ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Кові синтаксичні функції, тому при класифікації слів на

Частини мови використовують синтаксичний критерій.

СИНТАКСИЧНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, за яким до однієї час-

Тини мови відносять слова, здатні стояти в реченні в од-

Накових синтаксичних позиціях і виконувати однакові син-

Таксичні функції (йдеться головним чином про первинні

Синтаксичні функції). Наприклад, однією з ознак, за якою

Розрізняють іменник і дієслово в українській мові, є зда-

Тність бути головним компонентом атрибутивної констру-

Кції (пор.: тихий спів, але не тихий співати). При цьому

Важливий не тільки набір синтаксичних функцій, а й сту-

Пінь характерності кожної з функцій для даної частини

Мови. Так, в українській мові і іменник, і дієслово мо-

жуть виконувати функцію підмета {Хлопчик читає. Лиш.

боротись — значить жить) і функцію присудка {Бать-

Ко — лікар. Сонце світить). Однак для іменника функ-

Ція підмета є первинною, а присудка — вторинною, тоді

Як для дієслова функція присудка є первинною, а підме-

Та — вторинною. Вторинні синтаксичні функції мають

Деякі обмеження. Так, зокрема, іменник може бути під-

Метом незалежно від типу присудка, тоді як дієслово не

Може бути підметом, якщо присудок виражений особовою

формою. Пор.: Боротьба його загартувала і *Боротися

Його загартувало.

Саме виходячи з синтаксичного критерію, деякі мово-

Знавці ставлять під сумнів виділення в окремі частини

Мови займенника і числівника. Слова цих частин мови за

Синтаксичними функціями належать до різних класів, то-

Му їх нерідко розглядають у межах інших частин мови

(іменник-числівник п'ять, прикметник-числівник п'ятий).

Граматика

Синтаксичним за своєю суттю є критерій сполучувано-

Сті, який як додатковий стали активно використовувати

При класифікації слів на частини мови в останні десяти-

Ліття. Не всі слова можуть поєднуватися одне з одним. Так,

Прислівники поєднуються з дієсловами (читає добре), з ін-

Шими прислівниками (дуже добре), прикметниками (знач-

Но кращий, дуже вдалий), але не із займенниками та чис-

Лівниками; прикметники поєднуються з іменниками, але

Не з дієсловами і т.д.

Останнім (допоміжним) критерієм виділення частини

Мови є словотвірний.

СЛОВОТВІРНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, за яким для кожної

Частини мови виділяють властивий тільки їй набір слово-

Твірних моделей та інвентар словотвірних засобів. В укра-

Їнській мові можна назвати ряд словотвірних афіксів, на-

Явність яких засвідчує належність слова до групи іменни-

Ків: -тель, -ник, -щик, -ар тощо. В англійській мові імен-

никовими є суфікси -ship (friendship "дружба", kinship,

relationship "споріднений"), -ment (movement "pyx", nourishment

"харчування", statement "висловлювання, твер-

дження") та ін.

Який із названих критеріїв слід вважати провідним?

На це запитання мовознавці давали різні відповіді.

О.О. Шахматов таким критерієм вважав семантичний,

П.Ф. Фортунатов — морфологічний, 0.0. Потебня — син-

Таксичний. Л.В. Щерба висунув ідею врахування трьох

Критеріїв: семантичного, морфологічного і синтаксично-

Го. Саме на щербівській концепції й ґрунтується сучасна

Класифікація частин мови.

Деякі вчені вважають, що, використовуючи всі три ос-

Новні критерії, потрібно встановити їх ієрархію. Так, на

Думку українського мовознавця І.Р. Вихованця, базовим

критерієм є семантичний, на другому плані — синтаксич-

ний, а на третьому — морфологічний. Додатковими ("для

спірних випадків") є логічний і словотвірний.

Зрозуміло, що в разі застосування різних критеріїв по-

Діл слів на частини мови буде різним. Зазначимо, що ви-

Значення іменника, прикметника, дієслова і прислівника

Не становить великих труднощів, однак існують спірні пи-

Тання щодо виділення займенника й числівника. Виокрем-

Лення займенників і числівників із погляду семантичного

Критерію є доречним, а з погляду синтактичного крите-

Рію — зайвим. Службові слова, за морфологічним кри-

Терієм, загалом не вважаються частинами мови.

Частини мови 299

Хоч деякі мовознавці принцип комплексного виділен-

ня частини мови називають "безпринципним і еклектич-

ним", оскільки він передбачає "всього потрохи", однак кра-

Щого підходу поки що немає. Але вибудувати одну ієрар-

Хічну схему критеріїв класифікації слів на частини мови

Для всіх мов світу неможливо. У кожному конкретному

Випадку потрібно враховувати специфіку мови. Так, зо-

Крема, морфологічний критерій надається тільки для тих

Мов, які мають закінчення і суфікси. Синтаксичний кри-

Терій є провідним для мов, де немає чіткої системи мор-

Фологічно виражених граматичних категорій, — малай-

Сько-полінезійських, китайської тощо. Цей же критерій є

Провідним і для аналітичних мов — англійської, францу-

Зької тощо. Критерій сполучуваності також особливо ве-

Ликого значення набуває в тих мовах, де слабо розвинуті

Морфологічні показники. Так, у китайській мові з її широ-

Ко розвинутою омонімією слів критерій сполучуваності є

Надзвичайно ефективним. Тут критерієм віднесення слів

До іменників слугує сполучуваність із так званими слова-

Ми лічби, які займають положення між числівником та

іменником. Наприклад: сань бень шу "три книги" (бук-

вально: три корінь книга). Слово лічби бень показує, що

Слово шу є іменником. Критерій сполучуваності найбіль-

Ше використовується для виділення двох основних частин

Мови — іменників і предикатів в індонезійській мові. Імен-

Ники в цій мові не поєднуються із заперечним словом, з

Яким поєднуються предикативи. Як бачимо, для різних за

Будовою мов провідними є різні критерії.

Слід також пам'ятати, що й не всі частини мови виді-

Ляють за одним принципом. Зокрема, займенник і числів-

Ник виокремлюють на основі виключно семантичного кри-

Терію, тоді як інші частини мови в українській мові — за

Морфологічним критерієм.

З історії питання про частини мови

Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови

Беруть свій початок з античної (давньогрецької). Частини

Мови — калька з давньогрецького mere tu logu чи безпосе-

редньо латинського paries orationis, Repartes — "частини",

a oratio — "мовлення, висловлювання, речення". Части-

Нами мови спочатку називали ті граматичні явища, які

Граматика

Тепер називають членами речення. Лише згодом цей вираз

Набув сучасного термінологічного значення, хоч ще довго

Частини мови ототожнювали з членами речення.

Уперше частини мови були виділені давньоіндійськи-

Ми граматистами Яска і Паніні (V ст. до н.е.), які розріз-

Няли в санскриті такі частини мови, як ім'я, дієслово,

Прийменник, сполучник і частку. Однак давньоіндійська

Теорія не була відомою в Європі. Європейська теорія час-

Тин мови йде від Аристотеля (IV ст. до н.е.), який виділив

Чотири частини мови: ім'я, дієслово, член (артикль) і спо-

Лучник. Остаточно вчення про частини мови сформувало-

Ся в александрійській школі (II ст. до н.е.). Аристарх Са-

Мофракійський і його учень Діонісій Фракійський уперше

Виділили вісім частин мови: ім'я, дієслово, прислівник,

Артикль, займенник, прийменник, дієприкметник, сполу-

Чник. Прикметник був об'єднаний з іменником в одній

Частині мови, бо в давньогрецькій мові вони мали спільну

Систему відмінювання. В основу класифікації слів за час-

Тинами мови було покладено два принципи: морфологіч-

ний ("Ім'я є відмінюваною частиною мови, ...") і семан-

тичний ("що означає тіло або річ"). Ця система частин мо-

Ви була запозичена римськими вченими, які, правда, внес-

Ли до неї незначні зміни: з числа частин мови було усунено

Артикль, якого немає в латинській мові, а додано вигук.

Пізніше ця класифікація поширилася на всі європей-

Ські, а згодом і на інші мови. Так витворилася класифіка-

Ція частин мови, яку прийнято називати шкільною і яка

По суті стала універсальною. Граматичні класи слів різ-

Них мов намагаються втиснути в наперед вибрану античну

Схему, не враховуючи відмінності, які є в різних мовах.

За шкільною класифікацією виділяють десять частин

Мови, які поділяють на самостійні (ті, що можуть бути

Членами речення) і службові (ті, що виражають відношення

Між словами в реченні). До самостійних частин мови на-

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти