ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Організація діяльності недержавного пенсійного фонду

Створення недержавного пенсійного фонду починається з прийняття рішення зборами засновників-юридичних осіб, яке оформлюється протоколом.

Наступним кроком засновників є розробка Статуту НПФ.

Статут пенсійного фонду має містити:

1) повне і скорочене найменування, вид фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), місцезнаходження (юридичну адресу) ради фонду;

2) відомості про засновників фонду із зазначенням їх місцезнаходження (юридичної адреси);

3) порядок внесення змін до пенсійних схем та їх скасування;

4) порядок затвердження і внесення змін до інвестиційної декларації фонду;

5) порядок укладання пенсійних контрактів;

6) права та обов'язки фонду і порядок їх реалізації, права й обов'язки засновників, роботодавців-платників, вкладників і учасників пенсійного фонду;

7) порядок формування порядку денного, скликання, проведення зборів засновників та їх компетенцію;

8) повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування, скликання її засідань, кваліфікаційні вимоги до її членів;

9) умови набуття статусу учасника фонду;

10) умови сплати внесків до пенсійного фонду;

11) порядок використання пенсійних активів фонду;

12) види дозволених витрат, пов'язаних з діяльністю пенсійного фонду;

13) порядок організації персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду та звітності;

14) порядок ліквідації та реорганізації пенсійного фонду;

15) умови, за яких можуть бути проведені вибір і заміна адміністратора, компанії з управління активами, зберігана та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду;

16) порядок оприлюднення інформації про діяльність пенсійного фонду;

17) порядок внесення змін до статуту пенсійного фонду;

18) порядок виходу засновників пенсійного фонду;

19) інші положення, що не суперечать законодавству.

Право на здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення фонд отримує з моменту його державної реєстрації в Держфінпослуг і одержання відповідного свідоцтва. Порядок реєстрації НПФ здійснюється в три етапи, зміст яких розкрито на рис. 8.3.

Після державної реєстрації фонд може розпочинати діяльність з оформлення пенсійних контрактів та отримування пенсійних внесків за умов виконання таких вимог:

— засновники НПФ зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду;

— рада фонду має укласти договори з адміністратором, компанією з управління активами, зберігачем пенсійного фонду.

Рада фонду є єдиним органом управління НПФ, яка здійснює контроль за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішує основні питання його діяльності (рис. 8.4). Рада фонду створюється у чисельності не менше п'яти осіб. Члени ради НПФ обираються на три роки з правом переобрання на наступний строк.

 

Рис. 8.3. Порядок реєстрації недержавного пенсійного фонду

Отже, для організації функціонування НПФ, слід розробити такі обов'язкові документи:

— статут НПФ;

— пенсійні схеми як невід'ємний додаток до статуту;

— інвестиційну декларацію;

— типовий пенсійний контракт;

— договір з адміністратором;

— договір з компанією з управління активами;

— договір зі зберігачем;

— договір з інвестиційним консультантом.

Крім того, пенсійні схеми фонду та інвестиційну декларацію рада має зареєструвати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Інвестиційна декларація — документ, який визначає інвестиційну політику фонду. В ньому відображено основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами.

Пенсійна схема — документ, який визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду.

Така схема має відображати:

— опис усіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

— порядок визначення розміру пенсійних виплат;

— строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та порядок їх здійснення;

— порядок і строки сплати пенсійних внесків, у тому числі можливість їх зміни за умовами пенсійного контракту;

— умови та порядок участі у пенсійній схемі;

— права та обов'язки вкладника, учасника фонду за цією пенсійною схемою;

— інші умови, що не суперечать законодавству.

Рис. 8.4. Функції ради недержавного пенсійного фонду

Пенсійний фонд може використовувати кілька пенсійних схем. Запровадження нових схем, а також внесення змін чи анулювання пенсійних схем можливе за умов:

— якщо немає пенсійних контрактів, укладених за пенсійними схемами, що змінюються або анулюються;

— отримання письмової згоди всіх вкладників фонду, з якими укладені пенсійні контракти за пенсійною схемою, яка змінюється.

Схема функціонування недержавного пенсійного фонду представлена на рис. 8.6.

Рис. 8.5. Схема функціонування недержавного пенсійного фонду

Учасники недержавного пенсійного фонду — фізичні особи, па користь яких сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і які мають право на одержання пенсійних виплат з такого фонду.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. На кінець 2009 р. чисельність учасників НПФ відповідно до укладених контрактів становила 477,066 тис. осіб. Як і в попередні роки, станом на 31 грудня 2009 р. серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 40 до 55 років, а саме — 41,4%.

Вкладники недержавного пенсійного фонду — особи, які здійснюють пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту.

Вкладником фонду може бути сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду або професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду. Станом на 31 грудня 2009 р. адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 62,475 пенсійних контрактів з 49,804 вкладниками, з яких 4,6 % - юридичні особи, а 95,4 % — фізичні особи. Вкладники фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми, а також право на зміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на шість місяців.

Функціонування недержавного пенсійного фонду обумовлює виконання обслуговуючими суб'єктами відповідних функцій (табл. 8.3).

Таблиця 8.3. Функції суб'єктів, що обслуговують недержавний пенсійний фонд

Суб'єкт Функції
Рада НПФ (у чисельності не менше п'яти осіб з обранням на три роки) Укладання договорів з адміністратором, компанією з управління активами, зберігачем і аудитором; заслуховування звітів про діяльність цих суб'єктів; затвердження інформації про фінансовий стан фонду; контроль цільового використання пенсійних активів
Адміністратор недержавного пенсійного фонду Залучення вкладників, укладання пенсійних контрактів, ведення індивідуальних пенсійних рахунків, облік пенсійних внесків, здійснення пенсійних виплат, надання агентських та рекламних послуг, складання звітності
Компанія з управління активами (КУА) Аналіз ринку фінансових інструментів, розміщення активів згідно з інвестиційною декларацією НПФ, забезпечення прибутковості вкладень пенсійного капіталу
Банк-зберігач Зарахування пенсійних внесків, виконання розпоряджень адміністратора і КУА, ведення обліку цінних паперів, контроль діяльності КУА та адміністратора
Незалежний аудитор Аудиторська перевірка діяльності пенсійного фонду, адміністратора, КУА, банку-зберігача проводиться не рідше разу на рік за рахунок коштів суб'єкта, що перевіряється

Адміністратор недержавного пенсійного фонду — юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути:

— юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор);

— юридична особа — одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду;

— компанія з управління активами.

Свою діяльність адміністратор здійснює винятково на підставі ліцензії Держфінпослуг.

Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду в письмовій формі. Адміністратор діє від імені пенсійного фонду і в інтересах його учасників. Він заповнює та подає до Держфінпослуг форми звітності, відповідно до Положення про подання адміністратором недержавного пенсійного фонду звітності з недержавного пенсійного забезпечення, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 червня 2004 р. № 1100.

Компанія з управління активами — юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності.

Така ліцензія видається ДКЦПФР.

Управління активами пенсійного фонду здійснюється згідно з умовами договору про управління активами пенсійного фонду. Управління активами НПФ може здійснювати:

— компанія з управління активами (КУА);

— банк щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

— професійний адміністратор, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Ліцензія на провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів видається особі за умови, що вона має оплачений грошовими коштами статутний капітал на день державної реєстрації, не менший ніж:

1) для компанії з управління активами — сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ;

2) для професійного адміністратора — сума, еквівалентна 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ.

Компанія з управління активами, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів, зобов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні, не меншому ніж сума, еквівалентна 200 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ, а особа, яка одержала таку ліцензію — на рівні не меншому ніж сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ.

Розмір винагороди особі, що здійснює управління активами пенсійного фонду, визначає рада фонду, він зазначається у договорі про управління активами пенсійного фонду.

Договір про управління активами пенсійного фонду може включати зобов'язання особи, яка здійснює управління активами пенсійного фонду, щодо забезпечення мінімальної дохідності на рівні офіційного індексу інфляції.

Сума винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду визначається як відсоток чистої вартості активів пенсійного фонду, що перебувають в управлінні цієї особи. Винагорода виплачується в грошовій формі. Граничні розміри такої винагороди встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Зберігач пенсійного фонду — банк, який провадить депозитарну діяльність зберігана цінних паперів.

Зберігач надає свої послуги на підставі договору про обслуговування пенсійного фонду.

Банк-зберігач відкриває поточні рахунки пенсійного фонду та зберігає пенсійні активи фонду у вигляді цінних паперів та документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах. Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через зберігача.

Щоб виконувати функції зберігача пенсійного фонду, банк мас відповідати таким вимогам.

— мати ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів — депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

— не бути пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укладено договір про обслуговування пенсійного фонду;

— не здійснювати управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

— не бути кредитором адміністратора або осіб, котрі здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.

Зберігач не може надавати послуги торговця цінними паперами (посередника) пенсійному фонду, з яким він уклав договір про обслуговування, протягом строку дії такого договору. Він також не може використовувати активи пенсійного фонду, які перебувають на рахунках цього фонду як кредитні ресурси.

Заміна зберігача може здійснюватися:

— після закінчення строку дії відповідного договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем;

— у разі дострокового розірвання такого договору за ініціативою ради пенсійного фонду;

— у разі дострокового розірвання такого договору за ініціативою зберігача.

Дострокове розірвання договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем провадиться за ініціативою ради фонду у випадку:

1) анулювання Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

2) повідомлення органів державної влади про порушення зберігачем законодавства про недержавне пенсійне забезпечення;

3) порушення зберігачем умов договору про обслуговування пенсійного фонду;

4) порушення справи про банкрутство зберігача, прийняття рішення про його ліквідацію або введення щодо нього режиму санації.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти