ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Основні історичні форми вільнодумства

Найелементарнішою формою вільнодумства було бого­борство. Словник В.Даля визначає його як повстання проти Бога. У богоборстві на першому плані стоїть не боротьба з релігією вза­галі, а протистояння Богові, в існуванні якого індивід не має сум­нівів. Він може обурюватися несправедливістю, негуманністю Бо­га, який асоціюється з жорстоким земним владикою. Справжній богоборець не втрачає віри в бога, але піддає його критиці. Бого­борці нерідко виступають як герої, що прагнуть, всупереч волі бо­гів, допомогти людям, захистити їх від випробувань, насланих Бо­гами (міф про Прометея). Тема богоборства знайшла досить широ­ке втілення в художній культурі. Зокрема, у Достоєвського бого­борцем виступає І. Карамазов, а протиставлення людини Богові прославляється у творчості екзистенціоналістів Ж. Сартра і А. Ка-мю. У цілому богоборство має етичне підґрунтя. Формою запере­чення релігії є релігійний нігілізм. На відміну від богоборства він заперечує і саме існування Бога, часто в екатахичній формі: «Бог помер!» Але головний натиск робиться на критику моральних і соціальних цінностей, виникнення яких пов'язане з релігією.

Релігійний нігілізм передбачає спростування релігійного сві­тогляду задля затвердження нового світовідчуття. Інколи досить суб'єктивістського та егоїстичного, що його Ф. Достоєвський ви­значив у афоризмі: «Якщо Бога нема, то все дозволено». Гранич­ним антирелігійним нігілізмом вирізняється філософія Ф.Ніцше, де заперечення Бога також має волюнтаристський характер. Пев-


не антирелігійне спрямування історії культури притаманне філо­софії скептиків, зокрема М.Монтеня, П.Бейля.

Скептицизм — гносеологічна позиція, в основі якої лежить недовіра до будь-яких поглядів та уявлень, сумніви в існуванні істини та її критеріїв. Антирелігійний скептицизм — це також методологічний принцип, за допомогою якого обґрунтовується можливість піддавати сумніву істинність релігії в цілому або її окремих положень.

Взагалі скептицизм є виявом кризи конкретних форм світоро­зуміння, зокрема релігійних, тому його атеїстичну спрямованість можна вважати похідною формою вільнодумства, що виявляється в байдужості до релігії, ігноруванні її під час вирішення практич­них або світоглядних проблем і не заперечує прийняття нерелі-гійних духовних цінностей. Це є релігійний індиферентизм. Таке поняття характеризується насамперед байдужістю індивіда до релігії в цілому. У стародавньому Римі неучасть у релігійних це­ремоніях розглядалась як антидержавний злочин. З іншого боку, релігійний індиферентизм може бути виявом байдужості до сенсу життя взагалі та свідчити не про вільнодумство, а про духовну бідність індивіда.

Поширеною історичною формою вільнодумства у XIX — XX ст.ст. став атеїзм. На відміну від нігілізму атеїзм заперечує Бога, релігії з позиції науково обґрунтованих знань. Як елемент духов­ної культури, атеїзм спирається у критиці релігії на досягнення природничих і гуманітарних наук.

Ще П. Гольбах писав: «Щоб стати атеїстом, і повірити в сили природи, треба попередньо вивчити останню природу». Атеїзм виник у XVIII — XIX ст.ст. в період бурхливого розвитку науки і техніки. В історії культури вільнодумство знаходило своє філо­софське вираження також у пантеїзмі та деїзмі.

Пантеїзм — це ототожнення Бога з природою та її законами, заперечення його як особистості й Творця світу. Способом від­межування від релігії, який визнавав Бога першопричиною світу, але заперечував його керівництво світом, є деїзм. Деїзм також допомагав реалістичному вивченню навколишнього світу, оскі­льки Бог у його інтерпретації лише першопочаток останнього і не втручається в його процеси та явища. Особливою формою віль­нодумства є антиклерикалізм — ідейний та соціально-політичний рух, спрямований проти церкви як соціального інституту. Найз-начнішу роль антиклерикалізм відіграв в епоху кризи феодаліз­му, коли боротьба проти панівної церкви поєднувалася з антифе­одальною боротьбою.


Середньовічне вільнодумство.Вільнодумство в епоху Сере­дньовіччя пов'язують з творчістю І. С. Ерідгени (810—877), який перший поділив мислителів на ортодоксів і вільнодумців.

Ортодокс (гр. ОгІЇюоіохоз — правомірний) — людина, яка не­ухильно дотримується принципів певного вчення, погляду. Ерід-гена відстоював право розуму на пізнання божественної сутності, стверджуючи, що людина може наблизитися до розуміння Бога шляхом пізнання самої себе і навколишньої природи, оскільки Бог творить предметний світ.

Пізніше ці ідеї захищав інший представник європейського ві­льнодумства — П'єр Абеляр. Його девізом була теза «Вірити треба лише такій істині, яка стала зрозумілою для розуму». Віль­нодумство Середньовіччя не виходило за межі переосмислення окремих релігійних положень, не піддаючи сумніву сутнісні ос­нови релігійних доктрин, що панували офіційно. Отже, в епоху Середньовіччя діяльність вільнодумців була спрямована не на підрив основ релігійної віри, а навпаки, на її зміцнення.

Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу.На роз­виток вільнодумства епохи Відродження значний вплив мали до­сягнення природознавців М.Коперника (1473 — 1543), Дж.Бруно, Г. Галілея. їхні наукові досягнення відкривали нові горизонти в осягненні таємниць світобудови. Майбутнє людства залежить від релігії розуму, яка мусить зайняти місце «релігії прозріння».

У вільнодумстві XVII ст. помітну роль відіграв Б. Спіноза. В основі філософської системи Спінози лежить тотожність Бога і природи як єдиної, вічної і нескінченної субстанції. Бог не стоїть над природою, він перебуває в ній.

Більшість вільнодумців цього періоду у процесі переосмис­лення ролі релігії в життєдіяльності людини виходили за межі традиційних релігійних систем. Вони намагаються не стільки «вдосконалити» існуюче релігійне вчення, як обґрунтувати нове. Прикладом такого прагнення є ідея «природної релігії», що була популярною в XVII—XVIII ст.ст. Вільнодумці виступали не про­ти релігії, а проти церкви.

Розвиток українського вільнодумства. Вільнодумство рево­люційних демократів виникло в 40-х рр. XIX ст. і виражало ідеоло­гію тих верств населення та діячів культури, які намагалися рево­люційними методами змінити суспільство. Ідеї вільнодумства, зокре­ма українських революціонерів-демократів, представлені в окремих творах Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, М. Драгоманова та ін. Характерним для їхнього вільнодумства були богоборство, антире­лігійний скептицизм та індиферентизм, відверта критика окремих


релігійних догм, доведення неспроможності окремих повчань релі­гійної моралі, викриття антинародної сутності церкви тощо.

Вияви вільнодумства на українському ґрунті зустрічаються вже в Києво-руській духовності, де панував культ слова, книжно­сті та мала місце тенденція до інтелектуалізму. Акцентування ро­лі розуму на шляху осягнення божественної істини помітно у «Слові про Закон і Благодать» Іларіона Київського, у «Посланні Митрополита Никифора».

Поширенню ідей вільнодумства в Україні сприяла діяльність гуртка Київських книжників. Як зазначалося вище, вільнодумст­во завжди було реакцією на закріпачення світогляду, мислення. Оскільки останні протягом більшої частини історії людства були тотожні тим чи іншим релігійним системам, то й вільнодумство було насамперед боротьбою із застарілими релігійними уявлен­нями задля створення нової релігії чи заперечення віри в надпри­родні сили взагалі. Вільнодумство, як і релігія, досить складне явище в культурно-історичному процесі. Воно має певну історію свого виникнення та еволюції, свої історичні особливості вияв­лення на окремих етапах розвитку.

Вільнодумство як ідейно-духовна течія не є однорідним, що цілком закономірно, адже строкатість та розмаїття найбільше відповідають його сутності. Це складне проблемне духовне поле, де своєрідно переплелися релігійні, політичні погляди — як на­слідок творчого осягнення істини.

Сучасне вільнодумство в культурі. Сучасне гуманістичне вільнодумство започатковане у XX ст. і представлене різноманіт­ними напрямками: сучасне буржуазне вільнодумство, марксист­ський атеїзм, атеїзм екзистенціалістів та ін.

Сучасне буржуазне вільнодумство представлене в основному двома організаціями — Всесвітнім союзом вільнодумців і Між­народним гуманістичним та етичним союзом. Особливістю їхньої діяльності є широка пропаганда ідей антиклерикалізму, заклики до секуляризації різноманітних сфер життя, вимога відокремлен­ня церкви від держави та школи від церкви, критика з позицій гуманізму релігійної моралі (Б. Рассел, М. Найш, Р. Робінсон та ін.).

Марксистське вільнодумство, виражене у формі атеїзму, запо­чатковане на ідейних засадах і методології філософії К. Маркса, Ф. Енгельса, Г. Плеханова, В. Леніна та їхніх послідовників. Ма­рксистський атеїзм од початку його існування спирався на прин­ципово нову природознавчу базу XIX—XX ст.ст. і філософську методологію вивчення соціально-політичних і духовних проце­сів. На цих засадах марксистський атеїзм дав концептуальне


роз'яснення соціальної природи релігії, її виникнення та еволю­ції, робив висновок, що подолання релігії пов'язане з ліквідацією тих соціальних умов, які породжують її. Певні погляди в маркси­стському атеїзмі існують також щодо свободи совісті, відносин між державою і церквою в суспільстві. Вони були реалізовані в окремих країнах в умовах панування марксистської ідеології.

Атеїзм екзистенціалістів, представлений у творчості філософів Ж.-П. Сартра, А. Камю та ін., виник на засадах ідей та методоло­гії їхньої філософії. Вона сповідує послідовно тверезе ставлення до буття, в якому немає місця Богові, а домінантою є людська воля. Таке світовідчуття доволі трагічне, оскільки не передбачає сенсу буття, сприймаючи його як абсурдне, оскільки існує не­розв'язне протиріччя між свободою та закономірностями соціа­льного і природного існування. Філософія екзистенціалістів мала великий вплив на молодіжний та революційний рух у Західній Європі та Америці 60-х рр.

Сучасне вільнодумство та його зв'язок із культурою.Су­часне вільнодумство відображає настрої та інтереси демократич­них верств населення та буржуазної інтелігенції країн Заходу. Науковою та філософською основою його стали досягнення при­родознавства XX ст., а також філософія неопозитивізму, прагма­тизму, екзистенціалізму. Сучасне вільнодумство на Заході харак­теризується більшою світоглядною послідовністю, ніж попередні його форми, і загалом збігається з ідеалами свободи й демократії — аксіомами існування західного світу.

В останні роки найбільш активно проявляється вільнодумство у Франції, інших країнах Заходу. Зокрема, посилюється вплив на бу­ржуазне вільнодумство взагалі прогресивного крила американських вільнодумців, котрі виступають за звільнення суспільства з-під вла­ди релігії, ірраціоналізму та містики. Останні розглядаються як фо­рми свідомості, що освячують антигуманні суспільні відносини. Демократичний напрямок у вільнодумстві США виявляє себе в та­ких періодичних виданнях, як «Гуманіст», «Американський атеїст». Вони спираються на матеріалізм і натуралізм, на природні дослі­дження, пропагують цінності нерелігійної культури і чинять вплив на духовну атмосферу американського суспільства. Демократичне крило вільнодумців США антирелігійну діяльність поєднує з полі­тичною, зокрема виступає за поглиблення демократичних прав і свобод, за гуманізацію суспільних відносин.

Одним із представників демократично-прогресивного вільно­думства є американський філософ Корліс Ламонт, книга якого «Ілюзія безсмертя» широко відома у світі. Критика релігії Ламон-


том спирається на філософський натуралізм, істотні риси якого — послідовний матеріалізм у розумінні природи, а також елементи матеріалістичного підходу до життя. Для нього характерні праг­нення поставити філософію на службу демократичним соціальним ідеалам, стремління до повної реалізації громадянських свобод. Натуралісти критикують сучасне західне суспільство як антигу-манне. У творах Ламонта обґрунтовується ідея про те, що філо­софські питання мають пов'язуватися з потребами суспільної прак­тики, що сутність людини історична і глибоко соціальна, а лю­дина — це сукупність соціальних факторів і відносин. Вихід до матеріалістичного осмислення окремих соціальних аспектів життя приводить його- до глибшого проникнення в сутність релігії. Ла-монт вважає, що вона виникла під впливом відносин панування і підкорення, і подолати її можна тільки вирішенням соціальних про­блем, зокрема здійсненням глибоких демократичних перетворень.

Досить впливовим у сучасному вільнодумстві є демократич­ний напрямок атеїзму в русі французьких вільнодумців. Останнім часом у Франції створено «Французький раціоналістичний союз» і «Французький союз вільнодумців», де гуртуються не тільки ві­льнодумці ліберально-буржуазного напрямку, а й послідовники наукового світогляду, яких об'єднує спільна позиція стосовно релігії та існуючих порядків. Це — демократичний напрямок у сучасному буржуазному вільнодумстві, в якому критика релігії набагато обгрунтованіша, ніж у буржуазному вільнодумстві.

Відмінною рисою буржуазного вільнодумства є його органі­зованість. Воно має дві організації — Всесвітній союз вільноду­мців і Міжнародний гуманістичний та етичний союз. Перший об'єднує вчителів, лікарів, студентів, службовців; другий — інте­лігенцію вищого рівня — вчених, письменників.

Друга риса цього вільнодумства — широка пропаганда ідей антиклерикалізму, секуляризації всіх соціальних аспектів життя. Сучасне буржуазне вільнодумство тісно пов'язане з політичними рухами, виступає за відокремленняцеркви від держави, веде боротьбу за зміцнення миру. Воно критикує релігійну мораль, виявляє інтерес до проблем моралі взагалі.

У питанні про причини існування, виникнення, впливу релігії та способи її подолання сучасні вільнодумці в цілому залиша­ються на позиціях просвітницького буржуазного вільнодумства, незважаючи на використання в окремих випадках наукових фор­мулювань.

Сучасне вільнодумство чинить певний вплив на розвиток світо­вої культури. Визнання матеріалістичного вчення про виникнення

 


природи і людини, цінності земного буття, захист гідності людини, її права на щасливе земне життя, боротьба з факторами, які пере­шкоджають вільному, творчому розвиткові людини, в тому числі з релігійним світоглядом, обумовлює велике значення сучасного ві­льнодумства як чинника розвитку всієї світової культури.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття атеїзму та міфу в релігії.

2. Розкрийте джерела вільнодумства і наведіть хара­
ктеристику

головних його форм.

3. Назвіть основні відмінності українського вільнодум­
ства і дайте

коротку характеристику.

4. Чим спричинено вільнодумство в Україні?

5. У чому сутність наукової основи вільнодумства на
Україні?

Тематика рефератів

1. Наукові основи вільнодумства.

2. Атеїзм як духовний феномен.

3. Вільнодумство в історії української духовності.

4. Світоглядні основи вільнодумства.

Література

1. Історія релігії в Україні. Релігія і Церква в Демократи­
чній Україні. — Т. X. К., 2000.

2. ЧернійА. М. Онтологія духовності — К., 1996.

3. УгриновичД. М. Введение в религиоведение. — М., 1985.

4. Самьігин С. И др. Религоведение: социология и психо-
логия религии. Ростов на Дону, 1986.

5. Академічне релігієзнавство. За ред. проф. А. Колодно­
го. — К.: Світ знань, 2000.

6. Релігієзнавство За ред.. М. Заковича. — К.: Вища шко­
ла, 2000.


І 6

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти