![]() |
Кові синтаксичні функції, тому при класифікації слів на
Частини мови використовують синтаксичний критерій. СИНТАКСИЧНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, за яким до однієї час- Тини мови відносять слова, здатні стояти в реченні в од- Накових синтаксичних позиціях і виконувати однакові син- Таксичні функції (йдеться головним чином про первинні Синтаксичні функції). Наприклад, однією з ознак, за якою Розрізняють іменник і дієслово в українській мові, є зда- Тність бути головним компонентом атрибутивної констру- Кції (пор.: тихий спів, але не тихий співати). При цьому Важливий не тільки набір синтаксичних функцій, а й сту- Пінь характерності кожної з функцій для даної частини Мови. Так, в українській мові і іменник, і дієслово мо- жуть виконувати функцію підмета {Хлопчик читає. Лиш. боротись — значить жить) і функцію присудка {Бать- Ко — лікар. Сонце світить). Однак для іменника функ- Ція підмета є первинною, а присудка — вторинною, тоді Як для дієслова функція присудка є первинною, а підме- Та — вторинною. Вторинні синтаксичні функції мають Деякі обмеження. Так, зокрема, іменник може бути під- Метом незалежно від типу присудка, тоді як дієслово не Може бути підметом, якщо присудок виражений особовою формою. Пор.: Боротьба його загартувала і *Боротися Його загартувало. Саме виходячи з синтаксичного критерію, деякі мово- Знавці ставлять під сумнів виділення в окремі частини Мови займенника і числівника. Слова цих частин мови за Синтаксичними функціями належать до різних класів, то- Му їх нерідко розглядають у межах інших частин мови (іменник-числівник п'ять, прикметник-числівник п'ятий). Граматика Синтаксичним за своєю суттю є критерій сполучувано- Сті, який як додатковий стали активно використовувати При класифікації слів на частини мови в останні десяти- Ліття. Не всі слова можуть поєднуватися одне з одним. Так, Прислівники поєднуються з дієсловами (читає добре), з ін- Шими прислівниками (дуже добре), прикметниками (знач- Но кращий, дуже вдалий), але не із займенниками та чис- Лівниками; прикметники поєднуються з іменниками, але Не з дієсловами і т.д. Останнім (допоміжним) критерієм виділення частини Мови є словотвірний. СЛОВОТВІРНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, за яким для кожної Частини мови виділяють властивий тільки їй набір слово- Твірних моделей та інвентар словотвірних засобів. В укра- Їнській мові можна назвати ряд словотвірних афіксів, на- Явність яких засвідчує належність слова до групи іменни- Ків: -тель, -ник, -щик, -ар тощо. В англійській мові імен- никовими є суфікси -ship (friendship "дружба", kinship, relationship "споріднений"), -ment (movement "pyx", nourishment "харчування", statement "висловлювання, твер- дження") та ін. Який із названих критеріїв слід вважати провідним? На це запитання мовознавці давали різні відповіді. О.О. Шахматов таким критерієм вважав семантичний, П.Ф. Фортунатов — морфологічний, 0.0. Потебня — син- Таксичний. Л.В. Щерба висунув ідею врахування трьох Критеріїв: семантичного, морфологічного і синтаксично- Го. Саме на щербівській концепції й ґрунтується сучасна Класифікація частин мови. Деякі вчені вважають, що, використовуючи всі три ос- Новні критерії, потрібно встановити їх ієрархію. Так, на Думку українського мовознавця І.Р. Вихованця, базовим критерієм є семантичний, на другому плані — синтаксич- ний, а на третьому — морфологічний. Додатковими ("для спірних випадків") є логічний і словотвірний. Зрозуміло, що в разі застосування різних критеріїв по- Діл слів на частини мови буде різним. Зазначимо, що ви- Значення іменника, прикметника, дієслова і прислівника Не становить великих труднощів, однак існують спірні пи- Тання щодо виділення займенника й числівника. Виокрем- Лення займенників і числівників із погляду семантичного Критерію є доречним, а з погляду синтактичного крите- Рію — зайвим. Службові слова, за морфологічним кри- Терієм, загалом не вважаються частинами мови. Частини мови 299 Хоч деякі мовознавці принцип комплексного виділен- ня частини мови називають "безпринципним і еклектич- ним", оскільки він передбачає "всього потрохи", однак кра- Щого підходу поки що немає. Але вибудувати одну ієрар- Хічну схему критеріїв класифікації слів на частини мови Для всіх мов світу неможливо. У кожному конкретному Випадку потрібно враховувати специфіку мови. Так, зо- Крема, морфологічний критерій надається тільки для тих Мов, які мають закінчення і суфікси. Синтаксичний кри- Терій є провідним для мов, де немає чіткої системи мор- Фологічно виражених граматичних категорій, — малай- Сько-полінезійських, китайської тощо. Цей же критерій є Провідним і для аналітичних мов — англійської, францу- Зької тощо. Критерій сполучуваності також особливо ве- Ликого значення набуває в тих мовах, де слабо розвинуті Морфологічні показники. Так, у китайській мові з її широ- Ко розвинутою омонімією слів критерій сполучуваності є Надзвичайно ефективним. Тут критерієм віднесення слів До іменників слугує сполучуваність із так званими слова- Ми лічби, які займають положення між числівником та іменником. Наприклад: сань бень шу "три книги" (бук- вально: три корінь книга). Слово лічби бень показує, що Слово шу є іменником. Критерій сполучуваності найбіль- Ше використовується для виділення двох основних частин Мови — іменників і предикатів в індонезійській мові. Імен- Ники в цій мові не поєднуються із заперечним словом, з Яким поєднуються предикативи. Як бачимо, для різних за Будовою мов провідними є різні критерії. Слід також пам'ятати, що й не всі частини мови виді- Ляють за одним принципом. Зокрема, займенник і числів- Ник виокремлюють на основі виключно семантичного кри- Терію, тоді як інші частини мови в українській мові — за Морфологічним критерієм. З історії питання про частини мови Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови Беруть свій початок з античної (давньогрецької). Частини Мови — калька з давньогрецького mere tu logu чи безпосе- редньо латинського paries orationis, Repartes — "частини", a oratio — "мовлення, висловлювання, речення". Части- Нами мови спочатку називали ті граматичні явища, які Граматика Тепер називають членами речення. Лише згодом цей вираз Набув сучасного термінологічного значення, хоч ще довго Частини мови ототожнювали з членами речення. Уперше частини мови були виділені давньоіндійськи- Ми граматистами Яска і Паніні (V ст. до н.е.), які розріз- Няли в санскриті такі частини мови, як ім'я, дієслово, Прийменник, сполучник і частку. Однак давньоіндійська Теорія не була відомою в Європі. Європейська теорія час- Тин мови йде від Аристотеля (IV ст. до н.е.), який виділив Чотири частини мови: ім'я, дієслово, член (артикль) і спо- Лучник. Остаточно вчення про частини мови сформувало- Ся в александрійській школі (II ст. до н.е.). Аристарх Са- Мофракійський і його учень Діонісій Фракійський уперше Виділили вісім частин мови: ім'я, дієслово, прислівник, Артикль, займенник, прийменник, дієприкметник, сполу- Чник. Прикметник був об'єднаний з іменником в одній Частині мови, бо в давньогрецькій мові вони мали спільну Систему відмінювання. В основу класифікації слів за час- Тинами мови було покладено два принципи: морфологіч- ний ("Ім'я є відмінюваною частиною мови, ...") і семан- тичний ("що означає тіло або річ"). Ця система частин мо- Ви була запозичена римськими вченими, які, правда, внес- Ли до неї незначні зміни: з числа частин мови було усунено Артикль, якого немає в латинській мові, а додано вигук. Пізніше ця класифікація поширилася на всі європей- Ські, а згодом і на інші мови. Так витворилася класифіка- Ція частин мови, яку прийнято називати шкільною і яка По суті стала універсальною. Граматичні класи слів різ- Них мов намагаються втиснути в наперед вибрану античну Схему, не враховуючи відмінності, які є в різних мовах. За шкільною класифікацією виділяють десять частин Мови, які поділяють на самостійні (ті, що можуть бути Членами речення) і службові (ті, що виражають відношення Між словами в реченні). До самостійних частин мови на- |
|
|