Кові синтаксичні функції, тому при класифікації слів на

Частини мови використовують синтаксичний критерій.

СИНТАКСИЧНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, за яким до однієї час-

Тини мови відносять слова, здатні стояти в реченні в од-

Накових синтаксичних позиціях і виконувати однакові син-

Таксичні функції (йдеться головним чином про первинні

Синтаксичні функції). Наприклад, однією з ознак, за якою

Розрізняють іменник і дієслово в українській мові, є зда-

Тність бути головним компонентом атрибутивної констру-

Кції (пор.: тихий спів, але не тихий співати). При цьому

Важливий не тільки набір синтаксичних функцій, а й сту-

Пінь характерності кожної з функцій для даної частини

Мови. Так, в українській мові і іменник, і дієслово мо-

жуть виконувати функцію підмета {Хлопчик читає. Лиш.

боротись — значить жить) і функцію присудка {Бать-

Ко — лікар. Сонце світить). Однак для іменника функ-

Ція підмета є первинною, а присудка — вторинною, тоді

Як для дієслова функція присудка є первинною, а підме-

Та — вторинною. Вторинні синтаксичні функції мають

Деякі обмеження. Так, зокрема, іменник може бути під-

Метом незалежно від типу присудка, тоді як дієслово не

Може бути підметом, якщо присудок виражений особовою

формою. Пор.: Боротьба його загартувала і *Боротися

Його загартувало.

Саме виходячи з синтаксичного критерію, деякі мово-

Знавці ставлять під сумнів виділення в окремі частини

Мови займенника і числівника. Слова цих частин мови за

Синтаксичними функціями належать до різних класів, то-

Му їх нерідко розглядають у межах інших частин мови

(іменник-числівник п'ять, прикметник-числівник п'ятий).

Граматика

Синтаксичним за своєю суттю є критерій сполучувано-

Сті, який як додатковий стали активно використовувати

При класифікації слів на частини мови в останні десяти-

Ліття. Не всі слова можуть поєднуватися одне з одним. Так,

Прислівники поєднуються з дієсловами (читає добре), з ін-

Шими прислівниками (дуже добре), прикметниками (знач-

Но кращий, дуже вдалий), але не із займенниками та чис-

Лівниками; прикметники поєднуються з іменниками, але

Не з дієсловами і т.д.

Останнім (допоміжним) критерієм виділення частини

Мови є словотвірний.

СЛОВОТВІРНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, за яким для кожної

Частини мови виділяють властивий тільки їй набір слово-

Твірних моделей та інвентар словотвірних засобів. В укра-

Їнській мові можна назвати ряд словотвірних афіксів, на-

Явність яких засвідчує належність слова до групи іменни-

Ків: -тель, -ник, -щик, -ар тощо. В англійській мові імен-

никовими є суфікси -ship (friendship "дружба", kinship,

relationship "споріднений"), -ment (movement "pyx", nourishment

"харчування", statement "висловлювання, твер-

дження") та ін.

Який із названих критеріїв слід вважати провідним?

На це запитання мовознавці давали різні відповіді.

О.О. Шахматов таким критерієм вважав семантичний,

П.Ф. Фортунатов — морфологічний, 0.0. Потебня — син-

Таксичний. Л.В. Щерба висунув ідею врахування трьох

Критеріїв: семантичного, морфологічного і синтаксично-

Го. Саме на щербівській концепції й ґрунтується сучасна

Класифікація частин мови.

Деякі вчені вважають, що, використовуючи всі три ос-

Новні критерії, потрібно встановити їх ієрархію. Так, на

Думку українського мовознавця І.Р. Вихованця, базовим

критерієм є семантичний, на другому плані — синтаксич-

ний, а на третьому — морфологічний. Додатковими ("для

спірних випадків") є логічний і словотвірний.

Зрозуміло, що в разі застосування різних критеріїв по-

Діл слів на частини мови буде різним. Зазначимо, що ви-

Значення іменника, прикметника, дієслова і прислівника

Не становить великих труднощів, однак існують спірні пи-

Тання щодо виділення займенника й числівника. Виокрем-

Лення займенників і числівників із погляду семантичного

Критерію є доречним, а з погляду синтактичного крите-

Рію — зайвим. Службові слова, за морфологічним кри-

Терієм, загалом не вважаються частинами мови.

Частини мови 299

Хоч деякі мовознавці принцип комплексного виділен-

ня частини мови називають "безпринципним і еклектич-

ним", оскільки він передбачає "всього потрохи", однак кра-

Щого підходу поки що немає. Але вибудувати одну ієрар-

Хічну схему критеріїв класифікації слів на частини мови

Для всіх мов світу неможливо. У кожному конкретному

Випадку потрібно враховувати специфіку мови. Так, зо-

Крема, морфологічний критерій надається тільки для тих

Мов, які мають закінчення і суфікси. Синтаксичний кри-

Терій є провідним для мов, де немає чіткої системи мор-

Фологічно виражених граматичних категорій, — малай-

Сько-полінезійських, китайської тощо. Цей же критерій є

Провідним і для аналітичних мов — англійської, францу-

Зької тощо. Критерій сполучуваності також особливо ве-

Ликого значення набуває в тих мовах, де слабо розвинуті

Морфологічні показники. Так, у китайській мові з її широ-

Ко розвинутою омонімією слів критерій сполучуваності є

Надзвичайно ефективним. Тут критерієм віднесення слів

До іменників слугує сполучуваність із так званими слова-

Ми лічби, які займають положення між числівником та

іменником. Наприклад: сань бень шу "три книги" (бук-

вально: три корінь книга). Слово лічби бень показує, що

Слово шу є іменником. Критерій сполучуваності найбіль-

Ше використовується для виділення двох основних частин

Мови — іменників і предикатів в індонезійській мові. Імен-

Ники в цій мові не поєднуються із заперечним словом, з

Яким поєднуються предикативи. Як бачимо, для різних за

Будовою мов провідними є різні критерії.

Слід також пам'ятати, що й не всі частини мови виді-

Ляють за одним принципом. Зокрема, займенник і числів-

Ник виокремлюють на основі виключно семантичного кри-

Терію, тоді як інші частини мови в українській мові — за

Морфологічним критерієм.

З історії питання про частини мови

Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови

Беруть свій початок з античної (давньогрецької). Частини

Мови — калька з давньогрецького mere tu logu чи безпосе-

редньо латинського paries orationis, Repartes — "частини",

a oratio — "мовлення, висловлювання, речення". Части-

Нами мови спочатку називали ті граматичні явища, які

Граматика

Тепер називають членами речення. Лише згодом цей вираз

Набув сучасного термінологічного значення, хоч ще довго

Частини мови ототожнювали з членами речення.

Уперше частини мови були виділені давньоіндійськи-

Ми граматистами Яска і Паніні (V ст. до н.е.), які розріз-

Няли в санскриті такі частини мови, як ім'я, дієслово,

Прийменник, сполучник і частку. Однак давньоіндійська

Теорія не була відомою в Європі. Європейська теорія час-

Тин мови йде від Аристотеля (IV ст. до н.е.), який виділив

Чотири частини мови: ім'я, дієслово, член (артикль) і спо-

Лучник. Остаточно вчення про частини мови сформувало-

Ся в александрійській школі (II ст. до н.е.). Аристарх Са-

Мофракійський і його учень Діонісій Фракійський уперше

Виділили вісім частин мови: ім'я, дієслово, прислівник,

Артикль, займенник, прийменник, дієприкметник, сполу-

Чник. Прикметник був об'єднаний з іменником в одній

Частині мови, бо в давньогрецькій мові вони мали спільну

Систему відмінювання. В основу класифікації слів за час-

Тинами мови було покладено два принципи: морфологіч-

ний ("Ім'я є відмінюваною частиною мови, ...") і семан-

тичний ("що означає тіло або річ"). Ця система частин мо-

Ви була запозичена римськими вченими, які, правда, внес-

Ли до неї незначні зміни: з числа частин мови було усунено

Артикль, якого немає в латинській мові, а додано вигук.

Пізніше ця класифікація поширилася на всі європей-

Ські, а згодом і на інші мови. Так витворилася класифіка-

Ція частин мови, яку прийнято називати шкільною і яка

По суті стала універсальною. Граматичні класи слів різ-

Них мов намагаються втиснути в наперед вибрану античну

Схему, не враховуючи відмінності, які є в різних мовах.

За шкільною класифікацією виділяють десять частин

Мови, які поділяють на самостійні (ті, що можуть бути

Членами речення) і службові (ті, що виражають відношення

Між словами в реченні). До самостійних частин мови на-