ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Основні форми державного регулювання діяльності з надання фінансових послуг

Загрузка...

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється у таких формах (рис. 2.1).

Ведення державних реєстрів фінансових установ

Юридична особа, яка планує здійснювати свою діяльність на ринку фінансових послуг, набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного Державного реєстру фінансових установ.

Державний реєстр фінансових установ — це система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації (даних) про фінансову установу.

Рис. 2.1. Основні форми державного регулювання діяльності з надання фінансових послуг

Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг здійснює реєстрацію та веде:

— Державний реєстр фінансових установ;

— Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків);

— Державний реєстр страхових та перестрахових брокерів;

— реєстр саморегулівних організацій;

— реєстр аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ;

— перелік страхових та/або перестрахових брокерів-нерезиден-тів; перелік актуаріїв;

— перелік фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю;

— перелік лізингодавців (юридичних осіб), взятих на облік у Держфінпослуг.

Національний банк України, у свою чергу, веде:

— Державний реєстр банків — реєстр, який містить відомості про державну реєстрацію усіх банків;

— офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку веде:

— реєстр професійних учасників ринку цінних паперів;

— реєстр інститутів спільного інвестування та саморегулівних організацій;

— реєстр аудиторів і аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів та їх похідних;

— Державний реєстр уповноважених рейтингових агентств.

Ліцензування діяльності з надання фінансових послуг

Діяльність фінансових установ на ринку фінансових послуг відбувається на підставі ліцензії, що видається Уповноваженим органом.

Ліцензія — документ, який видається Уповноваженим органом в порядку і на умовах відповідно до законодавства України, на підставі якого фінансові установи мають право здійснювати діяльність на ринку фінансових послуг.

Уповноважений орган — спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг ).

Ліцензування професійної діяльності на ринку банківських послуг здійснює Національний банк України. НБУ видає банкам ліцензію на здійснення таких банківських операцій:

— приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

— відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів із цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

— розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Якщо є банківська ліцензія, банки мають право здійснювати окремі операції та угоди без отримання та з отриманням письмового дозволу Національного банку України, а саме:

без отримання письмового дозволу:

— надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

— придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

— лізинг;

— послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів;

— випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

— випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

— надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;

за умови отримання письмового дозволу.

— операції з валютними цінностями;

— емісія власних цінних паперів;

— організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

— здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

— здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

— здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

— перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

— операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

— з інструментами грошового ринку;

— з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

— з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

— довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

— депозитарна діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка у встановленому порядку видає ліцензії на такі види діяльності на ринку цінних паперів:

— брокерської діяльності;

— дилерської діяльності;

— андеррайтингу;

— діяльності з управління цінними паперами;

— діяльності з управління активами;

— діяльності з управління іпотечним покриттям;

— депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів;

— депозитарної діяльності зберігана цінних паперів;

— діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

— діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку;

— розрахунково-клірингової діяльності.

Ліцензування професійної діяльності на ринку фінансових послуг здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка у встановленому порядку видає ліцензії на здійснення:

— страхової діяльності;

— діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

— надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

— діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Одержана конкретною фінансовою установою ліцензія на здійснення певного виду фінансових послуг не може бути передана іншій установі.

Порядок видачі ліцензій передбачає, що особа, яка має намір провадити певний вид господарської діяльності з надання фінансових послуг, особисто або через уповноважений нею орган чи особу звертається до Уповноваженого органу із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві мають міститися відомості про особу заявника (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код). Якщо заявник має філії, інші відокремлені підрозділи, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

До заяви про видачу ліцензії заявник додає копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи чи копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, посвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа, а також інші документи залежно від виду ліцензійної діяльності та встановлених вимог.

Рішення про видачу ліцензії чи відмову у її видачі приймається протягом 30 днів з дати надходження заяви.

Підставами про відмову у видачі ліцензії можуть бути:

— недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

— невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Ліцензія видається на бланках єдиного зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України, які є документами суворої звітності, мають облікову серію та номер.

У ліцензії зазначаються:

— найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

— вид господарської діяльності з надання фінансових послуг, на право провадження якого видається ліцензія;

— найменування юридичної особи;

— ідентифікаційний код юридичної особи;

— місцезнаходження юридичної особи;

— дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;

— посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

— дата видачі ліцензії та строк її дії.

Діяльність із надання фінансових послуг на підставі ліцензії здійснюється на всій території України.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

Якщо відмова у видачі ліцензії зумовлена невідповідністю заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Нагляд за діяльністю фінансових установ

Нагляд за діяльністю фінансових установ — система контролю та активних упорядкованих дій Уповноваженого органу, спрямованих на забезпечення дотримання фінансовими установами, стосовно яких Уповноважений орган здійснює наглядову діяльність, законодавства України та встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності фінансової системи та захисту інтересів клієнтів.

Основними напрямами нагляду за діяльністю фінансових установ на ринку фінансових послуг згідно із законодавством України е додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо:

— ліквідності;

— капіталу та платоспроможності;

— прибутковості;

— якості активів та ризикованості операцій;

— якості систем управління та управлінського персоналу;

— додержання правил надання фінансових послуг.

Економічні нормативи — показники, що встановлює Уповноважений орган і дотримання яких є обов'язковим для фінансових установ.

З метою повної та ефективної реалізації функцій Уповноважений орган має право в межах своєї компетенції здійснювати періодичне інспектування фінансових установ та їх споріднених і афілійованих осіб. Періодичність інспектування залежить від типу фінансової установи і визначається Уповноваженим органом.

Аудиторські перевірки фінансових установ можуть проводити аудитори, які:

— мають відповідний сертифікат;

— не мають взаємовідносин щодо права власності з фінансовою установою, діяльність якої перевіряється, не мають заборгованості перед цією установою або іншого конфлікту інтересів;

— внесені до відповідних реєстрів, що ведуть державні органи, які здійснюють регулювання діяльності фінансових установ і ринків фінансових послуг. Порядок ведення реєстру визначає відповідний державний орган, який регулює діяльність фінансових установ і ринків фінансових послуг.

Застосування Уповноваженим державним органом заходів впливу

У разі порушень фінансовими установами законів або інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг, Уповноважений орган може застосовувати певні заходи впливу, а саме:

— зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

— вимагати скликання позачергових зборів учасників (акціонерів) фінансової установи;

— накладати штрафи на фінансові установи;

— тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

— відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

— затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

— порушувати питання про ліквідацію установи.

Розмір штрафних санкцій до фінансових установ за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг, представлено в табл. 2.1. Відповідно до законодавства за всіма видами порушень загальна сума штрафу не може перевищувати 1 % від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

У разі систематичних порушень фінансовою установою нормативних вимог, невиконання прострочених зобов'язань, виникнення нестабільності в роботі установи, яка може становити небезпеку конфлікту інтересів або банкрутства, Уповноважений орган може призначати тимчасову адміністрацію фінансової установи.

Тимчасова адміністрація — процедура, що застосовує Уповноважений орган при здійсненні нагляду за діяльністю фінансової установи за обставин, передбачених законодавством України.

Тимчасовий адміністратор — фізична або юридична особа, яку призначає Уповноважений орган для здійснення тимчасової адміністрації.

Таблиця 2.1. Розмір штрафних санкцій до фінансових установ за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг

№ з/г Причина застосування санкції Розмір штрафної санкції (неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)
Штрафні санкції до фінансових установ — юридичних осіб
За діяльність на ринках фінансових послуг без ліцензії, одержання якої передбачено законом
За ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації До 1000
За ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень Уповноваженого органу про усунення порушень щодо надання фінансових послуг

 

Продовження табл. 2.1

Штрафні санкції до суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб
За здійснення операцій без відповідної ліцензії Від 20 до 50
За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірних відомостей Уповноваженому органу Від 50 до 100
За ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень та розпоряджень Уповноваженого органу Від 20 до 50

Тимчасовим адміністратором може бути:

— юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації фінансових установ, надання аудиторських, юридичних або консультаційних послуг з питань функціонування ринків фінансових послуг і має не менше трьох працівників із сертифікатом Уповноваженого органу на право здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи;

— незалежний експерт (за договором);

— службовець Уповноваженого органу.

До участі в тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат Держфінпослуг на право здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, економічну чи юридичну освіту і досвід, необхідний для виконання функцій тимчасового адміністратора, їх основне завдання полягає у відновленні стабільної та ефективної роботи фінансової установи.

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти