ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 1. Загальна характеристика банківських договорів

  1. Поняття та правова природа банківських договорів
  2. Сторони банківських договорів.

Правове регулювання відносин між установами банків і клієнтами ґрунтується на договорі банківського рахунка. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачі відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк у свою чергу має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами на власний розсуд. Правовідносини, пов'язані з відкриттям рахунків у банку, виникають внаслідок здійснення певних юридичних фактів: а) подачі заяви на відкриття рахунку; б) подання документів, що підтверджують законність створення юридичної особи; в) подання картки зі зразками підписів осіб і відбитком печатки. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами (ст. 1056 ЦК України) або зменшувати їх розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Списання коштів з рахунків здійснюється банками на підставі розпорядження клієнтів. Списання коштів з рахунка клієнта без його розпорядження допускається на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Крім договору банківського рахунку між банком і клієнтом може бути укладено договір банківського вкладу.За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено гл. 72 ЦК України або це випливає із суті договору банківського вкладу. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:- вид банківського вкладу;- сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;- строк дії договору; - розмір і порядок сплати процентів, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; - умови дострокового розірвання договору; - інші умови за погодженням сторін.

  1. Фінансові та інші послуги як предмет банківських договорів, їх місце в системі цивільно-правових послуг. Класифікація послуг, які надаються банками.

Залежно від характеру діяльності зобов'язання з надання послуг на три групи: 1) зобов'язання, спрямовані на надання фактичних послуг (договір схову); 2) зобов'язання, спрямовані на надання послуг юридичного характеру (договори поруки і комісії); 3) зобов'язання, що поєднують послуги юридичні та фактичні (договір експедиції)1.

 

До зобов'язань з надання послуг належать перевезення, зберігання, доручення, експедиція, комісія.

Класифікацію договорів про надання фінансових послуг можна проводити за такими критеріями: а) за характером фінансових послуг; б) суб'єктами і предметом надання цих зобов'язань; в) за моментом придбання фінансових активів; г) за юридичними наслідками діяльності послугонадавачів. Залежно від характеру фінансових послуг окремі види договорів про надання фінансових послуг можуть бути поділені на три групи: 1) зобов'язання з надання фінансових послуг юридичного характеру (факторинг, банківська гарантія, комісія щодо фінансових активів тощо); 2) зобов'язання з надання фактичних фінансових послуг (зберігання фінансових активів); 3) зобов'язання з надання юридичних і фактичних фінансових послуг (довірче управління фінансовими активами, агентські послуги щодо фінансових активів тощо); 4) зобов'язання з надання фінансових та інших грошово-кредитних послуг. За суб'єктами і предметом надання зобов'язання з надання фінансових послуг ділять на банківські і небанківські (парабанківські). Кожен вид такого зобов'язання поділяється на певні підвиди. Так, до зобов'язань з надання банківських послуг належать депозитні, кредитні, розрахункові, довірчі (фідуціарні) зобов'язання тощо. Видами зобов'язань з надання небанківських фінансових послуг виступають зобов'язання з надання страхових послуг, фінансових послуг кредитних спілок, лізингових компаній, установ недержавного пенсійного забезпечення, довірчих товариств, інших суб'єктів господарювання, які мають право надавати фінансові послуги.

Зобов'язання про надання послуг на фондовому ринку класифікуються: а) за місцем їх надання - біржові та позабіржові; б) за предметом - зобов'язання, пов'язані з цінними паперами, валютними цінностями тощо. В літературі зазначену групу послуг називають інвестиційними послугами, або фінансовими послугами в сфері інвестиційної діяльності.

Поділ договорів про надання фінансових послуг залежно від моменту придбання фінансових активів здійснюється за двома групами: 1) договори про надання фінансових послуг на первинному фінансовому ринку; 2) договори про надання фінансових послуг на вторинному фінансовому ринку.

За юридичними наслідками діяльності різновидами договорів про надання фінансових послуг виступають такі три групи: 1) договори про надання основних (базових) банківських послуг; 2) договори про надання фондових та інших інвестиційних послуг; 3) договори про надання страхових послуг.

  1. Банківська таємниця як об’єкт цивільно-правового регулювання. Особливості розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Порядок розгляду судами справ про розкриття інформації, що містить банківську таємницю.

Під банківською таємницею в Україні розуміється інформація щодо діяльності та фінансового стану кліє-нта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. До банківської таємниці, зокрема, відносяться відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан ко-респондентських рахунків банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; коди, що використовуються банками для захисту інформації; відомості стосовно комерційної діяль-ності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація. Обов’язок зі збереження банківської таємниці покладається в першу чергу на банк. Проте клієнт, уклада-ючи угоду з банком, так само може набути зобов’язань по забезпеченню встановленого режиму відповідної інформації, якщо це буде передбачено угодою. Розкриття банківської таємниці може здійснюватись у двох формах: адміністративній - забезпечується на вимогу компетентних осіб, зазначених у законі, безпосередньо банком і без попереднього звернення до суду; судовій - надається банком, але на вимогу суду або за рішенням суду. У свою чергу, на вимогу суду банківська таємниця розкривається у двох випадках: а) суддею одноособово з дотриманням режиму секретності; б) судом при розгляді справи у господарському, адміністративному, кримінальному та цивільному судочинстві (щодо останнього, то це правило є актуальним для цивільних справ, у яких вирішуються спори: про поділ майна, про виконання аліментних зобов'язань, про спадкування, оскільки вони пов'язані з дослідженням доказів, що становлять банківську таємницю, витребуваних судом за клопотанням учасників процесу). Відбувається це, як правило, при вирішенні судом питань про забезпечення доказів, витребування доказів, про що судом постановляються процесуальні ухвали.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти