ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Фінансово-інвестиційна оцінка інвестиційного проекту.

Фінансово-інвестиційна оцінка інвестиційного проекту.

4.3. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту

Основою експертизи інвестиційного проекту є фінансово-економічна оцінка, яка базується на загальновідомій методиці UNIDO - Організація промислового розвитку при ООН і включає в себе:

аналіз фінансового стану підприємства протягом трьох останніх років;

аналіз фінансового стану підприємства в період реалізації інвестиційного проекту;

аналіз беззбитковості виробництва основних видів продукції;

прогноз прибутків і грошових потоків у процесі реалізації інвестиційного проекту;

оцінку ефективності інвестиційного проекту.

Основним елементом техніко-економічної експертизи є оцінка ефективності інвестицій, яку необхідно проводити за такими принципами:

· оцінка капіталу, що інвестується, базується на показнику грошового потоку (cash flow), який формується за рахунок суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту;

· як інвестований капітал, так і суму грошового потоку обов’язково приводять до справжньої вартості. Приведення здійснюється диференційовано по кожному етапу подальшого інвестування;

· у процесі дисконтування грошового потоку вибирають диференційовану ставку відсотка для різних інвестиційних проектів;

· варіація форм ставки відсотка, що використовується для дисконтування, здійснюється залежно від мети оцінки. Для розрахунку такого показника ефективності інвестицій, як ставка відсотка, яка вибирається для дисконтування, можуть бути використані: середньозважена вартість капіталу; середня депозитна чи кредитна ставка; індивідуальна норма прибутковості; рівень ризику та ліквідності інвестицій тощо.

Детальний аналіз ефективності інвестиційного проекту повинен залежати від масштабності проекту та від суми кредиту, потрібної для фінансування інвестицій. Крім того, банк повинен сформувати необхідний інформаційний масив, у якому інвестиційні проекти поділяються на «малі», «середні» та «великі». На основі даних цього інформаційного масиву проводиться експертиза інвестиційного проекту:

для оцінки «малих» проектів достатньо здійснити попередню експертизу;

«середні» проекти передбачають проведення попередньої та основної експертизи;

«великі» проекти потребують попередньої, основної та заключної експертиз

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Проект

Малий

1. Чиста приведена вартість

2. Строк окупності інвестицій

Середній

1. Чиста приведена вартість

2. Строк окупності інвестицій

3. Дохідність інвестицій

4. Внутрішня норма рентабельності

5. Рентабельність інвестицій

6. Точка беззбитковості

7. Критерій Бруно

8. Ефективність витрат

9. Бюджетний ефект

10. Середньозважений очікуваний дохід

Великий

1. Чиста приведена вартість

2. Строк окупності інвестицій

3. Дохідність інвестицій

4. Внутрішня норма рентабельності

5. Рентабельність інвестицій

6. Точка беззбитковості

7. Критерій Бруно

8. Ефективність витрат

9. Бюджетний ефект

10. Середньозважений очікуваний дохід

11. Ставка доходу від проекту

12. Показники ризику

13. Рейтинг проекту

14. Інтегральний ефект

КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ

ЯКІСНІ КРИТЕРІЇ

1. Комерційні критерії

1. Комерційні критерії

1. Комерційні критерії

2. Критерії науково-технічної перспективності

2. Інституціональні критерії

2. Інституціональні критерії

3. Екологічні критерії

3. Екологічні критерії

3. Екологічні критерії

4. Критерії реципієнта

4. Економічні критерії

4. Економічні критерії

5. Соціальні критерії

5. Соціальні критерії

6. Ризики

7. Невизначенність

8. Еквівалент упевненості

9. Пост-аудит

Поняття та види іпотеки.

Іпоте́ка (грец. ὑποθήκη — застава) — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Види іпотеки

Іпотека може бути звичайною, обєднаною, спільною, наступною, іпотекою чужого майна, умовною.

У разі звичайної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку одного обєкта нерухомого майна, який належить заставодавцеві.

У разі обєднаної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом одночасної передачі в іпотеку двох або більше обєктів нерухомого майна, які належать заставодавцеві. Якщо заставодавцем не виконано основне зобовязання, продаж заставлених обєктів нерухомого майна може здійснюватися в обсязі, необхідному для задоволення вимог кредитора (заставодержателя).

У разі спільної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку двох або більше обєктів нерухомого майна, які належать різним особам. При спільній іпотеці заставодержатель має право на задоволення своїх вимог за рахунок кожного з обєктів нерухомого майна, якими забезпечено основне зобовязання. Укладення наступної іпотеки одного з обєктів такого майна допускається за нотаріально посвідченою згодою власників усіх інших обєктів нерухомого майна, які передано в спільну іпотеку.

У разі іпотеки чужого майна виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, яке належить третій особі (майновому поручителеві). Якщо таке майно продано у звязку з невиконанням боржником основного зобовязання, майновий поручитель має право звернутися до нього з регресним позовом про відшкодування заподіяних збитків.

Умовна іпотека застосовується у разі, коли іпотечним договором встановлено, що:

-іпотечний договір набирає чинності з моменту виконання передбаченої ним умови;

-іпотечний договір вважається чинним до моменту виконання передбаченої цим договором умови.

Якщо така умова не виконується з вини заставодавця (боржника), заставодержатель (кредитор) вправі вимагати дострокового виконання боржником основного зобовязання.

Заставна як вид іпотеки.

Заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право власника на отримання від боржника виконання основного зобов'язання у грошовій формі, а в разі невиконання боржником основного зобов'язання -надає право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заставна може передаватися власником будь-якій особі шляхом вчинення передавального напису - індосаменту, новий власник матиме ті ж права, що і перший іпотекодержатель.

У разі видачі заставної припиняються грошові зобов'язання боржника за договором, який обумовлює основне зобов'язання (договором про іпотечний кредит), і виникають грошові зобов'язання боржника щодо платежу за заставною.

Заставна підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку разом із тим майном, що передане в іпотеку. Після реєстрації випуску заставної її оригінал передають іпотекодержателеві.

Заставну оформляють у письмовій формі в одному примірнику на стандартному бланку, що встановлений Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору роблять відмітку про оформлення заставної. Заставну підписує іпотекодавець, якщо іпотекодавець – юридична особа, то підпис засвідчується печаткою.

Для реалізації прав за заставною її власник (кредитор) повинен заявити боржникові письмову вимогу про виконання основного зобов'язання. У цій вимозі вказується банківський рахунок власника заставної для здійснення переказу відповідної грошової суми.

Заставна підлягає передачі боржникові в разі належного виконання ним основного зобов'язання. Після повного виконання боржником основного зобов'язання заставну анулюють.

Банківським установам як основним іпотекодержателям вигідно володіти заставними, тому що їх можна використати до настання строку виконання боржником зобов'язань для рефінансування власної діяльності.

Тема 11 “Операції банків з векселями”

ОПРОТЕСТУВАННЯ

Право позову в неплатежі настає переважно при несплаті вексельної суми. Водночас воно може виникнути й раніше настання строку платежу. Це трапляється у таких випадках:

• повної або часткової відмови в акцепті;

• неспроможності платника, незалежно від того, акцептував він вексель, чи ні;

• припинення платежів (хоч цю обставину ще й не було встановлено судом), а також у разі безрезультатних вимог стягнення майна боржника;

• неспроможності векселедавця за векселем, який не підлягає акцептові.

Відмова від платежу має бути засвідчена актом, тому що своєчасно не оплачений вексель втрачає значення особливого боргового зобов'язання. За цих умов силу вексельного права він зберігає лише шляхом своєчасного опротестування.

Нотаріально засвідчений акт протесту має містити:

• копію векселя з усіма написами та позначками;

• зазначення особи, на користь якої, а також особи, проти якої здійснюється протест;

• пояснення, що особі, проти якої здійснюється протест, нотаріусом була пред'явлена вимога або шо вона не була пред'явлена і з яких причин;

• зміст відповіді платника, даної ним на пред'явлення вимоги, вказівка, в якому місці та у який час (рік, місяць, число) вимога була пред'явлена, або пояснення, що вона могла бути пред'явлена;

• вказівка на час опротестування векселя;

• підпис нотаріуса з додатком печатки.

НОРМАТИВИ ЛІКВІДНОСТІ

Назва економічного нормативу Миттєвої ліквідності (Н4) Призначення економічного нормативу Контроль за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високо-ліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках)
Поточної ліквідності (Н5) Визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку
Короткострокової ліквідності (Н6) Контроль за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів

НОРМАТИВИ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

Назва економічного нормативу Призначення економічного нормативу
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) Обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань
Норматив великих кредитних ризиків (Н8) Обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручництв, наданих одному інсайдеру (Н9) Обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку; цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, невигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручництв, наданих інсайдерам (Н10) Обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайде-рів; надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.
НОРМАТИВИ ІНВЕСТУВАННЯ
Назва економічного нормативу Призначення економічного нормативу
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Нп) Обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи
Норматив загальної суми інвестування (Н12) Обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності, та характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/ часток) будь-якої юридичної особи

Рис. 14.5. Валютні позиції КБ

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків НБУ установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої чи короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку.

Моделі розрахунку конкретних економічних нормативів та обмеження їхнього розміру надані в таблиці 14.13, допоміжна інформація для розрахунків наведена в додатках В, Г.

Таблиця 14.13

Нумізматичні операції НБУ.

 

Фінансово-інвестиційна оцінка інвестиційного проекту.

4.3. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту

Основою експертизи інвестиційного проекту є фінансово-економічна оцінка, яка базується на загальновідомій методиці UNIDO - Організація промислового розвитку при ООН і включає в себе:

аналіз фінансового стану підприємства протягом трьох останніх років;

аналіз фінансового стану підприємства в період реалізації інвестиційного проекту;

аналіз беззбитковості виробництва основних видів продукції;

прогноз прибутків і грошових потоків у процесі реалізації інвестиційного проекту;

оцінку ефективності інвестиційного проекту.

Основним елементом техніко-економічної експертизи є оцінка ефективності інвестицій, яку необхідно проводити за такими принципами:

· оцінка капіталу, що інвестується, базується на показнику грошового потоку (cash flow), який формується за рахунок суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту;

· як інвестований капітал, так і суму грошового потоку обов’язково приводять до справжньої вартості. Приведення здійснюється диференційовано по кожному етапу подальшого інвестування;

· у процесі дисконтування грошового потоку вибирають диференційовану ставку відсотка для різних інвестиційних проектів;

· варіація форм ставки відсотка, що використовується для дисконтування, здійснюється залежно від мети оцінки. Для розрахунку такого показника ефективності інвестицій, як ставка відсотка, яка вибирається для дисконтування, можуть бути використані: середньозважена вартість капіталу; середня депозитна чи кредитна ставка; індивідуальна норма прибутковості; рівень ризику та ліквідності інвестицій тощо.

Детальний аналіз ефективності інвестиційного проекту повинен залежати від масштабності проекту та від суми кредиту, потрібної для фінансування інвестицій. Крім того, банк повинен сформувати необхідний інформаційний масив, у якому інвестиційні проекти поділяються на «малі», «середні» та «великі». На основі даних цього інформаційного масиву проводиться експертиза інвестиційного проекту:

для оцінки «малих» проектів достатньо здійснити попередню експертизу;

«середні» проекти передбачають проведення попередньої та основної експертизи;

«великі» проекти потребують попередньої, основної та заключної експертиз

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Проект

Малий

1. Чиста приведена вартість

2. Строк окупності інвестицій

Середній

1. Чиста приведена вартість

2. Строк окупності інвестицій

3. Дохідність інвестицій

4. Внутрішня норма рентабельності

5. Рентабельність інвестицій

6. Точка беззбитковості

7. Критерій Бруно

8. Ефективність витрат

9. Бюджетний ефект

10. Середньозважений очікуваний дохід

Великий

1. Чиста приведена вартість

2. Строк окупності інвестицій

3. Дохідність інвестицій

4. Внутрішня норма рентабельності

5. Рентабельність інвестицій

6. Точка беззбитковості

7. Критерій Бруно

8. Ефективність витрат

9. Бюджетний ефект

10. Середньозважений очікуваний дохід

11. Ставка доходу від проекту

12. Показники ризику

13. Рейтинг проекту

14. Інтегральний ефект

КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ

ЯКІСНІ КРИТЕРІЇ

1. Комерційні критерії

1. Комерційні критерії

1. Комерційні критерії

2. Критерії науково-технічної перспективності

2. Інституціональні критерії

2. Інституціональні критерії

3. Екологічні критерії

3. Екологічні критерії

3. Екологічні критерії

4. Критерії реципієнта

4. Економічні критерії

4. Економічні критерії

5. Соціальні критерії

5. Соціальні критерії

6. Ризики

7. Невизначенність

8. Еквівалент упевненості

9. Пост-аудит

Поняття та види іпотеки.

Іпоте́ка (грец. ὑποθήκη — застава) — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Види іпотеки

Іпотека може бути звичайною, обєднаною, спільною, наступною, іпотекою чужого майна, умовною.

У разі звичайної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку одного обєкта нерухомого майна, який належить заставодавцеві.

У разі обєднаної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом одночасної передачі в іпотеку двох або більше обєктів нерухомого майна, які належать заставодавцеві. Якщо заставодавцем не виконано основне зобовязання, продаж заставлених обєктів нерухомого майна може здійснюватися в обсязі, необхідному для задоволення вимог кредитора (заставодержателя).

У разі спільної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку двох або більше обєктів нерухомого майна, які належать різним особам. При спільній іпотеці заставодержатель має право на задоволення своїх вимог за рахунок кожного з обєктів нерухомого майна, якими забезпечено основне зобовязання. Укладення наступної іпотеки одного з обєктів такого майна допускається за нотаріально посвідченою згодою власників усіх інших обєктів нерухомого майна, які передано в спільну іпотеку.

У разі іпотеки чужого майна виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, яке належить третій особі (майновому поручителеві). Якщо таке майно продано у звязку з невиконанням боржником основного зобовязання, майновий поручитель має право звернутися до нього з регресним позовом про відшкодування заподіяних збитків.

Умовна іпотека застосовується у разі, коли іпотечним договором встановлено, що:

-іпотечний договір набирає чинності з моменту виконання передбаченої ним умови;

-іпотечний договір вважається чинним до моменту виконання передбаченої цим договором умови.

Якщо така умова не виконується з вини заставодавця (боржника), заставодержатель (кредитор) вправі вимагати дострокового виконання боржником основного зобовязання.

Заставна як вид іпотеки.

Заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право власника на отримання від боржника виконання основного зобов'язання у грошовій формі, а в разі невиконання боржником основного зобов'язання -надає право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заставна може передаватися власником будь-якій особі шляхом вчинення передавального напису - індосаменту, новий власник матиме ті ж права, що і перший іпотекодержатель.

У разі видачі заставної припиняються грошові зобов'язання боржника за договором, який обумовлює основне зобов'язання (договором про іпотечний кредит), і виникають грошові зобов'язання боржника щодо платежу за заставною.

Заставна підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку разом із тим майном, що передане в іпотеку. Після реєстрації випуску заставної її оригінал передають іпотекодержателеві.

Заставну оформляють у письмовій формі в одному примірнику на стандартному бланку, що встановлений Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору роблять відмітку про оформлення заставної. Заставну підписує іпотекодавець, якщо іпотекодавець – юридична особа, то підпис засвідчується печаткою.

Для реалізації прав за заставною її власник (кредитор) повинен заявити боржникові письмову вимогу про виконання основного зобов'язання. У цій вимозі вказується банківський рахунок власника заставної для здійснення переказу відповідної грошової суми.

Заставна підлягає передачі боржникові в разі належного виконання ним основного зобов'язання. Після повного виконання боржником основного зобов'язання заставну анулюють.

Банківським установам як основним іпотекодержателям вигідно володіти заставними, тому що їх можна використати до настання строку виконання боржником зобов'язань для рефінансування власної діяльності.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти