ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


НЕ ЗАБУДУ ДОТИК ДО ТВОЇХ КЛЮЧИЦЬ

 

Не забуду дотик до твоїх ключиць,

І запах вечірнього тіла,

І погляд, який поміж сотень облич

Примиряв у єстві моїм звіра...

 

Не забуду волосся, м'яке наче льон,

Вишневого цвіту очі,

Які відбирала роками сон,

Щось незбагнене в тобі і дівоче...

 

Не забуду останню блакитну ніч

Із теплим подихом літа,

Що опускалась, як одяг з пліч

На пейзаж яблуневого цвіту...

 

Після того в світі змінився етюд,

Набрався багрових відтінків,

Ти – не єдина, це я – однолюб,

Із пам'яттю фотознімків...

 

 

...для вас...

 

...для вас "Любов" – це на межі еротики із фільмів Тінто Брасса і порнографічно оголеного інтиму, для мене "Любов" – це терпкий час із запахом бергамоту, заварений ще до світанку і записка на холодильнику "...Тільки тебе" - і головне щоденно, бо любить мене ще сонним і із щетиною...

...для вас "Друзі" - це сукупність безликих невмотивованих хронічно залежних від алкоголю осіб, які власне із вами через те, що фінансованих здобутків у вашій кишені вистачає або на довший час, або на дорожчий алкоголь... для мене "Друзі" – це коли помер його тато, і я просидів із ним до ранку, бо також любив його старого, але п'ятитонні фури на нічному шосе не відають реєстру душевних відносин...

...для вас "Кохання" – це теж саме, що у вашому значенні любов, тільки із нотками власної фантазії або уривками пам'яті дешевих кінострічок... для мене "Кохання" - це коли торкаєшся її тіла і відчуваєш ледь вловимий запах її бажання, невидиму силу її взаємності і неоціненну суміш її довіри...

...для вас "Сьогодні" - це пустота ідей, що не тривожить бо приспана у цигарковому димі настільки глибоко, що її уражені хронічним туберкульозом викрики губляться між метастазами непотрібності... для мене "Сьогодні" – лише почалось і тягнеться десь у вічність, як клин лелек, що охопили кількістю усе небо ген до Чумацького шляху і тільки рухом своїх потужних крил нагадають мені забуту Ікарову долю...

 

 

ДОВІРЯЄШ, БУВАЄ, ЇЙ ЩЕ ЧУЖІЙ

 

Довіряєш буває їй, ще чужій,

Відкриваєш двері у будні і навіть мрії,

І в житті серед штилю з'являється буревій,

Окрилений власним щастям купуєш їй білих лілій...

 

А потім проходить тиждень, десятки днів,

І ти розумієш, що щирість – це просто змінна,

Вона поетеса, читає Костенко, цитує її віршів,

Але не постійна, холодна і надто нічна, чи, може, лиш надто вільна...

 

Сумую...Це так починаю писати листа,

Розумію все, що безглуздо і безталанно,

Але серед моїх почуттів щирість, минулорічна весна,

Яке на фото, здається, була ще зовсім-зовсім недавно...

 

ТИ – ЗОРЯНИЙ ПИЛ МОЇХ ЄЛЕСЕЙСЬКИХ ГАЛАКТИК

 

Я просто знаю, що в світі існуєш ти,

Я клеїв тебе із часток захованих серед скриньок,

Усі попередні пап'є-маше забрали з собою вітри,

Львівські дощі, відлуння депресій синіх...

 

І хоч я не бачу тебе щодня,

Ти – зоряний пил моїх єлесейських галактик,

Хочеться просто дожити до того дня,

Коли збірки моїх теорій побудують фундаменти практик...

 

Та ти не спіши, щодня о восьмій трамвай,

І час – то вісник, Галілей моїх передбачень,

Я мушу зустріти тебе не раніше як двадцять два,

Щоби скуштувати до того відчай і страх, непотрібні слова пробачень...

 

 

НАВІКИ ТВІЙ МОВЧАЗНИЙ

 

Можеш залишитись до опівночі при мені,

Але просто знай, що уночі я – суцільна проза,

Ніяких цікавих історій, ніяких тобі віршів,

Лише щирий вальс поцілунків, і щоб заглушити звук - щирі травневі грози...

 

Лише обіцяй, що зранку ти зробиш чай,

Такий особливий, із присмаком твого тіла,

У теплих долонях до ліжка, і побіжиш на найперший трамвай,

Забудеш лілій, які лише через кохання моє терпіла...

 

О вісімнадцятій купиш жетон у метро,

Ти ще не знаєш, що купив тобі проїзний,

Я прийду пізно, в моєму ліжку дитя, поцілую його в чоло,

"Кохаю в тобі усе, кохаю тебе за все. Навіки твій мовчазний."

 

ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ МОЯ ВЕСНА

 

Коли він упав – останній осінній листок,

Було відчуття – не тільки осінь закінчилась,

І серед грудня: пішли зливи, дощі, туман і вранішній смог,

Книжки про любов, сигарети, дитяча ввічливість...

 

Це розпач? Ні! Це страх, що втратиш усе?

Напевно... Але у мене і так лише фотокартки в столі,

Всесильна сила тяжіння з восьмого поверху тягне мене упевнено,

І щось далеке в душі: "Це грішно! Не треба, ні!"

 

Я зійшов із чорного, бо у кухні, і високого долі карнизу,

Подивився униз, на годинник, надвір – двадцять третя моя весна,

Треба хоча б попрощатись по-людськи, бо і так у країні криза,

Не вистачало б, щоб думала, що це вона мене довела…

 

СЕРЦЕ ДО ТВОЇХ ВУСТ

Коливатися маятником – серце до твоїх вуст,

Тримати життя, як букет щойно куплених лілій,

Віддаю тобі все, віддаюсь тобі весь – збережи мене від розпуст,

І від розпачів, і від відчаїв, і самотніх забутих тіней...

 

Геометричних прогресій, непояснених логарифмів, дій –

Наслідки спроб відчути, кохати, любити,

Я – площинна дотична до об'ємного світу твоїх подій,

Теорема? Гіпотеза? Ні! Аксіома – зосталось лише відкрити...

 

Броунівським рухом, хаотичним дифузним дощем,

Дисоціація всіх хімічно можливих, гіпотетичних варіантів явищ,

Я ніколи у світі не буду важливим, приреченим чи взірцем,

Я із ірландських вершин і гордих британських звалищ...

 

СЕКУНДА, ГОДИНА

 

Секунда,

Година,

Час –

Керується єством

Буденних жартів.

До мене ви?

Ні, скоріше я до вас,

Крізь глобус,

Сніг,

Географічні карти...

 

Секунда,

Година,

День –

Скорботи вічності

Далекі і прості.

Щовечора?

Щовечора й щодень,

Крізь ноти,

Партитури,

І пісні...

 

Секунда,

Година,

Мить –

Коротше час

Як безпорадні ліки.

Прощатися?

Прощатися-простить.

Крізь швидкість,

Вік,

Назавжди і навіки...

 

 

ВОНА (ЧАСТИНА ІІІ)

 

Паралелями-відчуттями, непідкупним твоїм магнетизмом,

Русявим волоссям, дитячим поглядом, солодким присмаком губ,

Ти – остання моя любов, найновіша моя вітчизна,

Дофамінова моя залежність, панацея душевних простуд.

 

Я вловлюю запах твоїх не дитячих відвертих розкутих мрій,

Темп твого кроку – звабливі мотиви танго,

Ти розлучила мене із світом, із реальним ходом подій,

І від Бостона до Джанкоя літають мої думки, коли прокидаюсь з тобою ранком...

 

Холодна, безмежна, терпка, взаємноподавлена осінь,

Розплела свій клубок із шерстяних ниток-пліток...

Мені двадцять два...Мені всього у світі досить,

У мене є ти, як кредит на довіру не безмежно довічний строк...

 

На полюсі зараз ніч, кордони східних імперій стрічають ранки,

Ти – ввічливий птах, крила твої з протиріч,

Не спійманий сон, не пояснена низка подій,

Обіймів гарячих бранка...

Мого серця стане на мене, на тебе,

На добру ще сотню сторіч....

 

 

ІДЕАЛІСТКА

…для La Cannelle

 

...те що ти ідеалістка видно по гострому контуру твоїх брів і поетично завершених вуст, що навіть у посмішці своїй зберігають безневинну дівочу примхливість відточену ще з дитинства... я не знаю, яких поезій читаєш ти перед сном, яких прозорих Ремарків штудіюєш поміж роботою і навчанням, але від того як пишеш ти – у мені зупиняється кров і сповільнюється дихання – щоб не заважати душі послухати... у тебе настільки правильний вектор і така велика прикладена сила, що результати твоїх геометрій залишаються лише питанням часу у цьому релятивному світі... кориця з перцем, кохання з джином, любов із часом... і головне тонко так, на межі, і довго, що аж за небозвід – і хто знає, де закінчується твій шлях, і чи закінчується він взагалі... хочеться вишити ниткою на життєвому полотні штрихи власного меридіану паралельно до твого, і хай ніколи не пересікаються, не торкаються, але хай ніколи не губляться, бо невідомо на якій паралелі зустрінемось ми востаннє, і вже не пам'ятаю на якому Грінвічі зустрілися ми уперше...

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти