ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Наукові принципи класифікації релігій

У широкому змісті слова під релігією мається на увазі один з найважливіших елементів духовної культури людини, що виражає її відношення до божественного, зв'язок з нумінозним.

Релігія у вузькому змісті слова (конкретна релігія) — це свого роду духовна спільнота людей, що має єдине походження, що ха­рактеризується визначеною догматичною і культовою специфі­кою і зводиться до менших утворень такого самого характеру.

Релігія в останньому своєму значенні має ієрархічну структу­ру. Багато конкретних релігій часто підрозділяються на галузі більш низького таксономічного рівня; ті, у свою чергу, на підроз­діли ще більш низького порядку і т,д. Так, людина, що сповідує християнство, може бути прихильником однієї з його галузей, наприклад протестантизму, належати до такої форми протестан­тизму, як баптизм, і бути членом однієї з баптистських релігійних організацій, припустимо Південної баптистської конвенції.

Спільності першого рівня називаються конкретними релігія­ми. Для найменування релігійних спільнот наступного, другого ієрархічного рівня, використовують термін «напрямки». Це, як правило, галузі конкретних релігій, що досить давно склалися та істотно відрізняються одна від одної за догматикою і культовою практикою.

Релігійні спільноти третього ієрархічного рівня позначають терміном «плину», «течії», підкреслюючи цим, що для них хара­ктерна більша внутрішня близькість, ніж для напрямків.

Четвертий, останній ієрархічний рівень — «деномінації» — по­єднує релігійні громади, що практично не відрізняються одна від одної в догматиці і культові та часто мають загальні керівні органи.

Класифікація релігій включає: об'єднання історично існуючих релігійних громад, що мали подібні елементи, і відповідні угру­повання; об'єднання подібних релігійних феноменів у категорії, що дозволяє розкрити структуру релігійного досвіду людства в цілому. Труднощі класифікування релігій полягають у винятко-


вому різноманітті представлених в історії релігійних форм. Ніко­ли не існувало безрелігійних народів, тому задача релігієзнавців — знайти принципи, що допомогли б справитися з усім обсягом ін­формації та уникнути плутанини.

Виділяють такі принципи класифікації релігій (на основі ре­комендацій з журналу «Людина і світ»): нормативні, географічні, етнографічні та лінгвістичні принципи; філософські, морфологі­чні, феноменологічні класифікації. В кожного принципу є недо­ліки і задля створення компетентної і толерантної класифікацій­ної моделі використовувати їх потрібно комплексно.

Нормативні принципи є найбільш розповсюдженими принци­пами, вони поділяють релігії на щирі і помилкові. Продовжують існувати з існуючими апологетичними методами.

Недоліки: суб'єктивність та упередженість — не мають нау­кової цінності; не існує критеріїв, на основі яких вони будуються.

Географічні принципи ґрунтуються на географічному розподілі релігійних громад. Групуються релігії, що існують у тому самому регіоні земної кулі. Найбільш уживаними є такі категорії: релігії Близького Сходу (іудаїзм, християнство, іслам, зороастризм, дав­ньоєгипетська релігія й ін.); релігії Далекого Сходу (релігійні гро­мади Китаю; конфуціанство, даосизм, буддизм махаяна, синтоїзм); релігії Індії (ранній буддизм, індуїзм, джайнізм, сикхізм); релігії Африки або племінні культи Чорної Африки; релігії Америки (ві­рування індіанців); океанічні релігії (релігійні системи народів ос­тровів Тихого океану, Австралії і Нової Зеландії); класичні релігії Давньої Греції і Давнього Риму і їхні елліністичні варіанти. Але багато релігій не обмежені у своєму існуванні рамками одного ре­гіону, або найбільшої поширеності досягають не в регіоні свого виникнення (християнство, буддизм). Крім того, той самий регіон континенту може містити безліч зовсім різних релігійних течій і поглядів. Тому цей принцип вважається недостатнім.

Етнографічні і лінгвістичні принципи — розподіл релігійних спільнот за ознакою расової приналежності або мовних груп та­кож не є вичерпними. Бо в межах як мовних, так і расових спіль­нот варіативність релігійних сповідань безкінечна — аж до інди­відуальної релігійності.

Морфологічні (еволюційні) класифікації мають на увазі, що ре­лігії у своїй історії проходять ряд послідовних стадій розвитку, кожна з яких має чіткі характеристики. Засновник морфологічного підходу — Е. Тайлор («Первісна культура»). Він подав таку типо­логію релігій: культ предків у первісних суспільствах; фетишизм; ідолопоклонство; анімізм; тотемізм; політеїзм та монотеїзм.


Феноменологічні класифікації працюють в межах феномено­логії релігій і поділяють релігії відповідно до їх об'єкта, суб'єкта, мети, динаміки, форми практики і взаємодії зі світом.

Філософські класифікації можна розглядати як класифікації релігій, створені видатними філософами (Г.В.Гегель, 3. Фрейд, К. Маркс, Ф. Енгельс), та як інтегруючі класифікації з урахуванням всіх відомих найважливіших даних про релігії. Саме в останньо­му значенні філософського вбачається перспективним працювати сучасним дослідникам і класифікаторам релігій.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає специфіка наукового та релігійного
пізнання світу?

2. Назвіть основні історичні типи співіснування науки
та релігії.

3. Як складаються взаємини науки та релігії в наш час?

 

4. Чи доцільна, на Ваш погляд, релігійна освіта в су­
часній школі і чому?

5. Який із підходів до класифікації релігій Вам вважа­
ється найбільш правильним?

Тематика рефератів

1. Релігія та наука історичний аспект співіснування.

2. Релігія в умовах сучасної глобалізації п інтеграції
культур.

3. Метанаукові пошуки єдиної парадигми: наука та
релігія.

4. Сучасні концепції релігієзнавчої освіти.

5. Наукові критерії класифікації релігій.

Література

1. Гараджа В. И. Соціологія релігії: Навчальний посіб­
ник.—М.: Наука, 1996.

2. Регель ЛФилософия религии. — М, 1977.


3. Джеймс В, Многообразие религиозного опьіта. —
Спб., 1993.

4. Самьггин К, Нечшурент В. И., Полонская И К, Ре-
лигиоведение: социология и психология религии. — М.:
Феникс, 1996.

5. Калінін Ю, А. Релігієзнавство: Курс лекцій. — К.:
ВІПОЛ, 1996,

6. Релігієзнавство / Під ред. С Бублика. — К.: Юрінком
їнтер, 1999.

7. Релігієзнавство / Під ред. М. Законовича. — К,, 2000.

8. Релігієзнавство. -— К.: Академія, 2000.

9. Релігієзнавчий словник / Під ред. А. Колодного,
Б. Лобовика. — К.: Четверта хвиля, 1996.

 

10. Релігія і суспільство. Хрестоматія. — М., 1996,

11. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. — М/. Наука,
1987.

12. Фрейд 3, Психоаналіз. Релігія. Культура. — М., 1991.

202


МІСТИЦИЗМ ЯК ДУХОВНО-

РЕЛ1ПЙНИЙ ФЕНОМЕН.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти