ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Мет, виражений підметом, у момент здійснення позначу-

Ваної присудком дії. Л.А. Булаховський назвав тяжіння

Подвійним синтаксичним зв'язком, бо, з одного боку, діє-

Словосполучення і речення 313

Слово-присудок керує означенням, а, з другого, означення

Узгоджується з підметом.

ІНКОРПОРАЦІЯ (від лат. in "всередині" і corpus "тіло",

"єдине утворення") — поєднання слів-коренів, сукупність

Яких оформляється службовими елементами. Так, наприк-

лад, чукотське Тымынгынторкын "я виймаю руки" скла-

дається з коренів (слів) ты "я", мынгы "руки", нто

"вихід", які оформлені в один комплекс (слово-речення)

Закінченням -ркын. Як бачимо, тут закінчене висловлю-

Вання є цільною побудовою, що являє собою злиття де-

Кількох слів-коренів. Маємо єдину синтаксичну побудову

В одному злитому вигляді, яка зовнішньо подібна до сло-

Ва з одним закінченим змістом. Цей зв'язок нагадує сло-

воскладання (творення складного слова).

ЗАМИКАННЯ — синтаксична побудова, яка вимагає дис-

Тантного розташування найтісніше пов'язаних слів. Так,

Зокрема, в німецькій мові перфектна форма минулого ча-

Су, що утворюється аналітично поєднанням допоміжного

Дієслова (haben і seiri) та другої форми дієприкметника

(Partisip II), у реченні утворює рамкову конструкцію (між

Допоміжним дієсловом і дієприкметником ставляться всі

Інші члени речення). Наприклад: Haben Sie dieses Bush in

Berlin gekauft? "Чи купили ви цю книжку в Берліні?", де

haben gekauft "купили" — перфектна форма дієслова kaufen

"купувати". Див. ще: Da war unsere Mutter aus der Stadt

gekommen "Це наша мама прийшла з міста", де war

gekommen — "прийшла". Як бачимо на цих прикладах,

Тут залежні слова знаходяться між частинами аналітич-

Ної форми слова.

Дехто до замикання відносить і випадки типу нім. еіпе

breite Strafie "одна широка вулиця", англ. the large room

"велика кімната", ту favorite orange colour "мій улюбле-

ний оранжевий колір", де між артиклем або присвійним

Займенником та іменником вставляються одиночні чи по-

Ширені означення. Крайні члени словосполучення ніби роз-

Суваються, утворюючи для означення рамку.

ІЗАФЕТ (від араб, аль—ідафату "додаток, доповнення,

приєднання") — атрибутивне словосполучення, яке скла-

Дається з двох іменників, перший з яких є означенням,

"ле показник зв'язку знаходиться в другому (головному,

Трижневому) слові. Ізафет характерний для тюркських

гов. Наприклад, азерб. am баши "голова коня" буквально

озшифровується так: am "кінь", баш "голова", и — по-

;азник зв'язку, "його" (кінь голова його). Пор. ще: татар.

Граматика

Казан университеты "Казанський університет" (букваль-

но: Казань університет її); турецьк. okstirtik Пасі "ліки від

кашлю" (буквально: кашель ліки його), ev kapisi "двері

будинку" (буквально: будинок двері його).

Дещо інший різновид ізафету спостерігається в іран-

Ських та арабській мовах.

Речення та його ознаки

Центральним поняттям синтаксису, основною його оди-

Ницею є речення. У мовознавстві існує до тисячі визна-

Чень речення. Пізнати і визначити речення намагалися не

Тільки мовознавці, а й логіки, філософи, психологи і на-

Віть математики. Надзвичайно велика кількість визначень

Речення свідчить про те, що це дуже складна за своєю

Організацією й багатоаспектна одиниця, яку необхідно до-

Сліджувати в різних напрямках.

Речення — мінімальна комунікативна одиниця, яка про щось повідом-

Ляє й розрахована на слухове або зорове (на письмі) сприйняття.

На відміну від слова і словосполучення, речення ха-

Рактеризується комунікативністю (передає конкретний

Зміст у логічно зрозумілих формах і здатне входити до

Будь-яких форм спілкування), відносною самостійністю

(виражає відносно закінчену думку і відділяється від ін-

Ших речень паузами) та структурною цілісністю (будуєть-

Ся за певною структурною моделлю).

За основу визначення речення раніше брали різні озна-

Ки, які не є самодостатніми, тобто не розкривають фено-

Мен речення. Так, зокрема, за шкільним визначенням, ре-

Чення — це група слів або окреме слово, що виражає за-

Кінчену думку. Однак, далеко не всі речення виражають

закінчену думку (Ай-ай-ай! Гай-гай! Ось тобі на! Що?).

Неприйнятним є й логічне визначення речення, згідно з

Яким речення — це вираження логічного судження. Кож-

Не судження справді є реченням, але не кожне речення є

судженням (Гей! Ні. Як же так?). Крім того, одне речен-

Ня (складне) може виражати декілька суджень (Страшно

Впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спа-

Ти, спати, І спати на волі. — Т. Шевченко). Будова (склад

і структура) речення і судження не збігаються. Якщо су-

Дження обов'язково складається з трьох членів (суб'єкта,

Словосполучення і речення 315

зв'язки і предиката), то речення може складатися з одно-

Го, двох, трьох і більше членів. Некоректним є визначен-

Ня речення й на основі формальних ознак, оскільки фор-

Мальні ознаки є дуже різними в різних типах речень, тим

Більше, в різних мовах.

Для розуміння природи й суті речення важливо визна-

Чити, з одного боку, його будову, структуру, а, з іншо-

Го — показати життя цієї структури в процесі спілкуван-

Ня. Отже, в реченні можна виділити два аспекти: струк-

Турний і комунікативний (функціональний). Структурний

Аспект належить мові, а комунікативний (функціональ-

Ний) — мовленню. У зв'язку з цим останнім часом намі-

Тилася тенденція до термінологічного розмежування цих

Двох аспектів. За структурним аспектом став закріплюва-

Тися термін речення, або синтаксема (є й інше розуміння

Синтаксеми, як словоформи, яка використовується як бу-

Дівельний матеріал речення), а за комунікативним — ви-

Словлення. Згідно з цим розмежуванням, речення (синта-

ксема) — це модель побудови, інваріант, одиниця мови,

Або, іншими словами, одиниця емічного рівня, яка вхо-

дить у таку парадигму: фонема, морфема, синтаксема), а

Висловлення — це конкретне поєднання структурної моде-

Лі та її лексичного наповнення, одиниця мовлення, що вхо-

Дить до іншого термінологічного ряду: звук, морф (ало-

морф), слово (лекса), висловлення.

Крім комунікативності, основними ознаками речення

Є предикативність та інтонація.

Предикативність — співвіднесеність змісту речення з

Об'єктивною дійсністю. Завдяки предикативності зміст ре-

Чення трактують як реальний чи можливий, бажаний то-

Що. Головним носієм предикативності є присудок. Преди-

Кативність формується граматичними значеннями модаль-

Ності, способу і часу.

Модальність — вираження мовцем свого ставлення до

Змісту висловлювання. Мовець може щось стверджувати,

Заперечувати, бажати, передбачати тощо. Модальність ви-

Ражається дієслівними способами (Ми вчимося. Ми б учи-

Лися. Коли б ми вчилися. Якби ми вчились так, як треба,

то ...), модальними частками (ніби, хіба що, чого доброго

Тощо), спеціальними модальними словами (здається, ка-

Жуть, безумовно, напевно, мовляв та ін.).

Щоб предикативна конструкція стала реченням, вона

Повинна бути інтонаційно оформлена. Роль інтонації у фор-

Муванні речення надзвичайно важлива. Будь-яке слово мо-

Граматика

Же стати реченням, якщо його вимовити з певною інтона-

цією. Пор.: пожежа і Пожежа!; води і Води!; додому і

Додому?; лелеки прилетіли і Лелеки прилетіли. Лелеки

прилетіли! Лелеки прилетіли? Без інтонації не може бу-

Ти виражена ні предикативність, ні модальність.

Залежно від мети повідомлення речення бувають роз-

Повідними, питальними й спонукальними (ці різновиди

Речень називають ще комунікативними типами). За струк-

Турою речення бувають прості (мають один предикатив-

Ний центр) і складні (мають два і більше предикативних

Центри). Просте речення може бути непоширеним і поши-

Реним. Непоширене речення може складатися з двох го-

ловних членів (Настала весна) або одного (Вечір. Світає).

Поширене речення, крім головних членів, має в своєму

Складі другорядні члени (Тихесенько вечір на землю спа-

Дає. У Криму настала вже весна.). Ті речення, які в своє-

Му складі мають підмет і присудок, називають двосклад-

Ними, а ті, в складі яких є один із головних членів, —

Односкладними.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти