ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Релігія і суспільство в контексті і глобалізаційних реалій сьогодення

Сучасна суспільна ситуація характеризується загост­ренням проблем національної, державної і духовної безпеки, фо­кус яких окреслюється тим, що:

1. Визначальною мегатенденцією сучасної епохи є тріумф ін­
дивідуалізму. Центральне місце в суспільстві заімає індивід,
який заміщає в цій ролі плем'я, націю, групу тощо, і а свій розсуд
обирає середовище, самостійно визначає свої дії і несе особисту
відповідальність за власні вчинки, створює нові відношення і
цінності, релігійний вияв яких може бути джерелом як етнічної,
національної консолідації так і за певних умов — виявом руйнів­
ної, асоціальної, антинаціональної сили.

2. Зміни в інформаційних та біологічних технологіях, підніма­
ючи лаштунки над таємницею життя, детермінують кризові явища


в спіріосфері. В зв'язку з цим актуалізуються питання духовної безпеки (нові експериментальні технології в керуванні масовою та індивідуальною свідомістю тощо). Не тільки людське тіло, а й дух потрапляє в сферу товарних відносин. Відбувається десакралізація особи, яка розглядається як механічна складова в галузі проекту­вання, виробництва і застосування технологій інформації.

3. Держава поступово перестає бути базовим інститутом полі­
тичної системи і політичної організації суспільства. Процеси тво­
рення нової архітектури світового співтовариства спричинюють
руйнацію взаємозв'язку основних складників державної організа­
ції: власної території, власного населення, власного уряду, власної
грошової одиниці та ін., а й відтак ставлять під сумнів їх функціо­
нальну спроможність, створюючи цим загрозу державній безпеці.
Релігія, феноменально перебуваючи щодо держави поза контекс­
том (в умовах демократичного суспільства), водночас у конфесій­
них своїх виявах константно взаємопоєднана з останньою.

4. Посилення креативного (інноваційного) компонента в
постіндустріальних суспільствах детермінує широкомасштабні
зміни в релігійному і політичному житті. Політика і релігія —
важливі підсистеми сучасного суспільства, що перебувають у
функціональних взаємозв'язках між собою та з іншими суспіль­
ними підсистемами і суспільством у цілому. Зумовлення політи­
кою релігійних змін, трансформацій, її концентроване виявлення
у релігії, а з іншого боку — зворотній вплив релігії на політику (
формулювання політичних ідей у відповідь на потреби релігійної
сфери суспільного життя) свідчить про процеси політизації релі­
гії і клерикалізації суспільства, які ведуть до виродження первіс­
ного призначення й функціональності і політики, і релігії та за­
грожують суспільній безпеці.

В контексті глобалізаційних реалій актуалізується питання спів­відношення релігії (релігійної діяльності) з економікою. Історія людства переконує, що релігія і економіка не такі вже й далекі, як здавалося б на перший погляд, а можна сказати й — навпаки. Хоча й раннє християнство в багатстві вбачало причину вічних мук, вміння «робити гроші» — небезпека, багата людина — перший ка­ндидат на прокляття, проте ідеї боротьби за віру Христову, бороть­би з єресями прикривали комерційні справи, що призводили до розширення земельнних володінь і податкового поля церкви. А вже Реформація і Ренесанс вміння «робити гроші» зводять в ранг божої милості та головного обов'язку. Однак необхідно зауважити на сут­тєвій різниці в тенденціях сучасного суспільства і навіть недавнього минулого. Якщо донедавна вирішальним економічним чинником


була земля, потім капітал, то зараз в економіці на передній план ви­ходить не матеріальне, а духовне (інформаційне) виробництво, сут-нісним фактором якого є Людина.

Всі вищеозначені зміни відбуваються на тлі все зростаючої вестернізації (чи навіть американізації). Прозахідна орієнтація в релігійній сфері набуває форми фетишизації. Американізація способу буття релігій передусім виявляється в уніфікації й коме­рціалізації релігії (релігія перетворюється у бізнес, спосіб зароб­ляння грошей) та поширенні поп- релігійності. Глобальнгі межі уніфікації релігії визначаються передусім засобами масової ко­мунікації (особливо телебаченням), для яких не існує кордонів. А як відомо, традиційні релігії сформувалися в суспільствах, що іс­нували в певних кордонах. На противагу їм сучасні релігії пере­тинають завдяки сучасним технологіям в галузі комунікації і транспорту будь-які конкретні часові і просторові межі. Тому реформовані традиційні релігії, відстоюючи свободу свого буття, намагаються створити спротив культурному імперіалізму, ідеалі­зованому західному способу життя, який витісняє національні, етнічні, традиційні для певного народу норми і цінності, звичаї і мораль, моделі сімейного життя, способи виробництва і спожи­вання та й насамкінець — релігійні вірування. А інколи релігія є дієвим (а то й єдиним) чинником збереження національної само­бутності, культурної автономності тощо, особливо коли це стосу­ється свободи буття національних меншин і корінних народів України (євреї, караїми та ін.).

Таким чином, спільна наднаціональна координація у сфері економічних, політичних, культурних та інших відносин знаме­нує тенденцію переходу від ізоляції до глобалізації людської спі­льноти, що характеризується як засвоєння і оволодіння єдиним світовим простором і визначається становленням нового типу відношень у системі «людина—світ». Це детермінує питання мі­сця і форм участі у даному процесі України, яка в результаті змі­ни світоглядної парадигми і ціннісних орієнтацій опинилась у стані не тільки соціально-економічних, а й духовно-культурних флуктуацій (випадкових відхилень від усталених норм).

Упорядкування і стабілізація культурно-цивілізаційного поступу України на мікрорівні (розбудова демократичної соціально-правової держави, становлення національної свідомості, відродження ідеї на­ціональної духовності, утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у масовій свідомості) і входження до нової макрострук­тури в якості рівно- і повноправного члена світового співтовариства можлива при наявності певного диссипативного чинника.


В умовах руйнації і розпаду монолітної системи взаємо­зв'язків між соціально-економічними, політичними і соціокуль-турними структурами в державі роль цього чинника за певних обставин може виконати релігія, яка, охопивши всі сфери людсь­кого буття (окрему людину-особистість, сім'ю, економіку, полі­тику, виховання тощо), була б каталізатором створення глобаль­ної системи саморегулювання стосунків людини з навколишнім середовищем, суспільства — з природою.

Проте зауважимо, що сучасну релігійну ситуацію, яка характе­ризується станами контакту, зіткнення і конфлікту, можна вважати кризовою. Кризові процеси у релігійній сфері супроводжуються відтворенням старих усталених стереотипів і догм, нетерпимістю, гіперкритицизмом щодо інших поглядів, вірувань, конфесій тощо, відсутністю самокритичності, месіанством (претензією на абсолют­ну істину) та фактичним сповідуванням подвійної моралі. Це, в свою чергу, призводить до загострення як між-, так і внутріконфе-сійних відносин, роз'єднання церкви і суспільства, релігії і культу­ри, сприяє суспільній дезінтеграції. Можливою причиною цього явища є об'єктивоване усуспільнення релігійних відносин, що пере­ставали виконувати свої специфічні функції й перетворювались у механічний спотворений придаток суспільних відносин.

Вихід з такого становища можливий становленням міжцерко-вного діалогу та діалогу між державою і церквою, які будувалися б на принципах толерантності, взаємоповаги, порозуміння, до­тримання свободи совісті та права вибору. А для цього необхідне створення усталеної світоглядної позиції на засадах релігійного плюралізму, яка орієнтувала б не на феномен релігійної відмін­ності, а на формування нової цілісності як поліфонії багатоманіт­ності релігії. Лише за таких умов релігія може претендувати на роль рушія суспільно-цивілізаційного розвитку і каталізатора у вирішенні глобальних проблем людства.

Питання для самоконтролю:

1. Як змінилося співвідношення релігії і політики в
Україні? Які чинники детермінують ці елементи?

2. Які елементи визначають взаємозв'язок релігії і
права?

3. У чому специфіка Церкви як особливого організа­
ційного утворення духовної влади?


4. Охарактеризуйте феномен світських релігій. Ви­
значте причини їх виникнення.

5. Як рівень релігійної свободи у суспільстві впливає
на функціонування суспільних відносин?

6. Назвіть ознаки нової суспільної релігійної, правової
ситуації в Україні.

7. Які статті Конституції України стосуються релігії?

8. Які переваги релігійної діяльності щодо політичної
і економічної діяльності закріплені законодавцем і в
яких нормативно-правових актах?

9. Які наслідки може мати зрощування релігії і полі­
тики?

 

10. Назвіть чинники, що в сучасних умовах детермі­
нують загострення проблем національної, державної
та духовної безпеки.

11. Які зміни відбулися у співвідношенні релігії й еко­
номіки в контексті глобалізаціпних реалій?

12. Які ознаки та можливі наслідки вестернізації релі­
гійного життя?

Теми рефератів

1. Релігія як регулятор суспільних відносин.

2. Моделі державно-церковних відносин.

3. Взаємодія релігії і права в регулюванні шлюбно-
сімейних відносин.

4. Релігійний чинник у функціонуванні політичних
партій.

5. Релігійні трансформації в контексті глобалізацій-
них перспектив майбутнього.

Література

1. Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного. — К.:
Світ знань, 2000.

2. Конституція України. — К., 1996.

3. Правові основи свободи совісті, релігії та релігійних ор­
ганізацій. Збірка документів / За ред. М. Бабія. — К., 2002.


4. Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного і Б. Ломо­
вика.—К., 1996.

5. Релігійна свобода: моделі державно-церковних відносин /
За ред. А. Колодного. — К., 1998.

6. Толерантність: теорія і практика. Збірка статей і докумен­
тів / За ред. М. Бабія. — К, 2004.

7. Церква і політика: від президентських виборів 2004 до
парламентських виборів 2006 року / упорядники
А. Колодний та Л. Пилипович. — К., 2005.

8. Яроцький П. Релігієзнавство. — К., 2004.


12*



 

РЕЛІГІЯ ТА МОРАЛЬ

1. Місце моралі та релігії в системі духовних ви-
мірів людства.

2. Кореляція опозицій релігійність духовність,
моральнісність
мораль.

3. Природа, внутрішня структура та функції мо­
ралі й релігії.

1. Місце моралі та релігії

в системі духовних вимірів людства

Мораль і релігія — особливі форми духовності люди­ни, вони довгий час розвивалися синкретично, моральні ідеї і за­повіді були тісно переплетені з релігійно-ритуальними формами організації і поводження людей. Розвиток релігійних систем йшов у напрямку кодификації й ієрархізації відкритих у змінених станах свідомості істин, ускладнення культових практик і філо­софських обґрунтувань цих практик. Моральні заповіді в якості універсальних і абсолютних вимог одержують санкцію в рамках релігії і завдяки релігійно-культовим інститутам. Еталонні норми моралі були прописані у священних книгах. Прийнято вважати, що розвинута релігійна система включає такі структурні компо­ненти: праксис (культ); теорію (філософію, світогляд); і нормати­вну (імперативну, що єднає воєдино культову практику і світо­гляд) базу. Саме з останнього компонента релігії і відокремилася мораль.

Разом з тим мораль історично розвивалася не просто поруч і опосередковано з релігією. Мораль близька релігії за своєю при­родою: вона опозиційна дійсності, вона претендує на те, щоб привнести в дійсність, у соціальні відносини і дії людей деякий інший, іншобуттєвий зміст. Крім і поза релігією це стає можли-


вим лише на тій стадії розвитку цивілізації, коли індивідуальне відокремлення досягає рівня, достатнього для самостійної проду­ктивної соціальної активності людини як індивідуального суб'єк­та, особистості. Мораль секуляризується й автономізується, зна­ходить свою специфічність відносно пізно, а саме з розвитком капіталістичних відносин. Про це побічно свідчить той факт, що мораль як особливий предмет дослідження, як поняття моралі, з'являється лише у філософії Нового часу й осмислюється як мо­раль автономного суб'єкта, мораль вільної особистості. Однак ідеї, комплекс цінностей і імперативів, що у Новий час були охо­плені поняттям моралі, виникають саме на зорі цивілізації, у про­цесі розкладання родового ладу, і первісними соціальними фор­мами їхнього втілення були ті, котрі виробила релігія. Згурто­ваність первісного колективу багато в чому гарантувалася самою його організацією як виробничої одиниці, у якій практично ви­ключалися внутрішньоколективні, міжгрупові протиріччя і не іс­нувало розходження між «приватним» і «публічним» життям. Однак мали місце міжпоколінні й індивідуальні розходження. Згуртованість колективу могла послаблятися і при зміні навко­лишнього оточення. Знімати виникаючі протиріччя була покли­кана релігія в тій специфічній її формі, що відома первісному су­спільству — тотемізмі.

Коли норми моралі жорстко зв'язані з релігійним вченням, вони володіють однією унікальною властивістю, що втрачається в атеїстичних соціумах. Коли носієм моральних норм є положен­ня релігійного вчення, то відповідні норми є обов'язковими до виконання для всього соціуму без винятку. Релігійна мораль має єдність своїх норм для дітей і дорослих, багатих і бідних. У релі­гії зберігався винятковий потенціал духовного впливу на індиві­да. Цей потенціал активно використовувався й у піздньородово-му, і в ранньоцивілізованому суспільстві саме як механізм компен­сації зростаючого відчуження людей і забезпечення єдності спіль­ноти.

Релігія була важливим політичним фактором. Час становлення державності був часом і етатизації родових культів (трансформа­ції родових культів у державні). Таким чином, релігія надавала соціальні і духовні регулятивні механізми, що дозволяли підтри­мувати соціальну єдність, не визначену господарськими або ін­шими прагматичними сферами. І сама ідея єднання, що корінила­ся у родових інститутах, довгий час залишалася сакральною за своїм змістом. Правда, зміст моралі був відомим способом вира­жений у філософії. До єдності з Логосом і в Логосі закликав Ге-

12*


ракліт. Ідею онтологічно заданої єдності буття несло вчення Пла-тона про царство ідей. Нарешті, варто згадати концепцію космо­політизму, що виникла наприкінці V — на початку IV століття у Греції. Космополітизм як світогляд не випадково складається па­ралельно й опосередковано з індивідуалізмом. Декларуючи при­належність людини Космосові, космополітизм як би звільняв її від влади дрібних зв'язків у людських відносинах. Принцип зага­льності, що істотно характеризує мораль, за своєю суттю досить близький принципу космополітизму. Тільки на основі космополі­тичного світогляду, незалежно, але не поза конфесіональними і філософськими основами, цей принцип і міг бути виділений. За­кономірний зв'язок між космополітизмом і загальністю мораль­них постулатів проявився в християнстві, особливо в паулінізмі (вченні апостола Павла), де космополітизм і загальність мораль­них вимог вперше одержують єдине обґрунтування.

Релігійна мораль виникає з усвідомлення відособленості і від­чуженості людського існування, у прагненні до подолання розі­рваності людського буття — внутрішньої, у стосунках з людьми, у стосунках з природою і суспільством, у ставленні до вищого (ду­ховного ідеалу). У цьому прагненні, як різноманітно воно не вияв­лялося б, криється потреба людини в єдності, зрозумілій як ціліс­ність розумного і щиросердечного життя, як зв'язаність, єдність людей, як прилучення до істини, до безумовного й абсолютного ідеалу. Формування безрелігійної моралі, що стало характерним в останні дві третини XX ст.? призвело до втрати релігійної консолі­дуючої основи моралі, наслідком чого стала поява різних рівнів моральних норм — класової, соціальної, вікової моралі.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти