ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Історичні типи співіснування науки та релігії

Думка про недовідність і про неспростовність надпри­родного має давню історію. Ще в Давній Греції у містичності сві­ту сумнівалися Протагор, Піррон, Карнеад. У середньовіччя з'явилися дуалісти, що визнавали можливість «двох істин» — мі­стичної і природної (наприклад Ф. Бекон). Думку про бездоказо­вість і містики, і атеїзму розділяли Паскаль, Кант, Л. Толстой, ві­домий філософ-теолог С. Булгаков, Ясперс, У. Джеймс, Марсель, Франк і багато інших.

Але допущення імовірності надприродного виявляється лише початком. Погоджуючись, що випадковість, доцільність, чудо і таке інше не можуть служити «очевидним доказом», багато агно­стиків, починаючи з Канта, Мілля, Спенсера і до сучасних праг­матистів, підводять нас до думки, що імовірність існування над­природного робить ці докази сильними.

Абсолютне пізнання — усього і цілком — ціль поки недосяж­на не тільки для однієї людини, а й для всього людства.

На початку XVII ст. народилася галилеївська наука, і це відра­зу поставило серйозні релігійні проблеми. Просвітники — у на­багато більшому ступеню політики, ніж учені. У XVIII ст. мова йде не стільки про висування вперед науки як противагу релігії, скільки про пошук самостійного фундаменту для майбутнього політичного порядку. Так, просвітники перетворили науку в сим­вол влади людського розуму. Але головна проблема для них не в цьому. Лише в самому кінці XIX ст. конфлікт між людиною нау­ки і інститутом церкви здобуває фронтальний характер. 1848 рік стає поворотним моментом. За десять років наука робить цілу се­рію найважливіших проривів. У 1847 р. відкрита термодинаміка. У 1859 р. виходить у світ «Походження видів» Дарвіна: з'явля­ється еволюційна теорія. У цей момент виникає ідея про те, що матеріалістичне пояснення природи здатне цілком замінити релі­гію. Амбіції науки того часу полягають у тому, щоб запропону­вати універсальну теорію природних феноменів. Дати повне, єдине і вичерпне пояснення таємницям природи. Якщо в часи Декарта і Лейбниця фізика ще звертається по допомогу до мета­фізики, то в XIX ст. наука претендує на вигнання метафізики.

З цього моменту наука встановлює монополію на пояснення світу. Наука дійсно вірить, що в стані відкрити вищі закони фун-


кціонування Всесвіту. Одним із послідовників цієї ідеї був німець Еккель, винахідник слова «екологія», що створив релігію науки. Він стверджував, що у тій мірі, у якій людство розгадало загадки Всесвіту, воно здатне вивести мораль з науки; що можливо нау­ково сформулювати правила людського поводження, виходячи з організації Космосу. Наприкінці XIX — початку XX ст. його це­рква науки залучить багатьох послідовників у Німеччині. Огюст Конт у Франції намагався зробити те ж саме, але між ними є істо­тні розходження. Релігія Огюста Конта — це релігія не науки, а людства.

Теоретичним осмисленням досягнень другої половини XIX ст. ми зобов'язані Герберту Спенсеру, авторові, сьогодні багатьма забутому. Його філософія, у свій час винятково популярна, нази­валася «синтетичною філософією» саме тому, тому що вона охо­плювала усе — від походження матерії і зірок до соціології. Це був унікальний момент в історії науки.

А найпоширенішим і найвпливовішим виявився критичний підхід до релігійних одкровень, запропонований В. Джонсом, що став використовуватися стосовно Біблії. Ще при його житті в нау­кових колах Німеччини почав активно розвиватися так званий «прогресивний» підхід до аналізу біблійних текстів, що у середині XIX ст. набув великої популярності і в Англії. У 1860 р., коли тео­логи Бенджамін Джоветт і Баден Поузл опублікували есе, у якому дали наукове спростування всього надприродного, їхнє есе викли­кало ще більшу полеміку, ніж незадовго до цього видана «Теорія походження видів» Дарвіна. Дарвіністи і «прогресивні» критики Біблії відразу ж підхопили висловлені ними ідеї. Послідовник Да­рвіна Томас Гекслі написав ряд критичних статей про біблійну «Книгу Буття», у яких рясно цитував німецьких дослідників Біблії. До кінця дев'ятнадцятого століття науково-раціоналістичний ске­птицизм став єдиним прийнятним підходом у будь-якій області наукових і філософських вишукувань.

Ідея Бога була поставлена під питання не тільки наукою. Ема­нсипація від релігії була також породжена ідеєю прав людини, що рішучим образом заперечує права Бога. Влада вже дається не зверху: вона виникає з легітимності, що належить індивідам. Цій емансипації допомогла й історія — ідея про те, що люди самі творять власний світ. Вони не підкоряються трансцендентному законові: вони працюють, роблять, будують цивілізацію — вит­вір їхніх рук. Для цього Бог не потрібен. Через поширення шкіл, індустріалізацію і медицину наука «спускається» у повсякденне життя людей. Республіка прославляє вчених. Ця гегемонія про-


132



довжується до 80-х рр. XIX ст., коли наукова модель починає да­вати тріщину. Тоді з'являються розмови про кризу науки ..

Що стосується кризи науки, то вона і сьогодні супроводжує нас у нашому світі. Ми вже не чекаємо від науки, щоб вона ска­зала останнє слово про все на світі. Наука не доводить ні існу­вання, ні відсутності сакрального, це просто не її сфера.

Гегемонія науки стала надмірною і почала викликати тривогу. Сьогодні вона лякає. Наука вже не є визволителькою. Вона при­душує. Наука — це єдина інтелектуальна влада сьогодення.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти