ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Стаття 67. Обставини, які обтяжують

Покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

... 3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату…

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

Злочини проти основ

Національної безпеки України

Стаття 110. Посягання на територіальну

Цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державною кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, –

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Розділ V

 

Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

Стаття 161. Порушення рівноправності

Громадян залежно від їх расової,

Національної належності або ставлення

До релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, –

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

...

 

Стаття 178. Пошкодження релігійних споруд чи культо­вих будинків

Пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку –

карається штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Стаття 179. Незаконне утримування,

Осквернення або знищення

Релігійних святинь

Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь –

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду

1. Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, –

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Примушування священнослужителя шляхом фізич­ного або психічного насильства до проведення релігійно­го обряду –

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

 

Стаття 181. Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних

віровчень чи вико­нання релігійних обрядів

1. Організація або керівництво групою, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування релігійних ві­ровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із за­подіянням шкоди здоров’ю людей або статевою розпус­тою, –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність гру­пи неповнолітніх, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’я­ти років.

 

 


Міжнародні правові акти

Про свободу совісті

Загальна декларація прав людини

 

Прийнята і проголошена

Резолюцією 217А

Генеральної Асамблеї ООН

Від 10 грудня 1948 р.

(Витяг)

 

Стаття 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 29

1. Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.

 

Європейська конвенція з прав людини

Конвенція про захист прав і основних

Свобод людини

Підписана 4 листопада 1950 р. у Римі.

Ратифікована Україною 17 липня 1997 р.

(Витяг)

...

Стаття 4

1. Жодна людина не може перебувати в рабстві або в підневільному стані.

2. Жодна людина не може буди приневолена до примусової чи обов’язкової праці.

3. Для цілей цієї статті термін "примусова чи обов’язкова праця" не охоплює:

b) будь-яку службу військового характеру або, у разі відмови від неї з релігійних чи політичних мотивів у країнах, де така відмова визнається, службу, визначену замість обов’язкової військової служби...

Стаття 9

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати релігію або свої переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдно чи приватно, в богослужінні, ученні, виконанні релігійних і ритуальних обрядів.

2. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров’я і моралі або для захисту прав і свобод інших людей.

 

Стаття 14

Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Декларація

Про ліквідацію всіх форм

Нетерпимості і дискримінації

На основі релігії або переконань

Резолюція 36/55 Генеральної Асамблеї ООН

Від 25 листопада 1981 р.

Генеральна Асамблея,

беручи до уваги, що, відповідно до одного з основних принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй, гідність і рівність притаманні кожній людині і що всі держави-члени зобов’язались чинити спільні і самостійні дії у співдружності з Організацією Об’єднаних Націй для сприяння й заохочення загального поважання і дотримання прав людини та основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови чи релігії,

беручи до уваги, що у Загальній декларації прав людини та у міжнародних пактах про права людини проголошуються принципи недискримінації та рівності перед законом і право на свободу думки, совісті, релігії або переконань,

беручи до уваги, що ігнорування і порушення прав людини і основних свобод, зокрема права на свободу думки, совісті, релігії або переконань будь-якого виду, є прямо чи опосередковано причиною війни та тяжких страждань людства, особливо коли вони служать засобом іноземного втручання у внутрішні справи інших держав і призводять до розпалювання ненависті між народами і державами,

беручи до уваги, що релігія або переконання є для кожного, хто їх дотримується, одним з основних елементів його розуміння життя і що свободу релігії або переконань слід повністю дотримуватися і гарантувати,

вважаючи важливим сприяти розумінню терпимості та поваги в питаннях свободи релігії або переконань і домагатися неприпустимості використання релігії або переконань з метою, несумісною зі Статутом, іншими відповідними документами Організації Об’єднаних Націй і з метою й принципами цієї Декларації,

будучи переконаною в тому, що свобода релігії або переконань повинна також сприяти досягненню мети загального миру, соціальної справедливості й дружби між народами та ліквідації ідеологій і практики колоніалізму та расової дискримінації,

відзначаючи з задоволенням прийняття декількох і набрання чинності декількох конвенцій, під егідою Організації Об’єднаних Націй і спеціалізованих закладів, про ліквідацію різних форм дискримінації,

будучи занепокоєною проявами нетерпимості та наявністю дискримінації у питаннях релігії або переконань, яка ще спостерігається в деяких районах світу,

сповнена рішучості вжити всі необхідних заходів до якнайшвидшої ліквідації такої нетерпимості в усіх її формах і проявах і запобігти дискримінації на основі релігії або переконань і боротися з нею,

проголошує цю Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань:

Стаття 1

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії. Це право включає свободу мати релігію чи переконання будь-якого виду на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та висловлювати переконання як одноособово, так і спільно з іншими, прилюдно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних та ритуальних обрядів та вчень.

2. Ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує його свободу мати релігію чи переконання на свій вибір.

3. Свобода сповідувати релігію або висловлювати переконання підлягає лише обмеженням, що встановлені законом і необхідні для охорони громадської безпеки, порядку, здоров’я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб.

 

Стаття 2

1. Ніхто не повинен зазнавати дискримінації на основі релігії або переконань з боку будь-якої держави, установ, групи осіб чи окремих осіб.

2. У цій Декларації вираз "нетерпимість і дискримінація на ґрунті релігії або переконань" означає будь-яку відмінність, виняток, обмеження чи переваги, основані на релігії або переконаннях, і має метою чи наслідком знищення або зменшення визнання, користування чи здійснення на основі рівності прав людини та основних свобод.

 

Стаття 3

Дискримінація людей на основі релігії або переконань є образою гідності людської особи та запереченням принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй і засуджується як порушення прав людини й основних свобод, що були проголошені у Загальній декларації прав людини і детально викладені у міжнародних пактах про права людини, і як перешкода для дружніх і мирних відносин між державами.

 

Стаття 4

1. Всі держави повинні вживати ефективних заходів для попередження і ліквідації дискримінації на основі релігії або переконань у визнанні, здійсненні та реалізації прав людини і основних свобод у всіх сферах суспільного, економічного, політичного, соціального та культурного життя.

2. Всі держави докладають максимум зусиль із прийняття чи скасування законодавства, коли це необхідно, для заборони будь-якої подібної дискримінації, а також для вжиття всіх належних заходів боротьби проти нетерпимості на основі релігії або інших переконань у даній сфери.

 

Стаття 5

1. Батьки чи, у відповідних випадках, законні опікуни дитини мають право визначати спосіб життя у межах сім’ї згідно зі своєю релігією або переконаннями, а також виходячи з морального виховання, яке, на їхню думку, повинна отримати дитина.

2. Кожна дитина має право на доступ до освіти у галузі релігії або переконань згідно з бажаннями її батьків або, у відповідних випадках, законних опікунів і не примушується до навчання в галузі релігії або переконань усупереч бажанням її батьків або законних опікунів, причому керівним принципом є інтереси дитини.

3. Дитина захищається від будь-якої форми дискримінації на основі релігії або переконань. Вона повинна виховуватися у дусі розуміння, терпимості, дружби між народами, миру та загального братерства, поваги до свободи релігії або переконань інших людей, а також у повному усвідомленні того, що її енергія і здібності мають бути присвячені служінню на благо інших людей.

4. Якщо дитина не знаходиться на піклуванні своїх батьків або законних опікунів, то відповідно беруться до уваги виявлена нею воля або будь-які виявлення її волі в питаннях релігії або переконань, причому керівним принципом є інтереси дитини.

5. Практика релігії або переконань, у яких виховується дитина, не повинна завдавати шкоди ні її фізичному або розумовому здоров’ю, ні її повному розвитку, з додержанням пункту 3 статті 1 цієї Декларації.

 

Стаття 6

Згідно зі статтею 1 цієї Декларації та з додержанням пункту 3 статті 1 право на свободу думки, совісті, релігії або переконань включає, зокрема, такі свободи:

a) відправляти культи або збиратися у зв’язку з релігією або переконаннями і створювати і утримувати місця для цієї мети;

b) створювати і утримувати відповідні благодійні або гуманітарні установи;

c) виготовляти, придбавати і використовувати у відповідному обсязі необхідні речі й матеріали, пов’язані з релігійними обрядами чи звичаями чи переконаннями;

d) писати, видавати і розповсюджувати відповідні публікації у цих сферах;

e) вести викладання з питань релігії або переконань у місцях, пристосованих для цієї мети;

f) просити і отримувати від окремих осіб та організацій добровільні фінансові та інші пожертвування;

g) готувати, призначати, обирати або призначати за правом успадкування відповідних керівників згідно з потребами і нормами тієї чи іншої релігії або переконань;

h) додержуватися днів відпочинку і відзначати свята і відправляти обряди за приписами релігії або переконань;

i) встановлювати і підтримувати зв’язок з окремими особами і громадами в галузі релігії або переконань на національному і міжнародному рівнях.

 

Стаття 7

Права і свободи, що проголошені у цій Декларації, подаються в національному законодавстві таким чином, щоби кожна людина могла користуватися такими правами і свободами на практиці.

 

Стаття 8

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачуватися з метою обмеження або відходу від будь-якого права, як воно визначено у Загальній декларації прав людини і у міжнародних пактах про права людини.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти