ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Різноманітність релігій та їх класифікація

Різноманітність релігій та їх класифікація

Релігії поділяють за:

- Етнічним характером: племінні культи (не мають святого письма, об’єкти поклоніння: явища, тварини, рослини….), національні/державні (прив’язана до етнічних спільнот, переважають антропоморфні релігії) та світові релігії (космополітичні, притаманний прозелітизм: прагнення навернути якомога більше людей до релігії).

- Рівнем розвитку: ранні (Анімізм, Фетишизм, Магія, Тотемізм), політеїстичні, монотеїстичні.

4. Сутність релігійного культу.

Релігійний культ – спосіб матеріалізації релігії. Система релігійних дій, предметів і символів, апробованих у релігійній практиці впродовж певного часу та змінюваних за потребою. Пов'язаний з релігійними уявленнями віруючих і спрямований на задоволення їхніх релігійних потреб.
5. Основні складові структури релігії.

- Релігійна свідомість - це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та такі, що спрямовані до означених предметів.

- Релігійний культ – це спосіб матеріалізації релігії (обряди, дії, символи…)

- Релігійні організації – соціальна структура релігії, що надає їй організованості.

6. Типи релігійних організацій.

Релігійна група - малочисельна релігійна організація, утворена для задоволення релігійних потреб; сукупність віруючих усередині релігійної спільноти, об'єднаних певним інтересом.

Церква - релігійна організація зі складною, суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії священнослужителів і віруючих.

Секта - течії, об'єднання віруючих, опозиційні щодо певних релігій.

Харизматичний (від грец. charisma - дар) культ - різновид секти, учасники якої вважають, що завдяки дотриманню певного морально-етичного кодексу і ритуальних приписів вони отримають харизму (особливу силу, дар Божий).

Деномінація (лат. denominatio - досл. "зміна імені") - перехідний тип релігійної організації, який залежно від характеру виникнення та спрямованості еволюції має риси церкви та секти.
7. Релігійна свідомість.

- Релігійна свідомість - це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та такі, що спрямовані до означених предметів.


8. Релігія і віра: співвідношення понять.

Релігія (religio – зв'язок) – це все те, що звязує людину з божественим. А також ще можна так сказати, що Р. - особлива система світогляду та світосприйняття, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини.
Ві́ра
— сприйняття людиною чого-небудь (тверджень, свідчень, фактів тощо) як істинних, правдивих іноді без попередньої перевірки на основі тільки внутрішнього, суб'єктивного переконання, що не потребує більш ніяких доказів. Віра у людському суспільстві існує у вигляді тих чи інших віровчень (релігій, світоглядів, ідеологій, концепцій). З точки зору теорій, які ототожнюють буття (суще) і істину, віра — це один із способів бачення буття (а от же істини). Віра у багатьох випадках протиставляється знанню, яке базується на всебічному вивченні, та поясненні проявів буття.

Віра ширше поняття, ніж релігія, тому що релігія – це «різновид» віри.
9. Форми вірувань первісного суспільства: фетишизм, тотемізм, анімізм, магія.

Притаманний конгломерат (змішування) традицій.

Спільне: поклоніння духам предків, природи…

Відсутність професійних служителів культу. Відправлення культу у вигляді святкування за своїми обрядами.

Тотемізм – поклоніння рослинам/тваринам. Від певної рослини/тварини залежало життя.

Анімізм – це віра в душу, яка є у всьому.

Магія – чаклунство. Віра у здатність людини, за допомогою ритуальних дій, робити на власну користь. Магія буває і білою, і чорною. Мантика і гадання.

Фетишизм (фетиш – зачарована річ) – віра в матеріальний предмет, який наділений надприродними силами.

Свята в ісламі

Як правило, всі сімейні обряди .мусульман супроводяться святами. Крім сімейних свят, в ісламі існують загальні, які стосуються всіх і тривають по декілька днів. Одне з таких загальних релігійних свят - ідуль-фільтр (свято розговіння), яке припадає на перший день місяця шавваль після місячного посту в рамазані. Це свято триває три дні, протягом яких кожен з правовірних звітує за місяць посту, наскільки сумлінно він дотримувався приписів, вивчав текст Корану, умиротворював свою душу, приборкував пристрасті, роздавав милостиню і т.д. Якщо він порушив дотримання посту, то був зобов'язаний сплатити; штраф як відшкодування, найчастіше у вигляді пожертвування барана, верблюда або в грошовій формі - усе це зверх тих обов'язкових виплат (зак'ят), які також припадають на кінець посту. Вважається, що заможні дають більше - саме вони передусім сплачують зак'ят, тоді як незаможні можуть святкувати без виплати милості. Практично свою частку, хоч би й невелику, вносять у свято всі його учасники: ніхто з них не забуває, що принесені ними в жертву барани або верблюди в день Страшного суду допоможуть їм потрапити до раю.

Інше велике мусульманське свято - ід уль-адха, велике свято жертвопринесення припадає на 70-й день після закінчення посту. Знову ріжуть худобу на честь Аллаха і в ім'я райського майбутнього, при чому: цього разу свято жертвопринесення пов'язується із запозиченою ісламом з Біблії легендою про жертвування Авраама, тільки в ісламській версії цієї легенди приносять у жертву і врятовують божественним втручанням Ісаака, а не Ісмаїла. Ті, хто здійснює хадж, як правило, приїжджають у Мекку саме в дні цього свята, коли вони приносять жертви Аллаху у священному місті мусульман.

Свято курбан-байрам - найдовше, воно триває не менше чотирьох днів, інші ісламські свята коротші. Так, 12 числа місяця рабі-аль-авваля, третього місяця мусульманського року, урочисто відзначається день народження пророка. У мечетях у цей день здійснюється богослужіння, розповідається про діяння і героїчні вчинки Мухаммеда. Правовірні на честь пророка влаштовують бенкет, а на його пам'ять збирають пожертвування. Ще одне свято, пов'язане з пам'яттю пророка, - раджаб-байрам, свято на честь великого вознесіння Мухаммеда. Легенда розповідає, що саме в цей день, 27 числа сьомого місяця раджаб, точніше - вночі перед цим днем пророк на казковому коні-кентаврі Бурак просто з постелі вознісся на небо, відвідав Єрусалим, де зустрівся з передуючими йому пророками Авраамом, Мойссєм та Ісусом, а потім по драбині для ангелів, яка з'єднує землю з небом, досяг престола Аллаха і мав з ним приємну бесіду. За легендою, усе це відбулося майже в одну мить, бо повернувшись додому, пророк знайшов постіль ще теплою, а вода з глечика, який він перевернув, поспішаючи під час від'їзду, ще не вилилася.

Слід відмітити, що ця легенда дуже шанується у правовірних. Ті з них, котрі здійснюючи хадж, відвідують Єрусалим, обов'язково проходять повз те місце, де "приземлявся" на своєму кентаврі пророк і де начебто зберігся на камені слід від копита.

Ще одне свято припадає на 27-й день місяця рамазана, тобто кінець посту. На честь цього свята пирування не влаштовується - все-таки ще піст. Мусульмани в цей день сумлінно моляться, звертаючись до Аллаха і читаючи Коран: вважається, що в цей день Аллах через свого посланця Джебраїла переслав текст священного Корану на нижнє, близьке до землі небо, звідки архангел і передавав протягом багатьох років зміст священної книги пророку. Мусульмани вважають, що цього дня щороку вирішується доля кожної людини на наступний рік (Аллах передає свої рішення ангелам, які вже потім дбають про їх утілення в життя). Це свято (як і аналогічний йому судний день іом-кипур у євреїв) налаштовує мусульман на серйозний лад; правовірні особливо ревно молиться.

Сучасний стан ісламу.

Нині І. сповідують більше 1 млрд осіб, які мешкають чи не в усіх куточках світу.
19. Виникнення християнства і церковні розколи.

Територія виникнення – Римська Імперія. Ширилося пророцтво, ідея якого була – знайти Месію. Секта Ясея – Ієшуа Ганоцци. В 395 р. Римська Імперія розпадається на Схід (Константинополь) і Захід. 1054 р. розкол християнства на православних і католиків.
20. Католицизм: загальна характеристика

Визнають вчення по 2 джерелам: Святе Письмо і Святий Переказ. Основи спасіння – віра і добрі справи. Культ Богоматері. Римський Папа – авторитет. Папська область -266 пап. Католицизм визнає сім таїнств: євхаристія (причастя), хрещення, каяття, миропомазання, соборування, священство і шлюб (на відміну від православ'я шлюб у католицизмі є нерозривним - розлучення заборонено). Таїнство хрещення здійснюється шляхом обливання водою, в той час як у православних - зануренням у воду. Таїнство миропомазання (конфірмації, або вступ у "дорослий вік") здійснюється в семи-восьмирічному віці.
21. Святе письмо у християнстві.

Біблія. Створена більш, ніж 1000 р. тому. Це не завершений трактат. Вміщує Старий Завіт (22(24), 39 книг) і Новий Завіт (27 шт). Старий Заповіт[ред. • ред. код]

Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу становить близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 50 книг у православних, 45 у католиків, та 39 у протестантів, написаних переважно староєврейською мовою. У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Ягве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень:

«Я — Бог Ягве: нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене»

«Не рідніться з іншими (язичницькими) народами»

Структура Старого Завіту, яка складається з чотирьох головних груп:

1. Доісторичні книги

2. Історичні книги

3. Навчальні (поетичні) книги

4. Пророчі книги

Новий Заповіт[ред. • ред. код]

Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама, та його дружини, Єви гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті). Будучи на землі, і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому (знаному в той час) світі.

Окрім самої Євангелії у Новому Заповіті, є і інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших общини християнства. Апостоли у своїхпосланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також надають поради для повсякденного життя.

Остання книга Нового Заповіту: Об'явлення — символічною мовою розповідає про другий прихід Христа на землю в якості Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір співцарів у його царстві, правлячих над підданими на землі; про небесне місто збудоване Богом; про знищення роспустниці, названою «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, що провокується Божим ворогом —Дияволом.


22. Християнське віровчення.

Основна ідея: ідея порятунку від гріха і самого гріха. Існує Бог. Він Триєдиний. Вірять в безсмертя душі, в рай та пекло. Основні догмати - положення християнського віровчення, які складалися протягом багатьох століть, сформульовані у Біблії та постановах християнських вселенських соборів, їхня сутність викладена у 12 пунктах Символу віри, прийнятого на Нікейському (325 р.) та Антіохійському (381 р.) Вселенських соборах.

Символ віри - стислий виклад головних догматів релігійного напряму церкви, які обов'язково повинні визнаватися віруючими.

Згідно із Символом віри християни повинні вірити в єдиного Бога, який виступає у трьох іпостасях (Свята Трійця): Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого. Бог-Отець є творцем світу видимого (природа і людина) та невидимого (ангели). Богом-Сином є Ісус Христос. Бог-Дух Святий походить від Бога-Отця, у католицизмі - і від Бога-Сина. Християнська "трійця" має в собі елементи політеїзму.

Найважливіше положення християнства - догмат боговтілення, згідно з яким Ісус Христос, бувши Богом, став людиною, народившись від Діви Марії. Цей догмат покликаний надати всім євангельським повчанням статусу "божественних істин", представити християнство як "боговстановлену релігію".

Значну роль відведено догмату спокутування, згідно з яким своїми стражданнями і смертю на хресті Ісус Христос приніс себе у жертву Богу-Отцю за гріхи людей і спокутував їх. Цим він відкрив людству шлях до "спасіння від влади гріха". Одне з центральних місць посідає догмат воскресіння Ісуса Христа, яке проголошується запорукою майбутнього загального воскресіння всіх людей. Догмат вознесіння зобов'язує християн вірити, що після свого воскресіння Ісус Христос тілесно вознісся на небо - до Бога-Отця, підкресливши цим нікчемність земного буття порівняно з вічністю, яка чекає на людину в потойбічному світі.

Подібними є й інші положення християнства, багато з яких інтерпретують дохристиянські вірування, запозичені з давніх східних релігій. Серед них - віра в безсмертя душі, уявлення про потойбічні пекло та рай, ідея небесного вшанування та боговгодного життя на землі тощо.

Символ віри зобов'язує вірувати в "єдину святу соборну та апостольську церкву", визнавати необхідність хрещення, покладати надію на майбутнє воскресіння мертвих, настання після цього вічного блаженства для праведників та вічних мук для грішників. Ці ідеї не є породженням християнства, а запозичені від дохристиянських вірувань і пристосовані до культу Ісуса Христа. Основи віровчення становлять настанови Біблії. Розглянемо їх.

Десять заповідей Божих

1. Я Господь, Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене.

2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або уводах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм.

3. Не взивай даремно імені Господа Бога твого.

4. Пам'ятай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий - свято Господу Богу твоєму.

5. Шануй отця свого і матір свою, - добре тобі буде і довго житимеш на землі:

6. Не вбивай.

7. Не чини прелюбу.

8. Не кради.

9. Не свідчи ложно на свого ближнього.

10. Не жадай жони приятеля свого, не жадай дому ближнього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола його, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого.

Дві головні заповіді Божі

1. Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всею мислію твоєю.

2. Возлюби ближнього твого, як самого себе (Мт. 22,37,39).

Обов'язки християнина

1. Неділі і свята святкувати.

2. У неділю і свята відвідувати церкву і побожно брати участь у службі Божій та інших церковних богослужіннях.

3. Установлених святою Церквою постів додержувати.

4. Принаймні один раз на рік, у св. Великий піст, сповідатися і причащатися св. Тайн.

5. Весілля в заборонений св. Церквою час не справляти.

Плоди Духа Святого

1. Любов.

2. Радість.

3. Мир.

4. Довготерпіння.

5. Благодать.

6. Милосердя.

7. Віра.

8. Смиренність.

9. Стриманість.

Блаженства Євангельські

1. Блаженні вбогії духом, бо їхнім є Царство Небесне.

2. Блаженні ті, хто плаче, бо вони втішаться.

3. Блаженні тихії, бо вони залишать слід на землі.

4. Блаженні голоднії й спраглі справедливості, бо вони вдовольняться.

5. Блаженні милостивії, бо вони помилувані будуть.

6. Блаженні чистії серцем, бо вони Бога бачитимуть.

7. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

8. Блаженні переслідувані за праведність, бо їхнім е Царство Небесне.

9. Блаженні, коли ганьбитимуть вас і проганятимуть, і наговорюватимуть всяке лихе слово на вас Мене ради.

Усі вони загалом формують систему принципів богоугодного життя віруючої людини, будучи водночас і важливими соціальними, моральними регуляторами.


23. Протестантизм як християнська конфесія.

Серпень 1517 р. – Мартин Лютер – Реформація – Спрощення догматів РКЦ.

Риси: Визнання Святого Письма, як єдиного джерела для віровчення.

Визнання випробування віри в Бога. Особиста віра.

Визнання 2 таїнств: хрещення і причастя.

Загальне священство.

Є пастор, який не має право відпускати гріхи, але мають право одружуватися і заводити дітей.

Діва Марія мала місію лише народити.

Членство добровільне і фіксоване.

Служіння в молитовних будівлях. Не перехрещуються.

Протестантизм: Баптисти, Євангелісти, Адвентисти 7 дня, Свідки Єгови.
24. Православ’я і католицизм: основні відмінності.

Православя Католицизм
Догмат сходження Духа Святого
Від Бога-Отця Від Бога-Отця і Бога-Сина
Існування після смерті
Рай і пекло. Рай, пекло і чистилище.
Обряди таїнств
Хрещення: занурюють у воду.   Причастя: Хліб на дріжджах. Сповідь: перед кожним причастям. Миропомазання: після хрещення Під час хрещення окроплюють водою. Причастя: прісний хліб. Сповідь: мінімум раз на рік. Миропомазанні: у 7-12 роки.
Священство
Три рівні: диякон, священник, архієрей. Три рівні: диякон, священник, єпископ. Целібат!!!!!!!!!!!
Головний: Патріарх Головний: Папа
Культ
Богослужіння державною мовою, без музичного супроводу, стоячи   Облагодження: ікони, лампади, свічки. Хрестяться – пучком з трьох пальців, який символізує Божу триєдиність, а два пальці притуляють до долоні, це символізує два єства Ісуса Христа. З Права на ліво. Свята: за Новоюліанським календарем Богослужіння латиною, з органним супроводом, парафіяни моляться сидячи. Облагодження: скульптури Ісуса, Марії і святих Хрестяться – долонею правої руки зліва на право.   Свята: за Григоріанським календарем.

Різноманітність релігій та їх класифікація

Релігії поділяють за:

- Етнічним характером: племінні культи (не мають святого письма, об’єкти поклоніння: явища, тварини, рослини….), національні/державні (прив’язана до етнічних спільнот, переважають антропоморфні релігії) та світові релігії (космополітичні, притаманний прозелітизм: прагнення навернути якомога більше людей до релігії).

- Рівнем розвитку: ранні (Анімізм, Фетишизм, Магія, Тотемізм), політеїстичні, монотеїстичні.

4. Сутність релігійного культу.

Релігійний культ – спосіб матеріалізації релігії. Система релігійних дій, предметів і символів, апробованих у релігійній практиці впродовж певного часу та змінюваних за потребою. Пов'язаний з релігійними уявленнями віруючих і спрямований на задоволення їхніх релігійних потреб.
5. Основні складові структури релігії.

- Релігійна свідомість - це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та такі, що спрямовані до означених предметів.

- Релігійний культ – це спосіб матеріалізації релігії (обряди, дії, символи…)

- Релігійні організації – соціальна структура релігії, що надає їй організованості.

6. Типи релігійних організацій.

Релігійна група - малочисельна релігійна організація, утворена для задоволення релігійних потреб; сукупність віруючих усередині релігійної спільноти, об'єднаних певним інтересом.

Церква - релігійна організація зі складною, суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії священнослужителів і віруючих.

Секта - течії, об'єднання віруючих, опозиційні щодо певних релігій.

Харизматичний (від грец. charisma - дар) культ - різновид секти, учасники якої вважають, що завдяки дотриманню певного морально-етичного кодексу і ритуальних приписів вони отримають харизму (особливу силу, дар Божий).

Деномінація (лат. denominatio - досл. "зміна імені") - перехідний тип релігійної організації, який залежно від характеру виникнення та спрямованості еволюції має риси церкви та секти.
7. Релігійна свідомість.

- Релігійна свідомість - це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та такі, що спрямовані до означених предметів.


8. Релігія і віра: співвідношення понять.

Релігія (religio – зв'язок) – це все те, що звязує людину з божественим. А також ще можна так сказати, що Р. - особлива система світогляду та світосприйняття, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини.
Ві́ра
— сприйняття людиною чого-небудь (тверджень, свідчень, фактів тощо) як істинних, правдивих іноді без попередньої перевірки на основі тільки внутрішнього, суб'єктивного переконання, що не потребує більш ніяких доказів. Віра у людському суспільстві існує у вигляді тих чи інших віровчень (релігій, світоглядів, ідеологій, концепцій). З точки зору теорій, які ототожнюють буття (суще) і істину, віра — це один із способів бачення буття (а от же істини). Віра у багатьох випадках протиставляється знанню, яке базується на всебічному вивченні, та поясненні проявів буття.

Віра ширше поняття, ніж релігія, тому що релігія – це «різновид» віри.
9. Форми вірувань первісного суспільства: фетишизм, тотемізм, анімізм, магія.

Притаманний конгломерат (змішування) традицій.

Спільне: поклоніння духам предків, природи…

Відсутність професійних служителів культу. Відправлення культу у вигляді святкування за своїми обрядами.

Тотемізм – поклоніння рослинам/тваринам. Від певної рослини/тварини залежало життя.

Анімізм – це віра в душу, яка є у всьому.

Магія – чаклунство. Віра у здатність людини, за допомогою ритуальних дій, робити на власну користь. Магія буває і білою, і чорною. Мантика і гадання.

Фетишизм (фетиш – зачарована річ) – віра в матеріальний предмет, який наділений надприродними силами.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти