Правова поведінка – це соціально значуща поведінка людей, яка контролюється їх свідомістю і волею, передбачена нормами права і зумовлює певні юридичні наслідки.

Ознаки правової поведінки: Наявність соціальної значимості, яка виражається в двох формах: соціальної користі і соціальній шкідливості; Вираженість ззовні, тобто правова поведінка має вплив на суспільні відносини у формі дій або у формі бездіяльності; Свідомо вольовий характер, тобто суб’єкти права повинні адекватно усвідомлювати характер власної поведінки, передбачати наслідки такої поведінки і мати можливість керувати власними вчинками (дієздатність); Правова регламентація - поведінка вважається правовою, лише у випадку, якщо вона передбачена законодавством; Юридичні наслідки поведінки - це реакція з боку держави у вигляді заохочення і охорони соціально-корисних чинників, або застосування примусових заходів за шкідливі дії.

Правова поведінка може виражатися в таких формах:

Правомірна поведінка – це поведінка, яка характеризується соціальною корисністю, відповідає інтересам суспільства, є зафіксована в нормах права, має позитивні юридичні наслідки і гарантуються державою. Найвищим рівнем правомірної поведінки є соціальна активність, яка виділяється високим рівнем правосвідомості, ініціативністю, готовністю суб’єкта свідомо використовувати надані права можливості, та творчо керуватися ними у повсякденному житті; Звичайна поведінка, характеризується автоматичним виконанням правових засад, при якому людина автоматично вибирає найдоцільніший, практично виправданий варіант поведінки, який закріплений у правових нормах; Маргінальна поведінка, характеризується станом суб’єкта, який перебуває на межі скоєння правопорушення, однак не здійснює його, через певні зовнішні причини і обставини: покарання, страх; Конформістська (пасивна), для якої характерним є пристосування суб’єкта, пасивне прийняття існуючого порядку, відсутність власної позиції, підпорядкування психологічному тиску з боку інших людей; Правопорушення – це суспільно шкідливе діяння дієздатного суб’єкта, що суперечить вимогам правових норм і зумовлює негативні юридичні наслідки у вигляді державного примусу.

Ознаки правопорушення: Виявлення поведінки у формі дії чи бездіяльності; Свідомо вольовий характер; Правопорушенням є поведінка лише дієздатних осіб; Протиправність діяння – порушення конкретного закону; Соціальна шкідливість.

Склад правопорушення – це система ознак, які в сукупності є необхідними для визнання діяння правопорушення. До складу правопорушення включаються: 1. Об’єкт – це суспільні відносини, які охороняються законом. Поділяється на загальний об’єкт – це суспільні відносини, які охороняються правом і яким правопорушення задає шкоди (майнові, політичні, особисті права людини). Родовий об’єкт – однорідні суспільні відносини, які охороняють життя, здоров’я, суспільний лад, стан екологічний навколишнього середовища. Безпосередній об’єкт – це конкретні суспільні відносини, проти яких спрямоване правопорушення.

2. Об’єктивна сторона – це його зовнішнє виявлення, які мають суспільно шкідливі наслідки і наявність зв’язку між діями і наслідками. Ознаки: Дія або бездіяльність; Наявність суспільно небезпечних наслідків такої дії; Причинний зв’язок між наслідками, які настали; Місце, час, спосіб скоєння правопорушення. 3. Суб’єкт правопорушення – це фізична особа, яка досягла визначена законом віку, з якого настає юридична відповідальність 4. Суб’єктивна сторона – це характеристика правопорушення, яка включає в себе наявність вини, мотиву і мети правопорушень.

Вина – характеризує внутрішній психологічний стан людини і ставлення до власних протиправних дій і їх негативних наслідків. Виражається у двох формах: У формі умислу; У формі необережності. Прямий умисел, тобто правопорушник усвідомлював суспільну небезпечність свого діяння, передбачав настання небезпечних наслідків і бажав їх настання. Непрямий умисел правопорушник передбачав наслідки, свідомо припускав їх настання. Необережність - виражається у самовпевненості, тобто правопорушник передбачав настання небезпечних наслідків і легковажно розраховував їх ненастання. Недбалість – правопорушник не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків, хоча міг і повинен був їх передбачати.

Правопорушення поділяється на такі види: Злочини – суспільно небезпечні діяння, які передбачені КК України і проступки– характеризуються меншою суспільною небезпекою і поділяються на цивільні проступки, адміністративні проступки, дисциплінарні проступки.

Юридична відповідальність – це застосування до особи, яка скоїла правопорушення примусових заходів виховного характеру. Ознаки юридичної відповідальності: Підставою виникнення є вчинення правопорушення; Обов’язкове передбачення в законі(юридична регламентація); Притягнення правопорушника до відповідальності в певному процесуальному порядку уповноваженими державними органами; Правопорушення позбавляється певних матеріальних і суспільних благ.

Мета юридичної відповідальності – кінцевий результат, на який вона спрямована і полягає у охороні існуючого державно-суспільного ладу, захисті прав і свобод людини, попередження скоєння правопорушень і покарання винного у скоєнні правопорушення.

Функції юридичної відповідальності – основні напрямки впливу на суспільні відносини. Поділяється на:Регулятивну; Охоронну; Штрафну(каральну); Правовідновлювану; Попереджувальну; Виховну.

Принцип юридичної відповідальності: Законності; Справедливості; Гуманізму; Невідворотності; Обґрунтованості; Індивідуалізації; Неприпустимості повторення.

Но́рма пра́ва (правова́ норма) — формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, що регулює суспільні відносини, закріплене в праві і забезпечене державою, інститутами і субінститутами (підінститутами).

Правові норми мають наступні ознаки: Регулювання поведінки; Загальний характер; Загальнообов'язковість; Зв'язок з державою; Формальна визначеність; Системність.

Структура норми права визначається як сукупність чітко визначених елементів, які у процесі взаємодії забезпечують функціональну самостійність норми.

Гіпотеза — це структурний елемент норми права, який вказує на адресата норми (суб'єктів регульованих відносин) і умови, при яких норма підлягає застосуванню.

Диспозиція — це структурний елемент норми права, що вказує на те, якою може бути і якою повинна бути ця поведінка, якої повинні дотримуватися учасники правовідносин, встановлює суб'єктивні права і обов'язки адресатів.

Санкція— це частина норми, що передбачає засоби примусового впливу як результат невиконання чи порушення норми.

Способу встановлення диспозиції: а) імперативні (правило поведінки встановлюється державою); б) диспозитивні (установленою державою правило поведінки діє лише тоді, коли учасники регульованих суспільних відносин самі не встановили для себе іншого правила);

10. Президент: вибори, інститут імпічменту, відставка

Глава держави - особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішнь- та зовнішньополітичних відносинах.

У сучасних державах існують такі юридичні форми глави держави:1)монарх - суверенна і не пов'язана політичною відповідальністю особа, якій влада належить за власним правом;2) президент - обраний народом, парламентом або представницькою колегією глава держави, який отримує владу на визначений термін у порядку делегації;3) колегіальна президентура - обраний парламентом на визначений термін колегіальний орган, який здійснює функції глави держави;4) глава уряду, на якого покладено здійснення функцій глави держави;5) одноосібний або колегіальний узурпатор - особа чи колегіальний орган, які здійснюють владу без правових підстав, не маючи при цьому ні «царського» походження, ні мандата виборщиків.

Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких - виключити можливість узурпації всієї повноти влади Президентом України, перетворення його в авторитарного правителя. До них можна віднести:обмеження терміну повноважень Президента України п'ятирічним строком; його обрання на загальних прямих виборах; заборона мати Президентові України інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян; заборона займати пост Президента України однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд; можливість усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Обмеження прийняття ПУ: 1) віковий ценз – 35 років; 2) ценз осілості- десять останніх перед днем виборів років проживання в Україні; 3) мовний ценз; 4) заборона одній і тій самій особі обиратися Президентом України більше ніж: два строки підряд.

Чергові вибори Президента України проводяться із закінченням конституційного строку повноважень Президента України. Дата їх проведення чітко визначена в Конституції України - остання неділя жовтня п'ятого року повноважень Президента України, а призначаються вони Верховною Радою України не пізніш як за 130 днів до дня виборів.

Позачергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю 90-денного строку з дня: 1) проголошення ПУ особисто заяви про свою відставку на засіданні ВРУ;2)опублікування рішення ВРУ про підтвердження неможливості виконання ПУ своїх повноважень за станом здоров'я;3) опублікування рішення ВРУ про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту;4) прийняття постанови ВРУ про призначення позачергових виборів у разі смерті ПУ.

Повторні вибори Президента України проводяться у випадках: 1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.Повторні вибори Президента України відбуваються в останню неділю 90-денного строку від дня прийняття постанови Верховної Ради України про їх призначення.

Реєстрація кандидата на пост Президента України здійснюється Центральною виборчою комісією за умови отримання таких документів: 1) анкети кандидата на пост Президента України за формою, встановленою Центральною виборчою комісією;2) автобіографії особи, висунутої кандидатом, що обов'язково повинна містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (зокрема на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку;3) передвиборної програми кандидата;4) документа про внесення грошової застави; 5) декларації про майно та доходи; 6) фотографій кандидата за розмірами та в кількості, встановленими Центральною виборчою комісією. На підтримку кандидата на пост Президента України має бути зібрано не менш як 500 тис. підписів виборців, які мають право голосу,

Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Дострокове припинення повноважень Президента України у разі: відставки;неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;усунення з поста в порядку імпічменту;смерті.

Інститут імпічменту виступає надійною гарантією проти зловживання владою та порушення главою держави конституції та законів держави. Застосування процедури імпічменту можливе за умови:наявності висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується ПУ, містять ознаки державної зради або іншого злочину;наявності висновку Конституційного Суду України щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент.Сама процедура імпічменту включає такі стадії:ініціювання питання про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту більшістю від конституційного складу ВРУ;прийняття ВРУ не менш як двома третинами від її конституційного складу рішення про звинувачення ПУ;прийняття ВРУ не менш як трьома четвертими від її конституційного складу рішення про усунення ПУ з поста.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України, який не може здійснювати його повноважень у повному обсязі, зокрема: звертатися з посланнями до народу та зі щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; призначати всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошувати всеукраїнський референдум за народною ініціативою; припиняти повноваження Верховної Ради України; призначати за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів України; призначати половину складу Ради Національного банку України; призначати третину складу Конституційного Суду України.

Під відставкою розуміють залишення державної посади особою, що її займає, за власним бажанням або усунення її з цієї посади через причини об'єктивного чи суб'єктивного характеру. Під відставкою Президента України слід розуміти залишення поста Президента України виключно з власної ініціативи і при забезпеченні повної добровільності прийняття такого рішення. Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

1 234 5 6