ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальниками.

Основою правових взаємовідносин членів консорціуму є зобов’язан­ня, що виникають на підставі укладеного консорціумного договору.

У договорі констатується факт створення консорціуму, визначаються його учасники, консорціумна участь кожного банку (квоти, співвідношення власності), мета, представництво та керівництво консорціуму, обов’язки, права та відповідальність учасників, форми майнової та іншої відповідальності, фінансові умови консорціумної угоди, зобов’язання членів консорціуму щодо головного банку (сума внесків або відсотків та комісійних за організацію консорціуму).

У договорі обов’язково передбачаються умови припинення дії консорціумної угоди.

У консорціумній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, але й кілька позичальників, які мають причетність до заходу, що кредитується.

Консорціумні кредити ґрунтуються на тих самих принципах, що й інші види банківських кредитів, змінюються тільки механізм акумуляції кредитних ресурсів та процедура надання кредитів.

Надання консорціумного кредиту консорціумом здійснюється на за­гальних підставах із дотриманням банками-учасниками економічних нормативів.

Позичальник, який бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов’язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку, у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначається один із великих банків з достатніми пасивами, що має досвід проведення кредитних операцій, налагоджені зв’язки з кредитними та фінансовими установами, кваліфікованих працівників і користується високою репутацією у банківських колах.

Умовою прийняття банків до членів консорціуму є згода на мінімальний розмір участі, який залежить від обсягів кредиту, що надається позичальнику, та ступеня ризику за цією операцією. Чим більший ризик за проектом, що кредитується, тим більша кількість банків може брати участь у консорціумі. Тим самим зменшується ризик для кожного банку.

Головний банк виконує такі функції посередника між позичальником та банками-учасниками:

• ведення переговорів про умови кредитної угоди як з позичальником, так і з банками-учасниками;

• вивчення запропонованого до кредитування проекту та пов’язаного з проведенням цієї операції ризиком;

• розробка та узгодження кредитної угоди;

• отримання від банків-учасників коштів у розмірі частки їх участі та надання їх позичальнику;

• отримання від позичальника коштів на сплату основного боргу та відсотків, комісійних, розподіл їх між банками-учасниками;

• узгодження умов кредитної операції між членами консорціуму та позичальником;

• контроль за виконанням умов кредитної угоди між кредиторами і позичальником, а також за розподілом прибутку та збитків;

• розповсюдження між банками-учасниками фінансових звітів інформації позичальника.

Для отримання консорціумного кредиту позичальник готує і подає головному банку, як правило, такі документи:

• клопотання на отримання кредиту із зазначенням характеру діяльності, фінансового стану позичальника;

• дані про мету та призначення кредиту;

• строк, протягом якого планується користування кредитом;

• строки користування кредитом за періодами (якщо кредит надається не за один раз);

• техніко-економічне обґрунтування проекту, що може бути прокре-дитований;

• інформацію про гаранта;

• інші документи, потрібні для прийняття рішення про кредитування. Кредитні взаємовідносини між консорціумом та позичальником регулюються кредитною угодою, яка підписується всіма учасниками.

Консорціумна кредитна угода має включати такі основні статті:

• перелік учасників консорціумної угоди;

• сума та термін користування кредитом;

• періодичність та порядок надання кредитів;

• відсоткова ставка, порядок нарахування та сплати відсотків;

• строки та сума внесків у рахунок погашення боргу;

• умови дострокового погашення;

• порядок компенсації позичальником можливого збільшення вартості проекту;

• умови дострокового стягнення заборгованості за наданими кредитами;

• порядок нарахування та сплати штрафних санкцій за затримку повернення кредиту;

• санкції за порушення умов кредитної угоди;

• порядок стягнення та розмір всіх видів комісій та витрат;

• механізм кредитування;

• підписи та печатки всіх учасників угоди.

Після підписання кредитна консорціумна угода набуває юридичної сили і є обов’язковою для виконання всіма учасниками угоди.

Після укладання кредитної угоди головний банк консорціуму акуму­лює кошти банків-учасників і розпочинає кредитування позичальника у порядку, передбаченому кредитною угодою.

Кредит може надаватися банківським консорціумом таким чином:

• за допомогою акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку;

• шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком або групою банків, а кредитування здійснювати у міру виникнення потреби в кредиті;

• шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків до участі у консорціумній угоді.

Банківські консорціуми для запобігання ризику неповернення кредитів можуть не тільки удосконалювати механізм кредитування, але й вимагати від позичальника надання гарантійних зобов’язань інших банків, державних установ, Уряду, а також страхування ризику неповернення кредитів.

У разі якщо члени консорціуму та позичальник знаходяться у різних регіонах України, консорціум може використати банк позичальника або одну з філій банку-учасника, що знаходиться у цьому регіоні, для кредитування консорціумної угоди і здійснення контролю за цільовим використанням коштів та своєчасним погашенням кредитів.

У разі настання строків погашення зобов’язань позичальник повертає кредиторам не тільки суму позички та відсотки за кредит, але й відшкодовує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитної операції у сумі та в строк, обумовлені у кредитному договорі.

Повернення кредиту, сплата відсотків, комісійних, які покривають витрати банків-учасників кредитної операції, здійснюються пропорційно їх ролі та частці участі, що передбачена консорціумною угодою.

Після повного погашення кредиту, відсотків та інших платежів, що належать консорціуму, він складає свої повноваження. У разі потреби, в подальшому спільна діяльність банків-учасників може бути відновлена.

Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит.

При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальниками.

Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасниками умовами.

Кожний банк може самостійно надавати позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування.

Формами консорціумного кредиту також можуть бути спільні гарантії або поручительства банків за зобов’язаннями оплатити борг. При цьому оформляється угода як кредит із стягненням плати в залежності від виду вимоги, строку та суми кредиту.

Банківським консорціумом є тимчасове господарсько-фінансове об’єднання декількох банків, що з’являється в результаті необхідності вирішення конкретної ділової задачі. Така організаційна форма співпраці банківських установ призначена для вирішення одноразових завдань за допомогою банківських операцій, здійснення яких не потребує злиття або поглинання банків, але скрутна для окремого банку. Операції, що породжують банківські консорціуми, можуть бути різними – від проведення одиничної угоди до підтримки загальної стабільності фінансової системи за допомогою підтримки конкретного банку і недопущення його банкрутства.

Але найчастіше банківські консорціуми з’являються саме для здійснення кредитування в тих випадках, коли обсяги передбачуваного кредиту занадто великі для окремого банку, коли кредитні ризики вимагають участі декількох банків. Кредитування в цьому випадку може здійснюватися за допомогою акумулювання кредитних ресурсів декількох банків в одному визначеному банку з подальшим наданням кредитів безпосередньо позичальником;

або шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком (зазвичай це банк, безпосереднім клієнтом якого є позичальник) або групою банків;

або через зміну гарантованих квот кредитних ресурсів за допомогою залучення додаткових банків з їх ресурсами.

 

Освіта банківського консорціуму увазі наявність консорціумного договору, в якому декларується мета створення консорціуму, визначаються його учасники, ступінь їх залучення в спільну діяльність, фінансові зобов’язання, права та обов’язки, а також умови припинення існування консорціуму. Учасник консорціуму повинен розділити мінімальний розмір ризику, обумовленого розміром передбачуваного кредиту і кількістю учасників договору.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти