ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Причини появи новітніх релігійних течій

Появу нових релігійних феноменів не варто сприймати як особливість лише XX століття. Всім релігіям і у всі часи притаманними були зміни застарілих догм релігійних вчень і культів новими формами релігійного вшанування. І такий шлях, власне, є єдино можливим у розвитку релігійної сфери. Сучасні НРТ - це не ухил історії, не агресія чужих ідеологій, не примха чи зловмисне бажання якогось авторитетного лідера, а закономірне явище, що детерміноване багатьма факторами.

Серед найбільш глобальних причин сучасних релігійних трансформацій слід виділити так звану "антропологічну революцію", яку переживає людство у зв'язку із кардинальною зміною місця людини у світі. В силу цілого комплексу явищ, що виникли як похідні від "олюднення" історії та життєдіяльності людства і, найбільш головне, завдяки переосмисленню останніх, трансформується і релігійне осягнення дійсності. Індивідуалізація сучасних релігій призводить до екзистенційної кризи, яку прагнуть подолати в релігійному колективі, громаді, де зацікавлені конкретною людиною здатні забезпечити їй підтримку та розуміння.

У XX століття суттєво змінилися традиційні світоглядні парадигми. Незважаючи на щорічне збільшення кількості віруючих, в світі панує секулярна ідеологія. Соціальні революції, нові політичні режими, досягнення науково-технічного прогресу надзвичайно розширили можливості людини в різних сферах життя, а особливо в соціальній та інформаційній. Це обернулося з часом на трагедію для самої ж людини, науково-технічною революцією XX століття та особливостями індустріального урбанізованого суспільства, коли руйнуються тісні міжособистісні відносини, насамперед сімейні, коли розриваються наявні ще в недавньому минулому зв'язки поколінь. Все це веде до втрати громадською думкою ролі важелю контролю за характером релігійності особи. Велике значення для появи нетрадиційної релігійності має зростання ролі особи у всіх сферах суспільного життя, загальна демократизація суспільства й утвердження в ньому особи в широкій гамі її прав. Останнє відображається і в її світоглядних орієнтаціях, і в змісті релігійного осягнення нею дійсності.

Всесильний розум людини не витримав змагання із моральними імперативами. Раціоналізм зазнав небувалої кризи. Здавалося, що він вже вичерпав свої можливості, втратив свій престиж і поступився місцем ірраціоналізму, містиці, езотеризму. Нові релігійні течії, з одного боку, є проявом останніх, а з іншого - показником подолання кризи раціональності шляхом впровадження модерних шляхів (форм) того ж раціонального осмислення світу.

Логічним продовженням кризи раціоналізму, як характерної ознаки західної культури та ментальності європейця, є криза самої європейської


788 Розділ V. Релігія і сучасність

цивілізації, принципу європоцентризму. В світі поступово втрачається монопольність, зокрема монопольність певних цивілізацій і культур. Живучи в режимі взаємовпливів різних культурних світів, держав, народів, їх традицій, він все більше плюралізується. Це характерне і для релігійної сфери. Людство почало усвідомлювати свою спільність і свою розірваність за багатьма ознаками, а особливо - за релігійною. У нього з'явилося бажання подолати останню.

Нова ідея спільності всього людства, універсалізації і синкретизації життя, культури знайшла своє теоретичне і практичне розгортання в ідеї спільної релігії (зокрема, через синтез Західних і Східних релігійних традицій), надконфесійних і надрелігійних об'єднань. Все це реалізовується в нових релігійних рухах, що відображають інтегральність, цілісність, холізм людства.

XX століття називають періодом активного релігієтворення або релігійних експериментів. В умовах духовної кризи люди шукають загальнозначимі цінності для всіх цивілізацій. Найчастіше їх знаходять в релігіях. Подібність життєвих пріоритетів в різних системах наводить на думку про існування спільної першорелігії, яка з часом нібито була втрачена. Все це виводить сучасну релігійну свідомість за рамки якоїсь однієї конфесії, робить її універсальною, синкретичною. Не задовольняючи свої потреби в існуючих системах, віруючі або трансформують їх, або ж творять свої власні.

На практиці це призводить до кризи традиційних церков і традиційної релігійності, які вже не відповідають релігійним потребам сучасного віруючого. Утверджується авторитаризм харизматичних лідерів новітніх рухів. Зростає відкритість і толерантність до послідовників інших релігій та релігійно-філософських вчень. Віруючі починають орієнтуватися на спільний містичний досвід у спілкуванні з Богом.

Орієнтація на універсалізацію та синкретизацію захопила не тільки релігійні вчення, а й культову сферу різних релігій. Віруючі у своїй релігійній практиці використовують спільний містичний досвід всього людства.

Поява нових релігій в Україні пояснюється перш за все такими глобальними, загальносвітовими причинами. Але Україна як посткомуністична й пострадянська держава має специфічні обставини, не говорячи вже про унікальність власне української історії і ментальності народу.

Україна впродовж тривалого часу знаходилася під владою чужих тоталітарних режимів, які всяк відгорожували її від будь-яких контактів з іншим світом. Особливо активно "захищала" Україну від "родимих плям капіталізму", "уберігала" її від впливів різних культур "совєтська" система. Після здобуття незалежності в 1991 році Україна поступово входить у світову співдружність народів, а відповідно - й у світовий релігійних простір. Відтак вона не може залишатися осторонь тих глобальних змін в суспільному житті, які захопили весь світ, а відтак і не знайомитися з новими релігійними явищами, що з'явилися за її межами.


Тема 28. Новітні релігійні течії 789

Демократизація релігійного життя в Україні збігається з протилежною тенденцією: сильна спокуса тоталітаризму з його сильною, деспотичною владою, порядком, простими відповідями на складні питання, відсутністю сумнівів, мук вибору тощо.

Серед тих суто українських обставин, які сприяли появі і поширенню НРТ, слід назвати соціально-економічну й політичну нестабільність посттоталітарного українського суспільства, яке постійно провокує появу почуття невпевненості, соціальної і духовної незахищеності, формує невизначену, навіть індиферентну свідомість у народу. Такий внутрішній стан українців ускладнюється девальвацією системи цінностей тоталітарного режиму, зокрема декретованого світоглядного монізму. Зазнала краху діалектико-матеріалістична картина світу, яка раніше була призначена всім як складова комуністичної ідеології: людина стала перед вибором, але не знає чого саме.

Відомо, що внаслідок цілеспрямованої атеїзації суспільство зневілювало значення релігії і церкви як для соціуму, так і для окремої особи. Крім того, після краху комуністичної ідеології, що призвела до відсепарованості значної кількості населення від автохтонної духовної традиції, утворився певний ідеологічний вакуум, який довгий час нічим не заповнювався. Духовна денаціоналізація, втрата зв'язків між поколіннями через культурну і, зокрема, релігійну традицію поглибилися тим, що комуністична влада фактично знищила в очах народу авторитет традиційних церков, оскільки перетворила • їх на елементи офіційного політичного істеблішменту.

Глобальна криза традиційної Церкви, традиційної релігійності спричинила НРТ. Це вірно як щодо західних країн, так і для постсоціалістичних держав колишнього соцтабору. Ця криза почалася давно. І справа не лише, як в свій час писали, в моральній деградації буржуазного суспільства, безробіття тощо. Адже криза захопила і "благополучні" країни майбутнього комунізму. Криза має не лише суспільний, а й внутрішній вимір, тобто глибинні пласти буття людини.

Таким чином, своє національне відродження Україна зустріла відсутністю потужного традиційного релігійного руху, альтернативної йому антирелігійної системи цінностей, будь-якої державно-національної ідеології, що ґрунтується на духовних підвалинах.

Успіх в поширенні неорелігійних течій можна пов'язати і з тим, що в Україні загалом існують давні традиції віротерпимості. Українці ніколи не була моноконфесійними, тобто з необхідністю ними визнавалися права на існування інших релігій. Україна часто прагнула до релігійного синкретизму. Свою православну кризу кінця XVI - початку XVII ст. вона вирішила шляхом такої його форми, як унія.

Історія сформувала українську ментальність не забобонною, фанатичною, конфесійно обмеженою. Проте це має і свої негативні наслідки. Українці



Розділ V. Релігія ісучасність


загалом виявилися духовно незахищеними від зовнішніх ідейних впливів. Вони водночас неагресивні, невідпорні, природно надто толерантні. Цим скористалися новітні рухи, які відгукнулися на щоденні потреби особи, задовольняли її бажання безпосереднього пізнання західного світу, оволодіння фахом, навчання мовам тощо.

За умов, коли історичні церкви не вміють вести місіонерську роботу, будь-яка спроба, нехай навіть випадкова, провести ознайомлення із новим вченням, завжди мала позитивний ефект для певної релігійної місії чи проповідника. Відтак активність зарубіжних місій, окремих проповідників, реальна дієва допомога матеріально і духовно нужденним сприяли утвердженню в Україні альтернативних релігій.

Поруч із названими зовнішніми причинами поширення неорухів можна виділити ще й цілий ряд внутрішніх мотивів, які визначають напрям пошуків людиною і народом в цілому духовно-ціннісних орієнтирів. Але більшість з прихильників новітніх течій шукає в неорелігіях можливість духовного вдосконалення, задоволення своїх інтелектуальних та пізнавальних потреб, пов'язаних з істинними уявленнями про Бога, світ, людину, її внутрішнє життя. Неорелігії, на визнання самих адептів цих рухів, дають їм можливість відчути свій зв'язок з трансцендентним, включитися в соціально корисну, духовно означену діяльність, зняти напругу у відношеннях із світом, іншими людьми тощо.

Аналіз причин та умов виникнення неорелігій в Україні значно полегшує розуміння сутності цього явища як в світовому, так і в регіональному чи національному масштабах. Кількісна та якісна оцінка новітніх релігійних явищ, тих закономірностей, що характеризують їх поширення і функціонування в світі та Україні, доповнить нашу уяву про новітні тенденції в релігійному житті.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти