ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Космополітизм та етнічність релігії

Космополітизм та етнічність (етнізм) - це такі ознаки релігії, які виявляють відповідно її всесвітнє або локальне (в межах одного народу чи етнічної держави) значення.

Етнізм релігії фіксує безпосередній зв'язок між релігійними віруваннями та етнічним середовищем, в якому вони виникають і функціонують, природність процесів їх еволюції. В етнічності тієї чи іншої релігії відображається специфіка походження, історії та розвитку певного народу, особливості його сакралізованого світовідчуття, світосприймання та світоставлення. Етнічна релігія фіксує результати пізнання певним етносом світу, природного і надприродного, своєрідно акумулює увесь його духовний досвід. Кожний народ має свої специфічні уявлення трансцендентного. Саме через своєрідні форми і характер його сприймання він організовує та відтворює самого себе, своє середовище. Етнізм релігії дає можливість пізнати через нього сам народ,


Тема 22. Етнологія релігії 619

потаємні сфери і приховані грані його життя, специфіку ментальності.

Етнічність релігії зорієнтована на збереження і відтворення етносу, його культури, традицій. Звичайно, при цьому вона, маючи свої конкретні етнічні вияви, замикає певний народ в рамках однієї людської спільноти, сепарує його за етнорелігійною ознакою від інших людей, підтримує й культивує його етнічну та релігійну самість. Етнічність релігії формує в її носіїв відчуття якоїсь своєї етнічної і релігійної визначеності, навіть особливості, обраності, вищості. Саме це вирізняє, відособлює певний народ з-поміж інших. На таких ознаках ґрунтується характерне для багатьох етнічних релігій національне месіанство. У них своя релігія і свій етнос набувають значення абсолютної цінності.

Сама по собі етнічність релігії не має ні негативного, ні позитивного значення. Все залежить від того, в якому контексті вона проявляється. На рівні усвідомлення своєї іншості - етнічної чи релігійної - релігійний етнізм щодо їх носіїв є явищем позитивним, а щодо носіїв іншої етнорелігійності - нейтральним. Але в момент переростання його в усвідомлене визнання своєї обраності за ознакою кращості, особливої місії, що передбачає нав'язування своєї віри іншим народам, етнізм набирає ознак шовінізму і набуває негативного значення.

Космополітизм (від грецького kosmopolitus - громадянин світу, всесвіту) виник як ідеологічний і політичний рух у Стародавній Греції в період кризи античного полісу. Саме тоді з'явився і сам термін, яким позначали таку систему поглядів, що прагнула замінити етнічність на безетнічність, позаетнічність, всесвітність у політичному (громадянському) значенні.

Релігійний космополітизм - більш пізнє явище, яке постає внаслідок свідомого чи несвідомого зняття, а то й подолання етнічності релігії або ж відтворення нейтральної (індиферентної) орієнтації на етнічні чинники. Він, з одного боку, ґрунтується на визнанні можливості існування етнічності в релігії, а з іншого - відмежовується від неї, що виявляється в нехтуванні наявності у віровченні й культі релігій етнічних рис, країни походження їх засновників, особливостей етногеографічного регіону та етнічного середовища, в якому та чи інша релігія виникла. Етнічні чинники віровчення при цьому стають несуттєвими, на них не акцентують увагу, їх не помічають і навіть замінюють на якісь позанаціональні або ж наднаціональні. Доведений до свого логічного завершення релігійний космополітизм призводить до нівелювання (навіть відкидання) етнічної специфіки віровчення, обрядів, організації релігійного життя, архітектури культових споруд, взагалі до заперечення свого особливо-виняткового в ментальності і духовності того чи іншого народу.

Космополітизм є неодмінною ознакою світових релігій, але його формування - це поступовий історичний процес, який розпочинається ще в рамках етнічних релігій. Разом із укрупненням етнічних спільнот - від роду і племені до народності, а зрештою - й до етнічної або політичної нації -відбувається також укрупнення, якщо так можна сказати, розуміння Бога. Це


620Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

виявляється в переході від уяви про множинність богів у первісних вірувань до пантеону богів союзу племен, від богів окремого народу до єдиного Бога нації, а потім - і всього людства. Світові релігії, на відміну від етнічних, які зберігають або відтворюють незмінні етнічні норми та цінності, саме завдяки своїй космополітичності сприяють появі нових синкретичних форм прочитання загальнорелігійних значень. Це призводить до того, що утворюються національні будцизми (чань, дзен, сон), іслами (турецький, іранський), християнства (українське, болгарське, російське, грецьке).

Саме космополітизм утверджує в релігії загальнолюдські цінності справедливості, братерства, свободи, рівності, цінність самої людської особистості, її життєвого оптимізму, самовідданого служіння, безкорисливої допомоги нужденним тощо.

Космополітизм релігії є водночас і фактором-причиною і результатом-наслідком нівеляції якоїсь етнічної специфіки віровчень, культу, організації. Він універсалізує релігійну сферу і віддає перевагу релігійним та загальнолюдським цінностям над етнічними. Космополітизм світових релігій - результат поступової універсалізації складових всього релігійного комплексу.

Космополітизм та етнічність релігії розкриваються через певні поняття, специфічні для кожної релігійної традиції. Так, у християнстві космополітизм постає як вселенськість, кафолічність, соборність, а етнічність - як помісність. Ці поняття застосовуються при формуванні організаційного устрою конфесії. Надаючи церкві ознаки вселенської, віруючі вселенським вважають християнство у всій повноті його вчення., а не лише у формі організації. Саме у віровченні, особливо в догматиці, етнічні корені якої віднайти найважче, космополітизм представлений найпослідовніше. Уся християнська догматика за своїми змістом і суттю є космополітичною. Насамперед, такою є сама ідея єдиного Бога. Крім монотеїзму як вищого вияву релігійної свідомості, космополітизм християнства виражають також інші його віросповідні принципи, зокрема теоцентризм (Бог присутній у житті не лише даного етносу, а й усього людства), креаціонізм (світ створений не лише для певного етносу в етнічних формах і образах, а для всіх людей, тому має загальнолюдську значущість, що розкривається через вселюдські символи), антропоцентризм (створений Богом Адам - предок не лише однієї етнічної спільноти, а й усього людства), божественній природі Ісуса Триста тощо.

Але найкраще подолання етнічного тла зафіксоване у християнських книгах Святого Письма, які демонструють, як у рамках однієї релігійної традиції можна зняти етнізм Старого й утвердити космополітизм Нового Завітів.1 На зміну старозавітному етноцентризму приходить антропоцентризм Євангелій і Послань, оскільки Дух Божий "виділяє кожному особливо, як Він хоче". Так,

Див.: Филипович Л. Етнологія релігії. - К., 2000.1*- С.66-67.


Тема 22. Етнологія релігії 621

якщо в центрі уваги Старого Завіту постає окремий, обраний Богом народ, з яким він укладає союз (завіт), то в Новому Завіті Бог піклується вже про кожну людину, а через неї - про все людство, всі народи, адже спасіння йде до всіх людей і всі вони стають єдиним народом Божим.

Якщо змістовна універсальність (космополітичність) християнства виявляється в його теологічних конструкціях, то християнський обряд, при всьому його спрощенні, відмові від суто етнічної старозавітної обрядовості, від деталізації норм співжиття віруючих, від орієнтації на офірність (жертовність) тощо, існує в етнізованих формах. Саме за обрядом можна ідентифікувати християнські церкви, відрізняти їх одну від одної. Навіть універсалізовані католицькі церкви визнають, що серед Східних обрядів християнської церкви немає однаковості (одностайності). Вони засвідчують також існування антіохійського, олександрійського, константинопольського (або візантійського), східно-сирійського, вірменського обрядових стилів. Немає єдності і в Західному обряді, де найбільш поширеним, звичайно, є римський, але, крім нього, тут є ще амброзіанський, галліканський, мосарабський, домініканський та картузіанський обряди, які практикуються в різних місцевостях і серед різних народів, що сповідують християнство і належать до католицької церкви.

Універсалізацію культової сфери зазнають також інші світові релігії. Так, щоб стати мусульманином, достатньо в присутності єдиновірців виголосити по-арабськи формулу сповідання віри: "Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед -посланець Його". Так само і буддистом можна стати, прийнявши, тобто проголосивши, три найдорожчі цінності - Будду, дгарму (істину), сангху (громаду) і шукаючи притулку в них.

Таким чином, релігія як живий елемент процесу, в якому діють етнічні спільноти і який спрямований на конкретну людину, містить у собі ознаки як космополітизму, так і етнічності. Етнічними елементами релігії виступають переважно міфологія, ритуал, тип психічного сприйняття світу. Вселюдським є сам феномен та механізм віри в надприродне, світоглядна та компенсаційна функції релігії. В релігії етнічне і вселенське, перебуваючи на початковій стадії своїх взаємин з антагоністичними, взаємовиключаючими явищами, в процесі свого контактування та історичного розгортання обопільно доповнюються, а з часом і органічно довершуються. Отже, космополітичне універсалізує етнічне, а етнічне реалізує космополітичне.

Практичний конфлікт між вселенським та національним у будь-якій світовій релігії існував завжди. Ця суперечність - історична, але в сучасну епоху, епоху діалогів і компромісів, Церква має не протиставляти, а шукати форми співіснування універсального і національного, долаючи - теоретично і практично - цей конфлікт шляхом компромісу між його внутрішнім космополітизмом і зовнішньою етнічністю.


622Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти