ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Організаціях та на їх підприємствах

Стаття 25. Трудові правовідносини у

Релігійних організаціях

Релігійна організація має право приймати на роботу громадян.

Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі.

Релігійна організація зобов’язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір.

У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Громадяни, які працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами профспілки.

 

Стаття 26. Трудові права громадян, які

Працюють у релігійних організаціях

На громадян, які працюють у релігійних організаціях за трудовим договором, поширюється законодавство про працю нарівні з працівниками державних і громадських підприємств, установ і організацій.

Оподаткування одержуваних від роботи у релігійних організаціях доходів громадян, включаючи священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, здійснюється за ставками, встановленими для працівників державних підприємств, установ та організацій. (Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-12 від 23.12.93 р.).

Стаття 27. Трудові правовідносини

Громадян на підприємствах і в закладах

Релігійних організацій

На громадян, які працюють на всіх підприємствах, заснованих релігійними організаціями, а також у створених ними добродійних закладах, поширюються законодавство про працю, порядок оподаткування, соціального страхування і соціального забезпечення працівників державних і громадських підприємств, установ і організацій. (Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-12 від 23.12.93 р.).

Стаття 28. Соціальне забезпечення і соціальне страхування громадян, які працюють

У релігійних організаціях

Громадяни, які працюють у релігійних організаціях, включаючи священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню нарівні з працівниками державних і громадських підприємств, установ і організацій.

З цією метою релігійні організації, їх підприємства і заклади вносять до фонду державного соціального страхування і пенсійного фонду відрахування в порядку і розмірах, що встановлюються для громадських організацій, їх підприємств і установ.

Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. (Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-12 від 23.12.93 р.).

 

Розділ VІ

Державні органи та релігійні

Організації

Стаття 29. Державний контроль

За додержанням законодавства

Про свободу совісті та релігійні організації

Державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі комітети.

Стаття 30. Державний орган України

У справах релігій

Державний орган України у справах релігій покликаний забезпечувати проведення державної політики щодо релігій і церкви. З цією метою він:

на прохання релігійних організацій сприяє досягненню домовленості з державними органами та подає необхідну допомогу у питаннях, що потребують вирішення цих органів;

сприяє зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань;

здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них;

подає консультативну допомогу державним органам у застосуванні законодавства про свободу совісті та релігійні організації. (Абзац п’ятий частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-12 від 23.12.93 р.);

здійснює контакти і координаційні зв’язки з відповідними органами інших держав;

сприяє участі релігійних організацій у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах з міжнародними релігійними центрами й зарубіжними релігійними організаціями;

забезпечує релігієзнавчу експертизу за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів.

Державний орган України у справах релігії утворюється Кабінетом Міністрів України.

(Частина третя статті 30 втратила чинність на підставі Закону № 2140-12 від 19.02.92 р.).

Голова державного органу України у справах релігій призначається Верховною Радою України, а керівники відповідних органів на місцях – обласними, Київською міською Радами народних депутатів, у Кримській АРСР – Верховною Радою Кримської АРСР.

Стаття 31. Відповідальність за порушення

Законодавства про свободу совісті

Та релігійні організації

Службові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про свободу совісті та релігійні організації, несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Стаття 32. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, у якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство про свободу совісті та релігійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору.

Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно

Релігії та відновлення порушених прав

Церков і релігійних організацій

Указ Президента України

№ 279/2002 від 21 березня 2002 року

З метою остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР щодо релігії, забезпечення відновлення порушеної справедливості, захисту прав і законних інтересів релігійних організацій, дальшого процесу їх морально-політичної реабілітації, поліпшення відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості, створення сприятливих умов для утвердження принципів свободи совісті та віросповідної рівності постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

утворити до 1 травня 2002 року міжвідомчу комісію для підготовки пропозицій щодо відновлення прав церков і релігійних організацій, які були порушені внаслідок проведення колишнім Союзом РСР тоталітарної політики стосовно релігії, та опрацювання механізмів подолання негативних наслідків такої політики;

розробити до 1 вересня 2002 року перспективний план заходів, спрямованих на відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема на повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у державній власності і використовуються не за призначенням;

передбачати під час розроблення проектів Державного бюджету України на 2003 та наступні роки видатки, пов’язані з реалізацією органами виконавчої влади плану заходів, зазначеного в абзаці третьому цієї статті.

2. Міністерству освіти і науки України, Державному комітету України у справах релігій разом з Академією педагогічних наук України за участю церков і релігійних організацій розробити пропозиції щодо впровадження духовно-моральних цінностей у навчально-виховний процес та подати їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

3. Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації заходів щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій.

4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування вжити заходів з відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності і використовуються не за призначенням.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти