ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг

Загрузка...

Ломбард — це небанківська кредитно-фінансова установа, виключним видом діяльності якої е надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток, зберігання речей та надання супутніх послуг, пов'язаних з діяльністю ломбарду.

Діяльність ломбардів із надання фінансових кредитів є одним із найстаріших видів кредитування населення, яке пережило різні економічні устрої та політичні режими.

У разі виникнення у громадян термінових потреб у невеликих сумах грошей на короткі періоди така форма кредитування населення є однією з найпростіших і найзручніших, а тому виявилася стійкою в конкурентній боротьбі з банками та кредитними спілками.

На сьогодні в Україні створення та діяльність ломбардів здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-IIІ, "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 р. № 1255 IV, "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ та інших законів України і виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Історична довідка

Батьківщиною ломбарду вважають Ломбардію — область Північної Італії, де в ХНІ ст. виникли банківські контори, що видавали позики під заставу майнових цінностей. А вже в XV ст. ломбарди з'являються практично в усіх містах (талії та надають позики під заставу особистих речей.

У Франції перші ломбарди було створено за часів Людовіка XI (1461— 1463 рр.) лихварями, вихідцями з Ломбардії. У Німеччині перший ломбард виник у Нюрнберзі в 1498 р. В Англії на початку XVIII ст. було прийнято білль про потребу відкриття ломбарду з метою створення конкуренції лихварям, які брали за надані кредити майже 80 % річних. Віденський ломбард діє з 1713 р.

У Росії ломбарди почали створювати на початку XVIII ст. за часів Анни Іоаннівни, щоб боротися з лихварями. Указом цариці Монетній конторі було наказано видавати всім бажаючим позики під заставу золотих і срібних речей у розмірі 1/4 їхньої вартості під 8 % річних. За часів імператриці Катерини II в 1772 р, у Москві та Петербурзі було відкрито казенні (державні) позичкові скарбниці. В 1840 р. у Петербурзі створено приватну компанію для збереження та застави різного рухомого майна і товарів, що видавала позики терміном до 12 місяців у розмірі 50 % оціненої вартості майна під 1 % на місяць і сплатою 1 % від оціненої вартості за зберігання.

У другій половині XIX — на початку XX ст. у Росії виникла велика кількість ломбардів на акціонерних засадах, однак їх діяльність була переважно лихварською. Пізніше, враховуючи потребу в здешевленні позичок, розпочалося створення муніципальних ломбардів. На кінець 1917 р. у Росії функціонувало 20 акціонерних і 109 муніципальних ломбардів, які надали позики на суму понад 13 млн. рублів.

За радянських часів діяльність ломбардів було відновлено вже в 1922— 1923 рр. у вигляді створених у системі побутового обслуговування населення державних госпрозрахункових підприємств, підпорядкованих органам місцевих рад народних депутатів.

На території України перший ломбард виник у 1800 р. в Одесі. Для завершення будівництва гавані місто одержало кредит у сумі 2500 рублів. У зв'язку з тим, що ці кошти витрачалися поступово в міру спорудження гавані, а відсотки за користування кредитом потрібно було сплачувати з усієї суми, влада міста з метою отримання додаткових доходів для покриття відсотків за наданим кредитом створила Комітет Із провадження робіт у порту, який частину тимчасово вільних коштів видавав громадянам міста як позики під заставу цінних речей і товарів.

Станом на 81 грудня 2009 р. в Україні функціонувало 373 ломбарди. Обсяг наданих фінансових кредитів на кінець 2009 р. становив 3505,0 млн грн. Переважна більшість кредитів погашається позичальниками в грошовій формі і лише близько 7 % — за рахунок майна, наданого в заставу.

Основним видом діяльності ломбардів як учасників ринку фінансових послуг є надання миттєвих та короткострокових позик на власний ризик під заставу майна споживачів цих послуг. Ломбарди залишаються одним із найбільш консервативних і стабільних фінансових інститутів для фізичних осіб, оскільки вони орієнтовані на видачу невеликих і короткострокових кредитів. Середня сума ломбардного кредиту коливається в межах 300—650 грн., а середній строк кредиту — 10—12 днів. Процентні ставки коливаються від 0,3 до 1 % у день.

Ломбард може надавати послуги самостійно або через мережу відокремлених підрозділів.

Відокремлені підрозділи ломбарду — філії та відділення, що розташовані за межами місцезнаходження ломбарду та здійснюють усі або частину його функцій з надання фінансових послуг.

Безпосередньо організаційно-правові та економічні засади створення та діяльності ломбардів і здійснення регулятивних і наглядових функцій, пов'язаних з діяльністю ломбардів, визначено Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 26 квітня 2005 р. Хе 3981 (зі змінами те доповненнями).

Для набуття статусу фінансової установи ломбард має бути створений у відповідній організаційно-правовій формі згідно з вимогами законодавства. Організаційно-правовою формою ломбарду може бути повне товариство або державне чи комунальне підприємство.

Повне та скорочене найменування ломбарду повинно містити слово "ломбард", посилання на його організаційно-правову форму та інші відомості згідно з вимогами до найменування юридичних осіб, встановленими законодавством.

Регулювання діяльності ломбардів, нагляд і контроль за їх діяльністю здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Держфінпослуг вносить інформацію про ломбард до Реєстру та видає йому Свідоцтво в разі дотримання ломбардом-заявником таких обов'язкових умов:

— наявності сформованого відповідно до вимог законодавства та установчих документів статутного капіталу;

— наявності власного капіталу в розмірі не менше ніж 200 тис. грн;

— відповідності керівника та головного бухгалтера ломбарду Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 13 липня 2004 р. № 1590;

— наявності приміщення (на правах власності або користування) площею не менше ніж 5 квадратних метрів та спеціального місця зберігання;

— наявності правил або положень, що регламентують діяльність ломбарду та відповідають вимогам законодавства;

— наявності облікової та реєструючої систем, що забезпечують належний облік фінансових послуг і пов'язаних з ними фінансово-господарських операцій.

Відповідно до Положення про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 18 грудня 2003 р. № 170, ломбард має право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг через свої відокремлені підрозділи за умови внесення інформації про них до Реєстру та дотримання ломбардом і його відокремленими підрозділами вимог законодавства щодо діяльності на ринках фінансових послуг з надання фінансових кредитів та супутніх ломбардних послуг.

Для кожного відокремленого підрозділу ломбард має затвердити положення про відокремлений підрозділ, яке має відповідати вимогам законодавства.

Для набуття статусу фінансової установи ломбард подає до Держфінпослуг такі документи:

— заяву;

— реєстраційну картку юридичної особи;

— засвідчену копію установчих документів та всіх змін до них на дату подання заяви;

— засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

— копії документів, що підтверджують право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням ломбарду;

— довідку про наявність у ломбарду спеціального місця зберігання;

— довідку про відповідність керівника, головного бухгалтера та посадових осіб ломбарду, на яких покладено ведення бухгалтерського обліку, професійним вимогам, установленим Держфінпослуг;

— довідку про наявність облікової та реєструючої систем;

— фінансову звітність, складену відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87;

— довідку про наявність у ломбарду правил, або положення, що регламентують діяльність ломбарду;

— копію примірного договору про надання фінансового кредиту. Надання фінансових послуг ломбардом можливе за умов:

— відповідності вимогам законодавства про фінансові послуги;

— внесення до Державного реєстру фінансових установ;

— наявності ліцензії на надання певних видів фінансових послуг;

— наявності затверджених в установленому порядку внутрішніх правил, або положення, що регламентують надання ломбардом фінансових та супутніх послуг.

Крім відомостей, передбачених законодавством, в установчих документах ломбарду мають зазначатися порядок створення його відокремлених підрозділів та їх повноваження і порядок формування та використання резервного та інших фондів ломбарду.

Перелік обов'язкових внутрішніх положень і правил, що регламентують ломбардну діяльність, та вимоги до них встановлюються Держфінпослуг.

Правила ломбардної діяльності повинні містити таку інформацію:

1) граничні суми та строки фінансових кредитів, що надає ломбард;

2) порядок визначення процентних ставок за фінансовими кредитами;

3) порядок визначення плати за зберігання ломбардом майна;

4) права, обов'язки та відповідальність ломбарду та позичальників і поклажодавців;

5) порядок створення та використання резервного фонду, страхового резерву та інших фондів ломбардів, зокрема розміри відрахувань до них.

Типові правила щодо надання кожного виду ломбардної послуги ломбард розробляє самостійно та затверджує їх у встановленому порядку. До правил і положень ломбарду ие можуть включатися вимоги, що суперечать чинному законодавству або порушують права та інтереси інших учасників ринку. Держфінпослуг може встановлювати додаткові вимоги до правил надання ломбардами послуг.

 

Правила ломбардної діяльності затверджує орган, який створив ломбард:

— для ломбарду, створеного у формі повного товариства, — збори учасників;

— для ломбарду, створеного у формі державного чи комунального підприємства, — орган, до сфери управління якого належить ломбард.

У розроблених правилах і положеннях ломбарди самостійно встановлюють процентні ставки, ціни, тарифи, комісійну винагороду за свої послуги, порядок їх нарахування та інші умови провадження ломбардної діяльності, визначені Держфінпослуг.

Документ про внесення ломбарду до Державного реєстру фінансових установ або його завірена копія, а також правила ведення ломбардної діяльності мають бути доступні для ознайомлення клієнтів ломбарду та розміщені на видному місці у приміщеннях ломбарду або його відокремлених підрозділів.

Здійснення будь-якої іншої підприємницької діяльності, крім передбаченої законодавством, ломбардам заборонено.

З метою забезпечення стабільної роботи ломбард зобов'язаний:

— мати власний капітал у розмірі не менше 200 тис. грн;

— сформувати резервний фонд (відповідно до ст. 14 Закону України "Про господарські товариства");

— створити страховий резерв (згідно зі ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Надання фінансових послуг здійснюється за місцезнаходженням ломбарду або його відокремлених підрозділів. Інформація про відокремлені підрозділи ломбарду також має бути внесена до Державного реєстру фінансових установ, а їх діяльність повинна відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги. Положення про відокремлені підрозділи мають містити вичерпний перелік видів фінансових послуг та супутніх послуг, які можуть надавати ці підрозділи.

У разі виявлення порушень у діяльності ломбардів Держфінпослуг застосовує заходи впливу, передбачені законодавством України.

Кредитні послуги ломбарду

Для ломбарду характерним є надання необхідних громадянам коштів швидше, порівняно з банком, а також можливість прийняття під заставу такого майна, яке, як правило, не беруть банківські установи.

Мікрокредитування населення через мережу ломбардів здійснюється винятково на споживчі цілі. Однак цей вид кредитування значно дорожчий, порівняно з банківським. Кредитні спілки та банки посилили конкуренцію з ломбардами, запровадивши систему швидкого споживчого кредитування. Разом із тим перевагами ломбардів є швидкість надання позик та простота процедури оформлення кредиту. Умови надання позик ломбардами є найпростішими на фінансовому ринку. Ризики порівняно незначні, адже ломбарди надають позики під заставу високоліквідного майна.

У сучасних умовах, відповідно до чинного законодавства України, до фінансових послуг ломбардів належить надання фізичним особам фінансових кредитів за рахунок власних і залучених коштів, а також окремих супутніх послуг (рис. 6.1).

Фінансовий кредит ломбарду — надання ломбардом фізичним особам у позику коштів, забезпечених заставою, на визначений строк та на умовах платності (під процент ).

Ломбард надає фінансові кредити фізичним особам на підставі договорів фінансового кредиту та застави за рахунок власних або залучених від юридичних або фізичних осіб коштів. Діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Рис. 6.1. Фінансові послуги ломбарду

До залучених коштів належать кошти, отримані ломбардом на зворотній основі від фізичних осіб — учасників ломбарду, юридичних осіб, та кошти, одержані від кредитних установ за кредитними договорами.

Основним засобом забезпечення зобов'язань за наданими ломбардом фінансовими кредитами є застава майна та майнових прав.

Відповідно до характеру забезпечення зобов'язань фінансові кредити поділяють на позички (див. рис. 6.1):

— під заклад предметів домашнього вжитку, особистого користування та ювелірних виробів;

— під заставу транспортних засобів;

— під заставу пінних паперів;

— під заставу майнових прав;

— іпотечні позички.

Слід зазначити, що більшість кредитів надається під заставу виробів із дорогоцінних металів та каміння. При цьому частка цього виду застави у 2009 р. досягла 90,4 %. Під заставу побутової техніки було надано 6,7 % кредитів.

Надання ломбардом фінансового кредиту здійснюється згідно з укладеним у письмовій формі договором, який має відповідати вимогам законодавства.

Договір фінансового кредиту повинен містити:

— найменування, місцезнаходження та реквізити — для ломбарду, прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, дані про місце проживання та ідентифікаційний код — для фізичних осіб;

— предмет договору;

— суму фінансового кредиту;

— дату надання та строк користування фінансовим кредитом;

— підстави для пролонгації, припинення дії та розірвання договору;

— права, обов'язки та відповідальність сторін тощо. У договорі також обов'язково має бути зазначено:

— процент за користування фінансовим кредитом, який визначає ломбард;

— посилання на договір застави, що забезпечує зобов'язання за договором фінансового кредиту;

— посилання на договір страхування предмета застави (у разі наявності);

— відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.

Відповідно до чинного законодавства ломбарди надають фінансові кредити у гривнях у готівковій або безготівковій формах.

Розмір фінансового кредиту, що надає ломбард, не повинен перевищувати суму оцінки предмета закладу.

Розмір фінансового кредиту, що видає ломбард, визначається відповідно до розроблених ломбардом і затверджених у встановленому порядку положень. Проценти за користування фінансовим кредитом визначаються за погодженням сторін.

Продовження строку договору фінансового кредиту може здійснюватися за умови повної сплати процентів, визначених таким договором, якщо інше не передбачено договором.

Особа, яка є членом органу управління або службовцем ломбарду, може укладати договори з цим ломбардом щодо надання їй фінансового кредиту на загальних умовах, тобто таких, що не відрізняються від звичайних.

Позичальник має право достроково погасити суму наданого кредиту. При цьому проценти за користування фінансовим кредитом нараховуються відповідно до строку фактичного користування фінансовим кредитом.

Фактичним строком користування фінансовим кредитом є період з дати отримання коштів позичальником до дати повернення кредиту та сплати процентів за ним або звернення ломбардом стягнення на предмет закладу.

Зобов'язання позичальника за договором фінансового кредиту забезпечуються закладом згідно з договором застави.

Договір застави укладається у письмовій формі та має містити таку важливу інформацію, як:

1) найменування, дата та місце укладання договору;

2) реквізити ломбарду та дані про позичальника, який укладає договір;

3) сума та строк виконання зобов'язання, забезпеченого закладом;

4) опис, сума оцінки предмета закладу та розмір плати за його зберігання;

5) порядок внесення змін, підстави для продовження, припинення дії та розірвання договору;

6) інформацію про згоду заставодавця на страхування ломбардом предмета закладу за рахунок та в інтересах заставодавця;

7) термін повернення предмета закладу заставодавцю;

8) термін дії договору;

9) права, обов'язки, відповідальність сторін і порядок вирішення спорів.

Змішаний договір — договір про надання фінансового кредиту та договір застави, що забезпечує зобов'язання за договором фінансового кредиту, оформлені як один документ.

За згодою сторін договори про надання ломбардом фінансових кредитів і про заставу можуть містити й інші умови.

Надання фінансових кредитів під заставу майна супроводжується укладанням з позичальником договору про заставу майна до ломбарду або оформлюється видача ломбардом заставного квитка.

Заставний квиток, що видається заставодавцю, має містити найменування прийнятих речей та їх точний опис: форма, якість, клеймо-проба (для виробів із дорогоцінних металів і каміння), вага, номер годинника, характерні особливості тощо. За потреби можуть бути надані фотографії зданих речей.

Надання фінансових кредитів під заклад предметів домашнього вжитку, особистого користування та ювелірних виробів

У процесі оформлення договору про надання фінансового креди* ту під заклад предметів домашнього вжитку, особистого користування та ювелірних виробів їх вартість визначається за згодою сторін. Вартість виробів із дорогоцінних металів і каміння розраховується на підставі діючих цін, затверджених Міністерством фінансів України відповідно до проби та цінності ювелірних виробів і монет із дорогоцінних металів.

Згідно з чинним законодавством ломбардам заборонено приймати в заклад предмети виробничо-технічного призначення із золота, платини, срібла (лабораторний посуд, дріт, пластини). Вироби з дорогоцінних металів і каміння приймаються під заставу лише від осіб, яким виповнилося 18 років.

Як правило, ломбард видає позичку під заставу майна в розмірі, що не перевищує його вартості, зазначеній у заставному квитку або договорі про заставу. На практиці за потреби відшкодування ломбарду відсотків за користування кредитом і витрат на зберігання заставного майна, сума наданого кредиту не перевищує 50—60 % від оціненої вартості майна, наданого в заставу.

Плату за зберігання майна, наданого в заставу, та відсотки за користування кредитом ломбард, зазвичай, утримує за весь строк перебування майна в ломбарді в момент погашення одержаного позичальником фінансового кредиту.

Надання фінансових кредитів під заставу транспортних засобів

Надання фінансових кредитів під заставу транспортних засобів багато в чому схоже з наданням аналогічних кредитів банками. Однак є і деякі відмінності. Так, з метою визначення реальної вартості транспортних засобів ломбард оцінює їх на основі аналізу технічного стану та ринкового попиту. Договір застави транспортних засобів потребує нотаріального засвідчення і, як правило, підлягає реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.

Розмір позички коливається в межах 50—60 % від вартості транспортного засобу, визначеної в договорі про його заставу.

Надання фінансових кредитів під заставу цінних паперів полягає в такому:

— розмір кредиту від вартості цінних паперів та їхньої ліквідності;

— застава цінного папера здійснюється шляхом індосаменту та вручення заставоутримувачу індосованого цінного папера;

— застава цінного папера, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставоутримувача та особи, на ім'я якої було видано цінний папір;

— за угодою сторін цінні папери, надані в заставу, можуть бути передані на збереження державній нотаріальній конторі, приватному нотаріусу або банку.

Однак на практиці в разі надання фінансового кредиту ломбарди приймають цінні папери не під заставу, а на відповідальне зберігання зі стягненням певної плати за таке зберігання, визначеної за згодою сторін у договорі.

Надання фінансових кредитів під заставу майнових прав та надання іпотечних кредитів

Надання фінансових кредитів під заставу майнових прав та надання іпотечних кредитів за умовами багато в чому схожі з наданням аналогічних кредитів банками.

Специфікою надання ломбардом фінансового кредиту під заставу майнових прав є те, що заставодавець може укласти договір застави належних йому прав вимоги за зобов'язаннями, за якими він є кредитором. При цьому заставник зобов'язаний повідомити свого боржника про заставу ним майнових прав.

У разі отримання від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум, заставодавець майнових прав зобов'язаний перерахувати ломбарду визначену договором суму коштів для погашення наданого кредиту та відсотків за його користування.

У зв'язку з розвитком споживчого та іпотечного кредитування населення банківськими установами надання ломбардами іпотечних кредитів і кредитів під заставу майнових прав поширення не набуло.

Під час зберігання предмета застави ломбард зобов'язаний:

— забезпечувати схоронність предмета закладу;

— страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця, якщо інше не передбачено договором;

— за рахунок заставодавця сплачувати податки та збори, пов'язані з володінням предметом закладу;

— негайно повернути предмет закладу після виконання заставодавцем своїх зобов'язань.

Ломбард набуває права звернення стягнення на предмет закладу, якщо на момент закінчення строку договору фінансового кредиту зобов'язання позичальника за договором не виконані в повному обсязі. З набуттям ломбардом права звернення стягнення на предмет закладу зобов'язання позичальника за договором фінансового кредиту вважаються припиненими (погашеними) у повному обсязі.

Ломбард має право в порядку, встановленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернути стягнення на предмет закладу шляхом набуття права власності на нього або продажу заставленого майна третій особі, зокрема з аукціону (публічних торгів). Під час реалізації предмета закладу шляхом продажу з аукціону (публічних торгів) початковою ціною предмета закладу є сума його оцінки, зазначена в договорі застави.

Зі свого боку, позичальник зберігає право в будь-який час до моменту реалізації предмета закладу припинити звернення стягнення на предмет закладу шляхом виконання забезпеченого закладом зобов'язання.

Супутні послуги ломбарду

Супутні послуги ломбарду — це послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання. До таких послуг належать (див. рис. 6.1, с. 203):

— оцінка заставленого майна та майнових прав;

— надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентської угоди зі страховою компанією;

— купівля у фізичних осіб виробів із дорогоцінних металів і каміння;

— прийом на відповідальне зберігання будь-якого рухомого та нерухомого майна;

— виготовлення, ремонт та переробка ювелірних виробів і виробів з дорогоцінних металів;

— оптова торгівля ювелірними виробами та предметами застави.

Вартість майна, що здається ломбарду на відповідальне зберігання, оцінюється за згодою сторін. Вартість виробів із дорогоцінних металів і каміння визначається з огляду на державні розцінки, встановлені Міністерством фінансів України.

Залежно від умов договору ломбард має за рахунок заставодавця і на його користь застрахувати прийняте ним у заставу майно в повній сумі його вартості за оцінкою, визначеною за згодою сторін, а вироби з дорогоцінних металів і каменів — за державними розцінками.

Страхування предмета застави — укладання договору між ломбардом та страховою компанією або між позичальником і страховою компанією про страхування предмета застави, наданого як забезпечення фінансового кредиту ломбарду, за рахунок і в інтересах заставодавця на строк дії договору фінансового кредиту.

Відповідно до чинного законодавства страхування предмета застави здійснюється за взаємною згодою сторін. Відмова від страхування предмета застави позичальником не може бути підставою для відмови в наданні фінансового кредиту.

Згідно з чинним законодавством ломбарди мають право скуповувати у фізичних осіб дорогоцінні метали у виробах і брухті, монети дореволюційного та радянського карбування, ювілейні та пам'ятні монети, монети іноземних держав, медалі та жетони, а також корпуси годинників із дорогоцінних металів; дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння (крім діамантів, рубінів, сапфірів, смарагдів).

При купівлі виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння ломбард оформлює квитанцію, в якій зазначаються реквізити продавця, його особистий ідентифікаційний код, найменування та максимально повна кількісна та якісна характеристика виробу, а також ціна в розрахунку за один грам дорогоцінного металу та загальна вартість, що підлягає виплаті.

Однією із супутніх послуг ломбарду є діяльність зі зберігання рухомих речей фізичних осіб, у тому числі предмета закладу, яким забезпечено зобов'язання за договором фінансового кредиту.

Зберігання предмета закладу, яким забезпечено зобов'язання за договором фінансового кредиту, здійснюється на підставі договору застави, а інших речей — на підставі договору зберігання, що оформлюється шляхом видачі ломбардом поклажодавцю іменної квитанції.

Іменна квитанція має містити:

1) повне найменування та місцезнаходження ломбарду і реквізити поклажодавця;

2) опис та суму оцінки речі, прийнятої на зберігання (повне найменування прийнятих речей, їхні характеристики, форма, клеймо-проба, вага, найменування дорогоцінного каміння, його кількість і якість. За потреби може додаватися фотографія);

3) дату прийняття речі та строк її зберігання;

4) плату за зберігання та порядок і строки її внесення тощо.

Для зберігання заставленого майна в ломбарді повинно бути спеціальне місце — окреме приміщення, окрема територія або інше місце з обмеженим доступом, що відповідає вимогам, встановленим законодавством. Це місце має розташовуватися за місцезнаходженням ломбарду, його відокремленого підрозділу або за іншою адресою та повинно бути обладнане необхідними засобами, що дають змогу забезпечити збереження предмета застави та його утримання в належному стані.

За зберігання майна ломбард стягує з поклажодавця плату у вигляді річних процентів, розрахованих з огляду на суму оцінки прийнятої на зберігання речі. Витрати ломбарду на зберігання речі також включаються до плати за її зберігання.

В окремих випадках засновницьким договором (статутом) ломбарду або договором застави може бути передбачено безоплатне зберігання предмета закладу, яким забезпечено зобов'язання за договором фінансового кредиту.

У разі, якщо власних майна не звернувся за його поверненням у зазначений термін, воно зберігається в ломбарді протягом двох місяців, після чого виставляється на продаж.

Ломбард на власний розсуд має право обрати один із двох способів продажу.

Способи продажу заставленого майна:

1) шляхом укладання договору купівлі-продажу з будь-якою іншою особою — покупцем. Здійснюється за ціною, не нижчою від ціни, визначеної під час прийняття речі на зберігання;

2) шляхом передачі її для реалізації спеціалізованим організаціям на аукціоні (публічних торгах). При цьому початковою ціною речі є сума її оцінки, визначена під час прийняття речі на зберігання.

Договір купівлі-продажу речі, яку поклажодавець не забрав із ломбарду, укладається ломбардом від імені поклажодавця і є правовою підставою для набуття покупцем права власності на відповідне рухоме майно. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння ломбарди продають Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній скарбниці Національного банку на підставі укладених договорів купівлі-продажу.

Реалізація заставленого майна з аукціонів (публічних торгів) здійснюється за правилами, визначеними організатором торгів. Відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією майна, здійснюється за рахунок заставодавця.

Організатор аукціону відповідно до оцінки майна визначає початкову вартість його реалізації, суму реєстраційного внеску (як правило, не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), публікує інформацію про майно, що реалізується, визначає умови, терміни, місце проведення аукціону, час роботи служби організації аукціону тощо.

Покупець надає організатору аукціону: документ, що посвідчує фізичну особу або представника юридичної особи, їхні повноваження; квитанцію про сплату реєстраційного внеску; документ про внесення коштів, що становлять 10 % від початкової вартості реалізації майна; декларацію про доходи (для фізичних осіб).

Аукціон може відбутися лише за наявності не менше двох покупців. До початку аукціону ліцитатор надає всім присутнім інформацію про майно, що реалізується, та умови його продажу. Початком аукціону є оголошення стартової ціни реалізації. Порядок проведення аукціону, зміни пропозиції ціни, термінів оголошення нової ціни тощо визначає організатор аукціону.

У разі реалізації незатребуваного в зазначений термін майна за рахунок коштів, виручених від його продажу, відшкодовуються витрати ломбарду на зберігання, страхування і продаж майна, а залишок суми повертається власнику майна або зараховується на його ім'я на депозит у нотаріальній конторі. Незатребуваний протягом трьох років з дня продажу залишок суми зараховується у дохід державного бюджету.

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти