ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


СЕРЕД УСІХ БОСТОНСЬКИХ МОСТІВ

 

Серед усіх бост́онських мостів,

І далеких канадських озер

Залишився вітер твоїх геосфер…

 

Серед усіх паризьких комун,

І далеких львівських вокзалів,

Залишилося сонце наших причалів…

 

Та щоб не сталося я

Завжди буду для тебе

Холодним сонцем

І далеким небом…

 

Серед усіх піренейських вершин,

І далеких британських дощів,

Залишилося кілька недоспаних снів…

 

Серед усіх близькосхідних війн,

І далеких турецьких хвиль,

Залишився наш небосхил…

 

 

ЯКИЙ МЕНЕ ШУКАЄ БЕЗУПИННО

Ти знаєш, до моїх останніх днів,

До закриття ще нашої планети,

У мене вистачить і часу, і надій

На без кінця життєві кілометри...

 

Мене ще вистачить і віри, і бажань,

Знайомих, друзів і гостей у домі,

Щоб пережити всі дощі страждань,

Дрібні буденні зустрічей незгоди...

 

Мені ще вистачить об'єму сил і справ,

І вітру, що мене штовхає в спину,

Щоб не замовк самотній мій вокзал,

Який мене шукає безупинно...

 

 

ЗАКОЛИШИ МЕНЕ

Заколиши мене на ніч віршем,

Терпким запахом твого волосся,

Щоб серед всіх буденних проблем

Я спромігся, терпів і боровся...

 

Заколиши мене на ніч лиш так,

Щоб я не зривався від страху,

Подаруй мені вуст своїх смак,

Нагадай про далекий наш Краків...

 

Заколиши мене на ніч у снах,

І торкай у душі моїй струни,

Я без тебе – безкрилий птах

На забутій планеті суму...

 

 

ВІД СЕПСИСУ ТВОЄЇ ЛЮБОВІ

Від сепсису твоєї любові

Вже майже вже року опісля

Вимагаю морфіну у долі,

І стало чомусь зовсім тісно...

 

І стало чомусь зовсім темно,

Замовкли усі електрони,

Магнітне поле непевно

Ховається поза ікони...

 

Душевна сутність твереза

Міркує немов тричі п'яна,

Після тебе зосталося небо

І рвана у грудях рана...

 

 

ЗАЛИШИ НА МІЙ РАХУНОК ОСІНЬ

 

Запиши на мій рахунок осінь,

Я розплачуся за неї кредитом,

На нас двох її більше ніж досить,

Нам у ній тимчасово жити...

 

Залиши мені літо на чай,

Щоб я мав за що подзвонити

Із далеких попуток і зграй,

Вихідних до болю пропитих...

 

Заховай від мене весну,

Вистачає із мене примхливих,

Я, напевно, тебе прощу,

І сховаюся мовчки у зливах...

 

 

Я ВІДДАВ БИ ТОБІ ВЕСЬ ЕЛЬЗАС

Я віддав би тобі весь Ельзас,

Лотарингію, Нижній Рейн,

Та мені уже недруг час,

І я п'ю з ним теплий глінтвейн...

 

Я віддав би тобі весь Прованс

І частинку Альпійських гір,

Мене любить дощ серед трас,

Одинокий як я Синевір...

 

Я віддав би тобі Ватерлоу,

І Тауера темні стіни,

Та в мені вже густіша кров,

І усі знайомі – то міми...

 

 

ГОЛУБИМ БЕРЛІНСЬКИМ ВОГНЕМ

 

Голубим берлінським вогнем

Догорали мої листи,

І старий знайомий клен

Проводжав мене восени...

 

До околиць наших доріг,

За які депортований часом,

Став суворішим чомусь сніг

Соціально нижчий за класом...

 

Репатріація в нікуди –

Колишнього не повернути,

У вітрі попелом наші мости,

Останні мости спокути...

 

 

Я НЕ ВАРТИЙ КОРЕКТУР

 

Ти знаєш, я не вартий коректур –

Мені дістався все ж не мій редактор,

Я із окислених від часу душ-структур,

І аварійний у мені стоїть реактор...

 

Холодним подихом – це подихом зими,

І вічності, що дихає у скроню,

Я проводжаю мокрі поїзди,

Збираю спогади в розграфлену долоню...

 

Серед сімейств артистів і брошур,

Не це життя писав в своїх скрижалях,

Один між всіх, немов самотній тур,

Відреставрований на куплених граалях...

 

То ж якщо можеш, залишися до весни,

Для мене ти - єдиний мій коректор,

Щоб я один провівши поїзди,

Меридіанами знаходив власний вектор...

 

У САМОТНЬОМУ КОРИДОРІ

 

Подивись зі своїх Еверестів,

Філософських тибетських вершин:

Там десь знизу долини честі,

Принципових спокійних причин...

 

Подивись зі своїх новітніх систем

На старі кілобайти світу:

Там поміж сотень буденних проблем

Відшукаєш весняного цвіту...

 

Подивись зі своїх останніх новин

На рукописи наших історій:

Тебе в дитбудинку чекає син

У самотньому коридорі...

 

 

САМОТНІСТЬ – БАСТИЛІЇ ТВЕРДИЙ МУР

 

Самотність тривожить силу думок

Листом про занедбаність часу,

Неначе свобода має свій строк,

А тривога – любовне гасло...

 

Не від кохання помер Прометей,

І не від гангрени емоцій,

У цьому світі – все більше гостей,

І все більше – на тому боці...

 

І якщо треба – то серед структур

Не часто зустрінеш щирість...

Самотність – Бастилії твердий мур

І Темзи спокійна злостивість....

 

 

ВІДРЕСТАВРОВАНИЙ ВІД ОБРАЗ

 

Відреставрованим від образ,

Відформатованим, щоб по суті,

Він часто вживав найкоротших фраз

Для найдовших ідейних статутів...

 

Відкоректованим для книжок,

Віднайденим для нащадків,

Йому часто давали найдовший строк

За короткі миттєві припадки...

 

І якщо зважати, що просто жив,

І часто змагався з вітром,

Він був останній із нас пілігрим

Рефрактований дійсно світлом...

 

 

Я ЧЕКАВ ТЕБЕ

 

Я чекав тебе поміж пустель,

І таких же пустельних пабів,

Між горизонтами стель,

І оазисів автостради...

 

Я чекав тебе серед морів,

Не зворушливих океанів,

Між міріадами снів,

І червоних голландських тюльпанів...

 

Я чекав тебе кожної ночі,

Проклинаючи цей циферблат,

Я чекати більше не хочу

І я дуже хочу назад...

 

 

 

І ТИ НЕ СНИШСЯ МЕНІ БІЛЬШЕ УВІ СНІ

 

І ти не снишся мені більше уві сні,

Мені тепер не часто щастя сниться,

І очі по-дорослому сумні,

А серце по-дитячому іскриться...

 

Сильніші каяття, а почуття

Немов вершили гір, що вкрились снігом,

І все частіш не вистачає дня,

І рани відчуваються всім тілом...

 

Мені б у двадцять ще летіти в даль,

А я тиняюсь містом із наскрізним,

І з кожним днем мені частіше жаль,

Що після тебе я не можу бути різним...

 

 

У МЕНЕ У ДУШІ ЩЕ ДЕКАДАНС

 

У мене у душі ще декаданс,

А надворі – вже вихри революцій,

Стурбовані тікають у Прованс,

Розширюючи рамки конституцій…

 

У мене у душі дисфонетизм,

А надворі – шекспірівські сонети,

І відчайдушні ховаються між криз,

Проблем і релятив, хвостів комети…

 

У мене у душі католицизм,

А надворі – забули пуританство,

І нерви перетворюються в тризм,

Ідейно запізніле самозванство…

 

 

РУПОРОМ ЗИМИ

 

Я відшвартований і рупором зими

Уже провівши ранішні трамваї,

Почну збиратись просто в нікуди

У пошуках свободи, щастя, зграї...

 

Я інкрустований сучасністю років,

Безмежністю, що зійдеться в супротив,

Фрегати відійшли від берегів,

І я чекаю берега навпроти...

 

Я в опозиції, я, певно, декадент,

Останній представник легіонерів,

Республіки розбитої ущент,

Забутих слів і псевдоподій нервів...

 

 

ЖИТТЯ – НЕ ВІРШ

 

Хіба що поміж інших кораблів

Десь і твої стоять занедбані фрегати:

Життя – не вірш, лише сукупність слів,

З яких тобі самому вибирати...

 

Хіба що поміж інших височінь

Десь і твої горять невидимі вершини:

Життя – не камінь, що кидає тінь,

Життя – це дощ, що точить камінь, й зливи...

 

Хіба що поміж інших всіх сполук

Десь і твої стоять у колбах реактиви:

Життя – не список пережитих мук,

А тих, після яких ти став щасливий...

 

 

ЯК ОПІСЛЯ ТЕРПІВ

 

Як опісля терпів і вогнем себе таврував,

Чорним вороном покидав знайомі оселі,

Скільки винен був і скільки всього продав,

Зруйнував скільки стін і які підкорював стелі...

 

Скільки служб за мене оплачено у церквах,

Дзвінків телефону пропущених і від друзів,

Скільки я покидав на життєвих своїх стежках,

І скільки років психічно був у напрузі...

 

Скільки випитих вин і недограних війн,

Недоспаних акустичних концертів, забутих метрів,

Скільки я зупинявся через вітер і буревій

Гордо тримався, носив синій зимовий светр...

 

Скільки всього і скільки ще буде в житті,

Холодних повій, холодних вокзальних залів,

Присмерків, істин, насправді, які прості,

Покинутих місць у самотньому кінозалі...

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти