![]() |
СПОСІБ СЛУЖБОВИХ СЛІВ. Службовими словами, які вира-
Жають граматичні значення, є артиклі, прийменники, післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня, "пус- ті слова", сполучники та частки. І Артиклі вживаються в арабській, романських та rep-* манських мовах. Вони виконують такі функції: а) виступають засобом частиномовного позначення. Приєднання артикля до неіменних слів і форм переводять Неіменні слова в іменники (явище конверсії): нім. schreiben "писати" — das Schreiben "письмо", англ. to play "грати" — the play "гра", фр. diner "обідати" — le diner "обід"; б) розрізняють граматичні категорії означеності/ неозначеності: нім. der Knabe "визначений, певний хло- пець" — ein Knabe "якийсь хлопець", англ. the man "певна людина" — о man "якась людина", фр. le table "певний стіл" — ип table "якийсь стіл"; в) виражають категорію роду: нім. der Deutsche "німець" — die Deutsche "німкеня"; der Frieden "мир, спо- кій", die Lampe "лампа", das Fenster "вікно"; г) виражають категорію числа: das Fenster "вікно" — die Fenster "вікна", das Buch "книга" — die Biicher "книги"; ґ) служать способом вираження відношень між слова- Ми в реченні, тобто мають функцію вираження категорії Відмінка: нім. наз. відм. der Tisch, род. des Tisches, дав. Dem Tisch, знах. den Tisch. Крім препозитивних, у деяких Мовах (болгарській, шведській, румунській) є постпози- Тивні артиклі. Див. болг.: езикьт, земята, небото. Прийменники виражають відношення між словами в Мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на відмінок імен- Ника. Пор. їду в метро (місцевий відмінок), піду до метро (родовий відмінок). Таку ж функцію виконують післяймен- Ники. Відмінність між прийменниками й післяйменника- Ми в тому, що післяйменники знаходяться не перед імен- Ником, а після нього. Післяйменники — один з найваж- Ливіших граматичних показників у тюркських, фінно- угорських, монгольських і японській мовах. Наприклад: азерб. Йер балалар УЧУН "місце дітей для", татар. Мин трамвай белэн барам "я трамвай на їду"; лат. Отпіа теа Граматика тесит porto "Все своє ношу з собою" (тесит буквально "мною з"); угор. a hdz melletti kert "сад біля дому" (букваль- но "дому біля сад"). У російській мові як післяйменник вживається слово Ради в деяких сполученнях: шутки ради, потехи ради Тощо. У німецькій мові постпозитивно можуть вживатися Прийменники zu, nach, gegeniiber, entlang та ін. Допоміжні дієслова служать для творення складних (аналітичних) дієслівних форм і використовуються як гра- Матичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, Стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах. На- Приклад: укр. я буду читати, ти будеш читати, ми бу- демо читати; англ. / shall read "я буду читати", / am reading "я читаю", І have read "я читав"; нім. ich bin gegangen "я пішов", ich habe gelesen "я прочитав", schwarz werden "чорніти", schwarz machen "чорнити". Слова ступеня виступають як спосіб творення ступе- Нів порівняння якісних прикметників і прислівників у Мовах різних родин. Такими словами в українській мові є Більш, менш, дуже, вельми (зручний — більш зручний, Вигідний — менш вигідний, цікавий — дуже, вельми ціка- Вий), у російській — более, менее, очень (красивый — бо- Лее красивый, удачный — менее удачный, большой — очень большой), в англійській more, most (interesting "цікавий" — more interesting "цікавіший" — most interesting "най- цікавіший"). Пусті слова — це повнозначні слова, які супроводжують Інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх гра- Матичних значень. Наприклад: англ. he-cat (він-кіт), shecat (вона-кіт, "кішка"), укр. рись-самець, рись-самка, рос. Ворон-самец, ворон-самка. Сполучники виражають граматичні відношення між Словами в реченні і між предикативними частинами ре- Чень. Частки передають різні модальні значення, а також деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, за- Перечення, оклик, невизначеність та ін.). Частка би в укра- Їнській та російській мовах використовується для творен- Ня (і вираження) умовного способу (читав би, пел бы). СПОСІБ ІНТОНАЦІЇ. Інтонація є засобом вираження грама- Тичних значень на рівні синтаксису. За допомогою інто- нації виражаються: а) модальність речення (впевненість, запитання, сум- Нів, наказ або особисте ставлення мовця до того, що він го- Способи вираження граматичних значень 291 Ворить тощо). Пор.: Він прийшов. Він прийшов? Він при- йшов! Він ... прийшов; б) групування членів речення. Пор.: Читати довго/не Міг. Читати/довго не міг. Казнить, /нельзя помиловать. Казнить нельзя, /помиловать; в) розрізнення простого й складного речення. Пор.: Бачу матір в садочку. Бачу: /матір — в садочку; г) розрізнення сурядності й підрядності. Пор.: Хмари- Ться, дощ буде і Хмариться — дощ буде (у першому ви- Падку сурядність, у другому — безсполучникове речення з різнотипними частинами); ґ) актуальне членування речення (див. про це в темі "Словосполучення і речення"); д) виділення вставних слів і речень. Пор. Він безпе- Речно має рацію і Він, безперечно, має рацію; Он может Быть здесь і Он, может быть, здесь. СПОСІБ ПОРЯДКУ СЛІВ. Цей спосіб у деяких мовах у певних випадках розрізняє: а) підмет і додаток. Пор.: Буття визначає свідомість І Свідомість визначає буття; Якір зачіпає ланцюг і Лан- Цюг зачіпає якір; рос. Мать любит дочь і Дочь любит Мать; Дом загораживает флигель і Флигель загоражива- ет дом; б) означення й означуване. Пор.: глухі вчені і вчені глухі. Див. ще англ. stone wall "кам'яна стіна", wall stone "стінний камінь", table tennis "настільний теніс", tennis table "тенісний стіл". Історична змінність способів і засобів Вираження граматичних значень Способи й засоби вираження граматичних значень не Є статичними, а протягом історії постійно змінюються. Ці зміни стосуються: Граматикалізації фонетичних та лексичних явищ. Наприклад: укр. назустріч (перетворення прийменника Й іменника в прислівник), би (за походженням ця частка є Колишньою формою минулого часу дієслова бути, формою аориста), рос. печь із пекти, де -кти —> чь, яке стало пока- зником інфінітива); прислівники босяком, временами (за- Кінчення перетворились у суфікси); человек—люди (різні Лексичні одиниці закріпилися за певною числовою фор- мою); Граматика Зміни морфемної структури слів, зумовленої проце- Сами опрощення, ускладнення і перерозкладу. Опрощення — злиття в одну морфему двох або декіль- кох морфем. Так, слово сусід утворене з префікса су "поруч" і кореня сід і мало значення "той, хто сидить (живе, меш- кає) поруч". Згодом колишній префікс злився з колишнім Коренем в одну морфему — корінь сусід (сусідка, сусіди- Ти, сусідній, сусідський, сусідство). Слово червоний утво- Рене з кореня черв (червона фарба виготовлялась із чер- в'яків) і суфікса -он-, однак тепер у цьому слові виділяєть- Ся тільки корінь червон (червоний, червонавий, червоняс- Тий, червоненький, червонити, червоніти, червоніння, чер- Воність). У слові подушка виділяють корінь подуш, хоч колись воно мало префікс под- і корінь уш ("те, що клали під вушко"). Російське вкус етимологічно складається з Префікса в- і кореня кус (від кусати; те, що добре куса- лося, тобто їлося, було вкусным "смачним"), тепер ці дві Морфеми злиті в одну — корінь вкус (вкусный, вкусняти- на). У слові счастье етимологічно виділяється корінь част' і префіксе- із съ "гарний", звідки первинне значення "гарна частина, доля; спільна участь". На сучасному етапі ечаст Є одним коренем. Ускладнення — процес, протилежний опрощенню. Так, Запозичене з голландської мови слово зонтик (голланд. Zondek) було розділене у свідомості українців на зонт- і -ик під впливом слів типу фантик, бантик, винтик тощо. Див. ще клинок (із голланд. kling), валець (із нім. Walze). Перерозклад — перерозподіл меж між морфемами ("зсув морфемного шва"). Так, у словах бідняк, залізняк, Утворених від прикметників на -н- бідний, залізний, -н- |
|
|