають події відносно якоїсь точ-

Ки відліку, яка, в свою чергу, визначається відносно мо-

Менту мовлення (передминулий час, передмайбутній час,

Майбутній у минулому тощо).

Категорія виду (аспектуальності) - граматична категорія дієсло-

Ва, яка узагальнено вказує на протікання дії в часі.

У слов'янських мовах граматично протиставлені до-

Конаний і недоконаний вид. Доконаний вид вказує на

Досягнення межі, тобто показує обмежену дію або її ре-

зультат (зашумів, написав). Недоконаний вид не вказує

на граничність дії (шумів, писав). У германських і ро-

Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 271

Манських мовах, на думку більшості мовознавців, грама-

Тичної категорії виду немає, бо там немає формальних

морфологічних засобів (спеціальних суфіксів, префіксів)

Її вираження.

Категорія стану - граматична категорія дієслова, що виражає

Суб'єктно-об'єктні відношення.

У мовознавстві поки що немає загальноприйнятої кла-

Сифікації станів, однак у всіх класифікаціях згадується ак-

Тивний, коли носій дієслівної ознаки відповідає суб'єкту

(Учні виконують пісню), і пасивний, коли носій дієслівної

Ознаки відповідає об'єкту (Пісня виконується учнями)-

Категорія способу - граматична категорія, яка виражає відношен-

Ня названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця.

Це оцінка мовцем дії як бажаної, можливої, передба-

Чуваної (припущення) тощо.

Різні мови мають різний набір форм способу. В усіх

Мовах є дійсний (представляє дію як реальний факт), умов-

Ний (представляє дію як можливу, бажану, передбачува-

Ну, обумовлену) і наказовий (служить для передачі нака-

Зу, спонукання або прохання) способи. Західноєвропейсь-

Кі мови, крім того, витворили особливі форми кондиДІо-

Нала для позначення обумовлених дій і для вираження

Допущення, можливості, бажаності і некатегоричного твер-

дження (нім. Ich wiirde es gerne tun "Я охоче зробив би

це"). У балканських мовах є ще переповідний спосіб (ко-

ментатив), що виражає дію, яку мовець безпосередньо не

Спостерігав, а переказує її з уст інших. Цим способом пе-

Редають відтінок недовір'я, сумніву.

В аглютинативних мовах (наприклад, тюркських) на-

Лічують від чотирьох до дванадцяти способів, які виража-

Ють повинність, підтвердження, намір, згоду тощо.

Категорія особи - граматична категорія дієслова, яка позначає від-

Ношення суб'єкта дії до мовця.

Виконавцем дії може бути мовець, його співрозмов-

Ник або особа, яка не бере участі в розмові. Відповідно

Розрізняють першу, другу і третю особу (пишу, пишеш,

Пише).

Категорія особи належить до узгоджувальних, слово-

Змінних. Вона виражається особовими закінченнями (я про--

Граматика

Цюю, він працює; англ. / work, he works). У деяких мовах

(самодійських, палеоазіатських) категорія особи характер-

На не тільки для дієслів, а й для імен у позиції присудка.

Так, у коряцькій мові г'оляйгым "чоловік-я", г'оляйгыт

"чоловік-ти", г'оля "чоловік-він"; нытуйгым "молодий-я",

нытуйгыт "молодий-ти", нытуйкын "молодий-він". Од-

Нак є й такі мови, в яких категорія особи загалом не вира-

Жена. До них належать японська, китайська, індонезійсь-

Ка та деякі інші.

Лексико-граматичні розряди (категорії)

Від граматичних категорій треба відрізняти лексико-

Граматичні розряди, які нерідко називають лексико-

Граматичними категоріями.

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (категорії) — це граматично

Важливі групи слів у межах певної частини мови, які ма-

ють такі властивості:

Об'єднуються за спільною семантичною ознакою.

Наприклад, лексико-граматичні розряди становлять збір-

Ні іменники, речовинні іменники, іменники — назви іс-

Тот, іменники — назви неістот, власні назви, загальні

Назви, зворотні дієслова, бо кожна така група має спільну

Семантичну ознаку — збірність, речовинність тощо.

Можуть мати і можуть не мати формальне морфо-